Постанова № 31093034, 24.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1159/13-a

категорія 8.2.8

24 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система"

до Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення 2013 №0000441702 , №0000272204 , №000033222 , №0000451702, №000034222 , №000036222 , №000035222 від 22.01.2013 року. В обґрунтування позову позивач вказує, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству та наданим на перевірку документам.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, обґрунтовуючи їх вищенаведеними підставами.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" (ЄДРПОУ 36330611) з питань дотримання вимог чинного законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2012 №5885/22-2/36330611.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) та п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 905069,0 грн., за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 р. №000036222 на загальну суму 1016668,0 грн., з яких 905069,0 грн. основний платіж,111599,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 722948,0 грн., за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №000035222 на загальну суму 885104,0 грн., з яких 722948,0 грн. - основний платіж,162156,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

-п.2.11, п.3.1, п.3.2 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 року, за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 р. №0000272204 про застосування штрафних (фінансових) санкції на суму 4607,55 грн..

-п.164.1.2,п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1., п.168, п.167.1. ст.167 Податкового Кодексу, за наслідками чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 р. №0000441702 про визначення зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 883,91 грн., з яких основний платіж 691,13 грн. та 172,78 грн. - штрафних (фінансових) санкції.

-п.п.287.6 ст.287, пункту 286.2 ст.286 та ст.285 Податкового Кодексу України, за наслідками чого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.13 №000034222 з плати за землю на загальну суму 24601,32 грн., з яких 20873,00 грн. - основний платіж та 3728,32 грн. - штрафні санкції , та податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000033222 на загальну суму 171,0 грн..

- п.п.51.1 ст.51,п.п.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784, за наслідками чого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 р. №0000451702. на суму 4607,55 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Однак, суд не погоджується з висновками податкового органу та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне.

Щодо податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем не визнано в складі валових витрат вартість маркетингових послуг та послуг з передпродажної підготовки товару, віднесених до їх складу згідно актів виконаних робіт, складених ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен інтер", ТОВ "Зроби сам Україна", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Практікер Україна".

Так, дослідженням вказаних господарських операцій на підставі наданих первинних документів встановлено, що в актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання маркетингових послуг та послуг по передпродажній підготовці товару.

Податковим органом зазначено, що в актах не конкретизовано які саме послуги були надані підприємству. Крім того, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг, звіти виконавців щодо виконаних обсягів робіт відсутні. У зв"язку з відсутністю документів на підтвердження фактичного отримання вказаних послуг та використання їх у господарській діяльності підприємства, згідно вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України вказані витрати не мають права брати участь у формуванні валових витрат.

Також в акті зазначено, що придбані послуги стосуються товарів, які вже продані, по яких вже виписані податкові накладні та перейшло право власності, тобто по суті це вже витрати покупця і вони ніяким чином не стосуються продавця - ПП "Українська дистрибуційна система", тому що стосується вже не свого, а чужого товару. Тобто, на думку відповідача, маркетингові послуги та послуги з передпродажної підготовки товару не використувались в господарській діяльності позивача.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.1 вказаного Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов"язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до вимог пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов"язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов"язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого ґрунтується податкова звітність. Крім того, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов"язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов"язкові реквізити.

Надання маркетингових, рекламних та інших послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Як встановлено судом ПП "Українська дистрибуційна система" укладено з ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен інтер", ТОВ "Зроби сам Україна", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Практікер Україна" договори поставки.

Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та виконання договору поставки визначено в §3 гл. 54 Цивільного кодексу України, §1 гл. 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Це визначення уточнюється визначенням ст. 712 ЦК України, яка, зокрема, прямо наділяє постачальника статусом суб'єкта підприємницької діяльності і акцентує на використанні товару, що поставляється, в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням покупцем. Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу, на що вказують ч. 2 ст. 712 ЦК України і ч. 6 ст. 265 ГК України, відповідно до яких до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж в частині, не врегульованій спеціальним законодавством. Договір поставки має спільну з договором купівлі-продажу економічну природу (платна передача товару від одного суб'єкта до іншого), проте відрізняється рядом особливостей.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець. Згідно із ч. З ст. 265 ГК України ними можуть бути господарські організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (п. 1-2 ч. 2 ст. 55 ГК України). Постачальником товару може бути як його виготовлювач, так і посередницька організація, яка реалізує товари. Покупцем виступає суб'єкт, який одержує товар для виробничого споживання чи для наступної реалізації громадянам-споживачам. Постачальник передає замовникові продукцію в обумовлені строки, які є істотною умовою договору поставки. Згідно зі ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на 1 рік, на строк більше 1 року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на 1 рік. Особливістю договору поставки є також те, що укладення договору і передача товару не збігаються в часі; остання, як правило, має відбуватися пізніше. Товар, що його належить поставити, до часу оформлення договору може бути відсутнім у натурі.

В договорах поставки зазначено терміни розрахунків, а саме: певний період часу (в залежності від договору) з моменту реалізації кінцевим споживачам.

Також в договорах поставки передбачено порядок повернення товару - не продаж його кінцевим споживачам за період від 60 днів від моменту поставки до одного року.

Статтею 263 ГК України визначено поняття господарсько-торгівельна діяльність, відповідно якої це діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Тобто, вказаною нормою чітко передбачено, що торгівельна діяльність пов'язана з допоміжною діяльністю, яка забезпечує її реалізацію.

До допоміжної діяльності відноситься просування товару (маркетингові, рекламні, консультаційні та інші послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2009 р., 01.04.2010 р., 29.12.2011 р. між ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Епіцентр К" було укладено договори надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) №373/80/90, №1763/80/10, №408180, з п.1.1 яких вбачається, що з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником (ПП "Українська дистрибуційна система") за договорами поставки від 26.02.09 №372/80/09 між Замовником та Виконавцем (ТОВ "Епіцентр К"), Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Згідно п.1.2, 1.3 Предметом Договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України, які передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення продукції Замовника в місцях продажу; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; організації та управління руху продукції до споживача; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

16.02.2009 ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен Інтер" укладено Договір поставки №ДР-УДС-1Б(р) згідно п.1.2, 1.3 Предметом договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару, що поставляється, які передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення продукції Замовника в місцях продажу; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником; інформування щодо залишку товарів на стелажах; організації та управління руху продукції до споживача; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

03.11.2011 р. ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Будмен" укладено Договір по наданню послуг №03-01/763(У), згідно п.1.1 якого Замовник (ПП "Українська дистрибуційна система") доручає Виконавцю (ТОВ "Будмен") організувати послуги по передпродажній підготовці товару, що реалізовується згідно Договору поставки від 03.01.2011 №03-01/763(р).

03.11.2011 р. "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Будмен Інтер" укладено Договір по наданню послуг №03-01/762(У), згідно п.1.1 якого Замовник (ПП "Українська дистрибуційна система" доручає Виконавцю (ТОВ "Будмен") організувати послуги по передпродажній підготовці товару, що реалізовується згідно Договору поставки від 03.01.2011 №03-01/762(р).

18.04.2011 р. між ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Практікер Україна" укладено Договір поставки №078611, відповідно до §8, 9, 11, 12 Загальних умов поставки та надання послуг №078631 (що відповідно до п.9.1 є невід'ємною частиною даного Договору) ТОВ "Практікер Україна" надає послуги по просуванню товару, що поставляється на реалізацію.

16.06.2010 р. між ПП "Українська дистрибуційна система" та ТОВ "Зроби сам Україна" укладено Рамковий контракт поставки №1136, відповідно до додатку №2, 3 Торгівельних умов (є невід'ємною частиною даного Контракту) ТОВ "Зроби сам Україна" надає послуги по просуванню товару, що поставляється на реалізацію.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що під терміном "валові витрати" розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати на маркетинг відносяться саме до таких витрат.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 даного Закону передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат. Крім того, п.5.11 ст. 5 Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 5.4.4 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до валових витрат платника податку.

Аналогічне регулювання визначено в п.п.138.10.3 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

З огляду на предмет вищевказаних договорів (контрактів) та визначення маркетингових послуг, яке міститься у Податковому кодексі України відповідні послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, оскільки кінцевої метою їх надання є збільшення об'ємів продажу товару.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 15.02.2012 №123, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Із зазначеної податкової консультації вбачається правова позиція ДПС України щодо того, що маркетингові послуги оплачуються власником торговельної марки/виробником продукції, дистриб'ютором, імпортером та спрямовуються на стимулювання збуту товару.

Відповідно до п.п. 53.1 ст.53 Податкового Кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, стосувалися послуг, надання яких є господарською діяльністю підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства з надання послуг та були направлені на отримання доходу. Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин, то суд вважає, що послуги мали регулярний постійний характер.

Також, представником відповідачем підтверджено в судовому засіданні, що позивачем постійно збільшувались обсяги поставок товару контрагентам, з якими укладено Договори поставок та Договори про надання маркетингових та т.п. послуг щодо просування товару поставленого відповідно до договорів поставок.

Відповідачем безпідставно зазначено, що в актах виконаних робіт не конкретизовано які саме маркетингові, передпродажні послуги, тобто акти виконаних робіт не містять інформацію про фактично понесені витрати на виконання вказаних послуг.

Так, як вбачається з акту перевірки, крім договорів, актів виконаних робіт, проведення маркетингових послуг та послуг з передпродажної підготовку товару підтверджується податковими накладними та виписками з банківських рахунків, щодо перерахування коштів за них.

Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, рекламних, інформаційно-консультативних та інших послуг додатковими або спеціальними документам у вигляді звітів, висновків, аналізів, програм, графіків і ін. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи рекламних послуг.

Пунктом 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таке ж регулювання передбачено в п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Акти, якими оформлялись факти отримання позивачем послуг від контрагентів, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про завищення валових витрат в цій частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №000036222 прийняте з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Щодо податку на додану вартість

В акті перевірки зазначено, що підприємством завищено податковий кредит в сумі 722948,00 грн. у зв"язку з тим, що безпідставно включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен інтер", ТОВ "Зроби сам Україна", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Практікер Україна" за виконані роботи.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача.

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Аналогічне регулювання визначено в п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підтвердження права на включення сум по вказаним операціям позивачем були представлені під час перевірки податкові накладні, що підтверджено актом перевірки та не заперечувалося представниками відповідача в судовому засіданні.

Отже, зважаючи на висновок про обґрунтованість включення сум понесених витрат по операціях, проведених з ТОВ "Будмен", ТОВ "Будмен Інтер", ТОВ "Зроби сам Україна", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Практікер Україна" щодо надання маркетингових послуг, до складу валових витрат, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у вказаній сумі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №000035222 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національні валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення № 637) за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 року.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772(далі- Порядок ).

Відповідно до Розділу І Порядку визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.5,2 та 5.3 Розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

В описовій частині п.3.5.3 акту перевірки та в його висновках всупереч вимогам п.3,4,6 Розділу І, п.5.2,5.3 Розділу ІІ Порядку відсутні будь-які посилання на первинні бухгалтерські документи, конкретні дати, номери бухгалтерських документів, подальше їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку. Відсутня будь-яка таблиця, де б перераховувались недостовірні документи, не описано в чому полягає недостовірність, вимогам яких нормативних документів ці документи не відповідають.

Як встановлено судом додаток до акту перевірки з вказаними порушеннями п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні на адресу позивача не направлявся.

Так, в заперечені до адміністративного позову відповідачем надано перелік авансових звітів, у яких на його думку відсутні підтверджуючи розрахункові документи при звітуванні працівниками підприємства за отриманні кошти під звіт.

Відповідно до п. 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктами 3.1, 3.2 вказаного Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Представниками позивача в судовому засіданні надано для огляду оригінали та долучені до матеріалів справи копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, з відповідними розрахунковими документами.

Зазначені документи відповідають основним вимогам наказу ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованому в Мін'юсті України 05.02.2001 за №105/5296 "Положення про форму та зміст розрахункових документів". На вищезазначених розрахункових документах є всі реквізити, що дають змогу ідентифікувати розрахункову операцію та її зміст, місце проведення та вартість.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.01.13р. №0000451702. прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Крім того, у зв'язку з документальним підтвердженням всіх витрат за кошти надані під звіт, суд вважає, що підприємство не порушувало п.164.1.2,п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1., п.168, п.167.1. ст.167 Податкового Кодексу, тому податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000441702 про визначення зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб також підлягає скасуванню.

Щодо плати за землю.

В акті перевірки зазначено, що у власності підприємства відповідно до договору купівлі-продажу від 27.08.2009 року рахується комплекс оптово-роздрібної торгівлі за адресою: м.Житомир, вул.Баранова,89, де знаходиться земельна ділянка загальною площею 9290 кв. м. Протягом 2011-2012 років підприємство в порушення вимог ст.285,п.286.2 ст.286,п.287.6 ст.287 Податкового Кодексу не подавало до ДПІ у м.Житомирі податкову декларацію зі сплати податку за землю та не здійснювало сплату податку.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.269 Податкового Кодексу України платниками податку за землю є : власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового Кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 286.1 ст.286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 02.03.10№1198 Приватному підприємству "Українська дистрибуційна система" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комерційного призначення для подальшого оформлення оренди орієнтовною площею 0,9290 га за адресою м.Житомир, вул.Баранова,89.

07.06.10 р. Управлянням Держкомзему у м.Житомирі видано висновок щодо умов відведення земельної ділянки, довідка та технічне завдання. Відповідно до пункту 7 технічного завдання Управління Держкомзему у м.Житомирі-категорія земельної ділянки, на яку дозволено проект на відведення відповідно до УКФЦВЗ-4.2 державна, що перебуває в користуванні Житомирської міської ради.

Рішенням третьої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 03.03.11 р. №81 Приватному підприємству "Українська дистрибуційна система" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автомобільного транспорту для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою.

02.04.12 р. Управлянням Держкомзему у м.Житомирі видано висновок щодо умов відведення земельної ділянки та технічне завдання.

У висновку №51/2013 управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 22.03.13 р. №460/11 для розгляду та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою:м.Житомир,вул.Баранова,89 зазначено, що управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в подальшому в оренду. Рішення щодо надання в подальшому в оренду земельної ділянки в разі погодження проекту відведення, належить до компетенції Житомирської міської ради.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що даних державного земельного кадастру, що підтверджують передачу у користування земельної ділянки за адресою:вул.Баранова,89 в місті Житомирі позивачу у податкового органу немає. Акту прийому-передачі земельної ділянки в користування позивачу також немає. Нормативно-грошову оцінку земельної ділянки відповідач під час перевірки проводив на свій розсуд. Площу земельної ділянки для оподаткування він визначав відповідно Рішення третьої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 03.03.11 р. №81 , яким Приватному підприємству "Українська дистрибуційна система" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автомобільного транспорту для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, судом встановлено, що в перевірений період позивач не був власником чи користувачем земельної ділянки за адресою: вул.Баранова,89 у м.Житомирі, а йому лише було надано право на виготовлення проекту відведення земельної ділянки державної форми власності, що знаходиться в користуванні Житомирської міської ради, тому відповідно до ст.269 Податкового Кодексу України він не є платником податку на землю і не зобов'язаний відповідно до ст.286 Податкового кодексу України подавати відповідну декларацію.

На підставі чого суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.01.13 №000034222 та податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000033222 прийняті з порушенням закону та підлягають скасуванню.

Щодо порушення підприємством п.п.51.1 ст.51,п.п.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N1020 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N1020, а саме: не зазначенням повного податкового номера фізичної особи та неправильне визначення коду діяльності в декларації 1-ДФ за 2 квартал 2012 року.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу з наступних підстав.

Пунктом 119.2. ст.119 Податкового кодексу України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Тобто, вказана норма передбачає відповідальність за надання звітності з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а не будь-які інші помилки.

Так, згідно п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкового розрахунку можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Податковим кодексом.

Якщо після подачі податкового розрахунку за звітний період податковий агент подає новий податковий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 Кодексу, не застосовуються.

В зазначеній нормі відсутня відповідальність за помилково, невірно вказаний юридичною особою у податкових розрахунках ідентифікаційній номер фізичної особи, або ознаку доходу, бо зазначені неточності не впливають на суму нарахованого та сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Помилкою при заповненні форми №1-ДФ є лише її показники. Відповідно до п.п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України показниками в податковій декларації є суми доходу, на які здійснюються нарахування або сплата податкового зобов'язання.

Внаслідок зазначених помилок ненадходжень податку з доходів фізичних осіб до Державного бюджету не відбулось, що не заперечувалось відповідачем.

В зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000451702 на суму 510,0 грн. підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000441702;

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000272204;

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000033222;

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №0000451702;

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000034222;

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000036222;

податкове повідомлення-рішення від 22.01.13 №000035222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 30 квітня 2013 р.