Ухвала суду № 3110402, 11.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-37807/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2008 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Рибчинка А.О.

секретар судового засідання Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 11.11.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційної скаргиДПІ у Дрогобицькому районі на постанову господарського суду Львівської області від 22.06.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі № А5/21-2/3(9/118) за позовом ВАТ «НПК-Галичина» до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «НПК-Галичина» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 22.06.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі № А5/21-2/3(9/118), позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної комплексної планової документальної перевірки ВАТ «НПК-Галичина» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.03 по 31.12.04 та на підставі акту № 68/23/1/00152388 від 22.04.05, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00639/3/23-1/00152388 від 12.12.05, яким визначено суму податкового зобовязання у сумі 206130,00 грн. податку на прибуток.

Судами також встановлено, що між ВАТ "НПК" Галичина" (замовник) та Спільним українсько-польським підприємством "Максіл" (виконавець) 25.12.1998 укладено Генеральну угоду, згідно умов якої (п.1.1.,4.1.), замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати консультаційно-інформаційні послуги з питань поточної діяльності замовника, які замовник зобов'язується приймати та оплачувати в порядку та на умовах, визначених цією Генеральною Угодою та додатками до неї (а.с.20-21).

Замовник виплачує виконавцеві аванс в кожному конкретному випадку згідно додаткової угоди до цієї Угоди.

Згідно умов Додаткової угоди № 1 від 05.07.1999 до Генеральної угоди від 25.12.1998, замовник авансує проведення робіт в розмірі 10% від ціни цієї Додаткової Угоди. Аванс в розмірі 140000грн. перераховується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця протягом трьох днів з моменту підписання цієї Додаткової Угоди (а.с.22).

Згідно умов Додаткової угоди №2 від 05.07.1999 до Генеральної угоди від 25.12.1998, замовник авансує проведення робіт в розмірі 200000грн., які перераховується в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця протягом трьох днів з моменту підписання цієї Додаткової Угоди (а.с.21 зв.).

Згідно умов Додаткової угоди № 3 до Генеральної угоди від 25.12.1998, замовник авансує проведення робіт в розмірі 50% від ціни цієї Додаткової Угоди №3. Аванс в розмірі 527500грн. перераховується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця до 29.02.2000 (а.с.22 зв.).

На виконання вищевказаних умов Додаткових угод ВАТ "НПК-Галичина" здійснило перерахування вищевказаних сум авансу: 25.10.2000 в розмірі 100000грн. (платіжне доручення №1597 від 25.10.2000(а.с.27), 28.02.2000 - 527000грн. (платіжне доручення №203 від 28.02.2000(а.с.28), 09.11.2000 - 20000грн. (платіжне доручення №1627 від 09.11.2000), 14.11.2000 - 30000грн. (платіжне доручення від 14.11.2000р. №1671 (а.с.26).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (з наступними змінами і доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).

Як зазначено в п.п.2.2. "Валові витрати" Акту повторної документальної перевірки №879/23-1 від 25.06.2001, розбіжностей між фактично задекларованими даними підприємства та даними документальної перевірки не встановлено. Колегія суддів Вищого адміністравтиного суду України погоджується з висновками судів судом попередніх інстанції, що дана обставина лише підтверджує факт відсутності порушень порядку ведення податкового обліку та відображення валових витрат підприємством ВАТ "НПК-Галичина", в тому числі відсутність порушень п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на зазначене, висновок ДПІ про те, що попередня оплата в сумі 439583,33грн. (без ПДВ) включена у 1-му кварталі 2000 року до складу валових витрат та в сумі 125 000,00грн. (без ПДВ) до складу валових витрат четвертого кварталу 2000 року, про що свідчить п.п.2.2. "Валові витрати" акту повторної документальної перевірки №870/23-1 від 25.06.2001, не відповідає п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994р. № 334/94-ВР / з наступними змінами і доповненнями/.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції 06.02.2001 ВАТ "НПК-Галичина" звернулось до СП "Максіл" з вимогою №32/01-214 про повернення суми сплачених коштів в розмірі 687098,92 грн., що виникла в зв'язку з невиконанням умов Генеральної угоди (а.с.17). Зазначену вимогу СП "Максіл" залишено без реагування. За даними бухгалтерського обліку, що зафіксовано в Акті перевірки від 22.04.2005 року, станом на 01.07.2003 року по СП "Максіл" числиться дебіторська заборгованість в сумі 687098,92 грн. Згідно Акту звірки розрахунків станом на 01.09.2002 року сторони підтверджують наявну дебіторську заборгованість в сумі 687098,92 грн.

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З врахуванням вищезазначених вимог та вимог про позовну давність Цивільного кодексу УРСР 1963 року, суди дійшли вірного висновку, що строк позовної давності закінчився у першому кварталі 2004 року, а тому в першому кварталі 2004 року підприємство отримало право на віднесення до складу валових витрат суми безнадійної заборгованості, оскільки відповідно до п.5.2.8. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що діяла на момент спливу строку позовної давності встановлено, що до складу валових витрат відносяться, в тому числі суми заборгованості, стосовно яких минув термін позовної давності. Також, позивачем суми безнадійної дебіторської заборгованості, по яких минув строк позовної давності, віднесені були до складу валових витрат 4 кварталу 2004 року.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Дрогобицькому районі задоволенню не підлягає, а постанова суду Львівської області від 22.06.2006 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі № А5/21-2/3(9/118) залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі залишити без задоволення.

Постанову суду Львівської області від 22.06.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі № А5/21-2/3(9/118) без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О.Федоров

судді: А.І.Брайко

Г.К. Голубєва

Н.Г. Пилипчук

А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар