Вирок № 31105192, 08.05.2013, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/772/13-к

1-кп/189/51/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2013 року Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю прокурора: Маковецької Л.О.

учасники процесу:

судовий розпорядник Давиденко В.Г.

обвинувачений ОСОБА_2

потерпілий ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040540000157 від 15.02.2013 року по обвинуваченню: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Городець Володимирецького району Рівненської області, українець, громадянин України, освіта середня, не працює, не одружений, мешкає в АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

- по ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 15 лютого 2013 року близько 18.00 години, в темну пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керував автомобілем марки «ЗАЗ-1102» д.н. НОМЕР_2, чим порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху: «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння», та п. 2.1 ПДР: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Рухаючись в даний час на вказаному автомобілі по вулиці Леніна в с. Вишневе Покровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 за наявності пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який рухався напроти помешкання №36 в зустрічному йому напрямку, по правій стороні проїжджої частини, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу…», в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який в порушення вимог п.4.1 Правил дорожнього руху: «Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку», рухався про проїжджій частині дороги.

В результаті наїзду ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, закритої тупої травми грудної клітини з переломом правої ключиці, закритого перелому середньої третини правої променевої кістки, забійної рани верхньої та нижньої повік правого ока, які згідно висновку судово - медичної експертизи №77-2013 р. «Е» від 20.03.2013 року, по своєму характеру відносяться до категорії СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я понад три тижні.

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи №70/27-237 від 09.04.2013 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ-1102» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування, і його дії не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебувало в причинному зв'язку з настанням події ДТП.

Крім цього, ОСОБА_2, 15 лютого 2013 року близько 18.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після наїзду автомобілем марки «ЗАЗ-1102» д.н. НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6. по вулиці Леніна в с. Вишневе Покровського району Дніпропетровської області, в результаті якого ОСОБА_3 були спричинені середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, маючи можливість надати допомогу постраждалому, з метою завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, не зупиняючись, з місця ДТП зник, залишивши постраждалого ОСОБА_3 в непритомному стані на проїжджій частині дороги, тобто в небезпечному для життя стані.

На підставі ч.1 ст.473 КПК України, до суду надійшла угода про примирення від 25 квітня 2013 року, укладена між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2

Виходячи із змісту даної угоди, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, в скоєному розкаюється, і частково відшкодував потерпілому спричинені збитки. Крім цього, ОСОБА_2 зобов'язується сплатити ОСОБА_3 невідшкодовану частину спричинених збитків в сумі 3000 (три тисячі) гривень до 01.06.2013 року. Потерпілий ОСОБА_3 заявив, що з підозрюваним ОСОБА_2 він примирився і той частково відшкодував йому спричинені збитки на загальну суму 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень.

Сторони погоджуються на те, що ОСОБА_2 дійсно скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, але в зв'язку з примиренням не заперечують проти кримінального покарання у вигляді:

- по ч.1 ст. 286 КК України - 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки;

- по ч.1 ст. 135 КК України - 1 рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік. На підставі п.п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи.

ОСОБА_2 із запропонованим видом та мірою покарання згодний.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.

Потерпілий вказав, що він також розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що він обмежений права оскарження вироку та позбавлений права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні.

На підставі пояснень обвинуваченого та потерпілого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Під час перевірки угоди судом встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України: «Порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження», та за ст.135 ч.1 КК України: «Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан».

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують або обтяжують його покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_2, суд враховує скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння .

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене між обвинуваченим та потерпілим покарання, цілком відповідає тяжкості, обставинам вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Узгоджена міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

По справі заявлений цивільний позов прокурором Покровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі комунального закладу «Покровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь КЗ «Покровська ЦРЛ» ДОР» кошти, затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 4597 грн. 42 коп., так як дані витрати понесені державою в особі комунального закладу «Покровська центральна районна лікарня» ДОР» внаслідок скоєння ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

Виходячи з доказів, встановлених в ході судового слідства, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, суд дійшов до висновку про можливість задоволення даного позову в повному обсязі. Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, витрати на лікування ОСОБА_3 в КЗ «Покровської ЦРЛ» ДОР» у хірургічному відділенні з 26.02.2013 року по 12.03.2013 року становлять 4597,42 грн.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468, 474, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 25 квітня 2013 року, укладену між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України та призначити покарання:

- по ч.1 ст.286 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки;

- по ч.1 ст.135 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням судово - трасологічної експертизи від 26.02.2013 року №13/02-07 за Єдиним реєстром досудових розслідувань №12013040540000157 в сумі 391,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням судово - автотехнічної експертизи від 09.04.2013 року №70/27-237 за Єдиним реєстром досудових розслідувань №12013040540000157 в сумі 611,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КЗ «Покровська ЦРЛ» ДОР» кошти, затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 4597 грн. 42 коп., зарахувавши стягнену суму на р/р 35412033005691, МФО 805012 ОКПО 01988953 ГУДКСУ в Дніпропетровській області.

Речові докази:

- Автомобіль «ЗАЗ-1102» д.н. НОМЕР_2, 1994 року випуску, білого кольору, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 - передати йому за належністю;

- Два пластмасових уламки чорного кольору, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - знищити;

- Осколок скла фари автомобіля, який знаходяться при матеріалах кримінального провадження - знищити.

Роз'яснити ОСОБА_2 наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ст.476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.1,2 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя: О.С. Пустовар