Рішення № 31093942, 18.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/17524/2012

Провадження №2/761/1477/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Пономаренко Н.В.

при секретарі - Клим Т.О.

з участю представника позивача Яндульського Д.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KIR0GK01550171 за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 164226.76 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.01.2013 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки нежилих приміщень №160, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 60.30, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, від 23.01.2008 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 1155632 грн. 00 коп.

Також, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про іпотеку», позивач зазначив, що іпотека за цим договором поширюється і на земельну ділянку на якій розташований предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Земельна ділянка розташована за адресою; АДРЕСА_1.

В зв'язку з тим, що відповідачка свої зобов'язання перед позивачем не виконує станом на 31.05.2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 2766327,93 доларів США, в зв'язку з чим позивач просить звернути стягнення на нерухоме майно, будинок загальною площею 60,30 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.

Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача

договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням

витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної

ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у

відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав викладених в позовній заяві просив позов задовольнити.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 23.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KIR0GK01550171 за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 164226.76 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.01.2013 року (а.с.16-20).

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору Банк зобов'язується позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 23 січня 2008 року по 23 січня 2013 року включно у вигляді не поновлювальної лінії (далі кредит) у розмірі 164226,76 доларів США на наступні цілі: придбання нежилих приміщень з АДРЕСА_1, загальною площею 60,30 кв.м. в сумі 155000,00 доларів США, а також у розмірі 9226,76 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 2,00 % від суми виданого кредитуу момент видання кредиту, що підлягає зарахуванню на відповідний рахунок, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2. даного договору.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3,3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до п.2.2.4 погашення кредиту позичальник зобов'язується зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.п.7.1, 7.1.1, 7.1.2 та п.2.3.3 цього договору.

Згідно п.3.7. кредитного договору при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п.2.3.3, 7.1., 7.1.2 цього договору заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нараховується пеня відповідно до п.4.1. цих умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.4.3 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, однак, відповідачкою після отримання кредитних коштів не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

18.04.2012 року позивачем була направлена відповідачці вимога за №30.1.0.0/2-930 погасити прострочену заборгованість, а у разі, якщо відповідачка не погасить наявну заборгованість, позивач звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 12-15).

Проте, відповідачкою не виконано умови кредитного договору, наявну заборгованість не погашено. Вимогу позивача щодо погашення заборгованості відповідачка залишила без уваги.

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором станом на 31.05.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 2766327,93 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 129414,45 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 29877,07 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 4684,09 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 2470592,62 доларів США, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 131728,41 доларів США - штраф (процентна складова), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, перевіреному у судовому засіданні (а.с. 6-9).

Проте, щодо розміру пені слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважає за потрібне зменшити суму пені до суми заборгованості по тілу кредиту, що становить 129414,45 доларів США.

Отже, заборгованість, яка утворилась станом на 31.05.2012 року, відповідно до розрахунку проведеного судом становить 308092,42 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 129414,45 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 29877,07 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 4684,09 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 129414,45 доларів США, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), штрафу (процентна складова, передбачена п.4.3. кредитного договору) 5% від ціни позову в розмірі 14671,07 доларів США.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частки позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо посилання представника відповідачки про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором становить три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Кінцевим терміном повернення кредиту визначеним у кредитному договорі є 23.01.2013 року, оскільки початок перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов'язань, то строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутися до суду, закінчується 23.01.2016 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 13.07.2012 року, що підтверджується вхідним №51170 від 13.07.2012 року на першому аркуші позовної заяви (а.с.3) ще до закінчення строку дії кредитного договору, отже строк звернення до суду позивачем пропущено не було, тому посилання представника відповідачки про застосування строку позовної давності є безпідставними і необґрунтованими та судом не приймаються.

Таким чином, суд вважає доведеним суму боргу, яка утворилась у відповідачки перед позивачем станом на 31.05.2012 року в розмірі 308092,42 доларів США.

Разом з тим, в забезпечення виконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 року, між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 160 від 23.01.2008 року (надалі - договір іпотеки)(а.с.21-26).

Відповідно до п.33. договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1, загальною площею 60,30 кв.м.

Майно належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2008 року.

Відповідно до п.16.7.1. договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.33.4 договору іпотеки вартість предмета іпотеки складає 1155632,грн.

Положеннями ч. 1 ст. 575 та ст. 589 ЦК України регламентовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Також, відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, ч.ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до п.33.4 договору іпотеки вартість предмета іпотеки складає 1155632,грн.

Також, у відповідності до положень ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

За п. 41 вказаної Постанови Пленуму при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як встановлено у судовому засіданні сума заборгованості за кредитним договором становить 308092,42 доларів США, що значно перевищує вартість нежитлових приміщень оцінених в 1155632,грн., як визначено в п.33.4 договору іпотеки, а тому заявлені позивачем вимоги до відповідачки є співмірними.

Таким чином, оскільки в судовому засідання встановлено, що ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, отже відповідачка має відповідати за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки.

Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1, загальною площею 60,30 кв.м., підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 42 зазначеної вище Постанови Пленуму резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Оскільки, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, який не передбачено ні в договорі іпотеки, ні в ст.39 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Крім того, у відповідності до положень ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволенню позовних вимог наступним чином: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIR0GK01550171 від 23 січня 2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3, в загальній сумі 308092,42 доларів США , що складається: суми тіла кретиту129414,45 доларів США, відсотків 29877,07 доларів США, комісії 4684,09 доларів США, пені 129414,45 доларів США, штрафу 31,29 доларів США, штрафу 5% від ціни позову 14671,07 доларів США - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення з АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження, але не менше встановленої в договорі іпотеки вартості предмету іпотеки.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1, загальною площею 60,30 кв.м., то слід зазначити, що в договорі іпотеки № 160 від 23.01.2008 року не йдеться про передачу в іпотеку земельної на якій розташований предмет іпотеки, тому, оскільки вказана земельна ділянка не була предметом іпотеки і в іпотеку не передавалась не має правових підстав для звернення стягнення на цю земельну ділянку, тому судом не задовільняються такі вимоги, як недоведені та необґрунтовані.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли частково своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 575, 589, 590, 625, 629,1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 11, 33, 37, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», з урахуванням п.9, 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 233, 294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIR0GK01550171 від 23 січня 2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3, в загальній сумі 308092,42 доларів США , що складається: суми тіла кретиту129414,45 доларів США, відсотків 29877,07 доларів США, комісії 4684,09 доларів США, пені 129414,45 доларів США, штрафу 31,29 доларів США, штрафу 5% від ціни позову 14671,07 доларів США - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення з АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження, але не менше встановленої в договорі іпотеки вартості предмету іпотеки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 3219,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :