Ухвала суду № 31094506, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/73861/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011

у справі № 2а-2160/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прагнум"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

за участю: Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариств з обмеженою відповідальністю „Прагнум" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Фрунзенського району м. Харкова № 0000232302 від 07.02.2011, № 0000242302 від 07.02.2011, № 0000252302 від 07.02.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 та складено акт № 5955/23-212/34391190 від 27.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000232302 від 07.02.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 526085 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 131521, 25 грн., № 0000242302 від 07.02.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 499283 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 124820, 75 грн., № 0000252302 від 07.02.2011, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 19001 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4750, 25 грн.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", віднесено до валових витрат коштів по операціям з ФО-П ОСОБА_3 та ПП „Тіра-2007", фактичне здійснення ФО-П ОСОБА_3 та ПП „Тіра-2007" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, засобів, ФО-П ОСОБА_3 та ПП „Тіра-2007" не мають умов для ведення господарської діяльності.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що відповідачем було з'ясовано, що згідно декларацій про доходи з фізичних осіб за 2009 рік у ФО-П ОСОБА_3 не значилося основних засобів (складські приміщення, транспортні засоби), також перевірку за період з липня 2009 року по грудень 2009 року провести не було можливості, оскільки підприємець станом на 17.06.2010 був визнаний банкрутом, а документи за 2009-2010 роки втрачені. У підприємства були господарські правовідносини з ПП „Тіра-2007", у якого відсутні власні основні засоби і на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів були виявлені розбіжності між показниками податкових декларацій. Загальна сума розбіжностей склала 25451, 22 грн.

При проведенні перевірки також були досліджені документи по операції з ПП „Тіра-2007" за договором № 0508-1к від 05.08.2009 і з посиланням на пояснення засновника даного підприємства ОСОБА_5 відповідач наполягав на тому, що директорка підприємства-постачальника сама договорів не підписувала і нікого на це не уповноважувала, що свідчить про нікчемність цього правочину, не були надані копій транспортних та супроводжувальних документів, підтверджуючих переміщення товару від постачальника до покупця, довіреностей (журналу реєстрації довіреностей), які передбачено вимогами діючого законодавства.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого по операціям з ФО-П ОСОБА_3 та ПП „Тіра-2007", оскільки понесені витрати не відносяться до валових витрат.

Позивачем з ФО-П ОСОБА_3 був укладений договір поставки № 0501-1к від 05.01.2009, предметом якого була поставка сільськогосподарської продукції, якість, найменування та ціна якої вказується у видаткових накладних. В договорі сторони узгодили, що товар передається продавцем на умовах самовивозу або з доставкою до місця призначення.

Виконання вказаного договору позивачем підтверджується видатковими та податковими накладними, що поставлялося зерно пшениці 6 класу, рож, соняшник, грачиха, кукурудза 3 класу, жмих соняшника, ячмінь 3 класу, та платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату за сільськогосподарську продукцію на користь ФО-П ОСОБА_3

Виконання поставки ПП „Тіра-2007" на користь позивача сільськогосподарської продукції, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, даними синтетичного бухгалтерського обліку, аналітичні дані з реалізації придбаних товарів на користь третіх осіб.

Так, встановлюючи обставину щодо нереальності господарських операцій позивача з придбання товару суд апеляційної інстанції виходив лише з відсутності товарно-транспортних накладних, які складаються за формою № 1-ТН, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Позивачем надані копії ТТН на перевезення придбаного та проданого товару, платіжні доручення на оплату позивачем на користь постачальників коштів за придбаний товар з відмітками банку про їх виконання, довіреності на отримання від позивача покупцями товару, раніш придбаного у ФО-П ОСОБА_3, ПП „Тіра-2007".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надані документи які підтверджують наявність у нього автотранспортних засобів, які були використані при перевезенні придбаного, переданого на зберігання та проданого товару.

Стосовно формування податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_6, ПП „Компанія Агротон", ПП „Компанія Агро Век", TOB „Елитагродонбас" та ПП „Торговий дім „Авентіс", оскілки за даними Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість були виявлені розбіжності у формуванні постачальниками податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податкового кредиту у позивача на загальну суму 97416, 27 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом поставки за договорами з ФОП ОСОБА_6, ПП „Компанія Агротон", ПП „Компанія Агро Век", TOB „Елитагродонбас" та ПП „Торговий дім „Авентіс" є сільськогосподарська продукція (рапс, шрот соняшника, соняшник, пшениця 6 класу, кукурудза).

Факт отримання перелічених товарів відповідачем не спростовується, а лише посилається на дані Системи співставлення податкової звітності позивача та його контрагентів, де маються розбіжності у визначених постачальниками податкових зобов'язаннях по податку на додану вартість з податковим кредитом позивача.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні підтверджують дату відвантаження товарів постачальниками і саме на ці дати були видані податкові накладні, що спростовує висновки акту перевірки.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

В силу пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що покупець не може нести відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та звітності іншого платника податку - продавця, навіть якщо такі і мали місце.

Закон України „Про податок на додану вартість" не встановлює залежність права платника податку визначати податковий кредит за першою з подій та у зв'язку із здійсненням господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг від дотримання його контрагентом вимог цього Закону щодо декларування та сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 у справі № 2а-2160/11/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 у справі № 2а-2160/11/2070 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко