Рішення № 31108821, 30.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

30 квітня 2013 року справа № 927/400/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна",

пров. Лабораторний, 3, м. Київ, 01133

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта",

пров. Нестеровський, 3-5, м. Київ, 04053

В особі: Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" Спільна діяльність за Договором №35/4,

вул. Вокзальна, 1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про визнання неправомірними дій

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Чернікова О.С. - адвокат, посв. № 3163/10 від 21.12.06 р.

від відповідача: Пахомов Ю.О. - юрист, дов. № 972 від 13.12.12 р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 16.04.13 року по 30.04.13 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 01.04.13 р. порушено провадження у справі № 927/400/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" Спільна діяльність за Договором №35/4 про:

- визнання неправомірним прийнятого рішення Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 по донарахуванню плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013р. з використанням ставки 39 відсотків від вартості нафти, видобутої на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах.

- визнання неправомірними проведених Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 нарахувань плати за користування надрами для видобування корисних копалин за додаткові обсяги газу, видобуті у січні 2013 року при здійсненні Спільної діяльності за Договором № 35/4 з використанням ставки 25 відсотків від вартості газу, видобутого на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн.

В судовому засіданні 16.04.13 р. на виконання вимог ухвали суду від 01.04.13 р. представником позивача подане письмове клопотання № 193-04/13 від 15.04.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Також в судовому засіданні 16.04.13 р. представником позивача подане письмове клопотання б/н від 16.04.13 р. про уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить:

- визнати дії ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 по донарахуванню плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 р. з використанням ставки 39 відсотків від вартості додаткових обсягів нафти, видобутої при здійсненні Спільної діяльності за Договором № 35/4 на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах неправомірними;

- визнати дії ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 при здійсненні договору по нарахуванню плати за користування надрами для видобування корисних копалин за додаткові обсяги газу, видобуті в січні 2013 року при здійсненні Спільної діяльності за Договором № 35/4 з використанням ставки 25 відсотків від вартості газу, видобутого на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах неправомірними.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У відповідності до п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з яким нормами матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів матеріального правовідношення.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заява представника позивача про уточнення позовних вимог фактично є заявою про зміну предмету позову в частині вимог, зазначених в заяві про уточнення позовних вимог.

Оскільки подана заява не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, є процесуальним правом сторони згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідає положенням п. 3.12. Постанови № 18, суд прийняв до розгляду заяву представника позивача б/н від 16.04.13 р. та спір вирішується з урахуванням вищезазначеної заяви.

В судовому засіданні 16.04.13 р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 01.04.13 р. подане письмове клопотання б/н від 16.04.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Також представником відповідача в судовому засіданні 16.04.13 р. надано відзив на позовну заяву № 124 від 15.04.13 р., який долучено судом до матеріалів справи.

В відзиві відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається те, що у зв'язку з прийняттям з 01.01.2013р. змін до Податкового кодексу України стосовно збільшення розміру ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин за нафту та газ ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за договором № 35/4 вважає, що відсутні підстави для визначення додаткових обсягів видобутку газу. У випадку згоди з позицією позивача стосовно залишення чинним рішення про встановлення базових обсягів видобутку нафти на Прилуцькому, Гнідінцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах - це дає можливість визначення додаткові (понадбазові) обсяги видобутку нафти, як різницю фактичних обсягів видобутку нафти і базових, але це не дасть жодних підстав для визначення додаткових обсягів видобутку газу.

Крім того, відповідач не може погодитись з позовними вимогами позивача через неврегульованість Кабінетом міністрів України питання про порядок визначення додаткових обсягів вуглеводневої сировини та порядку контролю за інвестиційними проектами.

Відповідач вважає, що рішення про донарахування плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013р. з використанням ставки 39 відсотків від вартості нафти, видобутої на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах є правомірним; нарахування плати за користування надрами для видобування корисних копалин за газу здійснено в рамках чинного законодавства та просить суд залишити позов без задоволення.

В судовому засіданні 16.04.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.13 р. підтримав заперечення проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 30.04.13 р. представником позивача подане письмове клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Подані представниками сторін письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відводу судді сторонами не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.3. Статуту ПАТ „Укрнафта", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ „Укрнафта" (протокол №21 від 22.03.2011 року), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011 року, номер запису 10741050026002352; згідно рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 року, змінено тип та назву Товариства, з Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство „Укрнафта".

19 січня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (компанія) було укладено Договір № 35/4 про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі (далі - Договір).

Предметом Договору є спільна діяльність з:

інвестування - створення, реконструкція та модернізація виробничих потужностей з метою освоєння та розробки об'єктів робіт (інвестиційний етап спільної діяльності);

ведення виробничо - господарської діяльності з видобутку і реалізації вуглеводнів в процесі експлуатації об'єктів робіт для отримання прибутку учасниками, або шляхом розподілу прибутку, або розподілу додаткових виуглеводнів (виробничо - господарський етап спільної діяльності).

Під „об'єктом робіт" в Договорі розуміються об'єкти пошуку і розвідки родовищ нафти і газу на перспективних площах, нафтові та газоконденсатні поклади, а також окремі свердловини групи родовищ Прилуцького нафтогазопромислового району (Богдановського, Гніденцівського, Малодівицького, Мільківського, Прилуцького, Скороходівського, Софіївського, Щуровського, Ярошевського), які включені до програми спільної діяльності.

Згідно п.п. 18.1. та 18.2. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання, діє на протязі двадцяти років і буде продовжений на наступні п"ять років, якщо за шість місяців до його закінчення кожна із сторін не заявить інше. Договір втрачає силу в разі завершення терміну його дії або при достроковому припиненні.

Як свідчать матеріали справи, Договір № 35/4 про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі від 19.01.1999 р. на даний час є чинним і продовжує діяти. Доказів, які підтверджують його дострокове розірвання, припинення чи визнання недійсним ( нікчемним) сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 9 Договору сторони визначили, що вуглеводні, видобуті на об'єкті робіт, розподіляються на базові і додаткові вуглеводні.

Базові вуглеводні - це обсяги видобутку вуглеводнів, що видобуваються в межах рівнів, існуючих на момент включення об'єкту робіт до програми спільної діяльності, або підписання планів робіт (Базові рівні). Базові рівні визначаються з врахуванням природного (закономірного) зниження видобутку вуглеводнів і фіксуються в відповідних документах. Базові вуглеводні є власністю ПАТ „Укрнафта".

Додаткові вуглеводні - це понадбазові обсяги видобутку вуглеводнів, досягнені в результаті спільної діяльності учасників договору і приходуються на окремому балансі спільної діяльності у випадку розподілу прибутку.

Відповідно до п.п. 4.1, 13.1 та 13.2 Договору ведення спільних справ, пов'язаних з його виконанням, покладено на Виконавчу дирекцію, посадові особи якої згідно з пунктами 13.4 та 13.8 Договору знаходяться у трудових стосунках з ПАТ «Укрнафта» у складі нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (далі - НВГУ "Чернігівнафтогаз").

Підпунктом 14.1.139. п. 14.1. ст. 14 та п. 153.14. ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Згідно п.п. 1.5., 1.6. Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997р. № 234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.1997р. за № 308/2112 (чинного на момент укладення між сторонами договору про спільну діяльність), податкові органи ведуть облік договорів на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням.

Саме Нафтогазовидобувне управління (НГВУ "Чернігівнафтогаз") ВАТ "Укрнафта", до складу якого відноситься виконавча дирекція спільної діяльності, у відповідності до умов договору та рішень його учасників, визначено особою, відповідальною за сплату податків, яке з метою виконання цих функцій Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією додатково зареєстровано за реквізитами: НГВУ "Чернігівнафтогаз" спільна діяльність за Договором № 35/4, та було взято на облік 01.04.1999р. за реєстраційним (обліковим) номером 534663345.

Для обслуговування спільної діяльності в ПАТ "Сітібанк" м. Київ, МФО 300584 відкрито розрахунковий рахунок № 26002200143019, код ЄДРПОУ 534663345, на якому акумулюються доходи від спільної діяльності і з якого здійснюються розрахунки у процесі її здійснення, у тому числі сплата податків та зборів (обов'язкових платежів).

НГВУ «Чернігівнафтогаз», як уповноважена особа, здійснює нарахування та сплату з рахунка, призначеного для обслуговування спільної діяльності, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що видобуваються у процесі виконання договору № 35/4.

Суб'єкти господарювання, які є учасниками Договору № 35/4 про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі від 19.01.1999 року, від імені і за рахунок яких діє платник податків НГВУ "Чернігівнафтогаз" спільна діяльність за договором № 35/4, реєстраційний (обліковий) номер 534663345, вносять до Державного бюджету України рентну плату за нафту, газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні. При цьому права на користування надрами родовищ, на яких здійснюється спільна діяльність, належать учаснику договору № 35/4 ВАТ "Укрнафта", і це відповідає вимогам статті 49 Закону України "Про нафту і газ".

Судом встановлено, що після отримання копій податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 р. позивач листом № 112-02/13 від 22.02.2013 р. повідомив відповідача, що при вивченні отриманих матеріалів поряд встановленням вірного відображення податкових зобов'язань щодо плати за користування надрами при видобуванні додаткових обсягів нафти при здійсненні спільної діяльності на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах, що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами (важковидобувні) або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах, було встановлено помилки, допущені Відповідачем в частині відображення податкових зобов'язань з плати за користування надрами за газ, які всупереч підпункту 263.9.2 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України визначені з використанням ставки 25 відсотків.

На думку позивача, вказана помилка матиме наслідком зменшення прибутку від спільної діяльності за перший квартал 2013 року, що, в свою чергу приведе до втрати доходу товариством і висловлювалося прохання вирішити питання про внесення змін до податкової звітності з плати за користування надрами, визначивши податкові зобов'язання щодо плати за користування надрами при видобуванні додаткових обсягів газу за ставкою 2 відсотки від їх вартості.

Відповідач, листом № 75 від 26.02.2013 р., повідомив позивача про неможливість визначення додаткових обсягів видобутку газу посадовими особами відповідача через відсутність на те правових підстав. Відповідачем зазначалося, що згода з тим фактом, що рішення про встановлення базових обсягів видобутку нафти на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах залишається чинним, дає можливість визначати додаткові (понадбазові) обсяги видобутку нафти, як різницю фактичних обсягів видобутку нафти і базових, але не дає жодних підстав для визначення додаткових обсягів видобутку газу. Також вищевказаним листом було повідомлено Позивача про прийняття за результатами зустрічі 22.02.2013 р. з керівниками і провідними фахівцями Прилуцької ОДПІ рішення про нарахування плати за користування надрами за ставкою 39 відсотків при видобуванні нафти при здійснені спільної діяльності на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах. Донарахування плати за користування надрами за січень 2013 мало здійснюватись здійснено шляхом внесення змін до податкової звітності.

Не погоджуюсь з прийнятим відповідачем рішенням, позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 132-03/13 від 04.03.2013 р., яким відповідача застерігалось від внесення змін до податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 р. в частині плати за користування надрами за додатково видобуті обсяги нафти.

Також позивачем в листі зазначалось про те, що на вищевказаних родовищах реалізуються організаційно-правові, управлінські, фінансові та інженерно-технічні заходи щодо нарощування видобутку вуглеводневої сировини, які передбачені «Техніко-економічним обґрунтуванням інвестиційної програми ВАТ «Укрнафта» і ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про спільну інвестиційну діяльність в Прилуцькому газонафтопромисловому регіоні України», з посиланням на положення діючого Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно якого інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб'єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту.

Розроблений у 1999 році ВАТ «Український нафтогазовий інститут» інвестиційний проект «Техніко-економічне обґрунтування інвестиційної програми ВАТ «Укрнафта» і ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про спільну інвестиційну діяльність в Прилуцькому газонафтопромисловому регіоні України» (далі - ТЕО) за своїм призначенням і змістом в повній мірі відповідає основним вимогам, які сьогодні існують до інвестиційних проектів. Зазначений інвестиційний проект був ухвалений діючими на той час державними органами, що формували та реалізували державну політику у нафтогазовому комплексі (Держнафтогазпромом та Міністерством енергетики) із наведеними у «ТЕО» базовими обсягами видобутку нафти по перелічених родовищах на період до 2019 року включно. Встановлені Міністерством енергетики на підставі розгляду ТЕО базові обсяги видобутку нафти вже за поданням Міністерства палива і енергетики були включені до постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 № 699 «Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами».

Будь-яких рішень про припинення дії інвестиційного проекту, відміну чи зміну базових обсягів видобутку нафти на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах не приймалось.

Таким чином, як зазначено позивачем та підтверджено висновками суду, інвестиційний проект є чинним в частині визнання вказаних родовищ родовищами з важковидобувними і виснаженими запасами і встановлення базових обсягів видобутку нафти. Водночас він продовжує практично діяти, інженерно-технічні заходи щодо нарощування видобутку вуглеводневої сировини на вказаних родовищах реалізуються в рамках спільної інвестиційної діяльності ПАТ «Укрнафта» і ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».

Оскільки прийняте за результатами розгляду ТЕО рішення про встановлення базових обсягів видобутку нафти на вказаних родовищах залишається чинним, це дає можливість при реалізації діючого інвестиційного проекту визначати додаткові (понадбазові) обсяги видобутку нафти, як різницю фактичних обсягів видобутку нафти і базових.

Стосовно нафтового газу як супутньої корисної копалини, позивач наполягав на визначенні додаткового обсягу видобутку нафтового газу при здійсненні спільної діяльності на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах і його оподаткуванні платою за користування надрами за ставкою 2 відсотки, оскільки додаткові обсяги його видобутку можуть бути визначені на основі фактичних обсягів його видобутку та співвідношення додаткових та базових обсягів видобутку основного виду вуглеводневої сировини (нафти). Інший спосіб визначення додаткових обсягів видобутку газу відсутній. Водночас, неможливість наперед встановити базові обсяги видобутку газу не означає відсутність необхідності визначати додатковий обсяг видобутку нафтового газу.

Однак, листом № 86 від 11.03.2013 р. відповідач не погодився з пропозиціями позивача наведеними в листі № 132-03/13 від 04.03.2013р., посилаючись на невстановлений Кабінетом Міністрів України порядок визначення додаткових обсягів вуглеводневої сировини та порядок контролю за виконанням інвестиційних проектів. Виходячи з цього відповідачем було прийнято рішення про донарахування плати за користування надрами за січень 2013р. з використанням ставки 39 відсотків від вартості нафти, видобутої на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах.

Діючі ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 5 липня 2012 року № 5083-VI, згідно з яким Розділ Х Податкового кодексу України втратив чинність. При цьому в системі оподаткування відбулися зміни, коли ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин було збільшено або наближено до розмірів, що забезпечують податкове навантаження на видобуток вуглеводнів, яке існувало до вилучення з переліку податків рентної плати.

Поряд зі ставками плати за користування надрами, наведеними в пункті 263.9.1, які для умов Прилуцького нафтопромислового району мають значення 39% від вартості нафти та 25% від вартості газу, пунктом 263.9.2 Податкового кодексу України визначено, що додаткові обсяги вуглеводневої сировини, видобуті внаслідок виконання діючих або нових інвестиційних проектів (програм, договорів), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, на ділянках надр (родовищах, покладах), що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами (важковидобувні) або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах, на окремих діючих свердловинах після капітального ремонту, свердловинах, що відновлюються з числа ліквідованих, нових свердловинах чи групах свердловин, що розташовані на таких ділянках надр, оподатковуються за ставкою 2 відсотки від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини.

Встановлення зниженої ставки плати за користування надрами в залежності від виконання діючих або нових інвестиційних проектів (програм, договорів) направлене на податкове стимулювання інвестиційної діяльності на ділянках надр (родовищах, покладах), що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами (важковидобувних) або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах.

Тобто, Податковий кодекс України визначає дію гарантій інвестиційної діяльності за раніше затвердженими та реально діючими інвестиційними проектами.

Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, була встановлена Указом Президента України "Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні" від 21.12.1994 р. № 785/94.

Протягом 1995-1998 років діяли ставки рентної плати, що згідно з пунктом 2 даного Указу, затверджувалися Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України разом з Державним комітетом України по нафті і газу. З 1999 року до 2006 року включно ставки рентної плати встановлювалися законами про Держаний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз правових норм свідчить, що пункт 263.9.2 Податкового кодексу України містить положення, за своєю суттю аналогічні тим, які містилися в Указі Президента України «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» від 17.06.1996 № 433/96 при визначенні розміру податкових зобов'язань із рентної плати за нафту, газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні.

З метою стимулювання збільшення видобутку нафти і газу на родовищах із важковидобувними та виснаженими запасами та залучення інвестицій для дорозробки таких родовищ, Президентом України був прийнятий Указ "Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами " від 17.06.1996 р. № 433/96, згідно пункту 1 якого видобувні підприємства звільнялись від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги на родовищах, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами, протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ.

В контексті Указу Президента України від 17 червня 1996 року № 433/96 термін «базові обсяги» означає обсяги видобутку нафти і газу, що повинні досягатися видобувним підприємством із використанням існуючих на родовищі виробничих потужностей, техніки та технологій. Базові обсяги встановлюються Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України та зазначаються в ліцензії на експлуатацію родовища, яка видається видобувному підприємству. Таке розуміння терміну «базові обсяги» відповідає традиційно вживаному при складанні проектних документів з питань розробки нафтових родовищ.

При цьому термін "базові обсяги" означає обсяги видобутку нафти і газу, що повинні досягатися видобувним підприємством із використанням існуючих на родовищі виробничих потужностей, техніки та технологій.

Додатково видобуті нафта і газ понад базові обсяги на родовищах, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами, - це щорічні обсяги видобутку, які визначаються за фактичними результатами діяльності видобувних підприємств як різниця загальних обсягів видобутку нафти і газу по відповідних родовищах та встановлених базових обсягів і звільняються від рентної плати.

За видобуті нафту і газ у межах базових обсягів здійснюються всі обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України.

Надані Указом Президента України № 433/96 від 17.06.1996 р. гарантії інвестиційної діяльності давали підстави для збереження умов стабільного податкового навантаження в умовах, коли основним ресурсним платежем за видобуток нафти була рентна плата.

За висновками суду, з урахуванням положень ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", згідно якої держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів, зазначений Указ Президента України від 17.06.1996 р. № 433/96, на момент його прийняття, стимулював залучення інвестицій в дорозробку нафтових родовищ шляхом гарантування звільнення від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами. Цей період обмежується встановленням базових обсягів видобутку вуглеводнів на строк, що не перевищує період дії ліцензії на експлуатацію родовища (спеціального дозволу на користування надрами згідно чинного законодавства).

У відповідності до Указу Президента України від 17.06.1996р. № 433/96 „Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами" постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. № 699 "Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами" до родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами були віднесені наступні родовища Чернігівської області: Прилуцьке, Гнідинцівське, Малодівицьке, Богданівське, Щурівське, Скороходівське.

Крім того, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 24.04.2000 р. було визначено базові обсяги видобутку нафти на період 1999-2019 роки, встановлені Міністерством палива та енергетики України.

На визначених в Постанові Кабінету Міністрів України № 699 від 24.04.2000р. родовищах видобування нафти та газу ведеться в рамках здійснення власної діяльності ВАТ "Укрнафта" його структурної одиницею НГВУ "Чернігівнафтогаз", а також в рамках спільної діяльності товариства та ВАТ "Укрнафта" за вказаним договором № 35/4 про спільну діяльність від 19.01.1999р.

Згідно з умовами договору № 35/4 про спільну діяльність від 19.01.1999 р. базові обсяги видобутку нафти та газу (базові вуглеводні) є власністю ВАТ "Укрнафта", тобто продукція, яка отримана при здійсненні спільної діяльності, є додатковою - понад базовою. Виключення складають випадки коли фактичні обсяги видобутку нафти по окремих родовищах є нижчими базових, що вказані в Постанові Кабінету Міністрів України № 699 від 24.04.2000р.

Постанова Кабінету Міністрів України № 699 від 24.04.2000р. дала підстави для застосування положень Указу Президента України від 17.06.1996р. № 433/96 при нарахуванні та сплаті рентної плати за нафту, видобуту на вказаних родовищах понад встановлені базові обсяги. З вступом у дію Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 24.04.2000р. (з травня 2000 року) рентна плата нараховувалась лише на базові обсяги видобутку нафти з Прилуцького, Гнідинцівського, Малодівицького, Богданівського, Щурівського, Скороходівського родовищ і сплачувалась платником податків НГВУ "Чернігівнафтогаз".

Як свідчать матеріали справи, дії НГВУ «Чернігівнафтогаз» спільна діяльність за договором № 35/4 щодо декларування податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням гарантій інвестиційної діяльності шляхом звільнення від рентної плати були предметом численних судових суперечок.

До квітня 2005 року, відповідач не здійснював нарахування рентної плати на додаткові (понад базові) обсяги нафти, видобутої у процесі спільної діяльності з Прилуцького, Гнідинцівського, Малодівицького, Богданівського, Щурівського та Скороходівського родовищ.

Починаючи з квітня 2005 року по серпень 2007 року відповідач здійснив нарахування рентної плати на додаткові (понад базові) обсяги нафти, видобутої у процесі спільної діяльності з Прилуцького, Гнідинцівського, Малодівицького, Богданівського, Щурівського та Скороходівського родовищ.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.05.2008 року у справі № 18/147(6/192) визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства дії відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" в особі НВГУ „Чернігівнафтогаз" ВАТ „Укрнафта" по сплаті рентної плати в сумі 54238634,26 грн. за обсяги нафти, видобутої у процесі спільної діяльності за договором від 19.01.99р. протягом квітня 2005 року по березень 2007 року. Дане судове рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.11.2007 року у справі №6/356 визнано дії відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" в особі НВГУ „Чернігвнафтогаз" ВАТ „Укрнафта" (спільна діяльність за Договором № 35/4) по сплаті рентної плати у сумі 23956445,88 грн. за обсяги нафти і газу, видобутих у процесі спільної діяльності за Договором № 35/4 у період з квітня 2007 року по серпень 2007 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, та зобов'язано відкрите акціонерне товариство „Укрнафта" в особі НВГУ „Чернігівнафтогаз" ВАТ „Укрнафта" (спільна діяльність за Договором № 35/4) вжити дії щодо коригування податкових зобов'язань за період з квітня по серпень 2007 року по сплаті рентної плати за обсяги нафти і газу, видобутих у процесі спільної діяльності за Договором № 35/4. Дане судове рішення набрало законної сили.

В період з червня по листопад 2008 року відповідач здійснював нарахування рентної плати на додаткові (понад базові) обсяги нафти, видобутої у процесі спільної діяльності з Малодівицького родовища.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року по справі № 6/208, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року, визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства дії відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" в особі НВГУ „Чернігвнафтогаз" ВАТ „Укрнафта" по нарахуванню та сплаті рентної плати в сумі 107093,00 грн. за обсяги нафти і газу, видобутих у процесі спільної діяльності за договором № 35/4 у листопаді 2008 року. Дане судове рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009р. по справі №11/179, визнано дії ВАТ „Укрнафта" в особі відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз" (Спільна діяльність за Договором № 35/4) щодо прийняття рішення (лист від 12.01.09 р. вих. № 15) по нарахуванню та сплаті рентної плати за обсяги нафти і газу видобутих у процесі спільної діяльності за договором № 35/4 у період починаючи з січня 2009 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Дане судове рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.06.2011р. по справі № 20/29 (11/149(6/131)), визнано дії відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз" (Спільна діяльність за Договором № 35/4) щодо нарахування рентної плати за обсяги нафти і газу видобутих у процесі спільної діяльності за договором № 35/4 у період починаючи з 16 червня 2010р. по 31 грудня 2010 р. такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р. дане судове рішення залишено без змін.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.07.2011р. по справі № 18/75 визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства дії публічного акціонерного товариства „Укрнафта" нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз" (Спільна діяльність за Договором № 35/4) по нарахування рентної плати за обсяги нафти, видобутої у процесі спільної діяльності за договором від 19.01.1999р. № 35/4 протягом січня 2011р. - травня 2011 року включно. Дане судове рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.10.2012 р. по справі № 5028/12/52/2012 визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 від 19.01.1999 р. щодо нарахування плати за користування надрами для видобування Корисних копалин по бюджету на 2013 рік за обсяги нафти, що видобуваються у процесі спільної діяльності за договором №.35/4 від 19.01.1999 р. зі свердловин, стосовно яких виповнилося або у 2013 році виповниться 10 років з моменту введення в експлуатацію. Судове рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.12.2012р. по справі № 5028/12/67/2012 визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного правління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 від 19.01.1999 р. щодо нарахування та сплати рентної плати за додаткові, понад базові обсяги нафти, що идобуті у процесі здійснення спільної діяльності за період починаючи з 01 червня 2011 року о жовтень 2012 року включно. Дане судове рішення набрало законної сили.

Вищевказані судові рішення ґрунтувалися в тому числі на висновку про те, що гарантії, надані для всього періоду експлуатації Прилуцького, Гнідинцівського, Малодівицького, Богданівського, Щурівського, Скороходівського родовищ, згідно з Указом Президента України „По заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами" від 17.06.1996 р. № 433/96 та Постановою Кабінету Міністрів України „Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами" від 24.04.2000р. № 699, продовжують діяти, оскільки стосовно них зберігається дія норми останнього речення абзацу 4 частини 1 статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року № 1560-XII про те, що державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

Судами зроблені висновки, що Указ Президента України № 433/96 стимулював залучення інвестицій в дорозробку нафтових родовищ шляхом гарантування звільнення від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами. Тобто періодом дії гарантій є увесь період експлуатації визначених родовищ. В цьому плані істотною є та обставина, що Указ Президента України № 433/96 та постанова Кабінету Міністрів України № 699 були прийняті до того, як державні гарантії захисту інвестицій захисту інвестицій були звужені згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 20 грудня 2001 року № 2899-III шляхом обмеження поняття державних гарантій захисту інвестицій виключенням із нього питань сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).

Визнання Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" таким, що втратив чинність, як і наступне введення в дію Податкового кодексу України не відміняє дію гарантії, що надана згідно з Указом Президента України від 17.06.1996р. № 433/96 та Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000р. № 699 і полягає у звільненні від рентної плати за додатково видобуту нафту понад базові обсяги на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами, протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ.

Крім того, відповідно до Указу Президента України від 17.06.1996р. № 433/96, встановлення базових обсягів передбачається для видобувного підприємства на період дії ліцензії на експлуатацію родовища (спеціального дозволу на користування надрами згідно чинного законодавства), що позбавляє видобувне підприємство підстав для звільнення від рентної плати після закінчення дії відповідного дозволу. Такі підстави можуть виникнути лише у випадку нового затвердження базових обсягів видобутку.

Зміни у системі оподаткування, які полягають у виключенні із переліку податків рентної плати при збереженні податкового навантаження за рахунок зміни ставок плати за користування надрами не можуть розглядатися як відміна раніше наданих гарантій інвестиційної діяльності.

За висновками суду, видані ВАТ "Укрнафта" (НГВУ "Чернігівнафтогаз") та отримані відповідачем під час дії Указу Президента України від 17.06.1996р. № 433/96 ліцензії, а саме: № 1622 від 27.10.1998р. на видобування/експлуатацію/ Богданівського родовища з терміном дії 20 років; № 1563 від 31.08.1998р. на видобування/експлуатацію/ Гнідинцівського родовища з терміном дії 20 років; № 1439 від 22.06.1998р. на видобування/експлуатацію/ Прилуцького родовища з терміном дії 20 років; № 1596 від 05.10.1998р. на видобування/експлуатацію/ Малодівицького родовища з терміном дії 20 років; № 2031 від 11.11.1999р. на видобування/експлуатацію/ Скороходівського родовища з терміном дії 20 років; № 1736 від 05.02.1999р. на видобування/експлуатацію/ Щурівського родовища з терміном дії 20 років, копії яких знаходяться в матеріалах справи, продовжують діяти як у спірному періоді, так і на майбутнє.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2011р. по справі № 11/149(6/131) та від 22.02.2012 року по справі №20/29(11/149(6/131)) за позовом ТОВ „Карлтон Трейдінг Україна" до ВАТ „Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз" про визнання дій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11 р. не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Суд зазначає, що статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено учасників судового процесу, який відбувається у формі позовного провадження. До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник судового процесу - учасник господарських процесуальних правовідносин, що виникають у процесі розгляду справи господарським судом, юридична особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладені певні процесуальні обов'язки.

Отже, у випадку преюдиціального установлення певних фактів особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при прийнятті преюдиціального рішення), зазначені факти не доводяться.

Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів даної Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, параграф 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, параграфи 42 та 60, від 22.11.2007).

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007р. по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

Таким чином, факти, встановлені рішеннями господарського суду по справах №3 18/147(6/192), 6/356, 6/208, 11/179, 20/29 (11/149 (6/131)), 18/75, 5028/12/52/2012, 5028/12/67/2012, які набрали законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

На підставі вищевикладеного є підстави вважати, що встановленням норми оподаткування за ставкою 2 відсотки від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини внаслідок виконання діючих інвестиційних проектів законодавець підтвердив дію раніше наданих Указом Президента України № 433/96 гарантій інвестиційної діяльності при дорозробці нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами. Тобто, сьогодні ці гарантії для діючих інвестиційних проектів реалізуються шляхом оподатковуються за ставкою 2 відсотки від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини.

За висновками суду, на сьогодні існує весь комплекс умов для того, щоб при визначенні податкового зобов'язання з плати за користування надрами за видобуток додаткової нафти та газу на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах використовувати ставку плати за користування надрами 2 відсотки, що встановлена п.п. 263.9.2 п. 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, а саме:

1) родовища в установленому порядку визначені як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами.

Вищий господарський суд України в постанові від 22 лютого 2012 року по справі №20/29 (11/149(6/131)) підтвердив для усього періоду експлуатації зазначених родовищ дію гарантії інвестиційної діяльності, що надана згідно з Указом Президента України від 17.06.1996 р. №422/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для до розробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами», яка невід'ємно пов'язана з геологією і станом розробки родовищ, що надає їм незмінний статус важковидобувних та виснажених.

2) при здійсненні спільної діяльності на цих родовищах реалізується діючий інвестиційний проект «Техніко-економічне обґрунтування інвестиційної програми ВАТ «Укрнафта» і ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про спільну інвестиційну діяльність в Прилуцькому газонафтопромисловому регіоні України», яким передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини;

3) учасником реалізації діючого інвестиційного проекту за Договором про спільну діяльність № 35/4 є ПАТ «Укрнафта», що відповідає вимогам пп. 263.9.2 п. 263.9 статті 263 Податкового кодексу України. Згідно з «Угодою про внесення змін і доповнень до «Договору № 35/4 від 19.01.1999р. про спільну діяльність в Прилуцькому нафтопромисловому районі» від 27.11.2003р. ПАТ «Укрнафта» володіє - 49,9% від загальної вартості вкладів учасників спільної діяльності. 50 % та одна акція ПАТ «Укрнафта» знаходяться у статутному капіталі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», контрольним пакетом акцій якої (100 відсотків) володіє держава;

4) ПАТ «Укрнафта», як один із учасників спільної діяльності має спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами на цих родовищах;

5) стосовно перелічених родовищ в інвестиційному проекті визначені базові обсяги видобутку нафти, які були затверджені Міністерством енергетики в діючому на той час порядку. Рішення про затвердження базових обсягів видобутку нафти на цих родовищах залишається чинним, що дає можливість при реалізації діючого інвестиційного проекту визначати додаткові (понадбазові) обсяги видобутку нафти, як різницю фактичних обсягів видобутку нафти і базових;

6) додаткові обсяги його видобутку можуть бути визначені на основі фактичних обсягів його та співвідношення додаткових та базових обсягів видобутку основного виду вуглеводневої сировини (нафти)

Відсутність затверджених базових обсягів нафтового газу не є перешкодою для визначення додаткових обсягів видобутку цього виду вуглеводневої сировини. Прийнятим у нафтопромисловій практиці (за відсутності на родовищах газових шапок чи режиму розчиненого газу) способом визначення базових та додаткових обсягів видобутку газу є вказаний, стосовно нафтового газу як супутньої корисної копалини, додаткові обсяги видобутку якого визначаються на основі фактичних обсягів його видобутку та співвідношення додаткових та базових обсягів видобутку основного виду вуглеводневої сировини (нафти). Цей спосіб визначення додаткового обсягу видобутку нафтового газу є єдино можливим при здійсненні спільної діяльності на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах, де відсутні газові шапки і не властивий режим розчиненого газу.

За висновками суду відповідач, спираючись на власне розуміння положень Податкового кодексу України, фактично прийшов до неправомірного висновку, що за відміни зазначеним законодавчим актом раніше існуючого порядку зміни ставок і механізму сплати податків, у тому числі плати за користування надрами для видобування корисних копалин за нафту, природний газ і газовий конденсат, скасування пільг платникам і встановлення нового порядку також відміняються раніше надані гарантії інвестиційної діяльності стосовно умов оподаткування.

Виходячи з вищекладеного, господарський суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та сплати рентної плати за додаткові, понад базові обсяги нафти та газу, що видобуті у процесі здійснення спільної діяльності за Договором № 35/4 за січень 2013 р., є неправомірними та порушують права позивача, як інвестора, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 по донарахуванню плати за користування надрами для видобування корисних копалин за січень 2013 р. з використанням ставки 39 відсотків від вартості додаткових обсягів нафти, видобутої при здійсненні Спільної діяльності за Договором № 35/4 на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах неправомірними.

3. Визнати дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Спільна діяльність за Договором № 35/4 при здійсненні договору по нарахуванню плати за користування надрами для видобування корисних копалин за додаткові обсяги газу, видобуті в січні 2013 року при здійсненні Спільної діяльності за Договором № 35/4 з використанням ставки 25 відсотків від вартості газу, видобутого на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському та Скороходівському родовищах неправомірними.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрнафта" (пров. Нестеровський, 3-5, м. Київ, 04053) в особі ПАТ "Укрнафта" Нафтогазовидобувне управління "Чернігівнафтогаз" Спільна діяльність за Договором № 35/4 (вул. Вокзальна, 1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, р/р 26002200143019 в ПАТ „Сітібанк" м. Київ, МФО 300584, код 534663345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Карлтон Трейдінг Україна" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 3, р/р 26002200140001 в ПАТ „Сітібанк" м.Київ, МФО 300584, код 25662676) 2294,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 травня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон