Постанова № 31092916, 11.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/312/13-a

категорія 8.2.1

11 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Рекламна агенція "Карамель" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2012 р. за № 0000872200,-

встановив:

Приватне підприємство "Рекламна агенція "Карамель" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 08.11.2012 р. за №0000872200.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту Бердичевської ОДПІ №2989/22-00/35006378 від 25.10.2012р., що був складений за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Рекламна агенція "Карамель" з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Лоу Консалт" за період з 01.01.11р. по 31.01.11р. та ТОВ "Агенство Віасат" за період з 01.04.11р. по 31.08.11р. В обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу. При цьому зазначивши, що усні угоди на виконання робіт укладені між ПП "Рекламна агенція "Карамель" та вказаними контрагентами є реальними, спрямованими на настання правових наслідків обумовлених ним, роботи по вказаним угодам були виконані, їх реальність та виконання підтверджується первинними документами, а тому податковий кредит по вказаним операціям сформовано підприємством правомірно.

На підтвердження виконання вказаних угод позивачем надані суду податкові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт, рахунки фактури, докази оплати за виконані роботи.

Представники позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Бердичівською ОДПІ згідно наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Рекламна агенція "Карамель" від 15.10.2012р. за №615 на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Рекламна агенція "Карамель".

За наслідками проведення перевірки складено акт №2989/22-00/35006378 від 25.10.2012р.

Перевіркою встановлені порушення:

- відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

- порушення п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 2.12.2010 року №2756-УІ, що призвело до завищення податкового кредиту у січні, квітні, червні, липні, серпні 2011 р. на загальну суму 20436,83 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Між Позивачем та ТОВ «Лоу Консалт» в січні 2011 року була укладена усна угода щодо виконання ТОВ «Лоу Консалт» послуг по порізці та сортуванні етикеток, демонтажу та клеєнні налипок та дизайнерських послуг. Вказані роботи були виконані та оплачені. На підтвердження цього до суду були надані податкова накладна, акт прийому - передачі виконаних робіт, рахунок - фактура, платіжне доручення на підтвердження оплати робіт.

Також між Позивачем та ТОВ «Агентство «Віасат» в період 01.04.11р. по 31.08.11р. були укладені усні угоди щодо виконання ТОВ «Агентство «Віасат» послуг, зокрема:

- квітень 2011 року (збирання прайс - листів, порізка етикеток, клеєння налипок);

- червень 2011 року ( порізка етикеток, демонтаж плівки, лакування плакатів, адаптація

макетів);

- липень 2011 року ( брендування стрічки лого "МАЗДА", порізка та сортування етикеток,

збирання блокнота на пружину, шильда в кількості 100шт., адаптація макетів);

- серпень 2011 року ( порізка та сортування етикеток, демонтаж та клеєння налипок,

порізка та сортування плакатів).

Вказані роботи були виконані та оплачені. На підтвердження цього до суду були надані податкові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт, рахунки - фактури, платіжні доручення на підтвердження оплати робіт.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали податкових накладних та інших первинних документів по вказаних взаємовідносинах.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках:.. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ "Лоу Консалт" та ТОВ "Агенство Виасат".

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів, укладених від імені позивача, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому наполягає ДПІ в Акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

Слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між ПП "Рекламна агенція "Карамель" та ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Агентство «Віасат», документально підтверджені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ та Податкового кодексу України та не мають ознак нікчемного правочину.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні послуг ТОВ «Лоу Консалт» у розмірі 4720 грн. за січень 2011 року та ТОВ «Агентство «Віасат» у розмірі 15716,83грн. за квітень, червень, липень, серпень 2011 року.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.11.2012 № 0000872200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23350 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. за № 0000872200

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 18 квітня 2013 р.