Рішення № 31091148, 30.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2013 р. Справа № 911/549/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "ВАТУТІНСЬКІНВЕСТБУД",

02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Електротехнічна, 11

до Фізичної особи - підприємця Краснової Оксани Володимирівни,

07440, Київська область, Броварський район, с. Жердова, вул. Леніна, 21

про стягнення 35 253,78 грн.

за участю представників:

позивача - Стовбан Н.І. (довіреність від 01.03.2013 № 13-147)

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "ВАТУТІНСЬКІНВЕСТБУД" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Краснової Оксани Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення 35 253,78 грн., з яких: 32 510,21 грн. - заборгованість з орендної плати, 576,04 грн. - заборгованість за вивезення твердих побутових відходів, 1 442,94 грн. - пеня, 724,59 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013.

У судове засідання 12.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.03.2013.

У судове засідання 26.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 11.04.2013.

27.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 8344 від 27.03.2013) позивачем подано письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У судове засідання 11.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 30.04.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

30.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 10806 від 30.04.2013) позивачем подано письмові пояснення до позовної заяви про відсутність акту повернення відповідачем орендованого приміщення, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Рішенням ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради від 28.11.2002 № 10, Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» визнане орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які враховуються на балансі підприємства.

До матеріалів справи позивачем долучено договори оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг за № 0187: від 01.09.2004 (дія якого закінчується 31.12.2004), від 01.01.2005 (дія якого закінчується 30.11.2005), від 01.01.2006 (дія якого закінчується 30.12.2006), від 01.01.2007 зі змінами до Договору (дія якого закінчується 31.03.2009), від 01.04.2009 (дія якого закінчується 31.10.2009).

Підставою виникнення спірних правовідносин сторін є договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.01.2010 № 0187, що укладений між Комунальним підприємством "ВАТУТІНСЬКІНВЕСТБУД" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Красновою Оксаною Володимирівною (орендар), (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.12.2009 № 1229 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) за адресою: вул. Матеюка, 15, загальною площею 68,70 м2.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Згідно пункту 2.1. Договору обєктом оренди є нежитлове приміщення площею 68,70 м2; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною Договору (додаток 5).

Обєкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд», який є орендодавцем (пункт 2.3. Договору).

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору, відповідачем не у повному обсязі сплачена орендна плата і комунальні послуги та наявна заборгованість у загальному розмірі 33 086,25 грн.

Згідно пункту 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням Деснянської райради № 7 від 07.12.2006, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною до Договору (додаток 1), на дату підписання Договору становить 1 967,07 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до пункту 3.5. Договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання передачі об'єкта оренди (при укладенні договору вперше). При поверненні об'єкта оренди орендодавцеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання передачі.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, на рахунок орендодавця (пункт 3.6. Договору).

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 статті 759, частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правовідносини сторін Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 статті 1 цього Закону, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

До матеріалів справи надано акт прийому - передачі спірного майна позивачем в оренду відповідачу від 01.09.2004. Стосовно даного акту позивачем роз'яснено, що його складено під час укладання першого договору оренди між сторонами щодо спірного майна, оренду якого було згодом продовжено шляхом укладання відповідних договорів, що надані позивачем до матеріалів, останнім з яких є спірний Договір і, на момент розгляду справи, майно відповідачем з оренди не поверталось. Акту повернення спірного майна з оренди суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в Додатку 2 від 01.01.2010 до Договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що Договір, у порядку, встановленому законодавством, розірвано або визнано недійсним.

Договір укладено з моменту підписання до 31.12.2010 (пункт 9.1. Договору).

Згідно з пунктом 9.3. Договору, після закінчення строку дії Договору оренди, орендоване приміщення має бути звільненим і передано орендодавцю за актом. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщення в розмірі орендної плати та комунальних платежів.

Частиною 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Так, частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані правові норми передбачають, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо, проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

У матеріалах справи відсутні письмові заперечення сторін про продовження дії Договору та акт між сторонами про повернення орендованого майна з оренди, крім того, наявність таких заперечень та належне повернення майна з оренди не заперечено відповідачем, з огляду на вказане, на підставі статей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про продовження дії Договору до 01.12.2012.

Договір спрямований на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями, що, в свою чергу, породжує його обов'язок сплачувати плату за користування орендованим комунальним майном, вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Однак, як встановлено судом за наявними матеріалами справи, відповідач, починаючи з вересня 2011 року, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором. Так, орендна плата, що мала бути сплачена за період з вересня 2011 року по листопад 2012 року, не сплачена в повному обсязі.

У результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором, за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 32 510,21 грн. та заборгованість з відшкодування витрат на утримання прибудинкової території в сумі 576,04 грн. (з травня 2010 року по грудень 2011 року).

Як передбачено абзацем 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідачем до матеріалів справи не додано доказів здійснення розрахунку з позивачем за Договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також пунктом 5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно пункту 1.1. Додатку № 2 кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця.

Відповідно до пункту 1.2. Додатку № 2 податок на додану вартість сплачується власниками окремо від комунальних послуг у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 5.1. Договору розрахунок оплати за вивезення твердих побутових відходів здійснюється за видом діяльності підприємства та тарифами на вивезення 1 куб. м. відходів та витрат на утримання прибуткової території. Оплата дорівнює 35,56 грн.

Заборгованість відповідача за вивезення твердих побутових відходів за період з травня 2010 року по грудень 2011 року складає 576,04 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати на суму 32 510,21 грн. та заборгованості з відшкодування витрат на утримання прибудинкової території, що передбачено пунктом 3.7. Договору, а саме: за вивезення твердих побутових відходів, на суму 576,04 грн.

Крім того, позивачем на підставі пункту 6.2. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день, що підлягає сплаті за Договором, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством, яка складає 1 442,94 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши власний перерахунок розміру заявленої до стягнення пені, дійшов висновку, що за порушення строків виконання того грошовового зобов'язання, за яке заявляється у позові стягнення пені, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 439,07 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення 724,59 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 724,59 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 33 086,25 грн. основної заборгованості (борг з орендної плати та борг за вивезення твердих побутових відходів), 1 439,07 грн. пені та 724,59 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 3,87 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Краснової Оксани Володимирівни (07440, Київська область, Броварський район, с. Жердова, вул. Леніна, 21, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2879416464) на користь Комунального підприємства "ВАТУТІНСЬКІНВЕСТБУД" (02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Електротехнічна, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30977943) 33 086 (тридцять три тисячі вісімдесят шість) грн. 25 коп. основної заборгованості, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 59 коп. 3% річних, 1 439 (одна тисяча чотириста тридцять девять) грн. 07 коп. 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 31 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 07.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук