Рішення № 31107183, 08.05.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого : Винту Ю. М.

суддів : Заводян К.І., Лисака І.Н.

при секретарі : Ковальчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України за апеляційною скаргою Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Львівський державний університет внутрішніх справ (далі - ЛьвДУВС) звернувся до Хотинського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України, посилаючись на наступне.

Відповідно до наказу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - ПЮІ ЛьвДУВС) №174 від 27.07.2007 року відповідача було зараховано курсантом 1-го курсу факультету громадської безпеки та кримінальної міліції та укладено письмовий договір №10/292 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

У відповідності до п.3 цього Договору він був зобов'язаний після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років, однак наказом УМВС України в Чернівецькій області від 12.01.2012 №4 о/с за п.64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» відповідача було звільнено з ОВС за власним бажанням.

Відповідно до довідки-розрахунку №82 від 17.08.2012 року, сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2007 року по 29.06.2011 року становить 10 745,53 грн., які ЛьвДУВС просив стягнути з останнього на свою користь, а також суму судового збору на розрахунковий рахунок ЛьвДУВС 31252272210083 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 08571995.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційні скарзі ЛьвДУВС просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності правонаступництва ЛьвДУВС у правовідносинах між Прикарпатським юридичним інститутом і ОСОБА_1

_________________

№ 22ц-612/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Єфтеньєв О.Г.

Категорія : 57 Доповідач: Винту Ю.М.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах з відповідача підлягає стягненню різниця між витратами на утримання курсантів і військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю; підчас навчання курсант ОСОБА_1 не оспорював розмір витрат на його утримання у ВНЗ; ПЮІ ЛьвДУВС володіє правом звернення до суду із даним позовом відповідно до свого правового статусу у спірних правовідносинах; необхідно відмовити в задоволенні позову з однієї підстави - відсутності у ЛьвДУВС правонаступництва ПЮІ ЛьвДУВС.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення - скасуванню та ухваленню нового про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не у повному об'ємі з'ясовано обставини справи, не вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права, дана неправильна оцінка зібраних по справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ЛьвДУВС не дотримався встановленого порядку визначення загальної суми витрат, пов'язаних з утриманням курсанта в університеті, довідка-розрахунок не підтверджує витрати, які підлягають стягненню, а позивач є неналежним позивачем, оскільки він не є державним замовником та розпорядником бюджетних коштів і не має відповідних повноважень в силу доручення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ЛьвДУВС №174 від 27.07.2007 року ОСОБА_1 було зараховано на 1 курс факультету громадської безпеки та кримінальної міліції абітурієнтів.

01.09.2007 року між ПЮІ ЛьвДУВС та ОСОБА_1 було укладено письмовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України №10/292 (далі - Договір) за державним замовленням на денній формі навчання з отриманням освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Правознавство».

Згідно п.п.2.3.5, 2.3.6 Договору, ОСОБА_1 зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов'язків, відпрацювати не менше трьох років тощо, а у разі звільнення з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі - відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Згідно наказу №4 о/с від 12.01.2012 року УМВС України у Чернівецькій області його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за власним бажанням.

З довідки-розрахунку ЛьвДУВС №82 від 17.08.2012 року вбачається, що сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ПЮІ ЛьвДУВС становить 12842 грн. 53 коп., а сума, яка підлягає відшкодуванню - 10745 грн. 53 коп.

Даючи оцінку наданої позивачем довідки фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача на підтвердження розміру відшкодування вартості навчання, суд дійшов висновку, що вона є неналежним доказом, оскільки не була складена відповідно до спеціально визначеного порядку.

Проте, суд не звернув уваги на те, що згідно п.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядку), затвердженого наказом Міноборони України, Міністерства фінансів України, МВС України, Мінтранспорту та зв'язку України, Адіміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України №419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 р. за №863/14130 (далі - Наказу), витрати відшкодовуються в повному розмiрi особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС у разі звільнення таких осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Надана суду довідка-розрахунок складена згідно Порядку, містить інформацію щодо предмету доказування та є належним і допустимим доказом у справі.

Висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини мiж сторонами не врегульовані спеціальними законодавчими актами є помилковим, оскільки зазначений спільний наказ, яким затверджено Порядок, є спеціальним піднормативним актом.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач має право на стягнення різниці між витратами на утримання курсантів і військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Крім того, в своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що позивач не виконав вимоги пункту 2.2 Наказу відносно інформування відповідача про розміри фактичних витрат на його утримання, не надав суду доказів щорічного ознайомлення відповідача з розрахунком та розміром витрат на його навчання та утримання у навчальному закладі, що свідчить про порушення ЛьвДУВС істотних умов угоди, пов'язаних із визначенням реальної вартості можливого відшкодування, при яких відповідач був позбавлений можливості на оспорити заявлену вартість витрат на своє навчання у ВНЗ.

Такий висновок суду не може слугувати підтвердженням висновку про безпідставність заявлених вимог, оскільки питання невиконання позивачем істотних умов угоди на підготовку фахівця за державні кошти ніким не порушувалось, від відповідача не надходили письмові заперечення проти заявлених вимог з мотивів порушення позивачем п.2.2 згаданого спільного Наказу та у зв'язку з цим не заявлялись зустрічні вимоги про визнання такої угоди недійсною або про її розірвання. Крім того, матеріали справи не містять докази того, що ОСОБА_1 за період навчання у ПЮІ ЛьвДУВС оспорював чи заперечував вартість понесення державою витрат на його утримання у ВНЗ.

Пояснення відповідача про невиконання навчальним закладом істотних умов угоди та порушення його права коригувати вартість витрат на утримання у ВНЗ не заслуговують на увагу, оскільки кошторисна вартість навчання курсанта за бюджетні кошти визначається державою, ці кошти закладаються у державному бюджеті на кожен рік і відповідач не володіє правом впливати на процес ціноутворення освітньої послуги, отриманої та оплаченої бюджетними коштами.

Тому є неправомірним висновок суду про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача витрат на його утримання за весь час навчання у ВНЗ.

Що стосується відсутності права у ЛьвДУВС для звернення до суду з даним позовом в зв'язку з тим, що він не є належним позивачем, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до свого правового статусу у спірних правовідносинах, обмовлених договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, фактами навчання та утримання відповідача у ВНЗ за бюджетні кошти, які були виділені ПЮІ державою з цією метою, а також в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років після закінчення навчання, колегія суддів вважає, що ПЮІ ЛьвДУВС володіє правом звернення до суду із даним позовом, оскільки він, як вищий військовий навчальний заклад МВС України, зобов'язаний контролювати використання бюджетних коштів та реагувати на порушення випускниками договірних зобов'язань шляхом звернення до суду із позовами про стягнення понесених державою витрат на їх навчання.

В той же час, позивачем не надано суду доказів, що він є правонаступником ПЮІ ЛьвДУВС, від імені якого діє ліквідаційна комісія.

За таких обставин, а саме, в зв'язку з відсутністю доказів щодо правонаступництва ЛьвДУВС у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню та ухваленню нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.60,131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ - задовольнити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2013 року -скасувати.

В задоволенні позовних вимог Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :