Постанова № 31106142, 07.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1236/13-а

07 травня 2013 року 11год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області (далі - УПФУ в Здолбунівському районі) про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2013 №Ф-223 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 3455,43грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, а тому відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не зобов'язаний.

У судове засідання позивач не прибув, у поданій суду заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач, УПФУ в Здолбунівському районі, позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Позивачу призначена пенсія за віком як особі, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.07.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), тобто застосовано пільгову умову - зменшення пенсійного віку. Відтак, звільнення від сплати єдиного внеску позивача не стосується, як особи, що отримує інші види пенсійних виплат, не передбачених ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Крім того, позивачем не дотримано порядку оскарження вимог органів Пенсійного фонду, передбаченого ч.4 ст.25 Закону №2464-VI. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судове засідання представник відповідача не прибув, у поданій суду заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 16.02.2001 (а.с.5), та здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності - транспортне обслуговування легкових автомобілів згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 01.01.2011 (а.с.6).

Як вбачається з пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 23.01.2008, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком (а.с.7).

12.03.2013 УПФУ в Здолбунівському районі для ОСОБА_1 було сформовано вимоги про сплату недоїмки №Ф-223 на суму 3455,43грн. (а.с.8).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4. ч.1. ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Разом з тим, статтею 100 Закону №1788-XII встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 12 Закону №1788-XII визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до п.а) ч.1 ст.13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

У даному випадку положення ст.100 Закону №1788-XII потрібно розуміти в контексті з положеннями ст.26 Закону №1058-IV. Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, за умови, якщо остання працювала повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Судом встановлено, що позивачу, відповідно до вимог ст.100 Закону №1788-XII була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вказані факти щодо позивача підтверджуються наявними у справі та дослідженими судом вищезазначеними доказами.

Таким чином, обов'язок сплачувати єдиний внесок у ОСОБА_1 відсутній.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, при повному стажі, тобто пільгову, а не на загальних підставах, оскільки вважає, що ця обставина жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску. Вказана пільгова пенсія є пенсією за віком (лише зі зниженням останнього), а ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не передбачено обов'язковою умовою звільнення від сплати єдиного внеску призначення особі пенсії за віком саме на підставі Закону №1058-IV.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу УПФУ в Здолбунівському районі суду не доведено, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оспорюваної вимоги.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про недотримання позивачем порядку оскарження вимог, встановленого ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, як підстави для відмови у задоволенні позову.

Так, відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Контитуційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_2 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) встановлено, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Жодна з норм КАС України не передбачає обов'язок особи перед зверненням до адміністративного суду оскаржувати відповідне рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в адміністративному порядку, якщо такий порядок визначено законом.

Таким чином, скористатися правом на оскарження в суді вимоги органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки особа може у будь-який момент, з урахуванням строків позовної давності, після отримання відповідної вимоги або з моменту отримання відомостей про таку вимогу.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, УПФУ в Здолбунівському районі не доведені ті обставини, на яких ґрунтувалися заперечення на адміністративний позов, а зокрема відповідачем не підтверджено належними доказами у справі обставин щодо порушення позивачем вимог Закону №2464-VI.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що вимога УПФУ в Здолбунівському районі від 22.03.2013 №Ф-223 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 3455,43грн. є протиправними та підлягає до скасування, а позов - до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області від 22.03.2013 №Ф-223 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 3455,43грн.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у сумі 114,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.