Постанова № 31093590, 30.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2013 року № 826/4780/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ден Плюс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р. №0003422240/17894 та №0003432240/17895 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ден Плюс", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р. №0003422240/17894, №0003432240/17895.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "АВП Буд" (код за ЄДРПОУ 35524841) за вересень-грудень 2011 року порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу на те, що відповідач неправомірно самостійно (без рішення суду) визнав недійсним договір між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволення позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 30.04.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача, яким було подано клопотання про розгляд справи без його участі, а також не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "АВП Буд" (код за ЄДРПОУ 35524841) за період діяльності з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ден Плюс" (код за ЄДРПОУ 33779321) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "АВП Буд" (код за ЄДРПОУ 35524841) за період діяльності з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. від 24.10.2012 р. №5217/2240/33779321 (надалі - Акт перевірки №5217/2240/33779321).

Згідно з висновками Акту перевірки №5217/2240/33779321 позивачем порушено:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. у розмірі 447487,00 грн., а саме: за 3 квартал 2011 р. - на суму 92291,00 грн., за 4 квартал 2011 р. - на суму 355196,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. у розмірі 389120,00 грн., а саме: за вересень 2011 р. - на суму 80253,00 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 91403,00 грн., за листопад 2011 р. - на суму 69138,00 грн., за грудень 2011 р. - на суму 148326,00 грн.

На підставі Акту перевірки №5217/2240/33779321 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.11.2012 р. №0003422240/17894, №0003432240/17895, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 447487,00 грн., з яких 447487,00 грн. - за основним платежем, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 486400,00 грн., з яких 389120,00 грн. - за основним платежем, а 97280,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ден Плюс" зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 13.10.2005 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дарницькому районі ДПС 13.10.2005 р. (індивідуальний податковий номер 337793226518) та зареєстровано як платника податку на додану вартість 18.11.2005 р. згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №38838189, яке було анульовано у зв'язку з перереєстрацією та замінено Свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість №200052989 від 04.07.2012 р.

Між ТОВ „Ден Плюс", як замовником, та ПП "АВП-Буд", як виконавцем, був укладений Договір про надання послуг №1508 від 15.08.2011 року (надалі - Договір №1508), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню комплексу послуг (робіт) по прибиранню відповідно до завдань замовника (у письмовій або усній формі), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконанні роботи та оплатити їх на умовах даного договору. Договір №1508 від імені ПП "АВП-Буд" підписаний директором ОСОБА_2.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №1508 ПП „АВП-Буд" надало позивачу послуги по прибиранню на загальну суму 2332054,51 грн., в т.ч. ПДВ 388675,74 грн., що підтверджується наступними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-12 від 29.09.2011 р. - на суму 127233 грн., в т.ч. ПДВ 32305,58,00 грн.; №ОУ-36 від 29.09.2011 р. - на суму 236880,00 грн., в т.ч. ПДВ 39480,00 грн.; №ОУ-0000038 від 07.10.2011 р. - на суму 122080,52 грн., в т.ч. ПДВ 20346,75 грн.; № ОУ-0000041 від 28.10.2011 р. - на суму 127233,48 грн., в т.ч. ПДВ 21205,58 грн.; № ОУ-0000058 від 28.10.2011 р. - на суму 200618,78 грн., в т.ч. ПДВ 33436,46 грн.; № ОУ-0000064 від 31.10.2011 р. - на суму 213226,27 грн., в т.ч. ПДВ 35537,71 грн.; № ОУ-0000021 від 29.11.2011 р. - на суму 127233,48 грн., в т.ч. ПДВ 21205,58 грн.; № ОУ-0000041 від 29.11.2011 р. - на суму 95328,24 грн., в т.ч. ПДВ 15888,04 грн.; № ОУ-0000044 від 26.12.2011 р. - на суму 565466,54 грн., в т.ч. ПДВ 94244,42 грн.; № ОУ-0000047 від 26.12.2011 р. - на суму 294192,00 грн., в т.ч. ПДВ 49032,00 грн.; № ОУ-0000016 від 28.12.2011 р. - на суму 127233,48 грн., в т.ч. ПДВ 21205,58 грн.; № ОУ-0000026 від 28.12.2011 р. - на суму 95328,24 грн., в т.ч. ПДВ 15888,04 грн. Зазначені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані директором ПП "АВП-Буд" ОСОБА_2 та містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ПП „АВП-Буд" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 2334717,70 грн., в т.ч. ПДВ 389119,61 грн. (№12 від 12.09.2011 р. - на суму 126637,57 грн., в т.ч. ПДВ 21106,26 грн.; №30 від 23.09.2011 р. - на суму 117405,41 грн., в т.ч. ПДВ 19567,57 грн.; №36 від 28.09.2011 р. - на суму 234810,81 грн., в т.ч. ПДВ 39135,14 грн.; №38 від 29.09.2011 р. - на суму 2665,16 грн., в т.ч. ПДВ 444,19 грн.; №24 від 11.10.2011 р. - на суму 128854,63 грн., в т.ч. ПДВ 21475,77 грн.; №41 від 21.10.2011 р. - на суму 141252,73 грн., в т.ч. ПДВ 23542,12 грн.; №58 від 28.10.2011 р. - на суму 200618,78 грн., в т.ч. ПДВ 33436,46 грн.; №64 від 31.10.2011 р. - на суму 77690,62 грн., в т.ч. ПДВ 12948,48 грн.; №21 від 09.11.2011 р. - на суму 127233,48 грн., в т.ч. ПДВ 21205,58 грн.; №41 від 17.11.2011 р. - на суму 95328,24 грн., в т.ч. ПДВ 15888,04 грн.; №51 від 23.11.2011 р. - на суму 192265,19 грн., в т.ч. ПДВ 32044,20 грн.; №16 від 08.12.2011 р. - на суму 127233,48 грн., в т.ч. ПДВ 21205,58 грн.; №26 від 05.11.2011 р. - на суму 95328,24 грн., в т.ч. ПДВ 15888,04 грн.; №44 від 20.12.2011 р. - на суму 367087,43 грн., в т.ч. ПДВ 61181,24 грн.; №47 від 21.12.2011 р. - на суму 294192,00 грн., в т.ч. ПДВ 49032,00 грн.; №56 від 26.12.2011 р. - на суму 6113,91 грн., в т.ч. ПДВ 1018,98 грн.).

Зазначені податкові накладні від імені ПП "АВП-Буд" підписані його директором ОСОБА_2 та містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ПП "АВП-Буд" у періоді, що перевірявся було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість.

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що за вересень-грудень 2011 року всі господарсько-фінансові операції позивача з ПП "АВП-Буд" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі, зауваження по наданих деклараціях, порядку їх оформлення відсутні.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору №1508 позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 2332054,51 грн., в т.ч. ПДВ 388675,75 грн., що підтверджується, дослідженими судом платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на протокол допиту свідка - ОСОБА_2, складеного ст. о/у ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м .Києва ДПС 08.04.2012 р., як на доказ недійсності договору, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №1508 недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ПП "АВП-Буд" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ПП "АВП-Буд" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність Договору №1508, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП "АВП-Буд", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є, зокрема, інші види діяльності з прибирання.

Судом встановлено, що Договір №1508 був укладений позивачем з метою виконання своїх обов'язків як виконавця перед ПАТ "Інститут радіовимірювальної апаратури" (Договір про надання послуг №01/04-11 від 04.04.2011 р.), ПАТ "Київський експериментальний машинобудівельний завод "Стенд" (Договір про надання послуг №_01/5 від 04.05.2011 р.) та ПАТ "Науково-дослідний інститут фермських машин" (Договір про надання послуг №_9/11 від 22.09.2010 р.). Виконання умов Договорів про надання послуг №01/04-11 від 04.04.2011 р., №_01/5 від 04.05.2011 р. та №_9/11 від 22.09.2010 р. підтверджується дослідженими судом актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими довідками по рахунку позивача, що дозволяє суду дійти висновку про використання позивачем отриманих за вищевказаним Договором №1508 з ПП „АВП-Буд" послуг у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ПП „АВП-Буд" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило: заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. у розмірі 447487,00 грн., а саме: за 3 квартал 2011 р. - на суму 92291,00 грн., за 4 квартал 2011 р. - на суму 355196,00 грн.; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. у розмірі 389120,00 грн., а саме: за вересень 2011 р. - на суму 80253,00 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 91403,00 грн., за листопад 2011 р. - на суму 69138,00 грн., за грудень 2011 р. - на суму 148326,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р. №0003422240/17894 та №0003432240/17895.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ден Плюс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 14.11.2012 р. №0003422240/17894 та №0003432240/17895.

3.Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ден Плюс" (ідентифікаційний код 33779321) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко