Рішення № 31105037, 30.04.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/7977/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час шлюбу,

в с т а н о в и в :

Позивач за первісним позовом звернувся до суду, посилаючись на те, що 17.06.2003 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі. Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають з нею. Фактичні шлюбні відносини з відповідачем не склалися, та були припинені. За час спільного проживання з відповідачем однією сім'єю ними було набуте наступне майно: приватний будинок та земельна ділянка за адресою - АДРЕСА_2; автомобіль «Peugeot Boxerl», державний номер НОМЕР_1; частка в квартирі за адресою - АДРЕСА_1. Майно, набуте з відповідачем в шлюбі, відповідач добровільно ділити не хоче, її прав на вказане майно не визнає, в телефонних розмовах постійно погрожує розправою, якщо вона заявлятиме свої права на спільне майно, та примушує її відмовити від своєї частки у праві власності. У її відсутність відповідач забрав автомобіль, де знаходиться машина вона не знає. Також, він виніс всі документи на вказане майно. Крім того, він повиносив інші цінні речі - тренажери, техніку. Відповідно до уточнень позовної заяви просила земельну ділянку та будинок за адресою - АДРЕСА_2, 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 визнати такими, що набуті нею з відповідачем в шлюбі, та поділити в рівних частках; та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Peugeot Boxerl», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, в розмірі 40 000 грн., а автомобіль залишити відповідачу. Свої вимоги обґрунтувала ст.ст. 60, 61, 63, 68, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 369, 370 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду, посилаючись на те, що 13.08.2008 року ним було придбано кухонний гарнітур «Галактика», вартістю 1 658,0 грн., а 15.02.2008 року укладено кредитний договір № 400592488 на суму 14 475,86 грн. для придбання побутової техніки, посуду та оформлення страхового полісу від нещасних випадків, а саме: холодильник «Vestfrost 350», витяжка «CATA V-600», плитка газова «Indesit IG», телевізор «LCD Samsung LE32+ПДС», посуд «Tefal». ОСОБА_1 не має жодного відношення до даних покупок, так як не давала для їх придбання коштів взагалі, виплати по кредитному договору він здійснював самостійно, за особисті кошти, тому просить визнати на ним право власності на перераховане майно. Дане майно знаходиться у неї, і добровільно повернути вона його відмовляється.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник підтримали уточнені позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Позивач пояснила, що приватизацією землі займалася вона, їй допомагала подруга. На той час вони з відповідачем перебували в шлюбі. Дядьки відповідача були інвалідами. Спочатку на неї оформили генеральну довіреність, а потім був договір дарування на відповідача. Все, що вона робила, було на користь сім'ї. З приводу кредиту зауважила, що він брався на її день народження. До банку вони з відповідачем їздили разом, відповідач підписував договір, а вона розраховувалася. Спірний автомобіль було придбано в 2008-2009 роках за 16 000 доларів США. Вона займалася його ремонтом. Спочатку автомобіль був по довіреності, а в 2010 році зареєстрували його на відповідача. В якому стані автомобіль на даний час їй не відомо. З приводу частини квартири зауважила, що її приватизація відбувалася в той час, коли вони з відповідачем перебували в шлюбі. Будинок та земля подаровані відповідачу згідно договору дарування, хоча на справді це є договір утримання.

Представник позивача підтримала пояснення позивача, додатково зазначила, що вартість спірного автомобіля, яка ними вказана, стороною відповідача не спростована. Доказів щодо зустрічних вимог не надано.

В судовому засіданні відповідач первісний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, свій позов підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що дійсно перебував з ОСОБА_1 в шлюбі з 2003 року до 2011 року. Земля, на яку претендує колишня дружина, це його батьківщина, на ній проживали ще його діди. Вже більше ста років вона належить його родині. На нього оформили договір дарування, спочатку була генеральна довіреність його родичів на ОСОБА_1, оскільки не було грошей. Вона займалася оформленням договору дарування як брокер. З приводу спірної квартири не заперечував, що вона була приватизована, але дана квартира отримана його родичами, і не є спільним майном подружжя. Автомобіль, хоча і придбано в перерід шлюбу, але придбано за його особисті гроші, які і техніка, яку він просить визнати особистим майном. Вартість автомобіля на сьогоднішній день він не знає, з сумою, яку вказала ОСОБА_1 він не згоден. Автомобіль придбавався по генеральній довіреності, і по біржовій угоді його продавали. Не заперечував того, що на момент придбання спірного майна він неофіційно працював, він обслуговував 7-8 зоомагазинів, доставляв корма десь років сім. В 2011 році та 2012 році він кормами вже не займався, він займався автомобілями і вантажоперевезенням.

В судовому засіданні представник відповідача первісний позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що земля, будинок та частка квартири не є спільним майном подружжя, і не підлягає поділу. Не заперечувала, що спірний автомобіль придбано в період перебування сторін в шлюбі, але оскільки відсутня вартість автомобіля на даний час, заперечувала щодо стягнення з відповідача компенсації. З оцінкою, яку вказала ОСОБА_1 не погодилася, оскільки вона не є спеціалістом в цій галузі, і жодного доказу щодо оцінки автомобіля не надано, а це є обов'язок сторони позивача.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 2003 року до 2011 року.

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 24.03.2005 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в БТІ м. Києва 28.03.2005 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені яких, на підставі довіреності, діяла ОСОБА_1, подарували житловий будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_2

З державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 06.02.2006 року слідує, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 року № 772/3347. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно свідоцтва про право власності, виданого 10.08.2011 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в рівних долях (по 1/5). Право власності виникло на підставі приватизації житла.

З відповіді на запит суду, яка надійшла з УДАІ ГУ МВС України в м. Києві слідує, що автомобіль «Peugeot Boxerl», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_2 (відповідачем у справі) на підставі біржової угоди № 9/2159 від 03.10.2009 року.

Відповідно до кредитного договору № 400592488 від 15.02.2008 року укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2, відповідач отримав кредит на придбання наступного товару: холодильник «Vestfrost 350», вартістю 4 428,0 грн.; витяжка «CATA V-600», вартістю 651,0 грн.; плитка газова «Indesit IG», вартістю 1 895,0 грн.; телевізор «LCD Samsung LE32+ПДС», вартістю 5 732,0 грн.; посуд «Tefal», вартістю 303,0 грн.

13.02.2008 року була придбана кухня «Галактика», вартістю 1 658 грн.

Відповідно до ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 70 СК передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності, ділиться між ними в натурі; неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст.ст. 319, 368 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В суді було встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 2003 року по 2011 рік. За час перебування в шлюбу було придбано наступне майно: автомобіль «Peugeot Boxerl», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2; холодильник «Vestfrost 350», вартістю 4 428,0 грн.; витяжка «CATA V-600», вартістю 651,0 грн.; плитка газова «Indesit IG», вартістю 1 895,0 грн.; телевізор «LCD Samsung LE32+ПДС», вартістю 5 732,0 грн.; посуд «Tefal», вартістю 303,0 грн.; кухня «Галактика», вартістю 1 658 грн. Оскільки дане майно придбано в період шлюбу, воно є спільним майном сторін у справі. Посилання ОСОБА_2 на те, що холодильник «Vestfrost 350», витяжка «CATA V-600», плитка газова «Indesit IG», телевізор «LCD Samsung LE32+ПДС», посуд «Tefal» та кухня «Галактика» є його особистим майно, оскільки ОСОБА_1 не надавала на їх придбання коштів, і що він виплати по кредиту здійснював кошти самостійно за особисті кошти, не приймається судом до уваги, так як ненадання коштів іншим подружжям на придбання майна не є підставою для визнання даного майна особистим, та суперечить законодавству України. Доказів того, що майно придбано за особисті кошти ОСОБА_2, які передбачені ст. 57 СК України, суду не надано. У зв'язку з чим зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу вимоги ОСОБА_1 щодо визнання земельної ділянки, будинку за адресою - АДРЕСА_2, та 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 такими, що набуті в шлюбі, та поділ їх в рівних частках, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте до шлюбу; майно набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте за час шлюбу, але за особисті кошти; житло набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала в користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарський підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Як було встановлено в суді, 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 набута ОСОБА_2 в порядку приватизації відповідно до закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_2 отримав на підставі договору дарування; земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 набута ОСОБА_2 на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 року. Враховуючи вимоги ст. 57 СК України дане майно, яке набуте ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1, є особистим майном ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_1 на ч. 5 ст. 61 СК України (об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації) не приймається судом до уваги, оскільки згідно Закону України № 4766-VІ від 17.05.2012 року дана норма виключена.

Не приймається судом до уваги і посилання ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 61 СК України, оскільки дане посилання є безпідставним, необґрунтованим та бездоказовим.

З приводу стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля «Peugeot Boxerl», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, в розмірі 40 000,0 грн. суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної вимоги, оскільки на думку ОСОБА_1 вартість спірного автомобіля становить 80 000,0 грн., тоді як доказів даного суду не надала, судову експертизу щодо визначення реальної вартості автомобіля на час розгляду справи в суді призначити не просила. З вказаною вартістю автомобіля ОСОБА_2 та його представник не погодилися, оскільки вказана сума бездоказова, а доказувати свої вимоги зобов'язана сторона позивача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 70, 71 СК України, ст.ст. 319, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого за час шлюбу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: