Постанова № 31106065, 15.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року

(09год. 10 хв.)

Справа № 808/1937/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Промто Плюс»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення - рішення № 0000122214/791 від 29.01.2013 року та податкового повідомлення – рішення №0000112214/792 від 29.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Промто Плюс» (далі – ПП «Промто Плюс», або позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Або відповідач), в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000122214/791 від 29.01.2013 року та податкове повідомлення – рішення №0000112214/792 від 29.01.2013 року.

У судовому засіданні призначеному 04.04.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні призначеному 04.04.2013 проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов.

04.04.2013 судом було оголошено перерву до 15.04.2013.

В судове засідання призначене на 15.04.2013 представник позивача не з’явився, проте направив на адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі.

В судове засідання призначене на 15.04.2013 представник відповідача не з’явився, про час та день судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін з урахуванням приписів статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, приймаючи до уваги пояснення сторін наданих в судовому засіданні 04.04.2013 судом встановлені наступні обставини.

В період з 19.12.2012 р. по 25.12.2010 р. ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Промто Плюс» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків з платником податків ПП ВКФ «СВ-Плюс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 р..

За результатами перевірки складено Акт № 329/22-1422/23284454 від 25.12.2012р.

В акті перевірки зазначені наступні порушення: п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1 п. 44.3, пп. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», підприємством ПП «Промто Плюс» завищено податковий кредит за жовтень 2011 на загальну суму 46800 грн., який сформований від контрагента ПП ВКФ «СВ-Плюс», що призвело до:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 19 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.) на загальну суму 2649 грн.;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. на загальну суму 44151 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за тзсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.) на загальну суму 44151 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Оржонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 29.01.2013 № 0000122214/791 (форма «Р»), згідно з яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55188, 75 грн., у тому числі 44151, 00 грн. - за основним платежем та 11037,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 29.01.2013 № 0000112214/792 (форма «В4»), згідно з яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2649,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 05.02.2013.

З висновками податківців, викладеними в акті перевірки, та, відповідно, з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000122214/791 від 29.01.2013 та №0000112214/792 від 29.01.2013.

ПП «Промто Плюс» не згодне та вважає, що вони підлягають скасуванню в зв’язку з чим звернулось до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, зазначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та тослуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на питну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

06 жовтня 2011 року між ПП «Промто Плюс» і Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «СВ-Плюс» було укладено Договір поставки № 56 (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого ПП ВКФ «СВ-Плюс» (постачальник) передає продукцію у власність ПП «Промто Плюс» (покупець), а ПП «Промто Плюс» приймає та оплачує продукцію згідно додаткам або специфікаціями до Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставки розгорнута номенклатура (асортимент) продукції (товару) зазначається у специфікаціях, доданих до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору поставки продукція (товар) постачається покупцю у вповному обсязі згідно виставлених постачальником рахунків.

Відповідно до пункту 3.3 Договору поставки покупець здійснює оплату вартості продукції (товару) у розмірі 110% від загальної вартості продукції, що постачається, шляхом передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

10 жовтня 2011 року ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» було узгоджено Специфікацію №1 до Договору поставки, відповідно до якої було визначено товар, що підлягав поставці, а саме: заготовки графіту у кількості 1620 кг, за ціною 150 грн. за 1 кг. без урахування ПДВ, на загальну суму з ПДВ - 291 600 грн.

10.10.2011 року ПП ВКФ «СВ-Плюс» виставило ПП «Промто Плюс» рахунок-фактуру № 09/1002/01 на оплату зазначеного товару на суму 291 600 грн. і у цей же день ПП «Промто Плюс» повністю оплатило ПП ВКФ «СВ-Плюс» цей товар платіжним дорученням № 435 від 10.10.2011р.

У зв'язку із здійсненням передплати товару ПП ВКФ «СВ-Плюс» надало ПП «Промто Плюс» податкову накладу від 10.10.2011 року № 11 на суму ПДВ 46800 грн.

12 жовтня 2011 року ПП ВКФ «СВ-Плюс» поставило ПП «Промто Плюс» передплачений товар: заготовки графіту у кількості 1620 кг. на загальну суму з урахуванням ПДВ 291 600 грн., що підтверджується видатковою накладною №09/1002/01 від 12.10.2011, підписаною представниками сторін. Транспортування товару від ПП ВКФ «СВ- гюс» до нашого підприємства здійснювалося шляхом самовивозу, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною.

Таким чином, товар, передбачений Договором поставки та Специфікацією № 1 до нього, було отримано Ішим підприємством від ПП ВКФ «СВ-Плюс» реально та у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені юго складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані ПП «Промто Плюс» від ПП ВКФ «СВ-Плюс» первинні документи, а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, слаткова накладна та товарно-транспортна накладна повністю відповідали вимогам Закону України «Про талтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відображали реально здійснену господарську операцію.

У зв'язку з цим, згідно з вищезазначеними вимогами ПК України за зазначеною господарською операцією з ПП ВКФ «СВ-Плюс» нашим підприємством всього було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ всього - 46 800 грн., в тому числі у жовтні 2011 року - 46 800 грн., що підтверджується декларацією з податку на додану злість за жовтень 2011.

Товар, отриманий від ПП ВКФ «СВ-Плюс», був оприбуткований ПП «Промто Плюс» та використаний у господарській діяльності для виготовлення теплоізоляційних комплектуючих деталей, які ПП «Промто Плюс» поставило Відкритому акціонерному товариству «Мотор Січ».

У Акті перевірки (стор. 6-9) ДПІ у якості єдиного доказу відсутності реального виконання договору, укладеного між ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс», і наявності підстав для донарахування підприємству сум податку на додану вартість ДПІ посилається на акт від 03.09.2011 р. №836/2211/32192377 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ВКФ СВ - Плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплату до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами у тому числі з ПП «ВЄНСАН», код за період з 01.01.2010р. по 01.03.2012 р„ співробітниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, у якому, в свою чергу, містяться посилання на постанову від 23.04.2012 р. слідчого по ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області по матеріалам кримінальної справи № 697, а також на матеріали перевірки ПП «ВЄНСАН».

На підставі інформації, яка міститься у зазначеному акті перевірки ДПІ у Комунарському районі Запоріжжя Запорізької області ДПС, у Акті перевірки ПП «Промто Плюс», зробило висновок про те, що господарські операції між підприємством ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» не носять реального характеру, є удаваними правочинами, вчиненими з метою приховування ухилення від сплати податків.

Суд вважає, що вказані доводи та висновки, є безпідставними та юридично необгрунтованими .

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином фіктивний (удаваний) правочин, а також правочин, під час укладення якого не було додержано вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, зокрема і інтересів, що стосуються наповнення дохідної частини бюджету, не є нікчемним і для його визнання недійсним необхідна наявність судового рішення. Правочин, укладений між ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс» у судовому порядку недійним не визнавався і в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, як зазначено у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про вдову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, укладення правочинів, внаслідок яких збільшується податковий кредит однієї з сторін правочину, не може вважатися таким, що порушує публічний порядок.

Вищезазначений акт перевірки ПП ВКФ «СВ-Плюс» від 03.09.2011 р. № 836/2211/32192377, складений співробітниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, на який ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя посилається у Акті перевірки ПП «Промто Плюс», не свідчить про те, що господарські операції між ПП «Промто Плюс» і ПП ВКФ «СВ-Плюс» не носили реального характеру, були удаваними, вчинені з метою ухилення від сплати податків або іншим чином суперечили чинному законодавству, оскільки зазначений акт і документи, посилання на які у ньому містяться:

по-перше, не встановлюють і не можуть встановлювати наявність вини учасників правочину у його вчиненні з метою порушити публічний порядок або вимоги закону, бо наявність такої вини особи може встановлюватися виключно судовим рішенням;

по-друге, не містять посилань на докази, якими б підтверджувалася незаконність операцій саме між ПП «Промто Плюс» та ПП ВКФ «СВ-Плюс». У зазначених документах ПП «Промто Плюс» взагалі не згадується.

Будь-які інші посилання на докази, що підтверджували б факт безтоварності (фіктивності) цих господарських операцій, а, відповідно, відсутність підстав для віднесення коштів, сплачених ПП «Промто Плюс» за цими операціями до складу податкового кредиту з ПДВ у Акті перевірки відсутні.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП ВКФ «СВ-Плюс».

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо договірних відносин з ПП ВКФ «СВ-Плюс» не відповідають дійсності, оскільки позивач під час перевірки надало всі необхідні первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують відносини з вказаними суб'єктами господарювання.

Позивачем було надано до матеріалів справи письмовими доказами, які повністю підтверджується факт придбання товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні приймання передачі, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) та факт подальшої реалізації товару третім особам.

Також слід зазначити, що ПП ВКФ «СВ-Плюс» на момент здійснення господарських операцій було зареєстровано у встановленому порядку в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, також мали дійсні Свідоцтва платників податку на додану вартість, копії вказаних документів були надані контрагентами під нас укладення відповідних договорів.

Отже, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ПП «Промто Плюс» та його контрагентом ПП ВКФ «СВ-Плюс».

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори, укладені між позивачем та ПП ВКФ «СВ-Плюс» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами, а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Жодних доказів нікчемності правочинів у відповідності до приписів ЦК України, укладених позивачем із його контрагентами, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000122214/791 від 29.01.2013 року та податкового повідомлення – рішення №0000112214/792 від 29.01.2013 року, що прийняті Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Промто Плюс» (код ЄДРПОУ 23284454) судовий збір в розмірі 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 38коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя М.С. Лазаренко