Рішення № 31087324, 25.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції - Челюбєєв Є.В.

Категорія 24 Доповідач - Барсукова О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Санікової О.С.,

суддів: Барсукової О.І., Дундар І.О.,

при секретарі : Пасічній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електроенергію

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 28 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" ( далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_1 і зобов'язаний своєчасно вносити відповідну плату за спожиту електричну енергію. Проте, відповідач у період часу з вересня 1996 року по листопад 2010 року ухиляється від сплати платежів за отриману електричну енергію, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 271 грн. 37 коп.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, з нього підлягає стягненню індекс інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, що в грошовому вираженні складає 16,55 грн., та відповідно 3% річних - 11,78 грн.

Загальна сума заборгованості, яку просили стягнути з відповідача на користь позивача складає 299,70 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 28 грудня 2012 року в задоволенні позову ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Вважає, що відповідач повинен був повідомити енергопостачальника про зміну власника приміщення, до якого подається електроенергія; судом не встановлено з якого часу відповідач не є власником жилого приміщення, а також суд не залучив до участі у справі як співвідповідача дійсного власника квартири.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Чмірьова Л.С., яка діє на підставі довіреності, доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений телефонограмою 26.02.2013 року, зареєстрованою в журналі телефонограм № 1 за № 11014 відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт споживання відповідачем електричної енергії за вказаною позивачем адресою за період з вересня 1996 по листопад 2010 року та відмовив в задоволенні позову.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст.714 ЦК України, ст.ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Згідно із ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст.202 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії, яку до вказаної квартири подає позивач.

На ім'я ОСОБА_1 ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1.

Згідно довідки позивача відповідач своєчасно не сплачує кошти за спожиту електроенергію у зв'язку з чим за період з 01.09.1996 року по 21.04.2009 року виникла заборгованість в сумі 271-37грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання, просили стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що відповідно дорівнює 16-55грн. та 11-78 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те. що відповідач за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 1999 року.

Проте такий висновок суду передчасний.

Згідно п.42 Правил користування електричною енергією для населення, споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 7 днів до припинення користування електричною енергією у квартирі або на іншому об'єкті письмово повідомити енергопостачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожиту електричну енергію, включаючи день виїзду.

Вказані положення не були виконані ОСОБА_1 і саме на відповідача на день звернення з позовом до суду відкритий особистий рахунок за адресою, вказаною в позові та за якою утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію.

У ч. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі 1 книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов'язання», а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те. що правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання послуг з електропостачання, є грошовим зобов'язанням, в якому серед інших прав і обов'язків сторін, праву виконавця (кредитора) позивача вимагати від замовника (боржника) відповідача сплати грошей за надані виконавцем послуги на його користь відповідає кореспондуючий обов'язок замовника сплатити ці гроші.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення зі ОСОБА_1 індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд першої інстанції не вірно визначив характер правовідносин і прийшов до помилкових висновків при вирішені заявленого спору.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" задовольнити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 28 грудня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електроенергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 271,37 грн., інфляційні витрати в сумі 16,55 грн., три відсотки річних в сумі 11,78 грн., судові витрати в сумі 214,60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: