Постанова № 31093321, 26.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року Справа № 813/1544/13-а

10 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

позивач ОСОБА_1,

від відповідача Сибірякова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Львівського обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому просить суд:

- зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат визнати наявність строку календарної безперервної військової служби на день звільнення 14.08.2012 року - 20 років 00 місяців 27 днів;

- зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат надати статус «ветерана військової служби» та видати відповідне посвідчення.

Під час судового розгляду позивач подав письмову заяву про часткову відмову від адміністративного позову в частині зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату надати статус «ветерана військової служби» та видати відповідне посвідчення /а.с.42/. Відмова від частини позовних вимог прийнята судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент звільнення з військової служби його загальна вислуга років становить 20 років 00 місяців 27 днів, що підтверджується належними документами та відповідно дає право на отримання посвідчення ветерана військової служби.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими з причин неправильного трактування позивачем законодавства, а дії Львівського обласного військового комісаріату правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача, представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вступив до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут 17.07.1992 року та закінчив навчання 15.06.1995 року. За результатами навчання ОСОБА_1 випущено з ліцею і видано атестат про середню освіту звичайного зразка, та зобов'язано начальника відділу кадрів і стройового направити випускника до вищого навчального закладу Міністерства оборони України згідно затвердженого плану розподілу випускників /а.с.37/.

Згідно з витягом з наказу начальника Львівського військового ліцею імені Героїв Крут від 31.05.1995 року № 78 "Про підсумки роботи комісії з розподілу ліцеїстів випускного курсу Львівського військового ліцею імені Героїв Крут до вищих навчальних закладів Міністерства оборони України" ОСОБА_1 направлено для вступу до військового інституту при ДУ "Львівська політехніка" /а.с.38/.

З архівної довідки виданої Львівським територіальним архівним відділом галузевого державного архіву МО України від 11.04.2013 року № 179-2/515 вбачається, що згідно з наказом начальника відділення військової підготовки Державного університету Львівська політехніка" № 149 від 03.07.1995 року ОСОБА_1 вважався прибулим у відділення військової підготовки для здачі вступних іспитів та наказом № 187 від 08.08.1995 року зарахований на І курс навчання Відділення військової підготовки Державного університету "Львівська політехніка" на підставі наказу ректора ДУ "Львівська політехніка" № 24/4а/10 від 01.08.1995 року /а.с.49/.

Наказом прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 14.08.2012 року № 74к ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зазначено, що вислуга років станом на 14.08.2012 року становить 20 повних років /а.с.18/.

ОСОБА_1 звернувся 27.11.2012 року з письмовою заявою до Військового комісара Львівського ОВК про видачу йому посвідчення ветерана військової служби, так як календарна вислуга становить 20 років /а.с.8/.

Військовий комісар Львівського ОВК відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення "Ветерана військової служби" з підстав викладених у письмовій відповіді на звернення, вказавши, що період з 16.06.1995 року по 31.07.1995 року не зараховано позивачу до безперервної календарної військової служби /а.с.9/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19.10.2006 року у справі № 2А-387/06 зобов'язано Західне оперативне командування та Військову прокуратуру Західного регіону України зарахувати ОСОБА_1 у загальний строк військової служби та у строк безперервної військової служби час навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут та зобов'язано встановити початком військової служби день зарахування до вказаного навчального закладу - 17.07.1992 року /а.с.21-22/.

Наказом Військової прокуратури Західного регіону України № 27 від 05.03.2007 року "Про встановлення стажу безперервної військової служби капітана юстиції ОСОБА_1." рішення суду виконано та встановлено, що загальний строк військової служби та строк безперервної календарної військової служби капітана юстиції ОСОБА_1 станом на 01.03.2007 року становить 14 років 7 місяців 12 днів, таким чином зарахувавши позивачу спірний період до строку безперервної календарної військової служби /а.с.17/.

Наказом прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 14.08.2012 року № 74к ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зазначено, що вислуга років станом на 14.08.2012 року становить 20 повних років /а.с.18/.

Згідно з протоколом засідання комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років № 90/12 від 05.09.2012 року комісія встановила, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 17.07.1992 року по 14.08.2012 року, а тривалість стажу, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, становить 20 років 00 місяців 28 днів. Висновок зроблений на підставі особової справи позивача та послужного списку /а.с.28/.

З розрахункової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вислуга років позивача станом на 01.01.2009 року становить 16 років 05 місяців 14 днів, а з 17.07.2012 року підполковнику ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 35 %, що згідно з п. 13.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 відповідає 20-25 рокам вислуги /а.с.20, 48/. У судовому засіданні позивач підтвердив, що відповідну надбавку органи фінансової служби військових частин нараховують та виплачують йому.

У трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис № 1 про те, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України з 17.07.1992 року по 14.08.2012 року /а.с.40/.

Вказані документи спростовують покликання представника відповідача про незарахування періоду між навчанням у Львівському ліцеї імені Героїв Крут та навчанням у військовому інституті при Держаному університеті "Львівська політехніка" до загальної вислуги років чи до календарної вислуги років.

Відповідно до ст. 1 та ст. 22 Конституції України наша держава є правовою;право і свободи людини і громадянина закріплені в Конституції України не є вичерпними, не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Згідно з ст. 2 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідач не довів перед судом у чому полягає різниця між загальним строком військової служби та строком безперервної військової служби та визнав, що у законодавстві критерії такої відмінності не встановлені.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 цієї ж статті, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що Львівським ОВК не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат визнати наявність строку календарної безперервної військової служби ОСОБА_1 на день звільнення 14 серпня 2012 року - 20 років 00 місяців 27 днів.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 34,41 грн.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17 год. 00 хв. 07.05.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.