Ухвала суду № 31094330, 02.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-75/12/0170/13

02.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"- Доморникова Юлія Андріївна, довіреність № 3 від 03.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби- Винятинський Максим Сергійович, довіреність № 5409/10-10-024 від 12.11.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 17.10.12 по справі № 2а-75/12/0170/13

за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (пл. Моряків, 1, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова буд. 2/40, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 року позовні вимоги Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302 - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302.

Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.04.13 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.06.2011 по 01.08.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2011 №1665/23-2/01125583, в якому зазначено про порушення позивачем:

- п.п. 1.32. 5.2.1., 5.3.1., 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 2.4. Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 202987,00 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2010 року - 69237,00 грн., за 2010 рік 0 136112,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 66875,00 грн.

- п.п. 1.4, 3.1.1., 4.1., 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 30.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188192,00 грн., у тому числі по періодах: - за квітень 2010 року у сумі 10200,00 грн.; за липень 2010 року - 242312,00 грн., за серпень 2010 року - 14861,00 грн., за вересень 2010 року - 24160,00 грн., за жовтень 2010 року - 21763,00 грн., за листопад 2010 року - 17834,00 грн., за грудень 2010 року - 17834,00 грн., за січень 2011 року - 19057,00 грн., за лютий 2011 року - 20416,00 грн., за березень 2011 року - 17834,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0001482302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 205582,00 грн., у тому числі 175408,00 грн. основного платежу та 30174,00 із штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0001472302 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 237016,00 грн., у тому числі 202987,00 грн. основного платежу, 34029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, під час перевірки відповідачем були досліджені декларації позивача з податку на додану вартість з 01.04.2010 по 31.03.2011 в яких визначений загальний розмір податкового кредиту - 863006,00 грн. та встановлено його завищення на загальну суму 142090,00 грн. у тому числі по періодах: - за квітень 2010 року у сумі 10200,00 грн.; за липень 2010 року - 242312,00 грн., за серпень 2010 року - 14861,00 грн., за вересень 2010 року - 24160,00 грн., за жовтень 2010 року - 21763,00 грн., за листопад 2010 року - 17834,00 грн., за грудень 2010 року - 17834,00 грн., за січень 2011 року - 19057,00 грн., за лютий 2011 року - 20416,00 грн., за березень 2011 року - 17834,00 грн.

10.08.2010 між ДП "ЄМТП" та ТОВ "Ірида" був укладений договір №103 з фрахту т/х "Трускавець" з метою гідромеханічного перевезення піску з оз. Донузлав в порт Севастополь за ціною 32,00 грн/т, в порт "Кримський"14,30 грн./т, в порт Ялта - 43 грн./т, кар'єр Ялта - порт Ялта - 20,00 грн./т (з урахуванням ПДВ).

Дослідивши первинні документи позивача, відповідач робить висновок, що згідно акту приймання-передачі від 24.09.2010 №748, оформленого з ТОВ "Фонд розвитку" реалізовано 2800 т. Решта - 1186 не використані у власній господарській діяльності ДП "ЄМТП".

Проте з декларації з податку на додану вартість вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту вересня 2010 року 31616,66 грн. за операціями з постачальником (327256721036), у тому числі за податковими накладними від 13.09.2010 №12 на суму 3336,67 грн. (рядок 52), від 15.09.2010 №13 на суму 3336,67 грн. (рядок 13), від 17.09.2010 №14 на суму 3336,67 грн. (рядок 89), від 20.09.2010 №15 на суму 7466,67 грн. (рядок 105), від 24.09.2010 №16 на суму 7466,67 грн. (рядок 117), від 26.09.2010 №17 на суму 3336,67 грн. (рядок 123), від 27.09.2010 №19 на суму 3336,67 грн. (рядок 19).

Згідно первинних документів наданих позивачем (рахунків, актів виконаних робіт, приймально-здавальних відомостей, податкових накладних) вбачається, що фрахт оз. Донузлав - порт Севастополь був наданий ТОВ "Ірида" в межах перевезення 2800,00 т за ціною 26,67 грн./т без ПДВ на суму ПДВ 14933,34 грн. Відповідна кількість 2800,00 т було перевезено з оз. Донузлав до порту Севастополь на користь ТОВ "Фонд розвитку" ДП "ЄМТП", що підтверджується рахунком, актом виконаних робіт, податковою накладною від 24.09.2010 №1082 на суму 12497,34 грн. ПДВ за ціною 22,32 грн./т.

Доказів того, що решта піску за договором фрахту від 10.08.2010 була перевезена саме до порту Севастополь, відповідачем не надана, матеріалами справи не підтверджується, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 року на 6326,00 грн. є безпідставним.

13.08.2010 між позивачем та ТОВ "Аер-про" був укладений договір управління майном №104, предметом якого є РДК-160, реєстр.№9175, РДК-160 реєстр.№9174, РДК-160 реєстр.№9413, РДК-160 реєстр 9580. Загальна балансова вартість майна 1млн.грн. Майно, зазначене в п. 1.2 цього Договору, належить установнику управління на праві договору оренди. Базовий розмір винагороди складає 1,2 млн. грн. Щомісячний розмір винагороди - 100 тис.грн., (у тому числі ПДВ 16666,67 грн.). За управління майном щомісячно сплачується 20 тис. грн. (у тому числі ПДВ 3333,33 грн.). Управитель отримує додаткову винагороду за управління майном у вигляді різниці від суми вигоди, що залишилась після відрахування обов'язкової вигоди, за погодженням з Установником управління. У разу, якщо в результаті управління майном, управитель не отримає винагороди, вказаної в договорі, то управитель компенсує брак суми обов'язкової вигоди за рахунок власних коштів, та не отримує ніякої винагороди.

Дія договору припинена сторонами 14.08.2011.

Протягом строку дії договору позивачем були проведені платежі з вигоди: 31.08.2010 у сумі 61290,00 грн., у тому числі 10215,00 грн. ПДВ, 30.09.2010 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 28.10.2010 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 30.11.2010 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 30.12.2010 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 31.01.2011 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 28.02.2011 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 31.03.2011 у сумі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. Всього на загальну суму 761290,00 грн., у тому числі ПДВ 126881,69 грн.

Зазначені суми податку на додану вартість були включені платником податку до складу податкового кредиту відповідного періоду: за серпень 2010 року у сумі 10215,00 грн., за вересень 2010 року 16666,67 грн., за жовтень 2010 року 16666,67 грн., за листопад 2010 року 16666,67 грн., за грудень 2010 року 16666,67 грн., за січень 2011 року 16666,67 грн., за лютий 2011 року 16666,67 грн., за березень 2011 року 16666,67 грн.

Податковий орган вказує, що вказана операція не належить до поставки товарів та не є об'єктом обкладення ПДВ, в результаті чого вважає податковий кредит завищеним на загальну суму 126882,00 грн.

ДП "ЄМТП" є державним підприємством основними видами діяльності якого є функціонування інфраструктури водного транспорту, діяльність морського пасажирського транспорту, добування піску та гравію, діяльність вантажного транспорту.

На підставі договору правління майном, укладеного з ТОВ "Аер-про" позивачем було прийнято в управління 4 вантажних крана РДК-160 з метою використання в господарській діяльності -вантажних роботах. Матеріали справи свідчать, що майно було передано в управління Державному підприємству "Євпаторійський морський торговельний порт" за відповідним актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатями.

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління (частина 1 статті 1034 ЦК України).

Так позивач діяв виключно в межах цивільно-правового правочину (угоди) управління майном, не набував права власності як майно, що передане йому в управління, так і на грошові кошти, отримані від його використання, а фактично вчиняв юридичні дії на підставі повноважень, наданих йому безпосереднім власником.

Відповідно до п. 4.7. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якої у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Таким чином, висновки акту перевірки в частині встановлення факту завищення податкового кредиту на загальну суму 126882,00 грн. за операціями управління майном ТОВ "Аер-про" є помилковими.

13.08.2010 між позивачем та ТОВ "Аер-про" був укладений договір №108 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ "Аер-про" зобов'язується надати власними спеціалістами послуг по забезпеченню роботи вантажних кранів РДК-160 у кількості 4 шт., по здійсненню перевантаження (вивантаження з морського та навантаженню на автомобільний чи морський транспорт, додаткове перевантаження у межах складської зони) будівельного піску за плату. Вартість послуг складає 7 тис.грн. у тому числі ПДВ 1166,67 грн. Оплата проводиться на підставі акту здачі-приймання послуг.

На виконання умов договору позивачем були проведені платежі: 31.08.2010 у сумі 4290,00 грн., у тому числі ПДВ 715,00 грн., 30.09.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 29.10.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 30.11.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 30.12.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 31.01.2011 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 28.02.2011 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 31.03.2011 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем у податковій декларації за квітень 2010 року включений платіж на користь ДП "Нафтогазмережі" у сумі 10200,44 грн. на підставі податкової накладної від 30.04.2010 на загальну суму 61202,61 грн. Проте, при опрацюванні відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ДП "Нафтогазмережі" відображена сума 0,00 грн. у податкових зобов'язаннях квітня 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.2.6. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом першої інстанції встановлено, що разом з податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року позивачем була подана до ДПВ в м. Євпаторія скарга від 20.05.2011 відносно податкової накладної від ДП "Нафтогазмережі"НАК "Нафтогаз України", але перевіряючи на зазначену обставину уваги не звернули та надійшли до помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 10200,44 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлена розбіжність по контрагенту позивача ТОВ "Навігатор":

за липень 2010 року на суму 24231,00 грн. за податковими накладними: від 31.07.2010 №499на загальну суму 23586,00 грн., у тому числі ПДВ 3931,00 грн., від 01.07.2010 №431 на загальну суму 55528,55 грн., у тому числі ПДВ 9254,76 грн., від 01.07.2010 №500 на загальну суму 66271,45 грн., у тому числі ПДВ 11045,24 грн.

за серпень 2010 року на суму 3931,00 грн. за податковою накладною від 31.08.2010 №530 на загальну суму 23586,00 грн., у тому числі ПДВ 3931,00 грн.,

за жовтень 2010 року на суму 3931,00 грн. за податковою накладною від 31.10.2010 №581 на загальну суму 23586,00 грн., у тому числі ПДВ 3931,00 грн.

У якості порушення відповідач посилається на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 25.05.1995 №88, та зазначає, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку виписано у будь-якому з попередніх періодів є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримання разом з цим листом податкової накладної з відображенням на ній дати реєстрації та штампу вхідної кореспонденції.

Оскільки конверти з рекомендованим повідомленням про вручення із штампом Євпаторійського відділення Укрпошта та журнал вхідної кореспонденції ДП "ЄМТП" не надані, податковий кредит сформований безпідставно.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом першої інстанції встановлено, що усі суми податку на додану вартість за податковими накладними від ТОВ "Навігатор" були включені позивачем саме у тому періоді, у якому вони були виписані: податкові накладні за липень -у липні, за серпень -у серпні, за жовтень -у жовтні.

Під час дослідження податкової декларації за січень 2011 року відповідач встановив завищення податкового кредиту на 1225,48 грн. за податковою накладною ТОВ "Югекоресурс" від 31.01.2011 на загальну суму 7352,90 грн. у тому числі ПДВ 1225,48 грн.

У декларації з ПДВ ДП "ЄМТП" за січень 2011 року у графі 22 розділу І додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до складу податкового зобов'язання включена сума ПДВ 1225,48 грн. за контрагентом (035781627021).

Дійсним податковим номером платника податків ТОВ "Югекоресурси" є 357816427021.

В лютому 2011 року ДП "ЄМТП" надало уточнюючий додаток №5 від 24.02.2011 з метою виправлення неузгодженостей в номері платника податків, проте відобразило зазначене у розділі 2 "Податковий кредит".

В подальшому - травні 2011 року наданим уточнюючим додатком №5 до податкової декларації за лютий 2011 року платник податків виправляє показники декларації за лютий 2011 року, та повертає суму 1225,48 грн. за ТОВ "Югекоресурси" до складу податкового зобов'язання за належним номером платника податків - 357816427021.

Статтею 50 Податкового кодексу України передбачена можливість платника податків виправлення помилок у податковій звітності у випадку, якщо такі помилки були виявлені особисто платником податків та до проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, в межах яких перевірявся період, у якому допущено помилки.

Виправлення допущених помилок може бути здійснене одним із таких способів:

подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі;

відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

На підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту ДП "ЄМТП" на загальну суму 44877,00 грн. у тому числі за квітень 2010 року у сумі 10200,44 грн., липень 2010 року в сумі 24231,00 грн., серпень 2010 року в сумі 3931,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 3931,00 грн., січень 2011 року в сумі 1225,48 грн., лютий 2011 року в сумі 1359,33 грн. не підтверджені належним чином.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР.

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Так, під час перевірки відповідачем встановлено завищення платником податків ДП "ЄМТП" валових витрат за період з 01.07.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 811947 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року - 276947,00 грн., за 2010 рік на 544447,00 грн., за 1 квартал 2010 на суму 267500,00 грн.

До вказаного висновку відповідач дійшов дослідивши головну книгу, накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі робіт, накопичувальні відомості по рахунках 201, 203, 205, 207, 23, 372, 377, 631, 91, 92, 947, 949.

Дослідивши первинні документи позивача відповідач зробив висновок, що згідно акту приймання-передачі від 24.09.2010 №748, оформленого з ТОВ "Фонд розвитку" реалізовано 2800 т. Решта - 1186 не використані у власній господарській діяльності ДП "ЄМТП". Тому ДП "ЄМТП" завищено вилові витрати на 31630,62 грн. (1186х26,67).

Проте первинними документами платника податків встановлено, що фрахт оз. Донузлав -порт Севастополь був наданий ТОВ "Ірида" в межах перевезення 2800,00 т за ціною 26,67 грн./т без ПДВ на суму ПДВ 14933,34 грн. Відповідна кількість 2800,00 т було перевезено з оз. Донузлав до порту Севастополь на користь ТОВ "Фонд розвитку"ДП "ЄМТП", що підтверджується рахунком, актом виконаних робіт, податковою накладною від 24.09.2010 №1082 на суму 12497,34 грн. ПДВ за ціною 22,32 грн./т.

Доказів включення до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року 31630,62 грн., нібито сплачених ДП "ЄМТП" на користь ТОВ "Ірида", податковим органом не надано, матеріалами справи не підтверджено.

На підставі наведеного, висновок акту перевірки про завищення валових витрат за 3 квартал 2010 року на 31630,62 грн. не підтверджені належним чином.

На порушення пунктів 5.2.1, 5.3.1, 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на думку відповідача, позивачем завищені валові витрати на суму 634408,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року - 134408,00 грн., за 2010 рік - 384408,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 250000,00 грн.

Вказана сума була включена платником податків у зв'язку із сплатою винагороди ТОВ "Аер-про" на підставі договору управління майном - 4 вантажними кранами РДК-160.

Відповідач вказує, що сума винагороди належить установникові управління або виногодонабувачеві, за статтею 1034 ЦК України, а тому в управителя вигода не підлягає оподаткування, оскільки є, за суттю, транзитною, не переходить у його власність і тому не є його витратами. Як наслідок отримана вигода від операцій з управління майном в управителя не відноситься до складу валових доходів при її одержанні від третьої сторони і не включається до складу валових витрат при її передачі власникові майна.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність зменшення платнику податків розміру валових витрат без проведення пропорційного зменшення валового доходу, оскільки відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України -дійсно, об'єкт управління залишається у власності установника управління і не оподатковуються під час передачі управителю.

Також актом перевірки визначено про завищення валових витрат в сумі 44408,00 грн. за періодами: 3 квартал 2010 року - 9408,00 грн., 2010 рік - 26908,00 грн., 1 квартал 2011 року - 17500,00 грн. До цього висновку відповідач надійшов у зв'язку з включенням до складу валових витрат ДП "ЄМТП" виплат за послуги із забезпечення роботи вантажних кранів на користь ТОВ "Аер-про", яки на його думку не можуть бути виконані, оскільки:

в ТОВ "Аер-про" відсутня необхідна кількість працівників з дозволами на виконання робіт підвищеної небезпеки;

крани, що потребують забезпеченню, знаходяться в управлінні платника податків на підставі договору управління майном від 13.08.2010 №104, та понесені витрати на підставі статті 1042 ЦК України повинні відшкодовуватися Установником управління -ТОВ "Аер-про".

Статтею 1042 ЦК України встановлено, що управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Мається на увазі, що необхідними можуть бути визнані витрати, зроблені Управителем у зв'язку з управлінням майном. Він має право проводити витрати у зв'язку з вчиненням юридичних і фактичних дій з майном, що виступає предметом договору управління, якщо це прямо випливає з необхідності досягнення цілей управління і не порушує прямо визначені договором обмеження та інші умови договору управління майном.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору ТОВ "Аер-про" повинен здійснювати роботи з перевантаження (вивантаження з морського та навантаженню на автомобільний чи морський транспорт, додаткове перевантаження у межах складської зони) будівельного піску за плату.

Отже, вказані послуги є окремим видом господарської діяльності, що виконується за допомогою об'єкту управління -вантажних кранів, а не є необхідними витратами у зв'язку з управлінням.

Щодо відсутності найманих працівників ТОВ "Аер-про" з наявними дозволами на виконання роботи підвищеної небезпеки, то вказані факти досліджені Господарським судом АР Крим під час розгляду справи №5002-7/164-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕР-ПРО" до Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" про стягнення та за зустрічним позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"до ТОВ "Аер-про" про визнання недійсним договору.

Крім того відповідач зазначає, що надані до перевірки документи не містять даних про об'єкт та його адресу, де саме повинні проводитись послуги по забезпеченню роботи вантажних кранів, також не вказано зміст господарської операції у натуральному виразі, а лише у вартісному, тому вони не є доказами реальності здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що надання послуг ТОВ "Аер-про" супроводжувалося складанням актів виконаних робіт, податковими накладними, яки містять усі необхідні реквізити, що визначені обов'язковими для первинних документів, у тому числі грошовий вираз вимірнику господарської операції, а тому не можуть бути не прийняті у якості належних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

01.06.2010 між ТОВ "Навігатор" та ДП "ЄМТП" був укладений договір №01/06 оренди кранів на гусеничному ході РДК-160 у кількості 3-х шт.: 9580,9175, 9413 для здійснення перевантаження (вивантаження з морського та навантаження на автомобільній або морський транспорт, додаткове перевантаження в межах складської зони) будівельного піску. Крани надаються повністю готовими до експлуатації в технічному стані, з укомплектованим штатом крановиків для здійснення робот у відповідності з предметом даного договору. Вартість оренди 3,50 грн. у тому числі ПДВ за кожну тону перевантаженого піску. Розрахунки проводяться станом на 1 число поточного місяця.

З акту виконаних послуг від 01.07.2010 №436 вбачається, що виконавцем були проведені роботи з вивантаженню піску у кількості 9200,00 т., навантаження піску на автотранспорт у кількості 6665,30 т. за ціною 3,50 грн. на загальну вартість 55528,55 грн. За актом надання послуг від 31.07.2010 №503 вбачається надання послуг розвантажування піску у кількості 8200,00 т на склад, на навантаження піску у кількості 10734,70 т. на автотранспорт на загальну суму 66271,45 грн.

Відповідач посилається на отриману від платника податків недостовірну інформацію та відсутність податкової звітності ТОВ "Навігатор" з 01.07.2010, у зв'язку з чим не визнає формування валових витрат.

Наведена в акті перевірки нібито "недостовірна інформація, що надана платником податків" взагалі не стосується господарських операцій між ДП "ЄМТП" та ТОВ "Навігатор", а відноситься до інших періодів та інших юридичних осіб.

Щодо відсутності податкової звітності ТОВ "Навігатор", то на момент укладання договору - 01.06.2010 ТОВ "Навігатор" був добросовісним платником податків. Не подання звітності у липні 2010 року не є підставою для позбавлення ДП "ЄМТП" права на формування валових витрат, оскільки він виконав усі передбачені законом умови формування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого розміру.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302 є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції помилково у п.3 резолютивної частини постанови вказано Приватне підприємство "Фірма "Вікторія-Віта", на користь якої стягнуто судовий збір у розмірі 28,33 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача, але зазначене підлягає усуненню шляхом виправлення описки у рішенні суду та не є підставою для його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.12р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.12р. по справі 2а-75/12/0170/13 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.12р. по справі 2а-75/12/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян