Постанова № 31091644, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 квітня 2013 року 09:35 справа №826/3026/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства “Управляюча компанія “Метрополія”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 березня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство “Управляюча компанія “Метрополія” (далі по тексту – позивач, ПП “Управляюча компанія “Метрополія”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Управляюча компанія “Метрополія” з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов’язань за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ “Промбудінвест”, в результаті якої складено акт від 23 жовтня 2011 року №381/1-22-20-34287470; 2) визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2011 року №0005982220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3026/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 квітня 2013 року.

В судовому засіданні 01 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 15 жовтня 2012 року №2060 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП “Управляюча компанія “Метрополія”, за результатами якої складено акт від 23 жовтня 2011 року №381/1-22-20-34287470 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Управляюча компанія “Метрополія” стосовно взаємовідносин з ТОВ “Промбудінвест” за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

За результатами Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2011 року №0005982220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ПП “Управляюча компанія “Метрополія” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 185 291,25 грн., у тому числі за основним платежем на – 185 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 46 458,25 грн.

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 185 833,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за даними акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Промбудінвест” встановлено нікчемність правочинів, укладених ТОВ “Промбудінвест” з підприємствами-контрагентами по ланцюгу постачання та не встановлено факту передачі товарів/послуг у зв’язку з відсутністю можливостей для здійснення господарської діяльності.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ “Промбудінвест”, та про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки стосовно взаємовідносин з ТОВ “Промбудінвест”, оскільки така перевірка проведена за відсутності законодавчо визначених підстав; та не погоджується зі збільшенням грошового зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними; висновки акта перевірки про нікчемність правочинів не підтверджуються жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи даний спір, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

Водночас ні наказ про призначення перевірки, ні Акт перевірки не містять посилань на відповідний підпункт пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

В якості підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Управляюча компанія “Метрополія” представник відповідача надав суду копію письмового запиту від 21 вересня 2011 року №15151/10/23-4011, адресованого позивачу.

З огляду на те, що письмовий запит від 21 вересня 2011 року №15151/10/23-4011 містить посилання на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПП “Управляюча компанія “Метрополія” проведена саме на підставі цієї норми.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим суд звертає увагу, що, окрім копії письмового запиту від 21 вересня 2011 року №15151/10/23-4011, адресованого ПП “Управляюча компанія “Метрополія”, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зокрема доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ПП “Управляюча компанія “Метрополія”, доказів відправлення письмового запиту від 21 вересня 2011 року №15151/10/23-4011 на адресу позивача та доказів ненадання останнім пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів на підтвердження обставин для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач не мав підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

В частині висновків Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП “Управляюча компанія “Метрополія” та ТОВ “Промбудінвест”, обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ПП “Управляюча компанія “Метрополія” (генпідрядник) та ТОВ “Промбудінвест” (субпідрядник) укладено договір субпідряду від 10 лютого 2011 року №01/ПИГ, відповідно до якого субпідрядник зобов’язується своїми силами і засобами виконати проекті роботи стадії П щодо реалізації будівництва схеми зовнішнього електропостачання готельного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 14В.

20 липня 2011 року між ПП “Управляюча компанія “Метрополія” (замовник) та ТОВ “Промбудінвест” (виконавець) укладено договір №07/ЕГЗК на виконання коригування техніко-економічного обґрунтування, за яким виконавець за завданням замовника зобов’язується виконати коригування перед проектної роботи “ТЕО схеми видачі потужності парогазової електростанції ТОВ “Комсомольська когенераційна компанія”.

Відповідно до актів приймання-передавання виконаних робіт від 31 жовтня 2011 року ТОВ “Промбудінвест” виконало обумовлені договорами роботи на загальну суму 2 755 000,00 грн.

ТОВ “Промбудінвест” виписало позивачу протягом липня 2011 року податкові накладні на загальну суму 1 115 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 185 833,00 грн.

За виконані роботи позивач перерахував на рахунок ТОВ “Промбудінвест” грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях податку на додану вартість за липень 2011 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Промбудінвест”, у зв’язку з придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Промбудінвест” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ПП “Управляюча компанія “Метрополія” здійснює діяльність у сфері електромонтажних робіт, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, інших будівельно-монтажних робіт, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та міститься в мережі Інтернет - http://metropoliya.com.ua/.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ “Промбудінвест” роботи замовлялись позивачем з метою виконання господарських зобов’язань згідно договору на виконання коригування техніко-економічного обґрунтування від 19 липня 2011 року, укладеного з ТОВ “Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат”, та згідно договору генпідряду від 02 серпня 2010 року №08/БП-01, укладеного з ЗАТ “Промівестгруп-1”.

На підтвердження використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів, укладених з ТОВ “Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат” та ЗАТ “Промівестгруп-1”, копії технічного завдання, протоколу погодження договореної ціни, специфікації; копії розроблених ТОВ “Промбудінвест” проектних робіт та техніко-економічного обґрунтування; копії ліцензій ТОВ “Промбудінвест” на здійснення діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ “Промбудінвест” здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Промбудінвест” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Промбудінвест”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08 листопада 2011 року №0005982220 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині – такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Управляюча компанія “Метрополія” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства “Управляюча компанія “Метрополія” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства “Управляюча компанія “Метрополія”, за результатами якої складено акт від 23 жовтня 2011 року №381/1-22-20-34287470 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Управляюча компанія “Метрополія” стосовно взаємовідносин з ТОВ “Промбудінвест” за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.”.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 листопада 2011 року №0005982220.

4. Зобов’язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Управляюча компанія “Метрополія” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко