Постанова № 31093458, 24.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4901/2012

24 квітня 2013 року 15год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Кулай О.І.,

відповідача: представник представник Мриглод Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Моквинська паперова фабрика" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика» (далі - ТОВ «Моквинська паперова фабрика») звернулася до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Костопільська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000282342, №0000292342, №0000302342, №0011881741 від 28.08.2012 року.

Ухвалою суду від 28.02.2013 року провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2012 року №0000292342 та №0011881741 закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України у зв'язку з відмовою позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість активних та реактивних витрат електроенергії в трансформаторі, оскільки податковим законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо такого включення. Також стверджує, що позивачем було включено до валових доходів вартість відвантаженої макулатури Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство Медінвест» (далі - ТОВ «Агентство Медінвест»), що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім того, зазначив, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергософт-3» на суму 199500 грн. не включалися до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), оскільки останнім не було надано позивачу належним чином оформлених документів. З таких обставин, придбаний у ТОВ «Енергософт-3» торф та макулатура віднесено на рахунок 205 «Зберігання». Щодо порушення встановлених податковим органом за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Си Джи Технология» (далі - ТОВ «СиДжи Технология), вважає, що у позивача відсутній обов'язок сплачувати податок з доходів нерезидента за ставкою 15%. У зв'язку з чим, вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Моквинська паперова фабрика» вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення-рішення №0000282342 та №0000302342 від 28.08.2012 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов(т.2 а.с.109-115). Вважає, що на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.8 ст.138 Податкового кодексу позивачем з 1 кварталу 2011 року по 1 квартал 2012 року включено до валових витрат вартість активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, що не використовується в господарській діяльності на загальну суму 81871 грн. Зазначив, що на порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до валових доходів 1 кварталу 2011 року вартість відвантаженої макулатури ТОВ «Агентство Медінвест» на суму 266333 грн. Пояснив суду, що позивачем в порушення вимог пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартість товарів, придбаних у ТОВ «Енергософт-3» на суму 199500 грн. Також пояснив, що ТОВ «Моквинська паперова фабрика» в порушення п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України під час виплати доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента ТОВ «Си Джи Технология» за 3 квартал 2011 року у сумі 50968,80 грн. не було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів нерезидента за ставкою 15% у сумі 7645 грн. За таких обставин, вважає, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000282342 та №0000302342 від 28.08.2012 року, діяв в межах повноважень та на виконання норм діючого законодавства. Відтак, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Допитаний в судовому засіданні 11.03.2013 року свідок головний бухгалтер ТОВ «Моквинська паперова фабрика» ОСОБА_5, пояснив суду, що податковим законодавством не встановлено обмежень щодо віднесення до витрат вартості активних та реактивних витрат електроенергії в трансформаторі, відтак позивач правомірно відніс до витрат вартість електроенергії повністю, без будь-яких відрахувань. Зазначив, що позивачем було включено до валових доходів вартість відвантаженої макулатури ТОВ «Агентство Медінвест», що суперечить висновкам податкового органу, зазначеним в акті перевірки. Крім того, вказала, що враховуючи те, що первинні документи, надані позивачу ТОВ «Енергософт-3», були оформлені неналежним чином, ТОВ «Моквинська паперова фабрика» не віднесло витрати за даною господарською операцією до витрат в рядок 05.1Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року, а віднесено на рахунок 205 «Зберігання».

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.1997 року державним реєстратором Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області ТОВ «Моквинська паперова фабрика» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією довідки №657871 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.2 а.с.249). Видами діяльності ТОВ «Моквинська паперова фабрика» за КВЕД-2010 є виробництво паперу та картону, роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Позивач перебуває на обліку в органах ДПС з 22.02.1992 року за №20, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків №3718 від 06.02.2013 року (т.2 а.с.43).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.07.2012 року по 01.08.2012 року Костопільською МДПІ на підставі наказу №240 від 25.06.2012 року (т.3 а.с.137) та направлень на перевірку №131 та №132 від 06.07.2012 року (т.3 а.с.138-139) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Моквинська паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №397/22/00278824 від 08.08.2012 року (т.2, а.с.46-108).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- №0000282342 від 28.08.2012 року, яким ТОВ «Моквинська паперова фабрика» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 149737 грн., в т.ч. 127430 грн. за основним платежем та 22307 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2 а.с.7);

- №0000302342 від 28.08.2012 року, яким ТОВ «Моквинська паперова фабрика» збільшено суму грошового зобовязання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7645 грн., в т.ч. 7645 грн. за основним платежем (т.2 а.с.9).

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 127430 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 71325 грн., за 2 квартал 2011 року - 3880 грн., за 3 квартал 2011 року - 4224 грн., за 4 квартал 2011 року - 3389 грн., за 1 квартал 2012 року - 44612 грн.

