Постанова № 31107514, 19.04.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа № 410/49/13-а

Провадження № 2а/410/11/13

ПОСТАНОВа

імЕНЕМ України

16 квітня 2013 року м. Брянка

Брянківський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді - Снегірьова В.А.

при секретарі - Тіщенко Л.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гайдук Е.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Брянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, про стягнення заборгованості з оплати вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, посилаючись на те, що 01.12.2003 року по 23.11.2012 року проходив в органах кримінально-виправної системи на посаді молодшого начальницького складу. Був звільнений за власним бажанням. Безперервний службовий стаж становить 8 років 11 місяців 22 дня. При звільненні йому безпідставно не була виплачена допомога, передбачена п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Крім того, відповідачем були порушенні вимоги ст. 116 КЗпП України; а його неправомірні дії обмежили його в реалізації конституційних, цивільних, соціальних та культурних прав, передбачених Конституцією України, Загальною Декларацією прав людини, Міжнародного пакту про економічні, культурні і соціальні права. Просить стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу за 8 років; відповідно до ст. 117 КЗпП України, після прийняття рішення суду зобов'язати відповідача донарахувати за час затримки розрахунку середнє грошове забезпечення за місяць; відшкодувати з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.; зобов'язати відповідача провести індексацію своєчасно невиплачених грошових сум згідно ст. 116 КЗпП України відповідно до Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року та компенсаціє таких сум відповідно до постанови КМУ № 1427 від 20.12.1997 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову,, посилаючись на те, що ОСОБА_3 пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 4 ст. 99 КАС України, та взагалі не має права на отримання вихідної допомоги, так як його службовий стаж в БВК № 11 становить 8 років 11 місяців 22 дня, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази, встановив наступне:

- ОСОБА_3 з 21.05.2002 року по 16.10.2003 року проходив службу в лавах Збройних сил України; з 01.12.2003 року по 23.11.2012 року проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України безперервно 8 років 11 місяців 22 дні (підстава копія трудової книжки ОСОБА_3) /а.с. 4/;

- згідно з довідкою БВК № 11 середній заробіток ОСОБА_3 за травень-жовтень 2012 року становив 2336,50 грн. на місяць;

- як вбачається з листа БВК № 11 від 26.12.2012 року за вих. № 24/П-90 на адресу ОСОБА_3, останній звертався до відповідача по виплату вихідної допомоги 18.12.12, але отримав відмову від адміністрації БВК № 11;

- як вбачається з ухвали судді Луганського окружного адміністративного суду від 08.01.2013 року по справі № 812/65/13-а, 03.01.2013 року до суду надійшов позов ОСОБА_3 до БВК № 11,але був повернутий позивачу як непідсудний Луганському окружному адміністративному суду /а.с. 3/;

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пункт 1 Постанови передбачає , що особам начальницького і рядового складу до вислуги років зараховуються: зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Постановою Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що Передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, в частині зобов'язання Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивач є особою, яка проходила службу на посадах молодшого начальницького складу органів кримінально-виконавчої системи та відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року на таких осіб не поширюються передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню.

Щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог, так як с пояснень позивача не зрозуміло в чому саме вона полягає, яких моральних страждань заподіяно позивачу та з яких міркувань він виходив визначаючи розмір їх відшкодування, відсутні посилання на докази наявності такої шкоди.

Щодо компенсації та індексації невиплачених сум:

Відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). На думку суду, зазначені норми закону застосовуються лише до нарахованих сум та не можуть бути застосовані до сум, які не були нараховані на час розгляду справи та щодо яких є спір.

Стосовно строку давності звернення до суду з позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне: із положень ч. 1 ст. 100 КАС України випливає, що суд в обов'язковому порядку і незалежно від подання про це заяви від сторін по справі повинен вирішувати питання щодо строку давності звернення до суду з адміністративним позовом. Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною 4 ст.99 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з відповіді БВК № 11 від 26.12.2012 року позивач звертався по виплату вихідної допомоги 18.12.2012 року та отримав відмову. Після цього позивач 03.01.2013 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду та йому було повернуто позовну заяву через непідсудність та запропоновано звернутися до місцевого адміністративного суду. Що він і зробив 08.01.2013 року. Всі докази спроби позивача досудового врегулювання спору з БВК № 11 в матеріалах справи є, тому підстав вважати, що позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України у суду не має.

Керуючись ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою КМУ № 393 від 17.07.1992, Постановою Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року, ст.ст. 2, 11, 17, 18, 99, 100, 158-162, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати Брянківську виправну колонію № 11 Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Брянківську виправну колонію № 11 Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області судовий збір у сумі 34 грн. (Тридцять чотири) грн. 41 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (код ЄДРПОУ суду 05380728, пункт 3.2, ККД 22030001, одержувач: УДКС України у м. Брянка Луганської області, рахунок: 31219206700017, код ОКРО отримувача: 37780550, МФО отримувача: 804013, банк отримувача: ГУДКС України у Луганській області).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Брянківський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 16.04.2013 року проголошена лише вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови викладений та підписаний 19.04.2013 року.

Суддя: