Постанова № 31090254, 29.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2013 р. Справа №2а-3016/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- ОСОБА_4 довіреність № 1407 від 07.04.11, представника відповідача- Антипов Є. С. довіреність № 13958/10/10-0 від 17.10.12; Воєнна З. Н. довіреність № 11863/10/10-0 від 20.08.12, адміністративну справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

за участю прокуратури АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 азвернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, за участю прокуратури АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2011 №0000091701, №0000121701, №0000101701, №0000111701.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Протягом січня 2011 року ДПІ у м. Керчі були проведена невиїзні документальні перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту СПД ОСОБА_3.6

- за квітень 2010 року за операціями з ТОВ «ТК «Е-літ Клас»,

-за квітень 2010 року за операціями з ТОВ «Вільзевул»,

-за серпень 2010 року за операціями з ТОВ «Караван тревел»,

-за жовтень 2010 року за операціями з ТОВ «Віп-Респект».

Результати перевірок були оформлені актами від 26.01.2011, в яких зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»:

занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 416417,43 грн. за операціями з ТОВ «ТК «Е-літ Клас» у квітні 2010 року,

занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 719601,20 грн. за операціями з ТОВ «Вільзевул» у квітні 2010 року,

занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 404730,00 грн. за операціями з ТОВ «Караван тревел» за серпень 2010 року,

занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 140341,67 грн. за операціями з ТОВ «Віп-респект» за жовтень 2010 року.

Відповідно до вимог статті 53 ПК України, 31.01.2011 ДПІ у м. Керч були прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ:

№0000101701 за основним платежем - 404670,00 грн., за штрафними санкціями -101167,50 грн.;

№0000111701 за основним платежем - 140341,67 грн., за штрафними санкціями - 35085,42 грн.;

№0000091701 за основним платежем - 416417,43 грн., за штрафними санкціями 104104,36 грн.;

№0000121701 за основним платежем - 719601,20 грн., за штрафними санкціями - 179900,30 грн.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосування Закону України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність з 01.01.2011, у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту позивачем.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як зазначалося в актах перевірки позивача за 26.01.2011 згідно бази даних ДПА України перелічені контрагенти ТОВ «ТК «Е-літ Клас», ТОВ «Вільзевул», ТОВ «Караван тревел», ТОВ «Віп-Респект» не знаходяться за юридичною адресою, до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до наданих для перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів СПД ОСОБА_3

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно експертного висновку від 10.08.2012 №27 розмір податкового кредиту, задекларованого позивачем за операціями з ТОВ "ТК "Е-літ клас", ТОВ "Вільзевул", ТОВ «Віп-респект», ТОВ «Караван тревел» підтверджується виключно витратними накладними та податковими накладними. Справжність та відповідність вказаних документів вимогам Закону про ПДВ, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно наявність обов'язкових реквізитів сторонами не заперечується. Разом з тим суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 25.11.2009 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 25.11.2009 серії НОМЕР_1. 17.12.2009 позивачем отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за НОМЕР_2. Платником податків здійснюються оптова торгівля іншими непродовольчими товарами (код КВЕД 51.47.9.).

Відповідно до п. 1 ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У пункті 3 статті 263 цього Кодексу наведено форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання, зокрема, оптова торгівля.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг (пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004). Оптова торгівля здійснюється, як правило, за договором поставки. Згідно з пунктом 1 статті 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Для оптової торгівлі головною відмінною особливістю є категорія покупців - це суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи, їх філії (відокремлені підрозділи).

Як встановлено в актах невиїзних перевірок від 26.01.2011, позивач мала господарські стосунки з ТОВ «ТК «Е-літ Клас», ТОВ «Вільзевул», ТОВ «Караван тревел», ТОВ «Віп-Респект».

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи:

ТОВ "ТК "Е-ЛІТ КЛАС" (36884011) здійснює 51.90.0 ІНШІ ВИДИ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ (основний), не знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності;

ТОВ "ВІЛЬЗЕВУЛ" (37193239) здійснює 74.14.0 КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПИТАНЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ (основний), знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності;

ТОВ "ВІП-РЕСПЕКТ" (36519675) здійснює 51.90.0 ІНШІ ВИДИ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ (основний), не перебуває в процесі припинення

ТОВ "КАРАВАН ТРЕВЕЛ" (37102445) здійснює 51.90.0 ІНШІ ВИДИ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ (основний), знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) анульовані свідоцтво платників ПДВ: ТОВ "ТК "Е-ЛІТ КЛАС" (36884011) 28.01.2011, ТОВ "ВІЛЬЗЕВУЛ" (37193239) 17.08.2011, ТОВ "ВІП-РЕСПЕКТ" (36519675) 02.11.2010, ТОВ "КАРАВАН ТРЕВЕЛ" (37102445) 01.11.2010.

Таким чином судом встановлено, що на момент вчинення господарських операцій постачальники позивача мали належний обсяг право та дієздатності, були платниками податку на додану вартість.

При проведенні перевірки платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

СПД ОСОБА_3 не надала під час проведення перевірки органами податкової служби, а також під час судового розгляду справи господарські угоди, укладені з постачальниками ТОВ "ТК "Е-літ клас", ТОВ "Вільзевул", ТОВ «Віп-респект», ТОВ «Караван тревел», що виключає можливість визначити на яких саме умовах було здійснено поставу товару від даних контрагентів.

Судом встановлено, що юридична та фактична адреса постачальників позивача зареєстрована у м. Києві, що обумовлює необхідність застосування транспортних засобів для перевезення товару до м. Керчі.

Проте позивачем ні під час перевірки, ні під час судового засідання не надано документів на підтвердження операцій перевезення товарно-матеріальних цінностей від м. Києва до м. Керч, що ставить під сумнів реальність проведених господарських операцій.

Не було позивачем також надано суду будь-яких інших документів, які б свідчили про здійснення поставки товару, його належного оприбуткування та зберігання на складі.

З урахуванням цього, наявні в матеріалах справи видаткові накладні не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відвантаження позивачем товару від контрагентів.

Судом досліджені видаткові та податкові накладні, що отримані позивачем. Так, на приклад, згідно видаткової накладної від 02.08.2010 №80202 від ТОВ «Караван Тревел» було отримано картоплю у кількості 4т, рибу заморожену 1,9 т, консерви рибні 132,5 кг, шпроти 78,7 кг, філе рибне 255 кг, оселедець 240 кг, кури бройлер 3 т. та інша продукція на загальну суму 200000,00 грн. З урахуванням того, що частина продукції є швидкопсувною, позивачем не надано доказів про наявність відповідних приміщень для її зберігання. Разом з тим відповідачем наведено про відсутність необхідних приміщень ї в постачальника.

Згідно видаткової та податкової накладної від 30.04.2010 №493 від ТОВ «ТК «Е-літ Клас» було отримано 1 т куб. м накривки стін, 100 куб. м. штукатурки, 110 куб. м. накривки стін на штукатурці та інші товари на загальну суму 55545,88 грн.

Під час перевірки встановлено, а позивачем не спростовано, що а ні в ТОВ «ТК «Е-літ Клас», а ні в СПД ОСОБА_3 не встановлено наявність найманих працівників які б мали змогу виконувати вантажно-розвантажувальні роботи з приймання продукції.

Також за видатковою та податковою накладною від 01.11.2010 №110103 позивачу передані послуги ТОВ «Вельзевул» з погодження містобудівного обґрунтування міста відпочинку в с.Чубинське Київської області, складання кошторисів по проекту с. Чубинське Київської області, збір вихідних данніх в с. Чубинське Київської області, поточний ремонт покрівлі НАН по вул. А.Заболотного, 148, прибирання сміття, інвентаря. Під час перевірки встановлено, а позивачем не спростовано, що а ні в ТОВ «Вельзевул», а ні в позивача не має будь-якої нерухомості, яка б потребувала проведення ремонту, прибирання сміття. Також позивачем не надано вихідних данніх, містобудівного обґрунтування, кошторису, погоджень та доказів зв'язку з господарською діяльністю проектування міста відпочинку у с. Чубинське Київської області.

Зазначені та інші документи позивача були об'єктом експертного дослідження. Згідно висновку експерта від 29.03.2013 №82 встановити використання товарно-матеріальних не надалося можливим.

Судом встановлено, що оплата за товари була проведена лише на користь ТОВ ТК «Е-Літ Класс» у сумі 2760105,50 грн. згідно прибуткових касових ордерів.

Згідно пункту 33. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, приймання готівки за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства, проводиться в каси підприємства.

ТОВ «Е-літ Клас» знаходиться у м. Києві. Позивачем не надано доказів її находження у м. Києві 1, 8, 12, 14, 15, 17, 20, 22, 30 квітня 2010 року, тобто у дати, які зазначені у квитанціях про прийняття готівки.

Під час перевірки відповідачем досліджені відомості, що були надані податковими органами за місцем реєстрації контрагентів позивача, в яких наведено, що податкові зобов'язання по постачанню товарів СПД ОСОБА_3 в деклараціях з ПДВ не задекларовані, податкові накладні не відображені.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини зазначає, що першою та найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном має бути законним. Це положення буде порушене, якщо оскаржуване втручання здійснюватиметься "явно з порушенням національного закону" (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). До того ж відповідно до усталеної практики Суду втручання, включно з таким, що стало результатом заходу із забезпечення сплати податків, повинно забезпечувати "справедливий баланс" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Це, зокрема, означає, що між застосованими засобами та переслідуваними цілями має існувати розумна пропорційність.

Встановлені судом обставини підтверджують правомірність висновків податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту навіть за наявності податкових накладних, а тому суд погоджується з визначеним позивачеві грошовим зобов'язанням, вважає його достатнім та пропорційним, а тому відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.04.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 07.05.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська