Постанова № 31091621, 29.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2013 року Справа № 812/3296/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Іванович К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про повернення виконавчого листа, постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 15 квітня 2013 року провадження у справі було відкрите після усунення позивачем недоліків, виявлених судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 задоволено позовні вимоги до Головного управління соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації: зобов'язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів.

Для примусового виконання судового рішення, ним було отримано виконавчий лист від 06.02.2009 №2а-3266/08, який був направлений до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області. Постановою державного виконавця від 31.03.2009 року було відкрите виконавче провадження №12388651.

З листа Державної виконавчої служби України від 26.03.2013 №К-2892/3.1 та листа Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 26.03.2013 №1288/04.4-37/10, дізнався, що 22.08.2011 державним виконавцем на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та постанову про закінчення виконавчого провадження. Також з цих листів вбачається, що державним виконавцем не було накладено на боржника штраф відповідно до вимог ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» та не внесено подання правоохоронним органам для при притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, а виконавчий документ не був повернутий суду, що його видав.

Крім того, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 по даній справі судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про встановлення іншого способу та порядку виконання судового рішення з підстав відсутності відповідного бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні позову та додав, що на його адресу не надходили постанови про закінчення виконавчого провадження та постанови про повернення виконавчого документу, та вважає, що відповідач не довід правомірність своїх дій.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ним на адресу боржника - Головного управління соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації вимоги про виконання судового рішення. Листом №16/288833 від 05.06.2009 було повідомлено про неможливість виконання судового рішення з підстав не включення до переліку одержувачів фінансової підтримки на виконання державних цільових програм та надання послуг з перевезення категорій громадян, які мають пільги на послуги перевезення.

Також державний виконавець звертався до суду з заявою про заміну способу та порядку виконання судового рішення, однак ухвалою від 09.02.2011 в задоволенні даної заяви було відмовлено.

25.05.2011 державним виконавцем було направлено на адресу боржника запит про стан виконання судового рішення, а 30.06.2011 повторний запит, на який було отримано відповідь про неможливість виконання судового рішення з підстав зазначених раніш.

На підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, яка не була оскаржена позивачем у встановлені законом строки.

За таких підстав представник відповідача вважає дії правомірними, що вжиті відповідно до чинного законодавства, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами наступні обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року по справі №2а-3266/08 позовні вимоги ОСОБА_1 Були задоволенні у повному обсязі: визнана незаконною бездіяльність посадових осіб Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації у зв'язку з неприйняттям заходів по здійсненню виплат компенсації згідно з чинним законодавством фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за пільговий проїзд окремих категорій громадян приміським автомобільним транспортом по маршруту «Сєвєродонецьк-Новоастрахань»; зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів (а.с.11-14).

06 березня 2009 року за даним судовим рішенням було видано виконавчий лист (а.с.15).

Постановою Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області від 31.03.2009 було відкрите провадження за даним виконавчим листом.

21 травня 2009 року листом за №16/2564-33 Головне управління праці та соціального захист населення Луганської обласної державної адміністрації було повідомлено відповідача про неможливість виконання судового рішення з причин не включення до переліку одержувачів фінансової підтримки на виконання державних цільових програм та надання послуг з перевезення категорій громадян, які мають пільги на послуги перевезення (а.с.53-54).

09 березня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу за наслідками розгляду заяви Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області про заміну способу та порядку виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року по справі №2а-3266/08, якою було відмовлено у задоволенні заяви (а.с.16-17).

22 серпня 2011 року відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.52) на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», копії яких було направлено на адреси Головне управління праці та соціального захист населення Луганської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, Луганського окружного адміністративного суду простою кореспонденцією (а.с.48-50).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом. Іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону ті інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підглядають примусовому виконанню.

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документ цим Законом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Вимоги Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного від стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку; передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконанню рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Органом державної виконавчої служби після відкриття виконавчого провадження не було здійснено жодних передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо примусового виконання рішення (виконавчого листа) на користь позивача ОСОБА_2

Відповідачем не були виконані вимоги, встановлені частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору з боржника у разі невиконання ним рішення у 7-денний строк, встановлений для самостійного виконання та статей 75 і 89 Закону України «Про виконавче провадження» щодо перевірки виконання рішення, накладання на боржника штрафів за невиконання рішення без поважних причин та звернення з поданням (повідомленням) до правоохоронних органів про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за навмисне невиконання судового рішення.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ЕТ8 №005 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод»).

Таким чином, відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною; яка ускладнює його виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було вчинено у повному обсязі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для повного виконання судового рішення, у зв'язку з чим дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011 є протиправним, а постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011 за виконавчим листом №2а-3266/08 підлягає скасуванню.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем 22 серпня 2011 року не виносилась постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, відсутні підстави для визнання її протиправною та скасуванню, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011 протиправним.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп. (сімнадцять грн. 20 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 30 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова