Ухвала суду № 3110488, 20.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 року № К-7355/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р.

тапостанову господарського суду м. Севастополя від 12.01.2007 р.

у справі№ 20-3/363 господарського суду м. Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманська риболовецька компанія»

доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

за участюПрокуратури м. Севастополя

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.09.2006 р.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 12.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р., позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 19 ст. 1, ст. 9, ч. 2, 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, просить скасувати постанову господарського суду м. Севастополя від 12.01.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р. та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя з 25.09.2006 р. по 26.09.2006 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» з питання правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету за травень-червень 2006 року, за результатами якої складено акт від 26.09.2006 р. № 180/23-130/33245183/88.

Перевіркою встановлено, що позивач згідно договору від 16.05.2006 р. придбав у ТОВ «Фірма Линарт» риболовецьке судно «Оскар» за 2000000 грн. (у тому числі ПДВ 333333,33 грн.), оплата здійснена 17.05.2006 р. в безготівковій формі. ТОВ «Фірма Линарт» придбало це судно по договору від 28.02.2000 р. у ПП «Форпас» за 38300 грн. (у тому числі ПДВ 6383,33 грн.). Платіжних документів про сплату ТОВ «Фірма Линарт» первинному продавцю судна вартості товару не надано. З моменту постановки на податковий облік (з вересня 1998 р.) ПП «Форпас» податкових декларацій про доходи до податкового органу не надавало. В звязку з цим, податковий орган дійшов висновку про відсутність переплати податку на додану вартість до бюджету.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.09.2006 р. про зменшення позивачу бюджетного відшкодування в загальному розмірі 189 819 грн.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно пп. 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону звітний (податковий) період період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами, за договором купівлі-продажу б/н від 16.05.2006 р., укладеному між ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» і ТОВ «Фірма «Лінарт», позивач придбав у ТОВ «Фірма «Лінарт» риболовецьке судно «Оскар» за 2000000 грн., зокрема ПДВ 333 333,33 грн. Факт передачі судна підтверджується актом прийому-передачі від 22.05.2006 р.

За фактом відвантаження товару ТОВ «Фірма «Лінарт» виписало на адресу позивача податкову накладну № 65 від 16.05.2006 р. на суму 2000 000 грн., зокрема ПДВ 333 333,33 грн., на підставі якої ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» включило до складу податкового кредиту в травні 2006 року суму ПДВ у розмірі 333 333,33 грн.

Розрахунок між підприємствами здійснений у безготівковій формі. Згідно платіжного доручення від 17.05.2006 р. № 180 ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» здійснило часткову оплату договірної вартості судна у розмірі 1 787 500 грн., зокрема ПДВ 297 916 грн.

Відповідно до заяви ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» від 05.07.2006 р. про повернення суми бюджетного відшкодування в червні 2006 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, згідно розрахунку платника, складає 186 819 грн., що за даними платника дорівнює сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої ТОВ «Інкерманська риболовецька компанія» на адресу постачальника.

Твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судами, фактичне виконання договору підтверджується податковою накладною № 65 від 16.05.2006 р. на суму 2000 000 грн., у тому числі ПДВ 333 333,33 грн., актом прийому-передачі від 22.05.2006 р., актом введення в експлуатацію від 23.05.2006 р. Розрахунки між підприємствами були здійснені в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів по платіжному документу № 180 від 17.05.2006 р.

Також судами обґрунтовано відхилено доводи податкової інспекції про те, що у звязку з відсутністю документального підтвердження про надходження сум ПДВ до бюджету по ланцюгу поставки позивачу необхідно зменшити суму бюджетного відшкодування, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» у якості обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість не передбачає наявність документального підтвердження про сплату сум ПДВ до бюджету іншими контрагентами субєкта оподаткування.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р. та постанову господарського суду м. Севастополя від 12.01.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.