Рішення № 31091230, 08.05.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5891/2011

Провадження № 2/344/432/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області :

у складі головуючого судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укртелеком» філія «Дирекція первинної мережі», Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначає, що з 01.06.1992р. вона працювала в Івано-Франківському виробнично-технічному вузлі електрозвязку, вказує. що з 01.05.2008р. було створено Регіональний центр технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 та 05.05.2008р. позивач наказом №2-к переведена у цех технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №3 м. Івано-Франківська на посаду електромеханіка електрозвязку в оперативно-технічну групу. Наказом Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 від 18.04.2011р. за №273-к позивача звільнено з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Вважаючи своє звільнення незаконним, без достатніх для цього підстав, позивач просила суд поновити її на роботі та стягнути втрачений заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав і просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки серії БТ-ІІ №5224622 ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 25.06.1985р. та в період з 01.09.1985р. по 13.06.1990р. проходила навчання, а з 01.06.1992р. працювала на посадах електромеханіка звязку (електрозвязку) по 18.04.2011р., коли була звільнена на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.22- 24).

Листом від 01.02.2011р. начальник РЦТЕТТМ-6 ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що в звязку з перерахунком нормативної чисельності працівників, проведеного відповідно до наказу ВАТ «Укртелеком» від 20.12.2010р. №458 «Про зміни та доповнення до місцевих нормативів», наказу філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» від 05.01.2011р. №3 «Щодо затвердження Типового положення» та згідно з наказом РЦТЕТТМ-6 від 27.01.2011р. «Про затвердження переліку робочих місць (штатних одиниць), що вивільняються та створюються у звязку зі змінами внутрішньовиробничої структури» з 01.04.2011р. посада, яку вона займає підлягає вивільненню та запропоновано роботу в межах 0,2 штатної посади інженера електрозвязку в ОТГ в ЦТЕТТМ-2 з посадовим окладом 385,6 грн. в м. Луцьку. У разі відмови від зазначеної пропозиції адміністрація РЦТЕТТМ-6 має право звільнити ОСОБА_1 за п. 6 ст. 36 КЗпП України відмова від продовження роботи у нових істотно змінених умовах з виплатою вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку (ст.. 44 КЗпП України), а за умови подання заяви передбачена можливість звільнення за угодою сторін (п.1ст.36 КЗпП України). Про прийняте ОСОБА_1 рішення адміністрація РЦТЕТТМ-6 просила повідомити до 28.02.2011р. (а.с. 6).

ВАТ «Укртелеком» філія «Дирекція первинної мережі» видано наказ №47 від 04.02.12011р. «Про проведення позачергової атестації спеціалістів та фахівців» (а.с.43).

У відповідності до атестаційного листа атестації від 28.03.2011р. ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді (а.с. 44).

Протоколом №5 позачергового засідання атестаційної комісії РЦТЕТТМ-6 філії «Дирекція первинної мережі» ВАТ «Укртелеком» від 28.03.2011р. зафіксовано, що ОСОБА_1 під час аварійних ситуацій не завжди на належному рівні взаємодіє з безпосереднім керівником. Участі у відновленні мережі ТТМ при пошкодженні не приймає, з 8 заданих питань на 5 відповідей немає або невірні (письмові запитання та відповідь на них додаються) (а.с.45). Однак в підтвердження вказаного протоколу суду не представлено стороною відповідача зазначених письмових відповідей та запитань.

Актом від 28.03.2011р. комісійно було зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підпису в атестаційних листках про ознайомлення з результатами атестації (а.с. 46).

Згідно до наказу №173-к від 18.04.2011р. звільнено ОСОБА_1, електромеханіка електрозвязку 1 кат. ОТГ ДОСО ЦТЕТТМ-3 (м. Івано-Франківськ), 18 квітня 2011р. в зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 5).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

За положеннями ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Факт наявності згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 сторонами не оспорюється, а тому доказування не потребує.

Для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обовязків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоровя, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обовязків і не може бути підставою для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

В ч.2 ст.40 КЗпП України вказано, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

На це звертає увагу п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, де зазначено, що суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечно для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і не можливо перевести за його згодою на іншу роботу. Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.

