Рішення № 31099810, 29.04.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-786/2011

Провадження № 2/344/131/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об'єднаної в одне провадження зі справою за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання права власності на спадкове майно та справою за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в заборгованості по кредитному договору №407/2006 від 14.07.2006 року в розмірі 175219,94 грн. та стягнення судових витрат по справі з відповідачів.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, якими просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №407/2006 від 14.07.2006 року в сумі 274817,72 грн.

Вимоги позову обгрунтовані невиконанням з боку відповідачки ОСОБА_1 умов кредитного договору №407/2006, укладеного 14.07.2006 року між нею та позивачем. Зазначений кредитний договір забезпечений порукою відповідно до договору поруки, укладеного 14.07.2006 року з відповідачем ОСОБА_2, який, в свою чергу, не виконав покладених на нього зобов'язань згідно договору поруки.

До суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про визнання недійсним п.2.1 кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" щодо забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань погашення кредиту - подачею в іпотеку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1; визнання недійсним договору іпотеки від 14.07.2006 року щодо трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"; визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як за спадкоємцями по закону право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ухвал суду від 18 квітня 2011 року вищезазначені позови об'єднано в одне провадження та залучено до участі у справі Івано-Франківську міську раду як співвідповідача.

Вимогами зустрічного позову позивачі зазначають, що передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності позивачці ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_5 на правах пайової участі в кооперативі. Квартира була придбана за рахунок спільних з чоловіком сімейних коштів. В лютому 2006 року шлюб між ними було розірвано та позивачка, нічого йому не повідомивши, звернулася з заявою до кооперативу про видачу їй відомостей про виплату вартості житла з метою оформлення власності на неї. 26.06.2006 року на підставі розпорядження міського голови №343-р вона отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно не повідомивши про це чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер і у зв'язку з його смертю відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями першої черги є вони як діти померлого (позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_3 та ОСОБА_4). Спадкове майно вони прийняли своєчасно, про що подали заяви до нотаріальної контори. Однак отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру не можуть отримати, так як квартира без згоди батька була передана в іпотеку по боргах матері ОСОБА_1, не давали такої згоди і вони як спадкоємці. Вважають порушеними свої права власності на квартиру, адже банк свої вимоги може задоволити шляхом звернення на предмет іпотеки.

Також до суду звернувся з позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 14.07.2006 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ним.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року справу за позовом ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження з вищезазначеною справою.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що 14.07.2006 року, після укладення кредитного договору №407/2006, до нього звернулася ОСОБА_1 з проханням виступити поручителем за кредитним договором, повідомивши, що нею передано у заставу банку для забезпечення виконання зобов'язань квартиру АДРЕСА_1. При укладенні договору поруки ОСОБА_1 присутньою не була, текст кредитного договору йому для ознайомлення не надавався його сторонами. При укладенні договору поруки сторони не дійшли згоди по всіх істотних умовах договору та до нього не була доведена достовірна інформація щодо умов укладення самого кредитного договору. Укладаючи договір поруки він не міг знати про належність права власності на 1/2 частину квартири ОСОБА_5, таким чином до нього,як до поручителя, не була доведена достовірна інформація щодо можливості погашення боргових зобов'язань відповідачкою перед банком за рахунок іпотечного майна.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "Надра" позовні вимоги, заявлені Банком, підтримала в повному обсязі, вимоги зустрічного позову та позову ОСОБА_2 заперечила зокрема з тих підстав, що на момент укладення договору іпотеки єдиним власником предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_1, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 26.06.2006 року, витяг ії додатку 2 розпорядження міського голови від 22.06.2006 року №343-р, довідка про право власності на квартиру ЖБК "Будівельник" №21 від 30.03.2006 року. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 14.03.2006 року предмет іпотеки - спірна квартира не є спільною сумісною власністю, оскільки на момент укладення спірного правочину юридичний факт належності предмету іпотеки на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_5 не встановлено. Вважає вимоги неправомірними.

ОСОБА_1, діючи від свого імені та згідно наявних в матеріалах справи довіреностей від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та її представник, в судовому засіданні заперечили позовні вимоги ПАТ КБ "Надра", зазначивши на неточність проведених розрахунків позивача та підтримала в повному обсязі зустрічний позов. Щодо позову ОСОБА_2, поклалися на розсуд суду при вирішенні спору.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив вимоги позову ПАТ КБ "Надра" щодо нього та підтримав поданий ним позов у повному обсязі.

Представник Івано-Франківської міської ради вимоги зустрічного позову ОСОБА_1,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечив, щодо позовів ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, поклалися на розсуд суду при вирішенні спору.

Заслухавши сторін та їх представників в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ "Надра" підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2006 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №407/2006 (а.с.17-19).

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Пунктами 1.1, 1.2 Договору передбачено, що Банк надає позичальнику (відповідачці) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 100 000,00 гривень. Ціль кредитування - проведення ремонту та благоустрою.

Відповідно до п.п.1.3.1 Договору встановлено плату у розмірі 18% за користування кредитом. Пункт 1.4 Договору передбачено, що кредит надається строком до 09.07.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, та згідно розрахунку позивача станом на 31.08.2012 року заборгованість відповідачки за кредитним договором №407/2006 від 14.03.2006 року становить 274817,72 грн., з яких: 97230,00 грн. - заборгованість за кредитом; 92230,00 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 40400,58 грн. - пеня згідно п.5.1 кредитного договору №407/2006; 10000,00 грн. - штраф згідно п.5.2 кредитного договору №407/2006; 22112,90 грн. - комісія; 12076,60 грн. - інфляційні витрати.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3 Договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.3.5 цього Договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього Договору за кожен випадок.

В забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору №407/2006, 14.07.2006 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки (т.1, а.с.20-23), згідно якого ОСОБА_1, як іпотекодавець, передала в іпотеку, а ВАТ КБ "Надра", як іпоткодержатель, прийняв в іпотеку предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.

Також матеріалами справи встановлено, що 14.07.2006 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року (т.1, а.с.15-16).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на вищевстановлені обставини, суд вважає доводи позову банку щодо невиконання ОСОБА_1, згідно кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року, та ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору поруки від 14.07.2006 року, підставними.

Однак суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що розмір нарахованої пені є непомірно високим. Так, з розрахунку позивача встановлено, що станом на 31.08.2012 року сума нарахованої пені та штрафних санкцій склала 50 400,58 грн. (40 400,58 грн. - пеня та 10 000,00 грн. - штраф).

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

А відтак, розмір нарахованої пені підлягає зменшенню, а позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" підлягають частковому задоволенню.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно Договору іпотеки від 14.07.2006 року, ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ КБ "Надра" трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., про що, зокрема зазначено і в п.2.1 кредитного договору №407/2006 від 14.06.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження міського голови від 22.06.2006 року №343-р та додатку 2 до нього оформлено право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 (т.1, а.с.70), на підставі якого 26.06.2006 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т.1, а.с.69).

Підпунктом 2.1.2 Договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки є власністю ОСОБА_1, що підтверджується наступними документами: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 26.06.2006 року на підставі розпорядження міського голови від 22.06.2006 року №343-р та зареєстроване в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 30.06.2006 року, номер витягу 11086689, реєстраційний номер 15202198, номер запису 3951 в книзі 29.

Також встановлено, що нотаріально засвідченою заявою від 14.07.2006 року ОСОБА_1 підтвердила, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю, оскільки на час її набуття (як і на момент підписання Договору іпотеки) в шлюбі не перебувала, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на дану квартиру (її частку) в тому числі і відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України відсутні (т.1, а.с.233). Зазначене підтверджене і підпунктом 2.1.6 Договору іпотеки.

Так, позивачка ОСОБА_1 на обгрунтування вимог зустрічного позову надала суду копію корінця ордеру №003966, виданого ОСОБА_5 15.08.1985 року на квартиру АДРЕСА_2 (т.1, а.с.240) та довідку ЖБК "Будівельник" від 20.12.2012 року №82, з якої вбачається, що ОСОБА_5 був власником квартири АДРЕСА_1, який з 10.07.1985 року був членом кооперативу ЖБК "Будівельник" згідно ордеру та сплати пайових внесків за дану квартиру (т.1, а.с.239).

З представлених позивачкою доказів дійсно вбачається, що ОСОБА_5 мав право на частку у спільній сумісній власності подружжя на спірну квартиру, однак на момент посвідчення договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 на підставі наданих сторонами нотаріусу документів, єдиним власником квартири була ОСОБА_1 та у квартирі не були зареєстровані та не проживали інші особи, які б мали будь-які права, в тому числі право користування вказаною квартирою - предметом іпотеки та внаслідок передачі до іпотеки вищевказаного житлового будинку не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. На час укладання спірного договору іпотеки ОСОБА_5 не був співвласником предмета іпотеки, а тому його згоди на укладання спірного договору не вимагалося.

Більше того, пунктом 2.1.6 Договору іпотеки позивачка підтвердила, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю, оскільки на час її набуття (як і на момент підписання Договору іпотеки) в шлюбі не перебувала.

Позовні вимоги ОСОБА_2 суд не вважає обгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.1 договору поруки, укладеного 14.07.2006 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, поручитель (ОСОБА_2.) безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року (т.1, а.с.15-16).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині вони не будуть виконані.

Підписуючи зазначений договір позивач ОСОБА_2 підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, зокрема, п.5.1 Договору сторони визначили, що цей Договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст.60, 65 СК України, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 527, 530, 543, 551, 554, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованість згідно кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року у розмірі 228 649 гривень (двісті двадцять вісім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень) 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь комерційний банк "Надра" 2286 грн. 49 коп. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті вимог позову - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним п.2.1 кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" щодо забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань погашення кредиту - передачею в іпотеку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1; визнання недійсним договору іпотеки від 14.07.2006 року щодо трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"; визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як за спадкоємцями по закону право власності по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 14.07.2006 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Антоняк Т.М.