Ухвала суду № 31106887, 08.05.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/5205/12 Головуючий у 1 інстанції:Миронюк М.Г. Провадження № 22-ц/773/591/13 Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та процентів за користування коштами, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2013 року позовом задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 129284,00 грн. та 122500,00 грн. процентів за розпискою. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача в користь держави судовий збір в сумі 2517,84 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього в користь позивача заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами по справі 07.04.2009 року між ними укладено договір позики за яким позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 350000,00 гривень строком на один рік, а останній зобов'язався повернути вказану суму та сплатити проценти в розмірі 35% річних про що власноручно написав розписку.

Згідно умов договору позики відповідач ОСОБА_1 станом на 07.04.2010 року мав би повернути ОСОБА_2 350000,00 грн. та сплатити проценти за користування грошовими коштами в сумі 122500,00 грн., але належним чином умов даної угоди не виконав та не повернув в повній мірі суми позики і обумовлених процентів.

Також судом встановлено, що відповідачем було погашено позику в сумі 220716,00 грн., що визнано в судовому засіданні позивачем.

Відповідно до вимог статей 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1051 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті отриманої ним позики. Оскільки процентна ставка у розмірі 35% була чинною лише до 07.04.2010 року, а саме протягом дії договору, то стягнення процентів після закінчення строку договору не є можливим, а вимог про стягнення нарахувань, передбачених положеннями ст.625 ЦК України, позивач не заявляв.

Дані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ним погашено заборгованість в сумі 420000 грн. є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин.

Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до одностороннього тлумачення сторонами регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд надав належну юридичну оцінку у їх сукупності.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення, оскільки воно постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 60, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :