Постанова № 31093485, 16.04.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. справа № 818/2025/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, стягнення помилково сплаченого збору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - 1-й відповідач, УПФУ в м. Сумах), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови надати подання про повернення помилково сплаченого збору у сумі 6089,10грн.

- стягнути з Державного бюджету України на його користь помилково сплачений збір у розмірі 6089грн.10коп.

Свої вимоги мотивує тим, що він придбав новий легковий автомобіль марки «MITSUBISНI ASX 2.0». З метою державної реєстрації вищевказаного автомобіля 29 грудня 2010 року його було зобов'язано сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля, в розмірі 6089грн.10коп., що ним і було зроблено згідно меморіального ордеру № 173_247 від 29 грудня 2010 року.

Посилаючись на Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, № 400/97-ВР (далі - Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»), п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. № 1740 (далі - Порядок №1740) вважає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується при відчуженні автомобіля саме особою, яка відчужує автомобіль. А тому, на його думку, він, як покупець, не був платником збору з операцій відчуження автомобіля, у зв'язку з чим сплачені кошти підлягають поверненню як незаконного стягнуті.

Позивач 26.02.2013 р. звертався до УПФУ в м. Сумах із заявою про повернення помилково сплачених грошових коштів у розмірі 6089грн.10коп. Однак, на його звернення надійшла відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

Ухвалою суду від 19.03.2013р. (а.с.1) до участі у розгляді справи в якості співвідповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - 2-й відповідач, ГУ ДКСУ у Сумській області).

1-й відповідач - УПФУ в м. Сумах заперечував проти позову у повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що посилання позивача на п. 12 Порядку № 1740 є помилковим, оскільки п. 12 Порядку чітко зазначає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством. Крім того, з посиланням на положення ст.99 КАС України, зазначає, що перебіг строку звернення до адміністративного суду почався для позивача 29.12.2010 р., тобто з дня коли йому стало відомо про порушення його права. А тому вважає, що позивач звернувся більш ніж через шість місяців з дня, коли йому стало відомо про порушене право, у зв'язку з чим, на його думку, позовна заява згідно ст.100 КАС України повинна бути залишена без розгляду (а.с.13-14).

2-й відповідач - ГУ ДКСУ у Сумській області проти позовних вимог заперечував та надав письмовий відгук (а.с.15). Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету. Враховуючи, що в управлінні відсутні відповідні документи щодо повернення на користь позивача відповідного платежу, вважає, що немає зобов'язань перед позивачем (а.с.15).

Позивач у судове засідання не з'явився, у позові просив справу розглядати без його участі у письмовому провадженні.

Представник відповідача - УПФУ в м. Сумах в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.17).

Представник відповідача - ГУ ДКСУ у Сумській області, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.12) в судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав, про причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

З огляду на положення вказаної норми, розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні та фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 5 вересня 2010 року між ТОВ «Автоград» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу №443 автомобіля марки «MITSUBISНI» ASX 2.0, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією договору (а.с.19-21), копією технічного паспорту (а.с.8).

29.12.2010 р. позивачем під час реєстрації автомобілю в органах ДАІ було сплачено 6089грн.10коп. - збору при відчуженні автомобіля на користь Державного бюджету, що підтверджується копією меморіального ордеру № 173_247 від 29 грудня 2010 року (а.с.7).

26.02.2013 р. позивач звернувся до УПФУ в м. Сумах із заявою про повернення помилково сплачених грошових коштів у розмірі 6089грн.10коп., однак, вказане звернення листом від 28.02.2013р. було залишене без задоволення (а.с.6,9).

Відповідач, УПФУ в м. Сумах стверджує, що є підстави для залишення позову без розгляду, однак, вказані посилання судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В матеріалах поданого позову, на переконання суду, наявні докази таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови у вчиненні дій про повернення помилково сплачених коштів та стягнення збору, процедура повернення якого визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. №226 та який передбачає певний порядок такого повернення, зокрема подання заяви платником та внесення до органу Державної казначейської служби України відповідного подання в даному випадку - УПФУ в м. Сумах.

Таким чином, на переконання суду, про порушене право позивач міг дізнатись лише отримавши письмову відмову управління Пенсійного фонду України у вчиненні таких дій.

Як вбачається з матеріалів справи письмова відмова УПФУ в м. Сумах у вчиненні дій щодо перерахунку помилково сплачених коштів ОСОБА_1. надіслана 28.02.2013 р. (а.с.9).

Таким чином, позивач про порушене право дізнався не раніше 28.02.2013 р., з даним позовом звернувся 18.03.2013 р., тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня коли йому стало відомо про порушене право, а тому суд не вбачає підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду.

Надаючи ж оцінку спірним правовідносинам, які склались в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 28.06.2012 р., тобто на час виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Таким чином, відповідно до вказаної норми, чинної на час вчинення позивачем дій щодо купівлі автомобіля марки «MITSUBISНI» ASX 2.0 та реєстрації його в органах ДАІ обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на осіб лише у випадку відчуження, а не купівлі автомобілів.

Пункт 12 Порядку №1740 в той час містив інший перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, за яким платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством), міни, дарування, успадкування, з інших підстав, передбачених законодавством.

Разом з тим, відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Вказана позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 17.06.2008р., прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права (п.1 ч.1 ст. 237 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що п. 12 Порядку № 1740, яким визначено, що платниками збору є покупці легкових автомобілів, суперечив положенням пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 28.06.212р., тобто на час виникнення спірних правовідносин), якою визначалось, що збір сплачується при відчуженні легкових автомобілів, тобто продавцями, суд, керуючись принципом законності, застосовує до спірних правовідносин норму саме Закону як норму правового акту, який має вищу юридичну силу. За таких обставин, позивач, придбаваючи у вересні 2010 р. автомобіль марки «MITSUBISНI» ASX 2.0 (тобто виступаючи покупцем, а не продавцем), не був на той час платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобілю, згідно пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 28.06.2012 р., тобто на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому суд зазначає, що статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Пунктом 10 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010рік» від 27.04.2010р. за №2154-VІ, передбачено, що збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при відчуженні легкових автомобілів є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів.

Отже, сума надмірного сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій при відчуженні легкових автомобілів за приписами положень статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 10 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010рік» є складовою частиною дохідної частини спеціального фонду Державного бюджету України.

За приписами п.п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. 8-2, контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету у тому числі у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій при відчуженні легкових автомобілів покладений на органи пенсійного фонду України, в даному випадку на УПФУ в м. Сумах.

Згідно підпункту 7.2 розділу 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. за №21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів веде бухгалтерській облік усіх надходжень Державного бюджету України, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Згідно п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. №226 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, враховуючи, що контроль за надходженням коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснює УПФ в м. Сумах, яке у добровільному порядку відмовляється вчиняти дії щодо повернення позивачу помилково сплачених коштів, суд, враховуючи приписи ст. 11 КАС України вважає необхідним задовольнити вимоги позивача визнавши протиправними дії УПФУ в м. Суми щодо відмови у вчиненні дій щодо повернення помилково сплаченого збору позивачу та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача помилково сплачений збір в розмірі 6089,10грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, стягнення помилково сплаченого збору -задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови у вчиненні дій щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217224700002, ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (40022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6089грн.10коп. (шість тисяч вісімдесят дев'ять гривень 10копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко