Постанова № 31093361, 25.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2986/2012

25 квітня 2013 року 14год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2009р. №0001271742/0/17-122, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" в сумі 228436,99 грн., та від 07.05.2009р. №0001261742/0/17-122, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 601368,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 400912,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 200456,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що вироком Рівненського міського суду від 22.11.2010р. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України, за умисне ухилення від сплати податків у значних розмірах та підробленні документів при здійсненні ним підприємницької діяльності. Зокрема, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 діючи від імені приватного підприємця ОСОБА_5 на підставі довіреності ВКВ № 466026 від 17.12.2007р., з метою ухилення від сплати податків, шляхом заниження об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за 2008р. та з податку на додану вартість, а також шляхом підроблення офіційних звітних документів приватного підприємця ОСОБА_5 - податкових декларацій з податку на додану вартість та декларацій з податку на доходи фізичних осіб, в період березня - листопада 2008р. ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі 400912,00 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 228436,99 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 629348,99 грн. Зазначені обставини були встановлені, в тому числі, й на підставі акта перевірки № 74/17-117/НОМЕР_1 від 29.04.2009р. планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СПД-ФО ОСОБА_5 та показань свідків. Даний вирок залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22.02.2011р.

Позивач вказує, що засуджуючи ОСОБА_7 за ч.1 ст.212 КК України та ч.2 ст.358 КК України, суд визначив, що саме він мав обов'язок сплатити податкові зобов'язання у сумі 629348,99 грн. як особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність, а тому є незаконним покладання такого обов'язку на позивача. Крім того, зазначає, що по відношенню до неї УПМ ДПС у Рівненській області винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи. Тому господарська діяльність, яку здійснював ОСОБА_8 за період з 01.01.2006р. по 01.03.2009р., є його самостійною, особистою діяльністю, а тому саме він своїми діями завдав державі збитків у вигляді не надходження до бюджету коштів на загальну суму 629348,99 грн. Оскільки порушень податкового законодавства з боку позивача не було, то й були відсутні підстави для донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафної санкції.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з наведених у ньому підстав. Додатково пояснила, що вона була зареєстрована підприємцем, однак будь-якою підприємницькою діяльністю фактично не займалася і такого наміру не мала, а видала довіреність ОСОБА_8, на підставі якої він здійснював свою власну підприємницьку діяльність. В банківській установі на ім'я позивача було відкрито два рахунки. Отримання будь-яких коштів від здійснення підприємницької діяльності, у тому числі з рахунків в банку, заперечила. Вважає, що оскільки такі кошти отримував ОСОБА_8, то він і був зобов'язаний сплачувати податки від здійснення підприємницької діяльності. Аналогічні доводи наведені позивачем в письмовому поясненні (а.с.151-152 т.1).

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю. Додатково вказав на порушення процедури проведення відповідачем перевірки та оформлення її результатів, зокрема на розбіжності про рух коштів за даними перевірки та даними банківської установи.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в письмовому запереченні (а.с.84-88 т.1). Зокрема, пояснив, відповідно до довіреності від 17.12.2007р. №466026 ОСОБА_5 доручила ОСОБА_7 вести від її імені справи, в тому числі вести всі без винятку справи, як платника податків в податкових органах, оформляти всю податкову та бухгалтерську звітність тощо. Вказує, що позивач як зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності та платник податків несе особисту відповідальність за результати своєї діяльності та особистий обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законом. На письмовий запит податкового органу позивач не надав суду будь-яких документів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності, формування валових витрат та податкового кредиту. Згідно аналізу податкової звітності у СПД не виявлено власних, орендованих складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. Суму валового доходу при перевірці використано на підставі даних декларацій про доходи за 2007, 2008рр. та на підставі даних про отримані кошти на розрахунковий рахунок в банку; податкові зобов'язання по ПДВ визначено на підставі задекларованих обсягів оподаткованих операцій згідно поданих до ДПІ у м. Рівне декларацій з ПДВ, відомостей про рух коштів на розрахункових рахунках та документів, представлених для перевірки.

Представник відповідача вважає правомірним визначення позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

На підставі статті 55 КАС України суд допустив заміну відповідача Державна податкова інспекція у м. Рівне правонаступником Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 27.03.2009р. по 24.04.2009р. уповноваженою особою ДПІ у м. Рівне проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. відповідно до затвердженого плану проведення перевірки, про яку СПД ОСОБА_5 повідомлено під розписку (а.с.19-20 т.2). За результатами перевірки складено акт № 74/17-117/НОМЕР_1 від 29.04.2009р., відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого СПД ОСОБА_5 донараховано податок на додану вартість за 2008р. в загальній сумі 400912,00 грн., в тому числі: березень 2008р. - 20220,00 грн.; квітень 2008р. - 17231,00 грн.; травень 2008р. - 7150,00 грн.; червень 2008р. - 30811,00 грн.; липень 2008р. - 45393,00 грн.; серпень 2008р. - 79443,00 грн.; вересень 2008р. - 73923,00 грн.; жовтень 2008р. - 50909,00 грн.; листопад 2008р. - 40347,00 грн.; грудень 2008р. - 35485,00 грн.;

п.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п. "б" ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого СПД ОСОБА_5 донарахована сума податку з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності) за 2007-2008рр. становить 228436,99 грн., в тому числі за 2007р. в сумі 846,00 грн., за 2008р. в сумі 227590,99 грн. (а.с.54-62 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 74/17-117/НОМЕР_1 від 29.04.2009р. прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0001271742/0/17-122 від 07.05.2009р., яким СПД ОСОБА_5 визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" 228 436,99 грн. (а.с.63 т.1),

податкове повідомлення-рішення № 0001261742/0/17-122 від 07.05.2009р., яким СПД ОСОБА_5 визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" 601 368,00 грн., у тому числі за основним платежем на 400 912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 200 456,00 грн. (а.с.64 т.1).

Як встановлено судом з акта перевірки, СПД ОСОБА_5 в період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. перебувала на загальній системі оподаткування, була платником податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. За перевірений період підприємець сплатив податок на додану вартість у 2008 році 3704,00 грн.

В періоді, що перевірявся, згідно відомостей особової справи платника податків, представлених документів, а також відомостей з виписок банку в частині призначення платежу, податковим органом встановлено, що види діяльності у СПД ОСОБА_5 були: оптова торгівля товарами промислової групи, надання послуг з виготовлення обладнання, роботи по зварюванню металевих конструкцій, надання інформаційно-консультаційних послуг (послуги з дослідження ринку) тощо.

Позивач в судовому засіданні ствердила, що будь-якими з вищенаведених видів підприємницької діяльності, в перевіреному періоді вона не займалася.

Згідно з даними перевірки у СПД ОСОБА_5 наявні відкриті банківські рахунки, а саме: поточний рахунок НОМЕР_4 в РФ "Приватбанк" МФО 333391, відкритий 18.12.2007р.; картковий рахунок НОМЕР_5 в РФ "Приватбанк" МФО 333391, відкритий 18.12.2007р.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_5 вручено листи № 12679/17-131 від 19.03.2009р. та № 17800/17-131 від 16.04.2009р. про надання для проведення планової документальної перевірки всіх наявних документів (згідно переліку), пов'язаних з веденням підприємницької діяльності, за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., в тому числі фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненні правочини (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та ін).

Проте СПД ОСОБА_5 на письмову вимогу органу ДПС, передбачену Законом України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р. (зі змінами та доповненнями), не надано жодних документів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, натомість повідомлено податковий орган про те, що всю діяльність здійснював на підставі довіреності ОСОБА_7

СПД ОСОБА_5 для проведення перевірки не надано жодних документів стосовно залишків товарно-матеріальних цінностей, наявності дебіторської заборгованості, понесених витрат при здійсненні підприємницької діяльності за результатами діяльності за 2007-2008рр.

В акті перевірки зазначено, що на письмові запити ДПІ у м.Рівне, адресовані ОСОБА_7 про надання для проведення планової документальної перевірки всіх наявних документів, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності СПД ОСОБА_5 за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., а також відомості щодо залишків товарно-матеріальних цінностей та наявності дебіторської (кредиторської) заборгованості, ОСОБА_7 повідомив, що в діяльності не використовував складських та виробничих приміщень; доставка та навантажувально-розвантажувальні роботи проводилися постачальниками та покупцями; відомостей щодо залишків товарно-матеріальних цінностей (інвентаризаційного опису) та дебіторської (кредиторської) заборгованості не надано.

Документи по підприємницькій діяльності та печатка ПП ОСОБА_5 вилучені згідно з протоколом обшуку від 05.03.2009р. СВПМ Дубенської ОДПІ у ОСОБА_7 (а.с.154-158 т.1).

Відповідачем було надіслано лист до УПМ ДПА в Рівненській області №12684/17-132 від 19.03.2009р. з проханням надати всю наявну інформацію стосовно СПД ОСОБА_5 та документи по підприємницькій діяльності.

Згідно отриманих відповідей № 5910/26-34 від 30.03.2009р. (вх.№1627/8/01-118), №6656/26-34 від 08.04.2009р. (вх. №1807/8/01-108) направлено документи фінансово-господарської діяльності СПД ОСОБА_5, вилучені під час проведення обшуку згідно протоколу від 05.03.2009р. працівниками УПМ ДПА в Рівненській області в межах кримінальної справи № 82/32-09 від 24.02.2009р., а також відомості про рух коштів по розрахункових рахунках. Серед представлених для перевірки документів відсутні реєстри отриманих та виданих податкових накладних, інвентаризаційний опис залишків товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з актом перевірки, поданою до ДПІ у м. Рівне декларацією від 05.02.2008р. №7562 про доходи, одержані у 2007 році, встановлено, що валовий дохід та валові витрати приватного підприємця відображено без показників діяльності, тобто з нульовим значенням . В ході перевірки встановлено розбіжність між показниками валового доходу в сумі 7520,00 грн., яка виникла в зв'язку з тим, що до складу валових доходів не включено суму виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємця від реалізації меблів (відповідно призначення платежу) Рівненській обласній філармонії згідно пл./дор. № 238 від 27.12.2007р.

Податковим органом визначено витрати 2007 року за нормою 25% від суми валового доходу: 7520,00 х 25 % = 1880,00 грн.

Таким чином, відповідно до результатів перевірки, чистий дохід СПД ОСОБА_5 за 2007р. становить 5640,00 грн. (7520,00-1880,00=5640,00), що на 5640,00 грн. більше ніж задекларовано. Перекручення даних в декларації привело до заниження оподатковуваного доходу за 2007р. на 5640,00 грн. чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями та пп."б" п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. зі змінами та доповненнями, за результатам документальної перевірки донарахована сума податку з доходів фізичних осіб за 2007р. становить 846,00 грн. (5640,00 х 15%).

Судом встановлено, що згідно з поданою до ДПІ у м. Рівне декларацією від 09.02.2009р. №8766 про доходи, одержані у 2008 році, валовий дохід приватного підприємця ОСОБА_5 становить 2 024 195,00 грн., валові витрати задекларовано в розмірі 2 023 322,00грн., та відповідно сума чистого доходу - 873,00грн. (а.с.177-180 т.1).

У зв'язку з не наданням книги обліку доходів та витрат, актів на проведення взаємозаліків, документів, що підтверджують отримання доходів у готівковій та натуральній формі, інших відомостей тощо, перевіркою визначено валовий дохід на підставі задекларованих показників про отримані доходи у 2008 році в сумі 2 024 195,0 грн.

Судом встановлено, що на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_5 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. надходили кошти по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ "Енерготехпостач" в сумі 236971,15грн.; ТОВ "Комфорт-Еко" в сумі 381837,94; ПФ "Рівнеутилізація" в сумі 1397000,00грн.; СПД ОСОБА_11 в сумі 27600,00грн.; Селищанський гранітний кар'єр в сумі 10330,00 грн.; ТОВ "КІЙ-В" в сумі 9191,36; ІП "ГФК Юкрейн" в сумі 63000,00грн. (а.с.159-176 т.1).

Оскільки СПД ОСОБА_5 до перевірки не надано жодних документів стосовно понесених витрат при здійсненні підприємницької діяльності за результатами діяльності 2008 року, витрати перевіреного періоду визначені податковим органом за нормою 25% від суми валового доходу: 2 024 195,00 х 25 % = 506 048,75 грн.

Таким чином, відповідно до результатів перевірки, чистий дохід СПД ОСОБА_5 за 2008р. становить 1 518 146,25 грн. (2 024 195,0 - 506 048,75 = 1 518 146,25), що на 1 517 273,25 грн. більше ніж задекларовано.

За результатам документальної перевірки донарахована сума податку з доходів фізичних осіб за 2008р. становить 227 590,99 грн. (1 517 273,25 х 15%).

Крім того, в ході проведеного аналізу Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ встановлено, що ПП ОСОБА_5 відображала значні обсяги придбання з ПДВ, зокрема від ТОВ "Буртехпостач", ТОВ "Робітня", ТОВ "ФІМ", ТОВ "Сервіс центр", проте документів, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) у даних підприємств для перевірки та суду не надано.

За повідомленнями ГВПМ ДПІ у м. Львові № 6228/26-51 від 12.08.2008р., згідно відповіді ТОВ "Буртехпостач" даним підприємством жодних фінансово-господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_5 не проводилось (а.с.211 т.1); № 8097/26-51 від 07.10.2008р., яким направлено пояснення директора ТОВ "Робітня" ОСОБА_12 про те, що за період з 01.01.2008р. по 22.09.2008р. ТОВ "Робітня" з СПД ОСОБА_5 будь-яких взаєморозрахунків не проводилось (а.с.212 т.1).

Згідно з даними ПДС ДПА України ТОВ "Сервіс центр", код 31306212, зареєстровано 05.03.2001р. в ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 25.11.2003р., дата зняття з обліку - 02.03.2004р.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки податкові зобов'язання по ПДВ визначено на підставі задекларованих обсягів оподаткованих операцій згідно поданих до ДПІ у м. Рівне декларацій з ПДВ (а.с.181-210 т.1), відомостей про рух коштів на розрахункових рахунках та документів, представлених для перевірки.

Проведеною перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_5 до складу податкового кредиту по ПДВ за березень-грудень 2008р. безпідставно віднесено суму податку на додану вартість 400912,00 грн. Вказаного висновку податковий дійшов у зв'язку з не підтвердженням належним чином оформленими податковими накладними виявлених розбіжностей по деклараціях з ПДВ та допущення помилок під час визначення податкових зобов'язань. В результаті встановлених порушень за даними перевірки донараховано ПДВ за березень-грудень 2008р. у сумі 400912,00 грн. з урахуванням фактично сплаченої суми ПДВ за 2008 рік.

Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 17.12.2007р. № 466026 ОСОБА_5 доручила ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_6, виданий Рівненським МУ УМВСУ 24.03.1999р., ін.н. НОМЕР_3) вести від її справи, а саме: представляти її інтереси, що стосуються її підприємницької діяльності, укладати від її імені всі передбачені законом угоди по управлінню і розповсюдженню майном, купувати, продавати, закладати і приймати в заклад майно, проводити розрахунки по укладених угодах, представляти її інтереси в реєстраційних органах Рівненського міськвиконкому з будь-яких питань, які стосуються перереєстрації підприємницьких документів на її ім'я, з питань реєстрації в податкових органах та державних цільових фондах; вести всі без винятку справи, як платника податків в податкових органах; відкривати на її ім'я рахунки в будь-яких банківських установах, з правом відповідного оформлення від її імені всіх необхідних документів; розпоряджатися цими рахунками (поповнювати, переводити кошти на інші рахунки, знімати готівку, закривати рахунки); представляти інтереси у дозвільній системі з питань виготовлення, отримання та здачі печаток та штампів, з правом відповідного оформлення всіх належних документів. Для цього ОСОБА_5 надала ОСОБА_7 право подавати та отримувати від його імені та на її ім'я всіх необхідні документи, заяви, довідки, здійснювати від її імені грошові розрахунки в будь-якій формі, підписуватись за неї, а також виконати всі інші дії, пов'язані з даною довіреністю (а.с.153 т.1).

Позивач в судовому засіданні ствердила, що підприємницьку діяльність вона не здійснювала, документів не підписувала, доходів не отримувала, коштів з банківських рахунків не знімала. Всі перелічені дії від її імені виконував ОСОБА_7 на підставі вищевказаної довіреності, однак діяв не в її інтересах, а відтак саме він повинен сплачувати податкові зобов'язання та нести відповідальність за виявлені порушення.

Суд вважає, що доводи сторони позивача не ґрунтуються на нормах матеріального закону та не відповідають наявним доказам, з урахуванням такого.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003р. державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 16 Закону № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до стаття 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Матеріалами справи стверджено та стороною позивача не заперечується, що Виконавчим комітетом Рівненської міської ради ОСОБА_5 зареєстрована як приватний підприємець, номер запису про державну реєстрацію НОМЕР_7 від 07.12.2004р., на податковому обліку перебуває з 07.12.2004р. Зареєстрована платником податку на додану вартість, свідоцтво від 21.02.2008р. НОМЕР_8, видане ДПІ у м. Рівне відповідно до реєстраційної заяви, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1. В період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. перебувала на загальній системі оподаткування та була платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, подавала податкову звітність, сплачувала податки (а.с.54 т.1).

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що бухгалтерський або економічний аспект господарської діяльності втілюється в поняття господарської операції - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду від 22.11.2010р. в справі № 1-108-2010, який набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.358 КК України. У вказаному вироку зазначено, що 17.12.2007р. ОСОБА_7 отримав довіреність від ПП ОСОБА_5 на здійснення підприємницької діяльності від імені останньої. В період березень-листопад 2008р. ОСОБА_7 відобразив в податкових деклараціях з ПДВ приватного підприємця ОСОБА_5 придбання товарів, робіт та послуг від ТОВ "Буртехпостач", ТОВ "Робітня", ТОВ "ФІМ", ТОВ "Сервіс центр", з якими фактично фінансово-господарська діяльність не здійснювалась.

ОСОБА_7 вину не визнав та показав, що на його прохання ОСОБА_5 видала довіреність на представлення її інтересів як приватного підприємця, і він зареєстрував її платником податку на додану вартість. Всю податкову звітність ПП ОСОБА_5 він сам особисто заповнював та підписував і подавав в ДПІ у м. Рівне. З приводу відображення у податкових деклараціях з ПДВ підприємця ОСОБА_5 операцій з придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ "Буртехпостач", ТОВ "Робітня", ТОВ "ФІМ", ТОВ "Сервіс центр" показав, що фінансово-господарську діяльність з даними підприємствами він здійснював, але всі документи вилучили працівники податкових органів.

Допитані судом свідки: директор ТОВ "Буртехпостач" ОСОБА_10, директор ТОВ "Робітня" ОСОБА_13, директор ТОВ "ФІМ" ОСОБА_14 показали, що фінансово-господарських операцій з ПП ОСОБА_5 вони не здійснювали (а.с.65-67 т.1).

З огляду на встановлені обставини, враховуючи відсутність первинних бухгалтерських документів, категоричні заперечення позивачем будь-якої особистої участі у вчиненні та документальному оформленні господарських операцій, а також враховуючи, що вироком суду в кримінальній справі встановлено, що господарські операції від імені позивача представником по довіреності не здійснювалися, суд приходить до висновку, що господарські операції позивачем в перевіреному періоді 2007-2008рр. фактично не здійснювалися та, відповідно, господарська діяльність в розумінні закону позивачем не здійснювалась.

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.22.10 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, стосовно оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Відповідно до статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів № 13-92 (в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, послуг).

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, як включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, тобто витрат, які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Визначальною ознакою віднесення витрат по оплаті товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат вважається безпосереднє використання таких товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності, а саме у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг).

Згідно додатка № 7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (із змінами та доповненнями, в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2003 р. за N 701/8022, чинній на час виникнення спірних правовідносин) "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб", до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при визначенні сукупного чистого доходу як об'єкту оподаткування до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу та фактично витрачена у зв'язку з отриманням цього доходу сума витрат.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивача щодо невідповідності висновків податкового органу про розмір валового доходу та валових витрат позивача відомостям про рух коштів позивача на рахунку у банку. При цьому суд виходить з того, що розмір валового доходу, взятий до уваги податковим органом в акті перевірки, було задекларовано СПД ОСОБА_5 в податковій декларації про доходи за 2008р., оформленій та поданій до податкового органу представником позивача на підставі довіреності, а будь-які первинні документи на підтвердження витрат перевіреного періоду не надані позивачем ні до перевірки, ні в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно визначив валовий дохід та правомірно не прийняв валові витрати СПД ОСОБА_5 за відповідні періоди, позаяк документально не підтверджено здійснення господарських операцій СПД ОСОБА_5

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу.

З урахуванням встановлених фактичних обставин та позиції сторони позивача, суд вважає, що у разі, якщо первинними документами бухгалтерського обліку не підтверджено фактичне вчинення господарських операцій, що не заперечується учасником таких операцій СПД ОСОБА_5, податковий орган правомірно здійснив коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та дійшов підставного висновку щодо заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ 400912,00 грн. внаслідок порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд критично оцінює доводи сторони позивача про те, що СПД ОСОБА_5 особисто підприємницьку діяльність не здійснювала у будь-який спосіб, а від імені СПД ОСОБА_5 підприємницьку діяльність здійснював по довіреності ОСОБА_7, позаяк відсутність такої ознаки господарської діяльності, як самостійність підприємця, відсутність у нього мети, спрямованої на одержання прибутку, як істотної ознаки господарської діяльності, дають суду підстави для висновку, що така діяльність позивача не відповідає приписам закону.

Покликання ж позивача на ту обставину, що ОСОБА_7 використав довіреність всупереч її інтересам, фактично ошукав ОСОБА_5, жодним чином не підтверджені. Так, позивач не надав суду доказів анулювання виданої на ім'я ОСОБА_7 довіреності. Докази звернення ОСОБА_5 до правоохоронних органів із заявою про злочин, вчинений відносно неї як потерпілої ОСОБА_7, відсутні.

Разом з тим, матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_4 зверталась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_15 про визнання правочину недійсним, при цьому вказувала, що оскаржувана довіреність реєстр. № 3069 не була спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею: ОСОБА_4 не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а ОСОБА_7 використав її в злочинних цілях. Рішенням Рівненського міського суду від 12.12.2012р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29.01.2013р., в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним відмовлено (а.с.130-131 т1).

Доводи сторони позивача про те, що позивач коштів, які надходили на її розрахунковий рахунок від здійснення підприємницької діяльності, особисто не знімала, а відтак доходу в обумовленому податковим органом розмірі не отримувала, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з дослідженої судом довіреності, факт надання якої позивачем не заперечується, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_7 відкривати на її ім'я банківські рахунки в будь-яких банківських установах з правом відповідного оформлення всіх необхідних документів; розпоряджатися цими рахунками (поповнювати, переводити кошти на інші рахунки, знімати готівку, закривати рахунки).

Стаття 239 Цивільного кодексу України імперативно визначає правові наслідки вчинення правочину представником: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Аналогічним чином, відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Суд не приймає покликання сторони позивача про те, що засуджуючи ОСОБА_7 за ч.1 ст.212, ч.2 ст.358 КК України, суд тим самим визначив, що ОСОБА_7 мав обов'язок у сплаті податку як особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III, 21.12.2000р., який був чинним на час виникнення правовідносин, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції; податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Таким чином, згідно з вищевказаними нормами податкового законодавства, обов'язок по сплаті податків може бути покладений на особу виключно законом.

Позивач як зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності є платником податків відповідно до прямого припису закону, несе особисту відповідальність за результати своєї діяльності та особистий обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України). Таким чином, суд вважає, що наявність чи відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину не впливає на визначення податкового зобов'язання для позивача як платника податків та не звільняє його від обов'язку сплати податків.

Покликання позивача на порушення процедури проведення перевірки не дає суду підстав для неврахування висновків перевірки, оскільки як встановлено судом планову документальну перевірку проведено на підставі направлення від 26.03.2009р. № 225/600/17-100, врученого позивачу під підпис (а.с.18 т.2) з урахуванням вимог ч.1 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу", а уповноважену особу податкового органу СПД ОСОБА_5 було до перевірки допущено, що позивачем не заперечується.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що при визначенні грошового зобов'язання позивачу податковий орган діяв обґрунтовано, з урахуванням всіх фактичних обставин та особистих пояснень платника податків, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними. Доводи сторони позивача не спростовують висновків суб'єкта владних повноважень та не дають суду підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 07.05.2009р. №0001271742/0/17-122 та №0001261742/0/17-122.

При зверненні до суду з адміністративним позовом майнового характеру позивачем не було сплачено судовий збір, а ухвалою суду від 27.02.2012р. позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення (а.с.74 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. На підставі наведеного, судовий збір в розмірі, визначеному пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" на час пред'явлення адміністративного позову, підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Рівне від 07.05.2009р. № 0001271742/0/17-122, від 07.05.2009р. №0001261742/0/17-122, - відмовити повністю.

Стягнути з позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дорошенко Н.О.