Слід зазначити, що якщо працівник за результатами атестації визнаний таким, що не відповідає займаній посаді, власник має право його звільнити з додержанням встановленого порядку на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП не пізніше двомісячного строку з дня атестації. Звільнення після закінчення цього строку має кваліфікуватися як таке, що здійснене без правової підстави.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наказом №173-к від 18.04.2011р. позивачку звільнено з роботи в зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньою кваліфікації п. 2 ст. 40 КЗпП України. Невідповідальність займаної посаді - є неналежна кваліфікація.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 05.02.2001р. по 24.02.2001р. підвищувала кваліфікацію в Головному навчальному центрі ВАТ «Укртелеком» за напрямом «Обладнання та технічна експлуатація ВОСП SDH» склала іспит на оцінку «добре» та виконала випускну роботу, про що свідчить свідоцтво про підвищення кваліфікації СПК АЕ№074639, а також з 13.03.2006р. по 31.03.2006р. підвищувала кваліфікацію в Філілї «Центр післядипломної освіти» ВАТ «Укртелеком» за напрямом «Обладнання та техексплуатація ВОСП DWDM та SDH компанії ЕСІ» та виконала на «добре» випускну роботу, про що свідчить свідоцтво про підвищення кваліфікації СП №222575 та з 12.03.2007р. по 30.03.2007р. підвищувала кваліфікацію в Філілї «Центр післядипломної освіти» ВАТ «Укртелеком» за напрямом «Обладнання та технічна експлуатація ВОСП CWDM DWDM i SDH компанії ЕСІ» та виконала на «відмінно» випускну роботу, про що свідчить свідоцтво про підвищення кваліфікації 12СПК437033, копії яких долучені до матеріалів справи.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь - які докази щодо неналежного виконання позивачем трудових обов'язків, які були б результатом її недостатньої кваліфікації, а також відсутні відомості про те, що позивачу була запропонована інша робота, а наявні в справі матеріали, зокрема лист-повідомлення від 01.02.2011р. у взаємозвязку із іншими, наявними в справі та дослідженими судом доказами вказують на завуальовану форму спроби ухилення відповідача від відповідальності за незаконне звільнення позивача з роботи.

Наказ про звільнення позивача не містить достатніх підстав для її звільнення з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 КЗпП України і викладене приводить суд до висновку, що наказ про звільнення є незаконним.

Таким чином, встановлено, що відповідачем по справі порушена процедура розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, передбачена трудовим законодавством, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки у відповідача не було підстав для звільнення позивача за вказаними вище підставами, а тому вона повинна бути поновлена на роботі.

Ч.2ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою про доходи, яка наявна в матеріалах справи, середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, які передували звільненню становить: 3095,56 грн. (2938,22 + (5574,20-2321,30) : 2=3095,56), середня заробітна платня за 1 день становить 147,40 грн.(3095,56:21).

Строк вимушеного прогулу позивача складає 24 місяці 9 днів, втрачений заробіток за цей час становить 75620,04 грн.( 3095,56*24; 147,40*9). Відповідно до довідки Івано-Франківського міського центру зайнятості (а.с.72) позивачу виплачений дохід в сумі 18547,51 грн., а тому дана сума має бути вирахувана із розміру втраченого заробітку. За таких обставин сума в розмірі 57072,53 грн. (75620,04-18547,51) повинна бути відшкодована відповідачем позивачу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного позов підлягає до задоволення.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.40п.2, ст.235 КЗпП України та ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду електромеханіка електрозвязку 1 категорії ОТГ ДОСО ЦТЕТТМ-3 (м. Івано-Франківськ).

Стягнути з ПАТ «Укртелеком» (ідентифікаційний код 16479714) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) втрачений заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57072 (пятдесят сім тисяч сімдесят дві) гривні 53 коп.

Стягнути з ПАТ «Укртелеком» 114,70 грн. судового збору та 570,72 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, а в частині стягнення втраченого заробітку - в розмірі місячної суми платежу в сумі 3095,56 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

( Повний текст рішення виготовлений 08.05.2013р.)

Суддя О.В.Шамотайло