Рішення № 31108123, 07.05.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/2858/12

2/504/86/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2013смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_1, адвоката- ОСОБА_12,

за участі представника ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №9, смт. Комінтернівському, справу за уточненим позовом ОСОБА_4, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі третьої особи - Страхова компанія «Статус», про відшкодування моральної шкоди, матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, судового збору, витрат на проведення експертизи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів, яким, з урахуванням останнього уточнення, просили суд:

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; 18882, 72 грн матеріальних збитків; 1040 грн. на відшкодування витрат за проведення експертного дослідження; витрати по оплаті судового збору;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди; витрати по оплаті судового збору;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4, в інтересах малолітнього ОСОБА_5 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди; витрати по оплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідача- ОСОБА_7 позовні вимоги до нього не визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, зокрема, ОСОБА_9, на момент вчинення дорожньо- транспортної пригоди керувала транспортним засобом на підставі реєстраційного свідоцтва на автотранспортний засіб у присутності ОСОБА_1, - особи, яка мала право керувати автотранспортним засобом, про що свідчить запис в реєстраційному свідоцтві.

ОСОБА_6 та її представник позовні вимоги визнали частково, а саме, в частині моральної шкоди по п'ятсот гривень на користь ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_5, та одну тисячу гривень на користь ОСОБА_4, та матеріальних збитків на користь ОСОБА_4 в розмірі, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди та після неї, в решті позовні вимоги не визнали, вважали їх безпідставними, значно завищеними, в зв'язку із чим просили у їх задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» подав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, подав письмове пояснення на позов, зокрема пояснив суду, що відсутні підтвердження того, що цивільно- правова відповідальність ОСОБА_6, на момент скоєння дорожньо- транспортної пригоди була застрахована, оскільки не має жодних легітимних документів, які підтверджують експлуатацію забезпеченого транспортного засобу на законних підставах водієм, якого визнано винним в даній дорожньо- транспортній пригоді, і, в силу ст. ст. 15.1, 32.1, 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Крім того, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» у своїх поясненнях послався на те, що в силу положення п.5 ч.1 ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

В супереч положенню ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_6 повідомила Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» про настання дорожньо- транспортної пригоди лише 26 серпня 2011 року, тоді як подія сталася 09 серпня 2011 року, тобто умови страхового полісу № ВЕ/5772555 від 17.08.2010 року та положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій транспортного засобу- Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 не виконав, в зв'язку із чим відсутні підстави для виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Також, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» послався на те, що за висновком представленого позивачами експертного дослідження ринкова вартість транспортного засобу ЗАЗ -1103 д/н НОМЕР_2 складає 18 882,72 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 27460, 72 грн., тобто витрати на ремонт транспортного засобу ЗАЗ -1103, д/н НОМЕР_2 перевищують його ринкову вартість до дорожньо- транспортної пригоди, тобто власник транспортного засобу повинен визначитись з долею власного автомобіля відповідно до ч.ч. 30.1, 30.2., 30.3 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заслухавши думки та правові обгрунтування сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, судом встановлені наступні правовідносини:

Як вбачається зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9, виданого 17.08.2010 року Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС, власником автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_7, особливі відмітки - має право керувати ОСОБА_1

16.08.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус» та ОСОБА_7 був укладений договір, по типу один, обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії до 16.08.2011 року включно, про що свідчить поліс № ВЕ/5772555, зі змісту якого вбачається, що застрахованим є автомобіль Мітсубісі, д/н НОМЕР_1.

09.08.2011 року о 09.50 год в м. Одесі на 21 км Старокиївського шляху ОСОБА_6, керуючи автомобілем Мітсубісі, д/н НОМЕР_1, перед початком руху та при виїзді з прилеглої території не надала перевагу в русі та скоїла зіткнення з автомобілем ЗАЗ -1103, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі, на яку вона виїжджала, чим порушила вимоги п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій - ОСОБА_4, пасажири - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.

За фактом даної дорожньо- транспортної пригоди 18.08.2011 року старшим інспектором ОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Одеській області майором Полєвим О.Ю. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Внаслідок даної дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді ссадин на правому передпліччі, на правому бедрі кров'яні підтіки, що встановлено судом згідно акту судово- медичного дослідження № 2997 від 17.08.2011 року.

Внаслідок даної дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_5, 2004 р.н., отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді ссадини туловища, правого колінного суглоба, кров'яний підтік та ссадина обличчя, що встановлено судом згідно акту судово- медичного дослідження № 3001 від 12.08.2011 року.

З наявної у справі виписки з історії хвороби № 3254/466, яка видана 17.08.2011 року Комінтернівською ЦРЛ вбачається, що хворий ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні з 09.08.2011 року по 16.08.2011 року з діагнозом: закрита черепно- мозкова травма, забиття м'яких тканин тіменної долі, забиття шийного відділу хребта.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді ссадини шії, закритої черепно- мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, що встановлено судом згідно акту судово - медичного дослідження № 3072 від 16.10.2011 року.

Разом із тим, суд враховує, що лікарем судово- медичним експертом в силу п. 4.6 «Правил судово- медичного визначення ступеня важкості тілесних ушкоджень» не прийнято до уваги діагноз зазначений в медичній картці № 3254/466 стаціонарного хворого ОСОБА_4: «Забиття шийного відділу хребта, забиття м'яких тканин тіменної долі», оскільки цей діагноз не заснований клінічними даними (не відмічено будь- яких видимих пошкоджень- кров'яних підтіків, ссадин, припухлостей, таке інше).

20.10.2011 року постанова від 18.08.2011 року старшого інспектора ОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Одеській області майором Полєвого О.Ю. про відмову у порушенні кримінальної справи скасована постановою старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області.

Постановою від 21.10.2011 року старшим інспектором ОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Одеській області майором Полєвим О.Ю. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні водіїв транспортних засобів.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 20.01.2012 року ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАп.

Згідно наявної у справі відповіді від 26.03.2013 року № 7/вх.3814 УДАІ ГУМВС України в Одеській області у відношенні ОСОБА_6 під час скоєння дорожньо- транспортної пригоди та пізніше не складались адміністративні матеріали за ст. 126 КУпАп за фактом керування нею автомобілем «Мітсубісі», д/н НОМЕР_1 без права керування цим транспортним засобом, тобто фактично відсутні докази неправомірності керування ОСОБА_6 транспортним засобом в момент скоєння данної дорожньо- транспортної пригоди.

З наявних у відмовному матеріалі № 600 (ЖРЗПЗ -110390с) письмових пояснень від 15.08.2011 року ОСОБА_1 вбачається, що на момент скоєння дорожньо- транспортної пригоди він знаходився в автомобілі «Мітсубісі», д/н НОМЕР_1 поруч з водієм -ОСОБА_6, якій він, маючи документально підтверджене право на керування цим транспортним засобом, усно і фактично передав право керування даним автомобілем.

Зі змісту письмових пояснень інспекторів ДАІ, які здійснювали документальне фіксування та оформлення даної дорожньо- транспортної пригоди вбачається, що інспектори не пам'ятають хто саме на момент скоєння даної дорожньо- транспортної пригоди знаходився у якості пасажира в автомобілі «Мітсубісі», д/н НОМЕР_1 поруч з водієм -ОСОБА_6

Докази, які б вказували на те, що на момент скоєння даної дорожньо- транспортної пригоди ОСОБА_1 не знаходився в автомобілі «Мітсубісі», д/н НОМЕР_1 поруч з водієм -ОСОБА_6, у справі відсутні.

Зі змісту експертного висновку про встановлення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ 110307, д/н НОМЕР_2, внаслідок ДТП, від 15.09.2011 року № 190 судом встановлено, що розмір матеріального збитку становить 18 882, 72 грн.

При цьому експерт дійшов до висновку, що вартість відновлювального ремонту становить 27 460,72 грн.; ринкова вартість автомобіля до ДТП - 18 882,72 грн.; вартість замінних частин - 7 725,80 грн.

Експертом зазначено, що відновлювати данний автомобіль економічно не обгрунтовано, в зв'язку із чим, відповідно до п. 8.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, розмір матеріального збитку визначається в розмірі, що дорівнює дійсній ринковій вартості автомобіля.

В матеріалах справи міститься аварійний сертифікат № 755/3 від 12.03.2012 року, який виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «Статус» про можливу вартість конструктивно знищеного колісного транспортного засобу (автомобіля ЗАЗ 110307, д/н НОМЕР_2), зі змісту якого судом встановлено, що можлива ринкова вартість даного аварійного автомобіля після дорожньо- транспортної пригоди, становить 7712, 83 грн.

Листом № 532 від 04.04.2012 року Голова правління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» відмовив ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування.

Оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу в спосіб, передбачений цією нормою Закону, або у спосіб передбачений договором чи законом.

Загальні підстави відшкодування шкоди передбачені Главою 82 Параграф 1 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту положень ст. 1187 ЦК України вбачається, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу положення п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (далі- Правила).

Зокрема, згідно із положенням п.п. «а» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 620 від 09.06.2011 року), «б» п. 2.1, п.2.2 Правил (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 11.02.2009 року) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил-технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом. Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Детальний аналіз наведених положень Правил дорожнього руху (що діяли на момент скоєння даної дорожньо- транспортної пригоди), у сукупності з наявними у справі матеріальними доказами, дозволяє суду дійти до висновку, що ОСОБА_6 під час керування автомобілем Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 у момент скоєння дорожньо- транспортної пригоди з автомобілем ЗАЗ -110307, д/н НОМЕР_2 була особою, яка використовує автомобіль на законних підставах, оскільке право керування автомобілем вона отримала в усному порядку від поруч перебуваючим в автомобілі ОСОБА_1, право якого на керування автомобілем Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 підтверджується записом в реєстраційному свідоцтві транспортного засобу.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що в діях позивачів наявні навмисні дії, що призвели до скоєння даної дорожньо- транспортної пригоди.

Також відсутні відомості про наявність в момент скоєння даної дорожньо- транспортної пригоди непереборної сили.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що уточнені позовні вимоги до ОСОБА_7, як власника автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_1, є безпідставними, і задоволенню не підлягають.

Законом України «Про страхування» врегульовані відносини у сфері страхування, і який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 цього Закону, страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 18 цього Закону факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 зареєстрував свою цивільно - правову відповідальність як власника наземного транспортного засобу, уклавши договір з ПрАТ «Страхова компанія «Статус», і цей договір, відповідно до наведених положень Закону, набрав чинності з моменту внесення ОСОБА_7 страхового платежу, то виниклі в зв'язку із цим правовідносини між сторонами договору та третіми особами внаслідок страхового випадку за цим договором, регулюються спеціальними нормами, цим Законом, та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі- Закону).

Законом врегульовано питання обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із положенням ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу положення п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Положенням п. 33.1 ст. 33 Закону, учасники дорожньо- транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально (абзац 2 підпункту 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону).

Матеріалами справи доведено, що всупереч наведеного положення Закону, ОСОБА_6 повідомила страховика про настання дорожньо- транспортної пригоди лише 26.08.2011 року шляхом подання до страховика повідомлення, реєстраційний № 369 від 26.08.2011 року, тоді як подія сталася 09.08.2011 року.

В силу положення п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

Положенням ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Невиконання вимог щодо своєчасного повідомлення страховика про настання дорожньо- транспортної пригоди, в силу ст. 33 Закону, надає страховику всі підстави для законної відмови для виплати страхового відшкодування.

На відсутність підстав для відшкодування страховиком шкоди за винні дії страхувальника з підстав ст. 1194 ЦК України у випадку невиконання страхувальником без поважних причин обов'язків, передбачених ст. ст. 22, 32 Закону, звернуто увагу судів в п. 11 інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року.

Суд враховує, що таким правом на відмову у страховому відшкодуванні по даній дорожньо- транспортної пригоди страховик скористався.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що шкоду, завдану внаслідок даної дорожньо- транспортної пригоди, має відшкодувати водій автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_6

В силу ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо- транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

В силу положень п.п 30.1, 30.2 ст. 30 Закону (в редакції, що діяла на момент пригоди) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо- транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо- транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

В судовому засіданні представник позивачів не визнав автомобіль ЗАЗ -110307, д/н НОМЕР_2 фізично знищеним, повідомив про намір його довірителя відновлювати даний автомобіль, і просив відшкодувати завдану матеріальну шкоду в повному обсязі.

Таким чином відшкодуванню підлягає сума матеріального збитку в сумі 11 169,89 грн. (18 882, 72 грн. (вартість автомобіля до дорожньо- транспортної пригоди) - 7 712,83 грн. (вартість автомобіля після дорожньо- транспортної пригоди)).

Оцінюючи заперечення відповідача -ОСОБА_6 щодо безпідставності включення до експертного висновку пошкоджень правого та лівого крила, суд виходить з того, що на аркуші 8 у відомості вартості ремонтного впливу експертом зазначено лише одне крило попереду, зокрема, праве крило автомобіля, що також підтверджується матеріалами фотофіксації, в зв'язку з чим ці доводи відповідача суд знаходить безпідставними.

Решта доводів відповідача щодо неправильності проведення експертизи суд знаходить безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами, а технічні описки на правильність висновку експерта не впливають.

Суд також враховує, що на неодноразові пропозиції суду щодо заявлення сторонами проведення повторної чи додаткової експертиз, виклику експерта в судове засідання, сторони таких клопотань не заявляли.

Нормами ст. ст. 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно із положенням п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України.

Згідно із ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернув увагу, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Як стверджують у своїй позовній заяві позивачі, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди їм було заподіяну моральну шкоду, яка полягала в душевних стражданнях через пережиту особисту небезпеку для свого життя, порушенні нормального життєвого укладу.

Як стверджують позивачі, їм довелося чимало нервувати через власні та членів сім'ї тілесні ушкодження, тілесні ушкодження дитини, нервовий стан дитини, брак коштів на ремонт автомобіля, через байдуже ставлення відповідача до завдання ним шкоди позивачам. Позивач стверджує, що тривалий час не має змоги керувати власним автомобілем через його пошкодження.

Крім того, завдану йому моральну шкоду позивач пов'язує з тим фактом, що в результаті дорожньо - транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, закриту черепно - мозкову травму у вигляді струсу мозку, забиття м'яких тканим лобної частини голови, лікуванням з цього приводу у лікувальній установі.

Таким чином, судом встановлено, що завдану їм моральну шкоду внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, позивачі пов'язують з фізичним болем та стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку із ушкодженням свого та дитини здоров'я , та у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку із пошкодженням майна, душевного страждання дитини.

Суд, виходячи зі змісту позовних вимог, пояснень сторін, наданих під час судового розгляду, приходить до висновку, що позивачам було завдано моральної шкоди у вигляді фізичного болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку із ушкодженням здоров'я, право на відшкодування якої позивачі мають відповідно до п. 1. ч. 2. ст. 23 ЦК України.

Крім того, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди у вигляді душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна, право на відшкодування якої позивач має відповідно до п. 3 ч. 2. ст. 23 ЦК України.

Оцінюючи в сукупності всі негативні явища, на які посилаються позивач на підтвердження завданої їм моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, та майна (ОСОБА_4), суд враховує стан здоров'я потерпілих, тяжкість нанесеного ушкодження здоров'я (легкі тілесні ушкодження), час та зусилля, необхідні для відновлення здоров'я до попереднього стану, душевні страждання позивачів з цього приводу, виходячи з принципів розумності та справедливості, і вважає, що розумною і справедливою сумою відшкодування вказаної моральної шкоди буде: на користь ОСОБА_2 -1 500,00 грн., на користь ОСОБА_4 - 2 500,00 грн., на користь ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 - 1 500, 00 грн.

У відповідності до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що моральну шкоду, якої зазнали позивачі внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, має відшкодувати ОСОБА_6

Вирішуючи питання позивних вимог в частині розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд приходить до висновку, що з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 15,00 грн. понесених позивачем витрат у вигляді судового збору; на користь ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 - 15, 00 грн. понесених позивачем витрат у вигляді судового збору; на користь ОСОБА_4 - 10,40 грн. (судовий збір за вимоги відшкодування витрат на проведення експертизи) +25,00 грн. (судовий збір за вимоги відшкодуваня моральної шкоди) + 413, 60 грн. (59,15% сплаченого судового збору за позов майнового характеру), решту судових витрат слід віднести на рахунок позивачів.

В силу ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 має бути стягнуто витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1040 грн., оскільки ці витрати документально підтверджені.

На підставі наведеного, керуючись ст. 32, 56, 62 Конституції України, ст. 15, 16, 23, п. 5 ч.1 ст. 989, п.5 ч.1 ст. 991, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст. 3, 18 Закону України «Про страхування»,ст. 6, п. п. 22.1, 22.3 ст. 22, 29, п.п 30.1, 30.2 ст. 30 Закону п. 32.7 ст. 32, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 88, 208, 212, 215, 218, 223, 293, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_5, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування завданої моральної шкоди 1 500, 00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 15,00 (п'ятнадцять) гривень на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Решту судового збору - віднести на рахунок ОСОБА_4.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_2, на відшкодування завданої моральної шкоди 1 500, 00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_2 15,00 (п'ятнадцять) гривень на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Решту судового збору - віднести на рахунок ОСОБА_2.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4, на відшкодування завданої моральної шкоди 2 500, 00 (дві тисячи п'ятсот) гривень.

В задоволенні решти позову в частині відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4 25,00 (двадцять п'ять) гривень на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Решту збору віднести на рахунок ОСОБА_4.

Стягнути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4 1 040,00 (одну тисячу сорок) гривень на відшкодування витрат на проведення експертизи.

Стягнути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4 10,40 (десять гривень сорок копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальних збитків 11 169,89 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

В задоволенні решти позову про стягнення матеріальних збитків - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_8, на користь ОСОБА_4 на відшкодування витрат по оплаті судового збору 413,60 (чотириста тринадцять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя Барвенко В.К.