Ухвала суду № 31094484, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/66254/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 25.04.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Iвано - Франківської області від 16.01.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2011

у справі № А-8/250

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатнафтохім"

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Карпатнафтохім" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002442302/0 від 20.10.2006.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 постанову господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року та складено акт № 974/23-2/33129683 від 20.10.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442302/0 від 20.10.2006, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 4890392 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 9.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на доданому вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997, в редакції наказу від 15.06.2005 № 213, при поданні податкової декларації з податку на додану вартість та розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року, не було враховано нових правил оподаткування податку на додану вартість та не подано до податкового органу розрахунку суми бюджетного відшкодування за іншою формою, ніж та, що визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу.

Також відповідно до пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивач в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року повинен був відобразити суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (червень 2006 року), фактично сплачену ним як отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (червень 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг), позивачем в червні 2006 року сплачено податок на додану вартість, який віднесено до складу податкового кредиту даного податкового періоду в сумі 6832158 грн., чим завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в липні 2006 року на 4890392 грн.

Податкова декларація позивача з податку на додану вартість з додатками за липень 2006 року прийнята Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією без застережень вх. № 21588 від 21.08.2006.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податок на додану вартість сплачено постачальникам товарів ( послуг) в червні 2006 року, яка дорівнює сумі, що зазначена в рядках "25", "25.1" декларації з податку на додану вартість за липень та графах "3", "4" розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації), що підтверджується банківськими виписками за червень 2006 року,

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

При цьому, Закон України „Про податок на додану вартість" не обмежує термін "попередній період" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду.

А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

В свою чергу, в назві рядка № 3 форми "Розрахунку суми бюджетного відшкодування", що є додатком № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від'ємне значення (що в поточному періоді може утворитись за рахунок від'ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 "Розрахунку суми бюджетного відшкодування" не відповідає повною мірою положенням пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону, оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Iвано - Франківської області від 16.01.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 у справі № А-8/250 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Iвано - Франківської області від 16.01.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 у справі № А-8/250 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко