Постанова № 31091484, 24.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року 810/551/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Аврамкин О.М.,

від відповідача - Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 53» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0034832210.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з невідображенням доходу від реалізації основних засобів і віднесенням до витрат звітного періоду вартості реалізованого металобрухту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в Акті перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств дохід від реалізації основних засобів - квартир визначався підприємством з урахуванням балансової вартості і вартості реалізації у відповідно до вимог чинного податкового законодавства, при цьому, підприємством було завищено валовий дохід на суму 102001,00 грн. Відносно твердження податкового органу про завищення валових витрат при реалізації металобрухту, позивач зазначив, що підприємством також двічі включено до складу валового доходу вартість реалізації металобрухту - до доходу від основної діяльності і до інших доходів, що фактично немає будь-якого впливу на зменшення податкового зобов'язання.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємством відбулось у зв'язку з заниженням позивачем доходу внаслідок невідображення у його складі вартості реалізованих квартир і віднесення до витрат вартості реалізованого металобрухту за ціною реалізації, проте, вказаний металобрухт не придбавався, а зібраний з відходів виробництва. На думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Під час судового розгляду судом було заслухано пояснення посадової особи, яка здійснювала перевірку позивача - ОСОБА_3 з приводу обставин встановлених у ході проведення перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Будівельно - монтажне управління № 53» з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 26.10.2012 № 459/22-1/01037137 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 3) податковим органом виявлено, що за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 встановлено заниження скоригованого валового доходу за ІІ квартал 2012 року на суму 644428,00 грн. від операційної діяльності, а саме у складі доходу не відображено вартість реалізованих квартир.

Згідно зі сторінкою 4 Акта перевірки, у перевіряємому періоді підприємством реалізовано дві квартири НОМЕР_2 і НОМЕР_1, які були переведені у нежитловий фонд і обліковувались на балансі підприємства як основні засоби.

Квартири розташовані в житловому будинку по АДРЕСА_2 реалізовано ОСОБА_4 за ціною 524800,00 грн. (балансова вартість 106438,26 грн.) і квартира НОМЕР_1 (126287,90 грн.) реалізована ОСОБА_5 за ціною 527784,00 грн.

На сторінці 5 Акта перевірки у розділі «Валові витрати» податковий орган зазначив, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період 01.01.2011 по 30.06.2012 встановлено завищення валових витрат на загальну суму 182921,00 грн. у тому числі І квартал 2012 року на суму 130433,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 52488,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 8) на вказані показники вплинуло відображення вартості реалізованого металобрухту за ціною реалізації, який не придбавався, а був зібраний із відходів виробництва. Металобрухт реалізовано ТОВ «Дніпромет» (код ЄДРПОУ 31606239).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення пункту 138.2 статті 138, пункту 146.13 статті 146, статті 176 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток підприємств у сумі 173743,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0034832210, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 217179,00 грн., з них 173743,00 грн. за основним платежем і 43436,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпункту том 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пунктом 146.13 статті 146 Податкового кодексу України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16.07.ю1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як було зазначено судом, під час перевірки позивача відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток ПАТ «Будівельно - монтажне управління - 53» у зв'язку з невідображенням у складі доходу вартості реалізованих квартир у житловому будинку в АДРЕСА_3 громадянам ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також заниження витрат у зв'язку з реалізацією металобрухту.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив суду, що вказані квартири належали підприємству на праві власності і були реалізовані фізичним особам. Суми коштів, отриманих від даних квартир підприємство віднесло до доходу за перевіряємий період.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії:

- звіту по проводці за 29.02.2012 за рахунком КТ в групі 361 и рахунок ДТ в групі 311, згідно з яким відображено платіжне доручення ОСОБА_5 на суму 20000,00 грн. в якості авансу за квартиру АДРЕСА_1, звіт по проводці за 19.04.2012 за рахунком Кт в групі 36 і ДТ в групі 311, згідно з яким відображено платіжне доручення ОСОБА_5 на суму 523784,00 грн. за квартиру АДРЕСА_1;

- звіту по проводці за 25.06.2012 за рахунком Кт в групі 361 і Дт в групі 311, згідно з яким відображено платіжне доручення ОСОБА_6 на суму 524800,00 грн. за квартиру АДРЕСА_2;

- довідку про реалізацію кватир за І півріччя 2012 року;

- копії виписок по рахунку в банку, відповідно до яких на рахунок позивача надійшли кошти за квартир НОМЕР_2 і АДРЕСА_1 від ОСОБА_6 у сумі 544800,00 грн. і ОСОБА_5 у сумі 543784,00 грн.;

- копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за січень - червень 2012 року;

- копію картки рахунку 71 за січень 2012 - червень 2012;

- копію рахунку 712 за січень 2012 - червень 2012.

Також, представник позивача надав суду копії договорів купівлі-продажу, засвідчені приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу - від 21.06.2012, укладеного між ПАТ «Будівельно-монтажне управління № 53» і громадянкою України ОСОБА_6, предметом якого було купівля-продаж квартири АДРЕСА_2 за ціною 544800.00 грн., а також від 19.04.2012 укладеного між ПАТ «Будівельно-монтажне управління № 53» і громадянином Білорусії ОСОБА_5, предметом якого було купівля-продаж квартири АДРЕСА_1, а також від 19.04.2012 за ціною 543784,00 грн.

Відносно реалізації металобрухту представник позивача пояснив, що за наслідками виконання позивачем господарської діяльності на будівельних об'єктах утворюються залишки металобрухту, яке підприємство реалізує покупцям. У перевіряємосму періоді одним з таких покупців було ТОВ «Дніпромет».

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії Актів комісії ПАТ «Будівельно - монтажне управління № 53» про оприбуткування металобрухту від 23.03.2012 № 1 на суму 56316,75 грн. і від 30.03.2012 № 2 на суму 74115,75 грн., від 20.04.2012 № 3 на суму 23957,25 грн., від 06.06.2012 № 4, від 07.06.2012 № 5 на суму 16007,10 грн.

Також, представник позивача надав суду копії договору від 22.03.2012 № 28 укладеного з ТОВ «Дніпромет» на поставку металобрухту - списаного обладнання, Актів зважування металобрухту ТОВ «Дніпромет», приймально-здавальних актів від 30.03.2012 3 051/053, від 23.03.2012 № 866/867, від 20.04.2012 № 502, Актів приймання чорних (вторинних) металів.

Крім того, представник позивача пояснив суду, що підприємством у І і ІІ кварталі 2012 року вартість металобрухту включено до складу витрат і двічі до складу валового доходу.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії картки рахунку 71 за січень 2012 - червень 2012, в якому двічі за 23.03.2012 підприємством зазначено суму 56316,75 грн. і суму 74115,75 грн. по рахунку 361.

Таким чином позивач надав докази реалізації квартир і металобрухту і відображення надходження коштів від їх продажу у бухгалтерському обліку підприємства.

Під час судового розгляд суд заслухав пояснення посадової особи податкового органу, яка здійснювала перевірку ОСОБА_3, яка пояснила, що податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на підставі розбіжностей між бухгалтерським і податковим обліком.

При цьому, посадова особа податкового органу не заперечувала самого факту реалізації позивачем квартир.

Оскільки в ході судового розгляду посадова особа податкового органу не пояснила суду, яким чином податковим органом було встановлено не відображення саме у податковому обліку, враховуючи що відповідач не заперечував факт відображення реалізації квартир у бухгалтерському обліку, двох квартир суд оголосив перерву у справі для надання часу з метою підготовки відповідачем пояснень. Проте, вказані пояснення суду надані не були.

У свою чергу представник позивача пояснив суду, що підприємством було фактично завищено валовий дохід за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, проте таке завищення жодним чином не вплинуло на ухилення від оподаткування.

Суд звертає увагу, що суми коштів від реалізації металобрухту відображені позивачем у бухгалтерській звітності двічі, проте, повторне таке відображення не впливає на податкові зобов'язання і жодним чином не зменшує належний до сплати податок на прибуток. Тобто, дана операція фактично не призвела до заниження оподатковуваного доходу.

За наведених обставин і враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0034832210 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.11.2012 № 0034832210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» судовий збір у сумі 2171 (дві тисячі сто сімдесят одну) грн. 79 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а

також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2013 р.