Постанова № 31091115, 25.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 квітня 2013 р. Справа № 802/1463/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Олійника Д.А.

представника відповідача: Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПБМП "Надія"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ПБМП "Надія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення .

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 25.02.2013р. по 26.03.2013р. податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного багатопрофільного малого підприємства "Надія" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Матадор" за листопад 2011 року та липень 2012 року, результат якої оформлений актом від 28.02.2013р. № 670/2205/13307562. Встановивши порушення податкового законодавства, відповідачем по справі сформовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. за № 0000302206 за яким сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 8558 грн. та штрафні санкції в сумі 2139 грн. Оскільки зафіксовані порушення не відповідають дійсності позивач звернувся з позовом щодо їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному об'ємі, на підставі та в межах позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав що викладенні в запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У період з 25.02.2013р. по 26.02.2013р. працівниками Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного багатопрофільного малого підприємства "Надія" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Матадор" за листопад 2011 року та липень 2012 року.

В ході здійснення перевірки встановлено наступні порушення: пп.198.1, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) в результаті чого платником завищено ряд.17 "Усього податкового кредиту" по декларації за листопад 2011 року на 3625, 0 грн. та липень 2012 року на 4933,0 грн; занижено ряд.18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" по декларації за листопад 2011 року на 3625,0 грн. та липень 2012 року 4933,0 грн.; занижено ряд.25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від"ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду"по декларації за листопад 2011 року на 3625,0 грн. та липень 2012 року 4933,0 грн. (а.с.25). Результат даної перевірки оформлений актом від 28.02.2013р. № 670/2205/13307562 ( надалі - акт від 28.02.2013р.).

13.03.2013р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000302206 за яким сума грошового зобов'язання становить 10697 грн. (а.с.27).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Так, п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положення п.79.2 ст.79 ПК України передбачають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що перевірка позивача проводилась на підставі наказу Вінницької ОДПІ від 25.02.2013р. №739.

У відповідності до п.86.4 ст.86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, що встановлено п.86.8 ст. 86 ПК України.

Надаючи правову оцінку питанню, щодо порядку проведення перевірки позивача та процедуру винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд приходить до висновку, що Вінницькою ОДПІ не порушено норми, щодо процедури оформлення результатів перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом перевірки позивача були достовірність та нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "МАТАДОР" за листопад 2011р. та липень 2012р. Так, згідно поданих для перевірки Вінницькії ОДПІ первинних документів: податкової накладної від 28.11.2011р. №83 та видаткової накладної від 28.11.2011 №РН-0000876 - податок на додану вартість за листопад 2011р. становить 3625.0 грн.; податкової накладної від 31.07.2012р. №631 та видаткової накладної від 31.07.2012 №РН-4630 - податок на додану вартість за липеь 2012р. становить 4933,33грн.

Перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "МАТАДОР" і ПБМП "Надія" за листопад 2011р. та липень 2012р., тому що відповідні документи, якими відображено в податковому обліку операції по придбанню пічного палива та бітуму не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для перевірки було надано: договір поставки №12 від 25.11.2011р., договір поставки №47 від 20.07.2012р., укладені між ТОВ "Матадор" і ПБМП "Надія"; податкові накладні та видаткові накладні на отриманий товар за листопад 2011р. та липень 2012р.; податкові декларації з ПДВ за листопад 2011р. та липень 2012р.; платіжні доручення про оплату одержаного товару.

У відповідності до ст.772 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно Договору поставки №12 від 25.11.2011р. (а.с.43-45), який укладений між ТОВ "МАТАДОР"(Постачальник) та ПБМП "Надія" (Покупець), Постачальник зобов"язується передати у встановлений термін товар, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його. Товаром є пічне паливо, визначене у видаткових накладних (п.п.1.1, 1.2 вказаного договору). Відповідно до договору №47 віж 20.07.2012р. (а.с.46-48), який укладений між ТОВ "МАТАДОР"(Постачальник) та ПБМП "Надія" (Покупець), Постачальник зобов"язується передати у встановлений термін товар, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його. Товаром є бітум, визначене у видаткових накладних (п.п.1.1, 1.2 вказаного договору).

На виконання умов вищевказаних договорів в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 28.11.2011р. №РН-0000876 (а.с.41) та від 31.07.2012 №РН-4630 (а.с.42).

В ході судового розгляд справи, представником відповідача акцентовано увагу суду на той факт, що в процесі проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МАТАДОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "МАТАДОР" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за березень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 року та встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів від контрагентів-постачальників.

Однак, суд вважає, що дане посилання є безпідставним, тому що ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс" не мають жодного відношення до позивача.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог судом враховано той факт, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" визначено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до п.85.8 ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тобто, у випадку недостатності документів в ході проведення перевірки платника податків, податковий орган має право отримувати копії документів, що належать до предмета перевірки, в зв'язку з чим, посилання щодо недостатності документів не знаходять свого підтвердження.

Отже, дослідивши матеріли справи в розрізі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що наявні документи підтверджують реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "МАТАДОР".

Положення п.198.1 ст.198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою податковою накладною.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, досліджуючи матеріали справи, на підставі даних правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за листопад 2011р. та липень 2012р., адже встановленні Вінницькою ОДПІ порушення не знайшли свого підтвердження, в ході судового розгляду справи, а відтак податкове повідомлення рішення № 0000302206, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 10697 грн. підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ПБМП "Надія" судові витрати на сплату судового збору в сумі 35 грн.00 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення № 0000302206 від 13.03.2013 року Вінницької обєднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПБМП "Надія"судові витрати в розмірі 35 грн.00 коп.(тридцять п"ять гривень нуль копійок), сплаченого згідно квитанції № 4 від 20.03.2013 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна