Рішення № 31108540, 24.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2013р. Справа № 905/261/13-г

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Демідової П.В., судді Риженко Т.М.,

при секретері судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м. Донецьк

за участю прокурора Чала Г.О

про стягнення 3% річних в сумі 39394,06 грн., пені в сумі 177580,41 грн., інфляційних в сумі 24177,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Халіна А.О.- за довір. від 16.03.2012 р. № 14-351

від відповідача: Бердичівська М.Н. - за довір. від 29.12.2012 р. № 5602/10/4

прокурор: Чала Г.О. - посвідчення № 012615 від 02.11.2012 р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2013 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 26.03.2013 р.

В судовому засіданні 16.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.04.2013 р. до 13 год. 30 хв.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м. Макіївка про стягнення 3% річних в сумі 39394,06 грн., пені в сумі 177580,41 грн., інфляційних в сумі 24177,63 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про купівлю-продаж природного газу № 14/2099/11 від 30.09.2011 р. з додатковою угодою № 1 від 30.09.2011 р., акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 р., 21.12.2011 р., 31.12.2011 р., 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., 30.06.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 30.06.2012 р., 31.07.2012 р., 31.08.2012 р., 30.09.2012 р., 31.10.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав пояснення в яких зазначив, що нарахування пені та 3 % річних здійснюється з 11 числа відповідного місяця. Заперечував проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. Протягом розгляду справи надавав усні та письмові пояснення стосовно предмету позову, в яких зазначав, що позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості. Зазначив, що при розрахунку 3% річних та пені позивач не враховує неробочі дні, на які припадає остаточний строк оплати. Посилаючись на п. 7.2 договору зазначив, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, в зв'язку з чим позивач має право нараховувати пеню з 03.08.2012 р. по 03.01.2013 р. Також вказав на неправильний розрахунок інфляційних. Надав клопотання про застосування судом позовної давності. 26.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області надав клопотання про зменшення розміру пені на 100%.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26.03.2013 р. враховуючи складність справи, значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час вирішення спору було призначено колегіальний розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Бокової Ю.В., судді Риженко Т.М., судді Сгари Е.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.04.2013 р. було змінено склад судової колегії в зв'язку з закінченням повноважень судді Сгари Е.В. Суддя Сгара Е.В. була замінена на суддю Демідову П.В.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (Покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу

№ 14/2099/11 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого продавець - позивач по справі зобов'язується передати у власність покупцю - відповідачу по справі у IVкварталі 2011 р. та у 2012 році природний газ для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його укладення, і діє у частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Порядок та умови передачі газу визначені сторонами розділом 3 Договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше п'ятого числа наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.4).

Ціна договору узгоджена сторонами в розділі 5 Договору.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 6 договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

На виконання умов зазначеного договору позивач з жовтня 2011 р. по жовтень 2012 р. передав відповідачу природний газ, чим виконав умови договору від 30.09.2011 р. № 14/2099/11 стосовно передачі у власність покупцю природного газу в повному обсязі.

Факт поставки природного газу за вказаний період підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 21.12.2011 р. - за жовтень, 30.11.2011 р. - за листопад, 31.12.2011 р. - за грудень, 31.01.2012 р. - за січень, 29.02.2012 р. - за лютий, 30.06.2012 р. - за березень, 30.04.2012 р. - за квітень, 31.05.2012 р. - за травень, 30.06.2012 р. - за червень, 31.07.2012 р. - за липень, 31.08.2012 р. - за серпень, 30.09.2012 р. - за вересень, 31.10.2012 р - за жовтень. Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень.

У відповідності з п. 6.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Відповідачем до матеріалів справи надані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 611 від 21.02.2012 р. та № 2332 від 15.08.2012 р., та надані пояснення, що вищезазначені протокольні рішення є доказами відстрочення строку оплати за договором. Зазначені твердження сприймаються судом критично та не беруться до уваги, в зв'язку із тим, що протокольні рішення № 611 від 21.02.2012 р. та № 2332 від 15.08.2012 р. не змінюють порядку та строку виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ за договором від 30.09.2011 р. № 14/2099/11. Сторони не узгоджували між собою інших строків виконання зобов'язань ніж встановлено вищезазначеним договором. Іншого відповідачем не доведено.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого у спірний період газу своєчасно не виконав, отриманий газ своєчасно не оплатив, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості природного газу за період з жовтня 2011 р. по жовтень 2012 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» 3% річних в сумі 39394,06 грн., пені в сумі 177580,41 грн., інфляційних в сумі 24177,63 грн.

Як зазначено вище, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Проте, слід зазначити, що норма ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано її початок.

Позивач в поясненнях від 25.02.2013 р. б/н зазначає, що хоча в таблиці нарахування пені та 3% річних зазначається 10 число відповідного місяця, проте фактично нарахування відбувається саме з 11 числа.

Суд проаналізувавши розрахунок пені та 3 % річних шляхом здійснення перерахунку, дійшов висновку, що нарахування пені та 3 % здійснюється позивачем з 10 числа відповідного місяця, а не з 11 числа, як стверджує позивач.

Таким чином, моментом виникнення заборгованості у відповідача є 11 число місяця наступного за місяцем поставки зважаючи на приписи ст. ст. 251-254 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 та 6.2 договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить:

- за грудень 2011 р. - 4631,58 грн. за період з 10.01.2012 р. по 23.01.2012 р.;

- за січень 2012 р. - 30170,79 грн. за період з 10.02.2012 р. по 28.02.2012 р.;

- за лютий 2012 р. - 33858,81 грн. за період з 10.03.2012 р. по 08.04.2012 р.;

- за березень 2012 р. - 61389,18 грн. за період з 10.04.2012 р. по 07.06.2012 р.

- за квітень 2012 р. - 23581,28 грн. за період з 10.05.2012 р. по 02.07.2012 р.

- за травень 2012 р. - 13910,66 грн. за період з 10.06.2012 р. по 24.07.2012 р.

- за червень 2012 р. - 7409,78 грн. за період з 10.07.2012 р. по 13.08.2012 р.

- за липень 2012 р. - 2628,34 грн. за період з 10.08.2012 р. по 26.08.2012 р.

Відповідач в своїх запереченнях на позов зазначив, що відповідно п. 7.2 договору неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Вказав, що позивач має право нараховувати пеню з 03.08.2012 р. по 03.01.2013 р.

Однак з таким твердженням відповідача суд погодитися не може в зв'язку з наступним.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Пунктом 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оскільки пункт 7.2 Договору щодо вимог про стягнення неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом суперечить вимогам статей 260, 261 ЦК України та пункту шість статті 232 ГК України, суд приходить до висновку про визнання його недійсним в цій частині.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 р.

Відповідно до ст.111-28 рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2011 р. та березень 2012 р. складені та підписані 21.12.2011 р. та 30.06.2012 р. відповідно. Проте, відповідно до п. 3.3 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Тому строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ починається з моменту підписання зазначених актів.

Вартість спожитого природного газу за жовтень 2011 р. та березень 2012 р. сплачена відповідачем достроково, до 21.12.2011 р. та 30.06.2012 р. відповідно, що свідчить про дотримання відповідачем умов договору стосовно строку оплати вартості спожитого природного газу та виключає підстави нарахування пені.

Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 11.01.2012 р. по 26.08.2012 р.), з урахуванням вихідних днів 10.03.2012 р., 10.06.2012 р. на які припадає останній строк сплати відповідачем плати за отриманий природний газ (10 число місяця). Пеня, згідно здійсненого судом перерахунку складає 105301,82 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 105301,82 грн. за період з 11.01.2012 р. по 26.08.2012 р.

Клопотанням від 24.04.2013 р. відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені. Проте, з розрахунку позивача вбачається, що здійснення нарахування пені починається з 10.01.2012 р., тобто в межах строку позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення неустойки передбаченого ч. 1, 2 ст. 58 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс 3% річних за період з 11.01.2011 р. по 26.08.2012 р.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних становить 39394,06 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2011 р. та березень 2012 р. складені та підписані 21.12.2011 р. та 30.06.2012 р. відповідно. Проте, відповідно до п. 3.3 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Тому строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ починається з моменту підписання зазначених актів. Вартість спожитого природного газу за жовтень 2011 р. та березень 2012 р. сплачена відповідачем достроково, до 21.12.2011 р. та 30.06.2012 р. відповідно, що свідчить про дотримання відповідачем умов договору стосовно строку оплати вартості спожитого природного газу та виключає підстави нарахування 3 % річних.

Судом перерахована сума 3% річних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 11.11.2011 р. по 26.08.2012 р.).

3% річних згідно здійсненого судом перерахунку з урахуванням вихідних днів 10.12.2011 р., 10.03.2012 р., 10.06.2012 р. на які припадає останній строк сплати відповідачем за отриманий природний газ (10 число місяця) та складають 21216,82 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 21216,82 грн. за період з 11.11.2011 р. по 26.08.2012 р.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 24177,63 грн.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на заборгованість за поставлений природний газ з жовтня 2011 р. по жовтень 2012 р.

В даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочення за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць зі зміною відповідно суми боргу протягом місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов'язання. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Крім того, відповідно до п. 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. № 265, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

За періоди, коли прострочення за платежами мала місце за період більший ніж місяць (за зобов'язанням за квітень-червень, серпень 2012 р. та ) також не може бути застосована індексація оскільки у квітні 2012 р. індекс інфляції складав 100,0, у травні 2012 р. - 99,7, у червні 2012 р. - 99,7, у серпні 2012 р. - 99,7.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 24177,63 грн. грн. задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100%, суд виходить з наступного.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи фінансовий стан обох сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 77, п. 3 ст. 83, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м. Донецьк про стягнення 3% річних в сумі 39394,06 грн., пені в сумі 177580,41 грн., інфляційних в сумі 24177,63 грн. - задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 7.2 договору від 30.09.2011 р. № 14/2133/11 в наступній частині: «Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, м. Макіївка, Донецької області, вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ 20316900, р/р 26035302588 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 394125) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в сумі 21216,82 грн., пеню в сумі 105301,82 грн.

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, м. Макіївка, Донецької області, вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ 20316900, р/р 26035302588 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 394125) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - витрати зі сплати судового збору в сумі 2530,88 грн.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2013 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя П.В. Демідова

Суддя Т.М. Риженко