- п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, що полягають в неутриманні та несплаті до бюджету податок з доходів нерезидента за ставкою 15% у сумі 7645 грн. під час виплати доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента ТОВ «Си Джи Технология» за 3 квартал 2011 року у сумі 50968,80 грн.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДПС в Рівненській області із скаргою, якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012 року. Рішенням №21597/10-210/346357 від 06.11.2012 року (т.1 а.с.11-15) ДПС в Рівненській області оспорювані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Рішенням ДПС України №6808/0/61-12/10-2115 від 07.12.2012 року вказані податкові повідомлення-рішення також залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення (т.1 а.с.16-19).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000282342 від 28.08.2012 року, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення №0000282342 від 28.08.2012 року ґрунтується на висновках Костопільської МДПІ про встановлення перевіркою порушень ТОВ «Моквинська паперова фабрика» вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 127430 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 71325 грн., за 2 квартал 2011 року - 3880 грн., за 3 квартал 2011 року - 4224 грн., за 4 квартал 2011 року - 3389 грн., за 1 квартал 2012 року - 44612 грн.

В основу визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням №0000282342 від 28.08.2012 року, де 127430 грн. - основний платіж та 22307 грн. - штрафні (фінансові) санкції, покладені наступні нарахування:

1)18951 грн. - основного платежу та 1359 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, разом 20311 грн. на основі висновків про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, що не використовується в господарській діяльності .(ст.20-21 Акта);

2)66584 грн. - основного платежу та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, разом 66585 грн., на основі висновків про встановлення перевіркою заниження доходів через безпідставне невіднесення до їх складу вартості відвантаженої макулатури для ТОВ «Агентство Медінвест» на суму 266333 грн.(ст.7 Акта);

3)41895 грн. - основного платежу та 20947 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, разом 66842 грн. на основі висновків про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості товарів, придбаних у ТОВ «Енергософт-3» на суму 199500 грн., без підтверджуючих документів (ст.28 Акта).

Разом: основний платіж 18951 грн. + 66584 грн. + 41895 грн. = 127430 грн., а штрафна санкція з урахуванням вимог п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України: 18951 грн. + 1 грн. + 20947 грн. = 22307 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000282342 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в частині нарахування 18951 грн. - основного платежу та 1359 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, разом 20311 грн., то таке базуються на висновках податкового органу про завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, що не використовується в господарській діяльності.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у Закритого акціонерного товариства «Ей-І-Ес Рівнеенерго» електроенергії та ґрунтуються на порушеннях ТОВ «Моквинська паперова фабрика» вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що 01.11.2009 року між ТОВ «Моквинська паперова фабрика» (Споживач) та Закрите акціонерне товариство «Ей-І-Ес Рівнеенерго» (Постачальник) (далі - ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго») укладено договір постачання електричної енергії №65(т.3 а.с.2-8), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальником щомісяця з січня 2011 року по березень 2012 року виставлялися позивачу рахунки за активну електроенергію із зазначенням суми до оплати (т.2 а.с.160-174) з додатками (т.2 а.с.175-219), на підставі яких позивач сплачував кошти за електроенергію без будь-яких обмежень.

На підставі рахунків, розрахункових документів вартість придбаної електроенергії, в т.ч. вартість активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, було включено позивачем до витрат у відповідних періодах - з 1 кварталу 2011 року по 1 квартал 2012 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за 2011 та 1 квартал 2012 року та бухгалтерською довідкою №190 від 23.04.2013 року.

При розгляді даної справи суд керується законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Так, до 01.04.2011 року питання формування витрат було врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на придбання електроенергії т.ч. вартість активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Правилами ведення податкового обліку, встановленими, зокрема ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат.

Однак, підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України, який набув чинності 01.01.2011 року.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.3 та ст.139 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень вартість активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні.

Відповідно до вимог п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Більше того, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Відповідно до п.138.8 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, дана норма Податкового кодексу України як і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодних обмежень і заборон стосовно включення до витрат вартості придбаної електричної енергії, в т.ч. вартості активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі.

Одночасно пп. «д» п.138.8.5. даної статті встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

Отже, сплата вартості активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі в силу вимог ст.138 Податкового кодексу України є прямими витратами, зокрема, такими, що пов'язані з утриманням виробничих приміщень та організацією виробництва, а тому підлягають включенню до складу витрат платника податку.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виходячи зі змісту вищенаведених норм, вимог щодо фіксації кількості продукції, на яку були надані послуги, тобто, необхідності деталізації об'єкту надання послуг вони не містять.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки були надані договір, рахунки на оплату електроенергії, придбаної у ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго», розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки).

Вказані договір, рахунки, розрахункові документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити.

Витрати позивача по сплаті вартості придбаної електроенергії, в т.ч. вартості активних і реактивних втрат в трансформаторі, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими, платіжними документами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін.

Таким чином, суд вважає, що в податкового органу були відсутні правові підстави для виключення зі складу витрат позивача за період з 1 кварталу 2011 року по 1 квартал 2012 року вартості активних та реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, оскільки придбання електроенергії в т.ч. активних і реактивних втрат в трансформаторі, є таким, що пов'язане з організацією виробництва, тобто спрямоване на забезпечення отримання в майбутньому доходів від виробництва та подальшого продажу товарів, тому належить до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

За наведених обставин, висновки Костопільської МДПІ про завищення позивачем за період, що перевірявся, витрат через безпідставне включення до їх складу вартості активних і реактивних втрат електроенергії в трансформаторі, що не використовується в господарській діяльності, є необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та вимогам п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України. Відтак, податкове повідомлення - рішення №0000282342 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в частині нарахування основного платежу в сумі 18951 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1359 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000282342 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 66584 грн. - основного платежу та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, разом на суму 66585 грн., то таке базується на основі висновків податкового органу про встановлення перевіркою заниження доходів через безпідставне невключення до їх складу вартості відвантаженої позивачем ТОВ «Агентство Медінвест» макулатури на суму 266333 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Агентство Медінвест» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що між ТОВ «Моквинська паперова фабрика» (Продавець) та ТОВ «Агентство Медінвест» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець поставив Покупцю макулатуру (товар). На виконання умов даного договору позивачем виписано: видаткові накладні №0151 від 16.02.2011 року, №0178 від 21.02.2011 року, №0113 від 03.02.2011 року, №0129 від 09.02.2011 року (т.3 а.с.123, 126-127), податкові накладні №0151 від 16.02.2011 року, №0178 від 21.02.2011 року, №0113 від 03.02.2011 року, №0129 від 09.02.2011 року (т.3 а.с.124-125, 128-129).

На підставі виписаних контрагенту ТОВ «Агентство Медінвест» видаткових накладних №0151 від 16.02.2011 року, №0178 від 21.02.2011 року, №0113 від 03.02.2011 року, №0129 від 09.02.2011 року на загальну суму 266333 грн. (без ПДВ), позивач вартість реалізованого ним товару включив до складу валових доходів у І кварталі 2011 року, що відображено у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (т.3 а.с.94) та підтверджується бухгалтерською довідкою №189 від 23.04.2013 року (т.5 а.с.147-155).

У відповідності до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 (далі - Закон №334) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334 валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В свою чергу, п.11.3 ст.11 Закону №334 визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Матеріалами справи, а саме первинними документами, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств та бухгалтерськими довідками з долученими до них первинними документами підтверджено включення до складу валових доходів вартості реалізованого до ТОВ «Агенство Медінвест» товару в сумі 266333 грн. За таких обставин, висновки податкового органу про встановлення перевіркою заниження доходів через безпідставне невключення до їх складу вартості відвантаженої позивачем ТОВ «Агентство Медінвест» макулатури на суму 266333 грн. необґрунтовані та такі, що спростовуються доказами, забраними у справі. Правові підстави стверджувати про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні.

Таким чином, суд вважає, безпідставними і необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових доходів у 1 кварталі 2011 року, та порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем у 1 кварталі 2011 року віднесено до валових доходів доходи від реалізації ТОВ «Агентство Медінсвет» макулатури у розмірі 266333 грн., що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, податковою звітністю, бухгалтерськими довідками.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000282342 від 28.08.2012 року, в частині нарахування податку на прибуток в сумі 66584 грн. - основного платежу та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, разом 66585 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується даного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток основного платежу в сумі 41895 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 20947 грн., разом 66842 грн., то таке базується на основі висновків податкового органу про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення позивачем до їх складу вартості товарів, придбаних у ТОВ «Енергософт-3» на суму 199500 грн., без підтверджуючих документів.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по господарських операціях з ТОВ «Енергософт-3» та ґрунтуються на порушеннях позивача вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Моквинська паперова фабрика» (Покупець) та ТОВ «Енергософт-3» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару, а саме макулатури, торфу, обладнання, отримання послуг по ремонту котла на загальну суму 660648 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Моквинська паперова фабрика» перераховано з розрахункового рахунку на рахунок ТОВ «Енергософт-3» грошові кошти в загальній сумі 35000,00 грн. (з ПДВ). Заборгованість по рахунку 631 по взаєморозрахунках з ТОВ «Енергософт-3» станом на 01.01.2011 року відсутня, а кредиторська заборгованість ТОВ «Моквинська паперова фабрика» по рахунку 631 по взаєморозрахунках з ТОВ «Енергософт-3» станом на 31.03.2012 року становить 625648 грн.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з долученої бухгалтерської довідки ТОВ «Моквинська паперова фабрика» №190 від 23.04.2013 року рядок 05.1 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року має значення 2836824 грн., а придбані товари (послуги) у ТОВ «Енергософт-3» на суму 199500 грн. до витрат 1 кварталу 2012 року не включалися (т.5 а.с.141-145), і відповідно до журналу-ордеру №6 за січень 2012 року витрати по господарським операціям з ТОВ «Енергософт-3», а саме на оплату придбаного в останнього торфу на суму 98300 грн. (без ПДВ) та макулатури на суму 101200 грн.(без ПДВ), віднесено на рахунок 205 «Зберігання»(т.3, а.с.1), оскільки від контрагента не отримано належним чином оформлених первинних документів

Допитаний в судовому засіданні 11.03.2013 року свідок головний бухгалтер ОСОБА_5, пояснив суду, що ТОВ «Моквинська паперова фабрика» не віднесло до валових витрат у 1 кварталі 2012 року витрати по господарським операціям з ТОВ «Енергософт-3», щодо придбання торфу на суму 98300 грн. (без ПДВ) та макулатури на суму 101200 грн.(без ПДВ), оскільки ТОВ «Енергософт-3» не було надано позивачу оформлені належним чином первинні документи.

Суд вважає безпідставними і необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат у 1 кварталі 2012 року, та про порушення позивачем п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, так як вартість макулатури та торфу, придбаних у ТОВ «Енергософт-3» на суму 199500 грн. позивачем до витрат 1 кварталу 2012 року не включено, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем в ході судового розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000282342 від 28.08.2012 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 127430 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 71325 грн., за 2 квартал 2011 року - 3880 грн., за 3 квартал 2011 року - 4224 грн., за 4 квартал 2011 року - 3389 грн., за 1 квартал 2012 року - 44612 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення №0000282342 від 28.08.2012 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню повністю.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000302342 від 28.08.2012 року, суд виходить з наступного

Актом перевірки констатовано, що позивачем порушено п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, що полягають в несплаті до бюджету податку з доходів нерезидента за ставкою 15% у сумі 7645 грн. під час здійснення виплати доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента ТОВ «Си Джи Технология» у 3 кварталі 2011 року у сумі 50968,80 грн. З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Моквинська паперова фабрика» (Замовник) та ТОВ «Си Джи Технология» (Підрядник) 29.06.2011 року укладено договір підряду з виконання ремонтно-відновлювальних робіт №01/09(т.3 а.с.130-131), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався виконати роботи з нанесення твердого покриття на робочу поверхню.

Нерезидентом ТОВ «Си Джи Технология», Росія були проведені ремонтні роботи на території підприємства ТОВ «Моквинська паперова фабрика» на загальну суму 360000,00 рос.руб., що підтверджується наданим до перевірки актом здачі-приймання робіт від 31.07.2011 року № 09.

На виконання умов зовнішньоекономічного договору від 29.06.2011 року № 01/09 ТОВ «Моквинська паперова фабрика» було перераховано згідно платіжного доручення №1 від 20.07.2011р. на користь нерезидента ТОВ «Си Джи Технология», Росія 180000,00 рос.руб., що еквівалентне 50968,80 грн. за офіційним курсом НБУ.

Станом на кінець періоду, що перевірявся (на 31.03.2012 року) кредиторська заборгованість ТОВ «Моквинська паперова фабрика» перед фірмою ТОВ «Си Джи Технология», Росія становить 180000,00 рос.руб. / 51300,52 грн., що підтверджуються даними бухгалтерського обліку, рах. 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та не заперечувалося представниками сторін.

Як вбачається з висновків акта, перевіркою повноти визначення суми податку з доходів нерезидента встановлено його заниження всього в сумі 7645 грн. у тому числі за III квартал 2011 року в сумі 7645 грн.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

В силу вимог п.160.2. ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10 ст.103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи ТОВ «Моквинська паперова фабрика» не було надано довідки, яка підтверджує резидентство Російської Федерації фірми ТОВ «Си Джи Технология». Крім того, представником позивача в судовому засіданні не заперечувалося факту відсутності такої довідки.

Враховуючи вище викладене, суд погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, що полягають в неутриманні та несплаті до бюджету податку з доходів нерезидента за ставкою 15% у сумі 7645 грн. під час виплати доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента ТОВ «Си Джи Технология» за 3 квартал 2011 року у сумі 50968,80 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000302342 від 28.08.2012 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення №0000302342 від 28.08.2012 року є обґрунтованим, таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Моквинська паперова фабрика» підлягають до задоволення частково.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, на користь позивача слід присудити понесені ним витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1497,37 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби за №0000282342 від 28.08.2012 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Моквинська паперова фабрика" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 149737 грн., з яких 127430 грн. - основного платежу та 22307 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Моквинська паперова фабрика" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1497,37 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Ткачук Н.С.