Рішення № 31108627, 24.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/30/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.13 Справа № 908/1016/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133)

до відповідача: Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 81)

про стягнення 1088,87 грн.

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: Ткаченко М.В., довіреність № 306 від 20.12.2012 р.

від відповідача: Шостак Д.Ю., довіреність б/н від 10.04.2013 р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком до Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про стягнення 1088,87 грн., які складаються з 1052,62 грн. основного боргу за договором № 2120 про надання послуг ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ від 14.09.2004 р., 02,33 грн. втрат від інфляції, 13,62 грн.-3% річних та 20,30 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2013 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 24.04.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання.

Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. ст. 33, 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. ст. 11, 96, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 Господарського кодексу України та умовами договору № 2120 про надання послуг ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ від 14.09.2004 р.

Відповідач проти позову не заперечив, але зазначив що заборгованість виникла у зв'язку з тяжким фінансовим положенням установи.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації.

У засіданні суду 24.04.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2004 р. між ВАТ "Укртелеком" (позивач по справі) та Мелітопольською виховною колонією (відповідач по справі) було укладено договір № 2120 про надання послуг ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався надати відповідачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентський лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР - адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, відповідач зобов'язався згідно з розділом 5 договору вносити плату за користування послугою.

Згідно п. 5.2. договору, позивач виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості послуги входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що відповідач проводить оплату за надану послугу щомісячно до 20 числа поточного місяця, на підставі рахунків позивача, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі встановленому законодавством.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу послуги з березня 2012 року по січень 2013 р. на загальну суму 1052 грн. 62 коп.

Так, на виконання п. 5.3 договору, відповідач виставив відповідачу наступні рахунки-акти № 98 на загальну суму 1763,42 грн., а саме: 31.03.2012 р. -за березень 2012 р.; 30.04.2012 р. -за квітень 2012 р; 31.05.2012 р. -за травень 2012 р.; 30.06.2012 р.- за червень 2012 р; 31.07.2012 р. - за липень 2012 р.; 31.08.2012 р. - за серпень 2012 р.; 30.09.2012 р. - за вересень 2012; 31.10.2012 р. - за жовтень 2012 р.; 30.11.2012 р. - за листопад 2012 р.; 31.12.2012 р.- за грудень 2012. р.; 31.01.2013 р. - за січень 2013 р.

Відповідач оплату послуг здійснив лише частково, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1052,62 грн. основного боргу за договором.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги за період з березня 2012 р. по січень 2013 р. в сумі заявленій до стягнення, згідно вимог позивача -саме 1052,62 грн., підтверджується документами, наданими позивачем до матеріалів справи, а саме: рахунками, довідками про нарахування і оплати.

Відповідачем факт наявності заявленої до стягнення заборгованості не спростований, докази оплати рахунків не надані.

Враховуючи не надання сторонами доказів оплати рахунків, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1052,62 грн. (згідно позовних вимог) заборгованості за послуги обґрунтованими, підтвердженими документально і такими, що підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2,33 грн. втрат від інфляції та 13,62 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13,62 грн. - 3% річних за період з 21 квітня 2012 року по 21 лютого 2013 р. та 2,33 грн. втрат від інфляції за період з 01.05.2012 р. по 01.12.2012 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20,30 грн. пені за неналежне виконання умов договору за період 21.08.2012 р. по 21.01.2013 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені в сумі 20,30 грн. за період з 21.08.2012 р. по 21.01.2013 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком до Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про стягнення 1088,87 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 81, код ЄДРПОУ 08563547) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, р/р № 26002364 в ЗОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 01184385) 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 62 коп. основного боргу, 2 (дві) грн.. 30 коп. втрат від інфляції, 13 (тринадцять) грн. 62 коп. - 3% річних, 20 (двадцять) грн. 30 коп. пені за неналежне виконання умов договору. Видати наказ.

3. Стягнути з Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О.Невського, буд. 81, код ЄДРПОУ 08563547) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, р/р № 26009408 в ЗОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 01184385) 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "29" квітня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.