Постанова № 31093374, 07.05.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1052/13-a

"07" травня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю представника позивача Мартищук Л.П.,

представника відповідача Муравки В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб безнадійним податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» (далі - ДП «Тернопільське лісове господарство», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС, відповідач), в якому просило визнати суму заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 грн. 00 коп. безнадійним податковим боргом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

ДП «Тернопільське лісове господарство» з 2006 року несвоєчасно сплачувало податок на доходи фізичних осіб, допустило заборгованість перед бюджетом по сплаті такого податку, яка станом на 01.01.2006 року становила 314000 грн. 00 коп. (в подальшому позивач в позовній заяві наводить суму боргу станом на 01.01.2006 року у розмірі 105095 грн. 24 коп.), станом на 01.12.2006 року - 159000 грн. 00 коп., станом на 01.04.2007 року - 57024 грн. 84 коп. Позивачем до податкового органу подавались відповідні розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, форми № 8ДР та № 1ДФ, що підтверджують суму боргу, ці дані перевірялись відповідачем, що відображалось в актах перевірки. При цьому податковий орган не вживав заходів щодо стягнення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб. ДП «Тернопільське лісове господарство» вважає, що сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 грн. 00 коп. - це податковий борг, який виник у строк понад 1095 днів від дня узгодження податкового зобов'язання, а тому є безнадійним боргом та підлягає списанню.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач наводить положення статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та норми Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за N 16/6304.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача Ковбуз П.В., головний бухгалтер ДП «Тернопільське лісове господарство», у судовому засіданні 30.04.2013 року пояснив, що згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства, які відображені в журналі-ордері № 9 за січень 2010 року, червень 2010 року та грудень 2010 року, проведено списання податку на доходи фізичних осіб у сумі 105000 грн. 00 коп., 50000 грн. 00 коп., 159000 грн. 00 коп. відповідно, на загальну суму 314000 грн. 00 коп. Таке списання проведено попереднім головним бухгалтером підприємства на тій підставі, що у відповідних податкових періодах, коли проведено списання, минув строк давності у 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Будь-якого рішення податковою інспекцією про списання заборгованості по податку на доходи фізичних осіб не приймалося, списання позивачем проведено самостійно. Таку суму податку на доходи фізичних осіб (списану позивачем) у розмірі 314000 грн. 00 коп. представники позивача просили визнати безнадійним податковим боргом.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 23.04.2013 року № 7/10-15/(а. с. 18-19), та надав пояснення такого змісту.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. Отже, сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого позивачем як податковим агентом до 01.01.2011 року, вважається узгодженою і є податковим боргом на дату набрання чинності Податковим кодексом України.

Крім того за даними облікової картки платника податків за 2006-2009 роки та акту перевірки від 23.11.2012 року № 5722/17-50/00993024 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Тернопільське лісове господарство» з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб (податку з доходів фізичних осіб) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року» позивачем з 2006 року сплачувались значно більші суми податку, ніж заявлена сума в даному позові. Враховуючи черговість зарахування коштів, що сплачуються платником податків, в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, борг по податку на доходи фізичних осіб на суму 314000 грн. 00 коп. вже сплачений, тобто на даний час така заборгованість у ДП «Тернопільське лісове господарство», що виникла з 2006 року, відсутня.

Представник відповідача зазначає також про заборону списання заборгованості за податками і зборами, яка передбачалася відповідними законами про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки, та звертає увагу на суперечності позивача в обчисленні суми боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 грн. 00 коп. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП «Тернопільське лісове господарство» зареєстроване як юридична особа, знаходиться на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ Тернопільської області ДПС.

Відповідно до даних перевірки позивача, оформленої актом Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС від 23.11.2012 року № 5722/17-50/00993024 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Тернопільське лісове господарство» з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб (податку з доходів фізичних осіб) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року», станом на 01.01.2010 року за ДП «Тернопільське лісове господарство» рахувалась заборгованість у розмірі 317253 грн. 70 коп. (а. с. 23-30).

Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, що відображені в журналі-ордері № 9 за січень 2010 року, станом на 01.01.2010 року заборгованості ДП «Тернопільське лісове господарство» по податку з доходів фізичних осіб (з 01.01.2011 року податок на доходи фізичних осіб) становила 317253 грн. 70 коп. (а. с. 5-8).

Як вбачаться з пояснень представників позивача до податкового органу подавались відповідні розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, форми № 8ДР та № 1ДФ, що підтверджують суму заборгованості по податку на доходи фізичних осіб. Така заборгованість виникла з 2006 року.

ДП «Тернопільське лісове господарство» згідно з даними особового рахунку облікової картки по платежу податок на доходи фізичних осіб сплачено у 2006 році - 263346 грн. 00 коп. (а. с. 64-72), у 2007 році - 388335 грн. 00 коп. (а. с. 57-63), у 2008 році - 458106 грн. 50 коп. (а. с. 48-56), у 2009 році - 284405 грн. 00 коп. (а. с. 40-47), а за період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року - 1121737 грн. 93 коп., що підтверджується даними акту перевірки від 23.11.2012 року № 5722/17-50/00993024 та не заперечувалось представниками позивача (а. с. 25-28).

Також судом встановлено, що ДП «Тернопільське лісове господарство» у податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року (вхідний № 9001470033 від 21.03.2011 року) відобразило у рядку 15 суму заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року за даними обліку податкового агента в розмірі 446032 грн. 15 коп. (а. с. 90), а в подальшому платник подав уточнюючу декларацію за січень 2011 року (вхідний № 9001873046 від 14.04.2011 року), в якій у рядку 15 щодо суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року за даними обліку податкового агента проставлений прочерк (а. с. 91-92). В наступних податкових періодах ДП «Тернопільське лісове господарство» заповняло рядок 15 податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб з прочерком (а. с. 31-39).

Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, що відображені в журналі-ордері № 9 за грудень 2010 року станом на 01.01.2011 року заборгованості по податку на доходи фізичних осіб становила 446441 грн. 94 коп. (а. с. 12-14).

Також в журналі-ордері № 9 ДП «Тернопільське лісове господарство» за січень 2010 року, червень 2010 року та грудень 2010 року відображено списання податку на доходи фізичних осіб у сумі 105000 грн. 00 коп., 50000 грн. 00 коп., 159000 грн. 00 коп. відповідно, на загальну суму 314000 грн. 00 коп. (а. с. 5-14). З пояснень представників позивача слідує, що таке списання проведено головним бухгалтером підприємства на тій підставі, що минув строк давності у 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Будь-якого рішення податковою інспекцією про списання заборгованості по податку на доходи фізичних осіб не приймалося.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 грн. 00 коп. безнадійним податковим боргом.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності підстав, визначених законом, для визнання заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 грн. 00 коп. безнадійним податковим боргом, виходячи з такого.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, з змінами і доповненнями, чинний до 31.12.2010 року (далі - Закон № 2181-ІІІ), стаття 18 якого передбачала списання податкового боргу.

Так, відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 цього Закону підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном «безнадійний» слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом (підпункт «в» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ). Згідно з підпунктом 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Строки давності та їх застосування регламентовані статтею 15 Закону № 2181-ІІІ. Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпункт 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 цього Закону передбачає, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При цьому згідно з визначенням термінів, наведених у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону). Самостійне узгодження податкового зобов'язання означає, що податкове зобов'язання самостійно визначається платником податків у податковій декларації і вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1 статті 5 Закону).

Порядок нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб (до 01.01.2011 року - податку з доходів фізичних осіб) визначав Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, чинний з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року (далі - Закон № 889-IV).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 889-IV визначено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

В пункті 1.15 статті 1 Закону № 889-IV наведено визначення податкового агента - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В розумінні пункту 1.15 статті 1 зазначеного Закону ДП «Тернопільське лісове господарство» є податковим агентом, а не платником податку на доходи фізичних осіб. На позивача як податкового агента покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Так, статтею 8 зазначеного Закону встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону № 889-IV оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом здійснюється таким чином: податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Податковий агент подає відомості про суми виплачених доходів і утриманих податків відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281.

Проте, такі відомості податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) не є деклараціями чи розрахунками, які подаються платником податків, це є відомості, що складаються податковими агентами. Крім того, такий податок на доходи фізичних осіб вже утриманий при виплаті доходу фізичним особам, проте не перерахований податковим агентом у бюджет.

Відповідно до пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» був розроблений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за N 16/6304 (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 року, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

На момент виникнення спірних правовідносин облік податків і зборів органами державної податкової служби здійснювався на підставі Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за № 843/11123.

Згідно з вимогами Інструкції та з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до пункту 3.5 даної Інструкції по податку на доходи фізичних осіб відкривається особовий рахунок форми № 15 - для здійснення обліку платежів, за якими не передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків) та обліку надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками згідно з переліком боржників. Ця форма картки особового рахунку № 15 передбачає лише таку інформацію: дата операції, код операції, сплачено платежу, повернуто платежу, всього внесено платежу спочатку року. Тобто податковим органом ведеться лише облік сплачених податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб. А нарахування такого податку в картці особового рахунку не відображається.

Чинним законодавством не передбачалося у період виникнення спірних правовідносин подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, податковим органом не велось нарахування податку на доходи фізичних осіб в картках особових рахунків за даними податкового агента згідно з податковими розрахунками форми № 1ДФ, тому узгодження податкового зобов'язання по цьому податку не могло бути проведено згідно з приписами статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III.

З аналізу наведених правових актів та встановлених обставин справи, слід прийти до висновку, що сума податку на доходи фізичних осіб у розмір 314000 грн. 00 коп., яка обліковувалась у позивача згідно з даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) не була самостійно узгоджена платником податків або узгоджена в адміністративному чи судовому порядку, а тому така сума податку на доходи фізичних осіб не є податковим боргом у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та не підпадає під визначення безнадійного податкового боргу.

Крім того, з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Пунктом 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення ПК України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Також згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб поряд з фізичною особою - резидентом, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізичною особою - нерезидентом, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (як це передбачав Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), є і податковий агент. Відтак, саме з 01.01.2011 року позивач як податковий агент набув статусу платника податку на доходи фізичних осіб та зобов'язаний був узгодити суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, нараховану, але не сплачену ним як податковим агентом до 01.01.2011 року, та відобразити її у податковому розрахунку за січень 2011 року.

Як встановлено судом позивач станом на 01.01.2011 року мав заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, яка становила 760441 грн. 94 коп. (446441 грн. 94 коп. (згідно з даними журналу-ордеру № 9 за грудень 2010 року станом на 01.01.2011 року) + 314000 грн. 00 коп. (списана заборгованість за 2010 рік згідно з даними журналу-ордеру № 9) = 760441 грн. 94 коп. Оскільки такий податок був нарахований податковим агентом, але не сплачений до бюджету, то лише з 01.01.2011 року він вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягав відображенню у податковому розрахунку за січень 2011 року.

Порядок списання податкового боргу, що діє з 01.01.2011 року визначений в статті 101 ПК України. Так, в пункту 101.1 статті 101 ПК України зазначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту101.2 статті 101 ПК України). Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 101.5 статті 101 ПК України).

Згідно з пунктом 102.1 статі 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на зазначене вище, підстав визнавати суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 314000 грн. 00 коп. безнадійним податковим боргом, стосовно якого минув строк давності станом на дату звернення до суду, немає.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 23.11.2012 року № 5722/17-50/00993024 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Тернопільське лісове господарство» з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб (податку з доходів фізичних осіб) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року», протягом 2010-2012 років ДП «Тернопільське лісове господарство» проводило сплату податку на доходи фізичних осіб, всього за період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року перераховано податку до бюджету 1121737 грн. 93 коп. (а. с. 25-28).

Згідно з пунктом 87.9 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, суд погоджується з позицією податкового органу, що заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, яка виникла з 2006 року, і яку позивач просить визнати безнадійним податковим боргом в сумі 314000 грн. 00 коп., вже сплачена ДП «Державне лісове господарство», враховуючи перераховані суми податку та черговість зарахування коштів у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Таким чином, з наведених вище підстав та мотивів суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 грн. 00 коп. є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 314000 гривень 00 копійок безнадійним податковим боргом відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанова складена 8 травня 2013 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.