Постанова № 31088908, 11.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1352/13-a

категорія 9.2.1

11 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кармеліт"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 12.12.2012 р. №000102223 в частині застосування штрафних санкцій на суму 5050грн. 64коп.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної Державної податкової інспекції Житомирської області від 12.12.2012 року № 000102223 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармеліт" штрафних санкцій на загальну суму 5050,64 грн., в т.ч.: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 800,64 грн. - 800,64 грн.; за порушення встановленого у п. 1 ст. 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ та організацій в кількості 25 квитанцій - 4250,00 грн.

Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого приймалося податкове повідомлення - рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 5050,64 грн. є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України, а тому податкове повідомлення - рішення в цій частині має бути визнане нечинним на таких підставах.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував щодо заявленого позову, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Бердичівськоєю об'єднаною Державною податковою інспекцією Житомирської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт "Про результати фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення податків розрахунків операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів" від 21.12.2012 року № 075/06/03/23/25306562

На підставі зазначеного акта податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.12.2012 року № 000102223 , яким до товариства з обмеженою відповідальністю "Кармеліт" застосовано штрафні санкції на загальну суму 7364 грн. (сім тисяч триста шістдесят чотири гривні), в т.ч.:

1) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на 472,40 грн. - 944,80 грн.;

-за невиконання друку щоденних фіскальних звітних чеків за 07.03.2012 р„ 12.06.2012 р„ 24.09.2012 р. - 1020,00 грн.;

2) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані в установленому порядку на загальну суму 174,28 грн. - 348,56 грн.;

3) за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 800,64 грн. - 800,64 грн.;

4) за порушення встановленого у п. 1 ст. 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ та організацій в кількості 25 квитанцій - 4250,00 грн.

Встановлено, що позивач частково погоджується з порушеннями викладеними в акті перевірки та оскаржує суму штрафних санкцій в розмірі 5050,64 грн., щодо останніх двох правопорушень, які, на думку позивача, не були ним вчинені та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 800,64 грн.судом встановлено наступне.

Під час проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено порушення, зокрема, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, за що передбачена відповідальність, встановлена п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995 року у розмірі сплачених коштів.

Відповідачем в акті перевірки зазначено про відсутність документа, що підтверджує витрачання коштів по авансовому звіту № 2 від 29.02.2012 року в сумі 400,32 грн.

Проте, з копії вказаного авансового звіту вбачається, що сума витрачених готівкових коштів складає 156,60 грн., що підтверджується платіжним документом № 267336 від 10.02.2012 року.

Отже, вказана відповідачем як в акті перевірки сума по авансовому звіту № 2 від 29.02.2012 року, так і в подальшому в податковому повідомленні- рішенні сума фінансової санкції (400,32 грн. + 400,32 грн. = 800,64 грн.) не відповідають дійсності.

Встановлено, що, на підтвердження сплати позивачем готівкових коштів по авансовому звіту № 1 від 25.01.2012 року на суму 400,32 грн. відповідачу була надана розписка № 272452 від 06.01.2012 року , яка податковим органом не визнається розрахунковим документом.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 2 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 від 06.07.1995 року, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно із п. 15 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Водночас, приписами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків.

Із аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що продавець зобов'язаний видати покупцю розрахунковий документ і це може бути розписка, що засвідчує факт продажу та отримання грошових коштів.

Отже, застосовані до товариства штрафні санкції за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, на загальну суму 800,64 грн. є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України.

Щодо порушення передбаченого п. 1 ст. 9 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" судом встановлено наступне.

Податковий орган зазначає, що на порушення п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при одержані готівкових коштів в касу підприємства від ФОП ОСОБА_1 за оренду приміщення у ТОВ "Кармеліт" останній не було видано корінців прибуткових касових ордерів у період з січня по жовтень 2012 року включно в кількості 25 квитанцій, за що передбачена відповідальність, встановлена п. 7 ст. 17 цього ж Закону у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, зазначена відповідачем кількість невиданих корінців не підтверджена матеріалами справи.

Разом з тим, статтею 85 Податкового кодексу України встановлений порядок надання платниками податків документів під час проведення органами державної податкової служби перевірок. Зокрема, частиною 7 вказаної статті зазначено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.

В аті перевірки відсутній перелік документів, які, на думку останнього, пов'язані з предметом перевірки, та серед яких відсутні копії спірних ордерів.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі - продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

За приписами статей 759 та 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Разом з тим, відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послгу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об'єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживна річ (стаття 760 ЦК України), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 ЦК України).

Тобто, договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг (лист Міністерства юстиції України від 23.02.2004 р. № 8-11-19) і відповідно не підпадає під дію Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Отже, в розумінні ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оренда нерухомого майна не є послугою.

Тому на позивача не може бути покладена відповідальність, встановлена п. 7 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Таким чином, застосовані до позивача штрафні санкції за порушення п. 1 ст. 9 вище вказаного Закону є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012року № 000102223 в частині застосування штрафних санкцій на суму 5050грн. 64коп. не надано, а тому з урахуванням вище викладеного, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.12.2012року № 000102223 в частині застосування штрафних санкцій на суму 5050грн. 64коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 17 квітня 2013 р.