Рішення № 31092635, 07.05.2013, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/260/12

2/382/6/13

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2013 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину спадкового майна, скасування свідоцтва про право на спадщину, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Ничипорівська сільська рада Яготинського району Київської області в особі ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду з даною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно, в котрій вказано, що під час шлюбу дідуся та бабусі позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрованого 10 грудня 1960 року, був побудований житловий будинок АДРЕСА_1, проте свідоцтво про право власності на даний будинок було оформлено на ім'я дідуся позивачки ОСОБА_6. Так, бабуся позивачки ОСОБА_5 мала право на 1\2 частини зазначеного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_6. За час життя ОСОБА_6 був складений заповіт, відповідно до якого він заповідав все своє майно на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Бабуся позивачки ОСОБА_5 із заявою про виділ своєї частки будинку не звернулася, але продовжувала проживати в даному будинку по день смерті. 26 листопада 2007 року ОСОБА_5 за час свого життя склала заповіт, відповідно до якого вона заповідала все своє майно позивачці по справі ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. В передбачений законодавством термін позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте на даний час не може отримати свідоцтва про право власності на дану частину будинку, оскільки відповідачка ОСОБА_2 забрала всі правовстановлюючі документи на будинок. Враховуючи викладене, позивачка просила встановити, що даний житловий будинок належав її бабі та діду на праві спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на ? частину даного будинку.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Яготинського районного суду з даною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа: Ничипорівська сільська рада Яготинського району Київської області в особі ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, в котрій вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. В передбачений законодавством термін позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та дізналася, що її мати ОСОБА_5 за час свого життя 26 листопада 2007 року склала заповіт, відповідно до якого, все своє майно заповідала відповідачці по справі ОСОБА_1. Позивачка ознайомившись з текстом заповіту дізналася, що заповіт був посвідчений не у нотаріуса, а у секретаря Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області і в даному заповіті міститься підпис не її матері. Під час життя на батька позивачки ОСОБА_6 було оформлено свідоцтво про право власності на даний будинок, та за час життя він склав заповіт на позивачку та її сестру, таке його волевиявлення було узгоджено з матір'ю позивачки та це було повідомлено позивачці та її сестрі їх батьком та матір'ю. Крім цього, ОСОБА_5, не могла сама пересуватись, а з жовтня 2006 року була прикута до ліжка, права рука стала не рухомою з літку 2007 року, розмовляла вона мляво та розмова не мала логічного змісту, починаючи з середини листопада 2007 року. Даний заповіт був посвідчений секретарем сільської ради та при цьому працювали нотаріуси в м.Яготині Київської області і мати позивачки проживала та була зареєстрована у м.Яготин Київської області. Таким чином, позивачка вважає, що заповіт був підписаний не ОСОБА_5, при цьому вона не розуміла значення своїх дій, заповіт був складений в порушення форми та порядку укладення правочину. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати заповіт недійсним, відповідно до ст.ст..1247, 1257, 1251 ЦК України та ст..45 Закону України «Про нотаріат».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 та позивачка уточнили вимоги позову та просили окрім визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину спадкового майна, також - скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_2 на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, при цьому додавши до обґрунтувань зазначених в позовній заяві, що ОСОБА_8 здійснювала допомогу своїй бабусі ОСОБА_5, котра усвідомлювала значення своїх дій та це її було особисте волевиявлення, щодо складення заповіту на користь ОСОБА_1. При цьому, на даний час вона не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, для отримання свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець повинен надати для цього необхідні документи, так я ОСОБА_1 не має правовстановлюючих документів, та при цьому частка у спільному майні за час життя ОСОБА_5 не виділена. Крім цього, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2010 року, рішення Яготинського районного суду Київської області було скасоване та ухвалено нове рішення, відповідно до якого визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, складений 26.11.2007 року, то ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 до постановлення ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідно до якої рішення Яготинського районного суду Київської області та рішення апеляційного суду Київської області скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Щодо позовних вимог ОСОБА_2 заперечували, мотивуючи це тим, що чинним законодавством на час складення заповіту, не заборонено його посвідчення у сільській раді, при цьому ОСОБА_9 могла усвідомлювати значення своїх дій, щодо складення заповіту ОСОБА_9 мала волевиявлення, та не має підстав вважати, що підписи ставила не вона та порушень щодо форми та порядку складення заповіту не має.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги позову, та заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, оскільки не має підстав для задоволення її позовних вимог, проте не заперечував проти того факту, що будинок АДРЕСА_1, є спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 та заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що відвозили ОСОБА_9 для складення заповіту до сільської ради, оскільки ремонті роботи проводилися в нотаріуса в м.Яготин, вона не була присутня при складенні заповіту ОСОБА_9, вважає, що ОСОБА_9 усвідомлювала значення своїх дій та не має підстав вважати, що вона не ставила підписи при складення заповіту.

ОСОБА_4. заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_2.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.

Так, ОСОБА_4. не заперечувала проти допиту її в якості свідка, та в судовому засіданні надала показання з яких вбачається, що оскільки проводився ремонт в державній нотаріальній конторі в м.Яготин, то приїхали до сільської ради для складення заповіту, прядок складення заповіту не був порушений, у ОСОБА_5 розладів мови не було, реагувала правильно, мала похилий вік, підписала заповіт особисто ОСОБА_5 як змогла. Під час розмови з ОСОБА_5 відхилень психічного характеру не виявила. Заповіт складався у приміщенні сільської ради, щодо його склдаення було особисте волевиявлення ОСОБА_5 та був зареєстрований в установленому порядку.

З показань свідка ОСОБА_10 даних в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_5, після смерті її чоловіка ОСОБА_6, яка знала хто її доглядає, добре все пам'ятала, руками сама могла щось робити. ОСОБА_5 особиста за час свого життя повідомляла, що хто доглядатиме її, тому буде і частина будинку, а також повідомляла, що склала заповіт на користь ОСОБА_1.

З показань свідка ОСОБА_11 даних в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_5 попросила, щоб відвезли до нотаріуса, так як вона бажає скласти заповіт, поїхали до державного нотаріуса, зазначили про ремонтні роботи, тому поїхали до сільської ради, де допомогли їй дійти, при складенні заповіту присутні не були. ОСОБА_5 впізнавала, психологічних відхилень не мала, її доглядала його дочка ОСОБА_1. Після складення заповіту, ОСОБА_5 сама повідомила, що склала заповіт на користь ОСОБА_1.

З показань свідка ОСОБА_12 даних в судовому засіданні, вбачається, що відомо, що ОСОБА_5 склала заповіт, впізнавала, розмовляла, мала похилий вік, ОСОБА_1 приживала разом з ОСОБА_5. ОСОБА_5 могла робити все тільки лівою рукою.

Так, з копії свідоцтв про смерть (а.с.7, 10 т.1, 7 т.2), заповіту (а.с.8 т.1, 5, 62, 153 т.2, додаток до справи), копії свідоцтва про шлюб (а.с.9 т.1), довідок (а..с.11, 12 т.1, 6, 24, 26, 27, 30-31, 56-57, 152, 211 т.2, 116, 118, 211 т.3), копії свідоцтва про народження (а.с.12 т.1), копії спадкової справи (а.с.32-49 т.1, 11-48, 153-196 т.3), виписки з медичної карти амбулаторного хворого (а.с.25 т.2), копії заяви, акту обстеження матеріально-побутових умов, особистої картки (а.с.28-29, 117-118, 212 т.2, 71, 72 т.3), копії рішення, протоколу засідання Виконавчого комітету Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області (а.с.59, 64-77 т.2), копії витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с.63 т.2), копії форми ф-1 (а.с.98 т.2, додаток до справи), повідомлення (а.с.155, 166 т.2, 128-129 т.3), копії технічного паспорту, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.208, 210 т.2), список (а.с.100 т.3), пенсійна справа (додаток до справи), в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрували 10 грудня 1960 року. ОСОБА_6 у 1963 році було надано у безстрокове користування земельну ділянку, та під час шлюбу ними був побудований житловий будинок АДРЕСА_1, та свідоцтво про право власності на даний будинок було оформлено на ім'я ОСОБА_6. При цьому, ОСОБА_5 після одруження за час свого життя по день смерті проживала за вказаною адресою. За час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаний будинок не визнавався спільною сумісною власність подружжя та частки не виділялися.

Відповідно до ст.61 СК України (в редакції 2003 року) об?єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст.62 СК України (в редакції 2003 року) якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.63 СК України (в редакції 2003 року) дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.22 Кодекс про шлюб та сім?ю України (в редакції 1968 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.25 Кодекс про шлюб та сім?ю України (в редакції 1968 року) якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_6. За час життя ОСОБА_6 був складений заповіт, відповідно до якого він заповідав все своє майно на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки ОСОБА_5. 26 листопада 2007 року ОСОБА_5 за час свого життя склала заповіт, відповідно до якого вона заповідала все своє майно позивачці по справі ОСОБА_1. За час життя ОСОБА_5 за нею здійснювала догляд ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_3 отримувала компенсацію за надання соціальних послуг по догляду за ОСОБА_5. В передбачений законодавством термін ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки, а в силу ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.1268 ЦК України Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову він неї.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємиць, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст..1226 ЦК України суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст..1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5,до Яготинської ЦРЛ в період з 08.11.2001 року по 06.11.2006 року за медичною допомогою не зверталася, 20.11.2007 року після огляду терапевтом на дому встановлено порушення функцій органів та необхідність стороннього догляду, померла в наслідок серцево-судинної недостатності, ІХС: а/с кардіосклероз з гіпертонією. ОСОБА_5 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебувала, за медичною допомогою щодо психічного стану здоров'я не зверталася.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на ОСОБА_4. покладено обов'язки по вчиненню нотаріальних дій. 26.11.2007 року нотаріуси в Яготинськомму районі на лікарняному та у відпустці не перебували.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про нотаріат» під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність

усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

П. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, також передбачає, що при посвідченні заповітів чи довіреностей з'ясовується дієздатність громадян.

Крім цього, відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних);

П.1 Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, також передбачає, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують довіреність…

Відповідно до ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, при посвідченні заповітів, довіреностей та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів громадян, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується особою, відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у ст.1251 - 1252 цього Кодексу.

Частина 4 ст.207 ЦК України передбачає, що якщо особа у зв'язку з хворобою, або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Ст. 1251 ЦК України передбачає, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до п.4.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/205954.12, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/205954.12, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє:… склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт.

Відповідно до п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/205954.12, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п.4.21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/205954.12, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на -1/2 частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до п.212 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої Наказом 03.03.2004 N 20/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882 , нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє … склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 06.09.2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання право власності на спадкове майно задоволено, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_13, третя особа: Ничипорівська сільська рада в особі ОСОБА_4. про визнання заповіту недійсним, відмовлено. Згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 7.12.2010 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 06.09.2010 року скасовано та ухвалено нове, відповідно до якого позов ОСОБА_2 до ОСОБА_13, третя особа: Ничипорівська сільська рада в особі ОСОБА_4. про визнання заповіту недійсним, задоволено, а в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання право власності на спадкове майно, відмовлено. 21.06.2011 року державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 видано на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідно до ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 06.09.2010 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 07.12.2010 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій вона видане не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.. 256 ЦПК України судовим порядком можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо діюче законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи вище викладене, а також те, що подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час зареєстрованого шлюбу побудували даний будинок, та цей факт сторонами не оспорювався, таким чином крім відсутності правовстановлюючих документів щодо даного будинку у ОСОБА_1, ще є й відсутність правовстановлюючого документу щодо належності подружжю ОСОБА_6 даного будинку на праві спільної сумісної власності. Так, ОСОБА_1 відповідно до вимог як Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої Наказом 03.03.2004 N 20/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, так і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/205954.12, не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, та крім цього до винесення ухвали Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ по даній справі, ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину на частину зазначеного будинку, а тому її позовні вимоги підлягають до задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до задоволення не підлягають, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, доводи представника ОСОБА_2 щодо не підписання ОСОБА_5 заповіту, не усвідомлення нею своїх дій та відсутності її волевиявлення щодо складення заповіту, порушення порядку та форми складення заповіту, а також наявності у ОСОБА_5 психічних розладів, крім цього чинне законодавство не містить заборони щодо місця складення заповіту.

Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 209, 218, 256 ЦПК України, ст.ст.61, -63 СК України (в редакції 2003 року), ст..ст.22, 25 Кодекс про шлюб та сім?ю України (в редакції 1968 року), ст.ст.1218, 1261, 1268, 1269, 1226, 1223, 1247, 203, 207, 1251, 1257, 215, 1301 ЦК України, ст.44 Закону України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, Інструкціїєю «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої Наказом 03.03.2004 N 20/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882 , Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/205954.12, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину спадкового майна, скасування свідоцтва про право на спадщину, задовольнити.

Встановити, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім'я ОСОБА_2 на 1/12 частину житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Ничипорівська сільська рада Яготинського району Київської області в особі ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Яготинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Кисіль О.А.