Рішення № 31087564, 07.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2013 Справа № 901/711/13-гЗа позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

до Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт»

про стягнення 314436,01грн.

Суддя Н.С. Пєтухова

представники:

від позивача - Аметов С.Д., довіреність № 05-д від 01.02.2013, начальник відділу нормативно - правового забезпечення;

від відповідача - Красильникова В.З, довіреність № б/н від 29.10.2012, начальник юридичної служби порту

Суть спору: Позивач - Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» та просить суд: стягнути на користь бюджету Автономної Республіки Крим неустойку за безпідставне користування майном у сумі 314436,01 грн. та стягнути на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим сплачений судовий збір.

Позивні вимоги позивач мотивує тим, що згідно п.3.11 договору у редакції додатковій угоди №16 від 26.11.2009 у разі припинення (розірвання) договору оренди, Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Акт приймання - передачі майна надається Орендодавцю у місячний термін після його підписання, в противному випадку, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати до моменту надання Орендодавцю акта приймання-передачі. Якщо Орендар протягом місяця після припинення дії цього договору не повертає орендоване майно, Орендодавець має право вимагати від Орендаря уплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення за необґрунтоване використання майна, а також позивач посилається на ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов. В частності відповідач посилається на те, що відсутня його вина в несвоєчасному поверненні майна, тому вважає, що позивні вимоги позивача необґрунтовані та нарахування неустойці неправомірне. В відзиві на позов відповідач також просить суд зменшити суму нарахованої неустойці, згідно частині 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні позивач надав заперечення на відзив відповідача, яки долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач підтримав позивні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов, а також заявив у судовому засіданні про пропущення позивачем строку позивної давності для стягнення неустойкі за період з січня 2012 по січень 2013.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В с т а н о в и в:

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

02 січня 2002 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (надалі - Фонд майна) і Керченським морським торгівельним портом (надалі - Відповідач) було укладено договір оренди (надалі - Договір)цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО «Південрибсудноремонт», що належить Автономній Республіці Крим, розташованого за адресою: вул. Айвазовського, 29, м. Керч (надалі - Майно).

Зазначене майно було передано Відповідачу за актом приймання-передачі від 09.01.2002.

У продовж дії Договору між Фондом майна та відповідачем вносились певні зміні до Договору шляхом укладання додаткових угод.

Термін дії Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 20.08.2002, було встановлено до 31.12.2011.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Фонд майна повідомив Відповідача про те що не має наміру продовжувати дію Договору (лист від 29.09.2011 №08-21/8203 а.с.41).

Пунктом 10.7. Договору, у редакції "додаткової угоди №13 від 30.11.2007, передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінченні строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Листом від 30.01.2012 Фонд майна повідомив Відповідача про те що Договір припинив свою дію з 31.12.2011(а.с.42).

Відповідно до п. 5.8. Договору у редакції додаткової угоди №13 від 30.11.2007, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю або юридичній особі, вказаній Орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Оскільки відповідач не повертав орендоване майно Фонд майна змушений був звернутися з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012, у справі

№5002-33/745-2012 суд зобов'язав Відповідача повернути Фонду майна" цілісний

майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО

«Південрибсудноремонт», що належить Автономній Республіці Крім, розташований за

адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення. Але на цей час Відповідачем Майно не повернуто.

Пунктом 3.11. Договору у редакції додаткової угоди №16 від 26.11.2009, передбачено що у разі припинення (розірвання) договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Акт приймання-передачі Майна надається Орендодавцеві у місячний термін після його підписання, у противному випадку, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати до моменту надання Орендодавцю акта приймання-передачі.

Якщо протягом місяця після припинення дії цього договору не повертається орендоване Майно, Орендодавець має право вимагати від Орендаря уплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення за необгрунтовне використання майна.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, сплата неустойки.

Оскільки відповідач до цього часу не повернув орендоване майно, позивачем за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 нарахована неустойка за безпідставне користування майном у сумі 628871,90 грн.

Однак, враховуючи те, що відповідачем за цій же період на розрахунковий рахунок бюджету Автономної Республіки Крим сплачувалася орендна плата, сума якої станом на 12.02.2013 складає 314435,89 грн., то позивач просить стягнути неустойку за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 до бюджету Автономної Республіки Крим в сумі 314436,01 грн. (628'871,90 грн. (нарахована неустойка) - 314'435,89 грн. (сплачена орендна плата) = 314436,01 грн.).

Доводи відповідача про те, що позивні вимоги позивача необґрунтовані і неправомірні не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що за умовами договору сторони повинні здійснити інвентаризацію майна, скласти передаточний акт та акт незалежної оцінки майна, після чого здійснювати повернення майна за актом приймання-передачі. Зазначені дії здійснені не були, тому ДП «Керченський морський торговельний порт» вважає, що його віна у не поверненні майна відсутня.

Однак, як зазначалося у позові та підтверджено доказами, що додано до матеріалів справи враховуючи, що після припинення дії договору оренди ДП «Керченський морський торговельний порт» відмовився повертати орендований цілісний майновий комплекс, Фонд майна був змушений вирішувати питання повернення майна у судовому порядку.

Так, при розгляді справи № 5002-33/745-2012 господарським судом встановлено, що вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо повернення орендованого об'єкту у встановленому договором та законом порядку ДП «Керченський морський торговельний порт» виконані не були.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного суду від 08.10.2012 у справі № 5002-33/745-2012 задоволено позов Фонду майна Автономної Республіки Крим, ДП «Керченський морський торговельний порт» зобов'язано повернути Фонду майна цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО «Югрибсудоремонт», розташованого за адресою м. Керч, вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Клопотання відповідача про зменшення стягуваної суми неустойці судом залишене без задоволення, оскільки зазначені санкції передбачені законом.

Відповідачем у судовому засіданні заявлене про пропущення позивачем строку позивної давності для стягнення неустойки за період з січня 2012 по січень 2013, що є підставою для відмови в позові.

Згідно частині 4 статі 267 Цивільного кодексу України закінчення позовної давності про застосування якої заявлене стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Однак суд вважає, що позивачем строк позивної давності для стягнення неустойки не пропущений.

Згідно з частиною другою статі 267 Цивільного кодексу України наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 3-13гс12.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті судового збору відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.05.2013 були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписаний 08.05.2013.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312, ЄДРПОУ 01125554) на користь бюджету Автономної Республіки Крим (р/р 33213870700019, МФО 824026, код ЄДРПОУ 37978388, код платежу 22080400, банк отримувач ГУ ДКСУ в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь) неустойку за безпідставне користування майном у сумі 314436,01 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312, ЄДРПОУ 01125554) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України в Автономної республіки Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 6288,72 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Н.С. Пєтухова