Рішення № 31102589, 29.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р.Справа № 922/901/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області про за зустрічним позовом про стягнення 520477,08 грн. Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на боці позивача - Лозівська міська Рада, м. Лозова Харківської області до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ та Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області про визнання договору недійсним за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Гусака Б.М., довіреність № 14-5 від 08.01.2013 р.;

відповідача за первісним позовом - Баєва О.Ю., довіреність б/н від 14.03.2013 р.;

відповідача 2 за зустрічним позовом - Заривайко В.В., довіреність б/н від 31.01.2013

р.;

3-ої особи за зустрічним позовом - Гайдар І.О., довіреність від 26.03.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" 412845,72 грн. суму основного боргу, 10266,46 грн. інфляційних витрат, 16360,49 грн. 3% річних, 52105,21 грн. пені, 28899,20 грн. 7% штрафу та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 березня 2013 року.

15 березня 2013 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, 3-я особа - Лозівська міська Рада, про визнання договору № 14/6438/12 про переведення боргу недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2013 року було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 922/901/13-г зустрічний позов Комунального підприємства "Теплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, 3-я особа - Лозівська міська Рада, про визнання договору недійсним, та призначено його розгляд сумісно з первісним на 26 березня 2013 року.

18 березня 2013 року позивач за первісним позовом надав до суду пояснення, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20 березня 2013 року відповідач за первісним позовом надав відзив на первісну позовну заяву, в якому проти первісного позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що договір про переведення боргу № 14/6438/12 від 26.10.2012 р. є недійсним, та просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

26 березня 2013 року відповідач за первісним позовом надав уточнення до зустрічної позовної заяви щодо 3-ої особи, та визначив Лозівську міську Раду 3-ою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на боці позивача.

26 березня 2013 року представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою суду, не надав, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 02 квітня 2013 року.

02 квітня 2013 року від 3-ої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд задовольнити позовні вимоги та зазначила, що договір про переведення боргу № 14/6438/12 є таким, що укладений без відповідних на то повноважень, та підписання керівником відповідача за первісним позовом не відповідає вимогам нормативних актів та локальних актів, тому цей договір був підписаний без попереднього отримання рішення власника майна - 3-ої особи за зустрічним позовом, та фактично направлений на створення передумов для відчуження майна комунальної власності, яке перебуває в господарському віданні підприємства на суму прийнятих ним зобов"язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 22 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просив суд відмовити в її задоволенні, та зазначив, що позивачем не доведено за допомогою допустимих і належних доказів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, а обставини, на які в обгрунтування своїх вимог, не є такими, які б тягнули за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного між сторонами договору.

22 квітня 2013 року представники сторін звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 922/901/13-г на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року було задоволено заяву про продовження строку розгляду справу, продовжено строк розгляду справи до 22 травня 2013 р., та відкладено її розгляд на 29 квітня 2013 року.

29 квітня 2013 року представник позивача за первісним позовом підтримував первісні позовні вимоги, проти зустрічних вимог заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача 2 за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник 3-ої особи просила задовольнити зустрічний позов.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Так, 26.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Кредитор) та Комунальним підприємством "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області (Первісний боржник), Комунальним підприємством "Теплоенерго" (Новий боржник) був укладений договір № 14/6438/12 про переведення боргу. Цей договір у відповідності до його змісту був погоджений кредитором за зобов'язанням по якому відбулось передання боргу, а саме ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Згідно до предмету договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника, перед Кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2528/11 від 30.09.2011 р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює Первісного боржника у зобов'язанні. Крім цього у пунктах 2.1., 3.1. та 3.2. договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. вказано:

- сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового Божника станом на момент укладання Даного Договору дорівнює 412 845,72 грн.;

- за цим Договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника, щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2528/11 від 30.09.2011 р.;

- Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених договором № 14/2528/11 від 30.09.2011 р.

У відповідності до пункту 6.1. договору купівлі-продажу природного газу №14/2528/11 від 30.09.2011 р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, покладені на нього зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2528/11 від 30.09.2011 р. виконав перед Комунальним підприємством "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Між тим, Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, в порушення умов Договору, покладені на нього зобов'язання з оплати за поставлений природний газ не виконало. Його зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2528/11 від 30.09.2011 р. у відповідності до договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. прийняло на себе Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.

Так як позивачу на цей час гроші від нового боржника за договором № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. не надійшли, це стало підставою для звернення позивача до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Також судом встановлено, що Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області на момент укладення договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. згідно постанови Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 31.07.2012 року знаходилось у процедурі ліквідації. Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 5.12.2011 року був затверджений комітет кредиторів, який до цього часу не змінився та у якому відсутній позивач по справі. До суду не було надано доказів в підтвердження того, що позивач заявив будь-які кредиторські вимоги до КП «Теплові мережі» в процедурі його банкрутства, як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна (абзац п'ятнадцятий статті1). Наслідки визнання боржника банкрутом визначені у статті 23 цього Закону, якою, зокрема, передбачено, що:

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом Ш "Ліквідаційна процедура" цього Закону.

За Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури суд призначає ліквідатора - фізичну особу, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом України порядку (абзац шістнадцятий статті 1 та частина перша статті 24).

Таким чином, ліквідація банкрута та здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі чітко спрямовані законодавцем на задоволення визнаних судом вимог кредиторів за рахунок продажу майна збанкрутілого суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до суті й мети судової процедури ліквідації банкрута статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора, який приймає до свого відання майно боржника та вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" окремо не визначене поняття "майно". Тому у визначенні цього поняття потрібно керуватися ст. 190 ЦК України - де під майном потрібно розуміти: окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Положення частини шостої статті 3 і Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" зобов'язують арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

У відповідності до п. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення: про право надання згоди на укладення арбітражним керуючим (ліквідатором) значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; на підготовку та укладення мирової угоди.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під значними угодами - є угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди. Сума боргу, яка була передана Комунальним підприємством "Теплові мережі" до Комунального підприємства "Теплоенерго" значно більше одного відсотку балансової вартості активів банкрута, розмір яких вказаний у ухвалі Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 2.08.2011 р.

Отже суд приходить до висновку, що ліквідатору для укладення договору про переведення боргу потрібно отримати рішення (згоду) комітету кредиторів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Однак, як встановлено судом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не заявлені кредиторські вимоги до КП «Теплові мережі». Таким чином, підписуючи договір про переведення боргу ліквідатор зобов'язувався передати зобов'язання з оплати заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу якої фактично, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в нього не існувало.

Також судом встановлено, що 23.03.2012 року у відповідності до рішення № 597 ХХХ сесії VІ скликання Лозівської міської ради Харківської області було створено Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області зі статутним фондом 7727805,35 грн. У відповідності до рішення № 598 ХХХ сесії VІ скликання Лозівської міської ради Харківської області від 23.03.2012 р. було вирішено передати з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на баланс в господарське відання комунальному підприємству "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Лозова.

24.04.2012 року було зареєстроване Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджує статут та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

30.04.2012 року у відповідності до договору за актом приймання-передачі з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області було передане майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Лозова Харківської області, на баланс у господарське відання Комунальному підприємству "Теплоенерго" залишковою вартістю 7733338,32 грн.

Підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області передбачено, що представник власника майна зобов'язаний здійснювати контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством майна на праві господарського відання шляхом підготовки до прийняття рішень у разі передачі майна або майнових прав, що належать підприємству, в заставу, майнову поруку, укладання договорів про переведення боргу, відступлення права вимоги.

Згідно підпункту 3.4.1. пункту 3.4. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області вказано, що користувач (КП "Теплоенерго") зобов'язаний використовувати комунальне майно, майнові права та обов'язки відповідно до мети визначеної у преамбулі договору та з урахуванням обмежень, передбачених пп. 3.2.2. п. 3.2. цього Договору.

Пунктом 6.3. статуту Комунального підприємства "Теплоенерго" передбачено, що до компетенції вищого органу управління Підприємства у особі Лозівської міської ради віднесене надання рішення - дозволу на продаж або інше розпорядження будь, яким майном підприємства.

Пунктом 6.4. статуту передбачено, що керівництво поточною господарською діяльністю Підприємства здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється розпорядженням Лозівського міського голови. Директор самостійно вирішує всі питання господарської діяльності Підприємства, за винятком тих, що належать до компетенції Лозівської міської ради. З директором Підприємства укладається контракт. В контракті з директором Підприємства визначаються строк найму, права, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених чинним законодавством України, інші умови найму за погодженням сторін.

Пунктом 2.2. контракту з керівником комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради від 9 квітня 2012 року передбачено, що керівнику належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на підприємство, передбачені законодавством та іншими нормативними актами, а також статутом підприємства та цим контрактом.

У пункті 2.4. контракту зазначається, що керівнику без рішення власника заборонено (не має право) передавати майно або майнові права, що належать підприємству, в заставу, майнову поруку, укладати договори про переведення боргу на підприємство, відступлення права вимоги. З метою отримання рішення Власника, Керівник повинен письмово звернутися до нього та обґрунтувати необхідність укладення правочину. Тільки після отримання рішення Власника Керівник має право укласти правочин, право на укладання якого у відповідності до цього пункту контракту обмежено (заборонено). Крім того пунктом 2.5. контракту на керівника покладені зобов'язання в забезпеченні ефективного використання майна, переданого в господарське відання та прибутку, який отримано підприємством, також керівник зобов'язаний забезпечувати збереження основних фондів та обігових коштів на рівні переданих в господарське відання згідно з договором на передачу майна та його використання, актом приймання-передачі.

Статтею 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

У частині 5 ст. 75 ГК України вказано, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

У статті 136 ГК України вказано, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

У статті 65 ГК України вказано, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

З урахуванням вищенаведених норм нормативних актів вбачається, що діяльність керівника Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області повинна бути направлення на збереження майна (матеріальні та не матеріальні активи, у тому числі оборотні засоби), у тому числі переданого власником в господарське відання, а також при реалізації своїх прав та обов'язків повинен суворо додержуватися вимог нормативних актів, у тому числі локальних актів, до яких законодавство відносить: статут підприємства, контракт з керівником, колективний договір, положення у відповідності до статуту, рішення власника та т.п.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що укладений договір №14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений керівником Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області з перевищенням повноважень.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак до суду не надано доказів того, що правочин укладений керівником Комунального підприємства "Теплоенерго" був якимось чином у подальшому схвалений Лозівською міською радою Харківської області, навпаки представник Лозівської міської ради Харківської області у суді заперечувала надання будь-якої згоди на укладення договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. На звернення КП "Теплоенерго" про погодження договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. Лозівська міська рада Харківської області листом № 314/02-13-09 від 13.03.2013 року вказала на те, що цей договір був укладений без її відома, без отримання якогось рішення-дозволу на його укладення, та не може бути погоджений Лозівською міською радою Харківської області. Крім цього вона вимагала у листі від КП "Теплоенерго" звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р.

Так, згідно п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України за №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Крім того суд приходить до висновку, що укладений договір № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений в супереч нормам ст.ст. 65,75,78,136 ГК України, тому як правочин направлений на безоплатну передачу майна Комунального підприємства "Теплоенерго" без попередньої згоди (дозволу, рішення) органу, до сфери управління якого воно належить.

Судом також встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернулося з листом № 297 від 2.10.2012 року до НАК "Нафтогаз України" де просило, як можна швидше розглянути питання про укладення договорів на постачання природного газу, тому як потрібно забезпечити теплопостачання м. Лозова в період опалювального сезону з 2012 р. по 2013 рік. Однак ніякої письмової відповіді не було отримано. 23.10.2012 року листом № 375 знову звернулися до НАК "Нафтогаз України" та вказували на той факт, що їх пропозиція про обов'язкове укладення договорів на переведення боргу до моменту укладення договорів на постачання природного газу не правомірна, знову просили укласти договори на постачання природного газу на підставі звернення від 7.08.2012 року. Ніякої письмової відповіді отримано не було. Позиція НАК "Нафтогаз України" про обов'язкове укладення договорів на переведення боргу до моменту укладення договорів на постачання (купівлі-продажу) природного газу базується на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729.

Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради № 777 від 16.10.2012 г. був розпочатий опалювальний сезон з 16.10.2012 року.

Договори про переведення боргу з КП "Теплові мережі" на КП "Теплоенерго" були підписані керівником керівником КП "Теплонерго" одночасно з договорами купівлі - продажу природного газу № 14/6436/12 та 14/6442/12, а саме 26.10.2012 р.

Статтею 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Суд приходить до висновку, що договір № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений керівником КП "Теплоенерго" під впливом тяжкої обставини з огляду на наступне.

Статтею 12 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору на постачання природного газу та без договірний відбір природного газу заборонений. У зв'язку з чим КП "Теплоенерго" у разі не підписання договорів про переведення боргу могло зірвати розпочатий опалювальний сезон та залишити без опалення мешканців м. Лозова, тому як існувала реальна загроза відключення від постачання природного газу.

Разом з тим, суд дослідивши акт приймання-передачі основних засобів до договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області прийшов до висновку, що виплата боргів іншого підприємства призведе до неминучого банкрутства КП "Теплоенерго", що є недопустимим для потреб міста. Судом також встановлено, що спірна угода про переведення боргу була укладена фактично після опалювального періоду та одночасно з договорами купівлі - продажу природного газу.

Посилання на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, суперечать Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" де гарантований постачальник - це визначене у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладені договору на постачання природного газу. Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 р. № 705, гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" відсутні такі підстави для відмові від укладення договору, або припинення в газопостачання у зв'язку з відмовою від укладення договору про переведення боргу. Крім того у відповідності до ст. 10 ЗУ "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій, до яких відноситься ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (дивися ст. 5 ЗУ "Про природні монополії") зобов'язані забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами.

Тому суд виходить з того, що керівник комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області підписуючи спірний договір про переведення боргу виходив саме з інтересів громади м. Лозова, тому як будь-які інші засоби захисту, могли позначитися на якості опалення або зовсім залишити мешканців м. Лозова без опалення, гарячої води та втрати майна, яке бере участь у виготовлені теплоносія та постачанні його до осель.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У ч.1 ст. 207 ГК України вказано, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зустрічна позовна вимога про визнання договору недійсним підлягає задоволенню.

Стосовно первісних позовних вимог про стягнення 412845,72 грн. суми основного боргу, 10266,46 грн. інфляційних витрат, 16360,49 грн. 3% річних, 52105,21 грн. пені, 28899,20 грн. 7% штрафу слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 14/6438/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26000100664001 у ПАТ "Альфа-банк", м. Київ, МФО 300346), Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, р/р 26003300506899 в філії Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, код ЄДПРОУ 38076191) та Комунальним підприємством "Теплові мережі" (код ЄДРПОУ 33373495).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26000100664001 у ПАТ "Альфа-банк", м.Київ, МФО 300346) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, р/р 26003300506899 в філії Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, код ЄДПРОУ 38076191) судовий збір в розмірі 1147,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.