Постанова № 31092996, 22.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/634/13-a

категорія 8.2.1

22 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Рекламна агенція "Карамель"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового - повідомлення рішення,,-

встановив:

Приватне підприємство "Рекламна агенція "Карамель" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення просило скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №000002220 від 16.01.2013 року. В обгрунтування вимог зазначає, що висновок Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про удаваність фінансово-господарських відносин між Приватним підприємством "Рекламна агенція "Карамель" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РМА "Монамі" є безпідставним, оскільки останнє є лише одним складовим у ланцюзі між замовником та позивачем до отримання кінцевого результату. Зазначає, що ДП "Авто Інтернешнл, ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополіс", ТОВ "Віст Груп були укладені договори про розробку, дизайн дипломів, клеєння наліпок, адаптацію макету, прайс А4 з ПП "Рекламна агенція "Карамель", за якими позивач безпосередньо займався лише розробкою та дизайном. Для виконання іншої роботи позивач через інтернет-ресурси знаходив підприємства, які виконують такого роду роботи. Однією з таких підприємств було ТОВ "РМА "Монамі", яке за дорученням ПП "Рекламна агенція "Карамель" виконувало клеєння наліпок на авто та автосалони, збирало папки на клей та їх наповнення бланками, порізку та сортування етикеток, збирання прайс-листів, каталога на скобу, підрізання до заданого формату.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях та акті перевірки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку. що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Рекламна агенція "Карамель" перебуває на податковому обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

З 17 грудня 2012 року по 21 грудня 2012 року посадовою особою Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Рекламна агенція "Карамель" з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "РМА "Монамі" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством "Рекламна агенція "Карамель" ст.198.6 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 3217,00 грн.

За результатом перевірки було складено акт №5979/22/35006378 від 28.12.2012 року на підставі якого Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби було винесене податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №000002220, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3218 грн., в томі числі за основним платежем в розмірі 3217,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі -ПКУ), який набрав чинності 01 січня 2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Рекламна агенція "Карамель" було укладено з ТОВ "РМА «Монамі" договір, який був складений в усній формі, про надання послуг, а саме клеєння наліпок на авто та автосалони, збирання папок, порізка та сортування етикеток, збирання прайс-листів на загальну суму 19300,80 грн., з яких 3216,80 грн. - податок на додану вартість.

Факт отримання позивачем вказаних послуг підтверджується актом приймання-передачі робіт від 25.02.2011 року (а.с.30), рахунком-фактурою №080209 від 08.02.2011 року (а.с.28), податковою накладною №17 від 15.02.2011 року (а.с.29).

Оплата за отримані послуги від ТОВ "РМА «Монамі" підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №32 від 15.02.2011 року (а.с.31).

На момент здійснення вказаних господарських операцій ТОВ "РМА «Монамі" було платником податку на додану вартість, що стверджується актом ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 29.10.2012 року №833/3-22-80-36375673(а.с.68), позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не надано.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначений договір позивачем було укладено з метою виконання договорів укладених ПП "Рекламна агенція "Карамель" з ДП "Авто Інтернешнл", ТОВ "Вісті Груп", ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополис", виконання яких підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками - фактурами та платіжними дорученнями. Зазначене також частково підтверджується актом перевірки, яким встановлено, що позивач в перевіряємому періоді фактично займався наданням посередницьких та дизайнерських послуг (а.с.14).

Реальність господарських операцій позивача з ДП "Авто Інтернешнл", ТОВ "Вісті Груп", ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополис" податковим органом не заперечується.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, наявність первинних документів, податкових накладних, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Разом з тим, в акті перевірки, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення зазначено про наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «РМА «Монамі» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Однак, відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не тягне за собою ніяких правових наслідків для ПП "Рекламна агенція "Карамель", а тому дана обставина не береться до уваги судом як доказ неналежності формування податкового кредиту позивачем.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань»

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "РМА "Монамі", можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Крім того, суд враховує, що відсутність факту перетину кордону України керівником ТОВ "РМА "Монамі" ОСОБА_3 з 02.02.2011 року по 16.03.2011 року не є належним доказом відсутності факту придбання послуг оскільки, як пояснив представник позивача, первинні бухгалтерські документи, в тому числі і податкову накладну позивачем було отримано від особи, яка надавала послуги від імені ТОВ "РМА "Монамі". Отже, первинні документи могли бути надіслані ОСОБА_3 до ТОВ "РМА "Монамі" кур'єрською службою, які в подальшому відповідною особою були передані ПП "Рекламна агенція "Карамель".

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №000002220 від 16.01.2013 року підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000022200 від 16.01.2013 року, яким збільшено Приватному підприємству "Рекламна агенція "Карамель" суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість на 3217 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1 грн.

Відшкодувати з державного бюджету Приватному підприємству "Рекламна агенція "Карамель" 115 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 29 квітня 2013 р.