Постанова № 31086439, 26.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. Справа № 809/949/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С. М.,

за участю:

представника позивача - Гнатюк Т.Б.,

представника відповідача - Урядко Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит"

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області ДПС

про визнання дій протиправними щодо викладених в акті №395/220/30905968 від 04.03.2013 року висновків, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062200, №0000072200 та №0000082200 від 13.03.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (надалі також - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Державної податкової служби (надалі також - відповідач) про визнання дій протиправними щодо викладених в акті №395/220/30905968 від 04.03.2013 року висновків, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062200, №0000072200 та №0000082200 від 13.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що основою при винесенні вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу по нікчемності правочинів укладених між позивачем та такими його контрагентами як ТзОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС»», ТзОВ «Підшипник.ін.юа», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «ЄВРО ЮГ», викладений в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки документальної ТзОВ «Уніплит» №395/220/30905968 від 04.03.2013 року. Вказаний висновок відповідач сформував на підставі зустрічної перевірки контрагентів позивача - ТзОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС»», ТзОВ «Підшипник.ін.юа», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «ЄВРО ЮГ», виходячи з того, що їх господарська діяльність має ознаки фіктивності. Позивач вважає, що відповідач не вправі у своїх висновках визнавати правочини нікчемними, оскільки всі господарські операції, які мали місце між позивачем та його контрагентами, містять вичерпні ознаки реальності їх вчинення, що підтверджуються первинними документами, документами податкової та фінансової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві підтримала повністю. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Уніплит» з питань взаємовідносин із ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», в частині податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та в частині податку на додану вартість за квітень 2011 року, ТОВ «Підшипник.ін.юа» в частині податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та в частині податку на додану вартість за листопад 2011 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» в частині податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року та в частині податку на додану вартість за квітень, травень, липень 2012 року, ПП «ЄВРО ЮГ» в частині податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року та в частині податку на додану вартість за вересень 2011 року та березень 2012 року, ТОВ «ОВК-ТЕХНОЛОГІЯ» в частині податку на прибуток за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року та в частині податку на додану вартість за вересень 2012 року, ПП «Аеромакс-Сервіс» в частині податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та в частині податку на додану вартість за липень, листопад та грудень 2010 року було складено Акт № 395/220/30905968 від 04.03.2013 року (а.с.11-12), яким встановлено порушення позивачем п. п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню всього в сумі 26 028 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 9 700 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 16 328 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності всього в сумі 53 061 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 8 513 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 19 626 грн. за 3 квартал 2012 року в сумі 24 922 грн.;

пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4, п.201.6, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ «Уніплит» занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість, на загальну суму 25 511, 00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 2 617 грн., жовтень 2011 року на суму 14 199 грн., за січень 2012 року на суму 856 грн., за травень 2012 року на суму 1 597 грн., за червень 2012 року на суму 2 328 грн., за липень 2012 року на суму 3 905 грн..

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 13.03.2013 року №0000062200, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 26028,00 грн. (а.с. 16); від 13.03.2013 року №0000072200, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 36959,00 грн., з яких за основним платежем 25511,00 грн., за штрафними санкціями 11448,00 грн. (а.с. 14); податкове повідомлення-рішення форми «П» від 13.03.2013 року №0000082200, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 53061,00 грн. (а.с.15).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджувалося поясненнями представників сторін розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями проводився виключно по взаємовідносинах позивача із ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», в частині податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та в частині податку на додану вартість за квітень 2011 року, ТОВ «Підшипник.ін.юа» в частині податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та в частині податку на додану вартість за листопад 2011 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» в частині податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року та в частині податку на додану вартість за квітень, травень, липень 2012 року, ПП «ЄВРО ЮГ» в частині податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року та в частині податку на додану вартість за вересень 2011 року та березень 2012 року, ТОВ «ОВК-ТЕХНОЛОГІЯ» в частині податку на прибуток за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року та в частині податку на додану вартість за вересень 2012 року, ПП «Аеромакс-Сервіс» в частині податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та в частині податку на додану вартість за липень, листопад та грудень 2010 року.

Щодо висновку відповідача про нікчемність правочинів укладених між позивачем та такими його контрагентами як ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», ТОВ «Підшипник.ін.юа» ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ПП «ЄВРО ЮГ», ТОВ «ОВК-ТЕХНОЛОГІЯ», ПП «Аеромакс-Сервіс», суд зазначає наступне.

Згідно з договором про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом №11/04 від 10.01.2011 року ТОВ «Укрлісавтотранс» (Перевізник) зобов'язувався виконувати перевезення вантажів, а ТзОВ «Уніплит» (Замовник) - обов'язується надати для перевезення вантажі. Вид розрахунків згідно з умовами Договору був безготівковий (а.с.140-141).

Відповідно до договору поставки лісової сировини №10/01 від 10.01.2011 року ТзОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС» (постачальник) зобов'язується поставити ТзОВ «Уніплит» (покупцю) сировину: фансировину І, ІІ сорту, пиловник І, ІІ сорту (а.с.142-144).

Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями (а.с. 145-163, Т.2 а.с.19-34).

Підтвердженням фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Підшипник ін.юа» (постачальник) є договір поставки від 28.11.2011 року, відповідно до умов якого позивачем (покупець) придбано підшипники, підшипникові вузли, сальники та ремені, кількість та ціна яких вказується в погоджених сторонами рахунках-фактурах (а.с.163-164). Реальність даної господарської операції підтверджується видатковою накладною №307 від 29.12.2011 року (а.с.165), податковими накладними №38 від 30.11.2011 року, №24 від 20.12.2011 року та платіжними дорученнями (а.с.166, 167, Т.2, а.с.35, 52).

Так, згідно з договором поставки №24041 від 24.04.2012 року ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Постачальник) зобов'язувався передати в погоджені строки другій стороні - ТзОВ «Уніплит» (Покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с.168-170).

Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними та платіжними дорученнями (а.с.171-178, Т.2 а.с.36-51).

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин між ТзОВ «Уніплит» та ПП «ЄВРО ЮГ» суд зазначає наступне.

Відповідно до договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом №1114 від 09.08.2011 року Замовник - ТзОВ «Уніплит» зобов'язується надати для перевезення вантажі, а перевізник - ПП «ЄВРО ЮГ» - прийняти їх і доставити за місцем призначення (а.с.179-180).

Згідно Договору поставки лісової сировини №1111 від 04.09.2011 року ПП «ЄВРО ЮГ» (постачальник) зобов'язується поставити ТзОВ «Уніплит» (покупцю) сировину: фансировину І, ІІ сорту, пиловник І, ІІ сорту (а.с.181-183).

На підставі вищевказаного договору продавцем ПП «ЄВРО ЮГ» було виписано податкові та товарно-транспортні накладні, а також підписано акти приймання робіт (надання послуг) та отримано від позивача грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 184-250, Т.2 а.с. 53-120).

Судом встановлено, що на момент укладення позивачем правочинів із своїми контрагентами, останні на момент спірних правовідносин, перебували на загальній системі оподаткування обліку та звітності та були платниками ПДВ. (Т.2 а.с. 6-18).

Вищенаведені обставини, підтверджені належними первинними документами вказують про реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», ТОВ «Підшипник.ін.юа», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «ЄВРО ЮГ» та спростовують доводи відповідача, наведені в письмовому запереченні.

Таким чином, на підставі викладеного податковим органом було зроблено необґрунтовані та незаконні висновки про те, що господарські операції між ТОВ «Уніплит» та ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», ТОВ «Підшипник.ін.юа», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ПП «ЄВРО ЮГ» фактично не відбувалися, а ТОВ «Уніплит» порушено вимоги податкового законодавства. Суд приходить до переконання, що позивачем правомірно було включено до складу витрат витрати понесені в зв'язку із придбання фансировина та транспортні послуги від ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС» на суму 23 825,80 грн., а саме: за ІІ квартал 2011 року в сумі - 23 825,80 грн.; ТМЦ від ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» на суму 38 459 грн., а саме: за ІІ квартал 2012 року в сумі - 19 626 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі - 18 833 грн.; ТМЦ від ТОВ «Підшипник.ін.юа» на суму 4 326,68 грн., а саме: за І квартал 2012 року в сумі 4 326,68 грн.; фансировини та транспортні послуги від ПП «ЄВРО ЮГ» на суму 99 616,75 грн., а саме: за ІІІ квартал 2011 року в сумі - 18 347,50 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі - 70 994,25 грн. за І квартал 2012 року в сумі - 4 186 грн. та за ІІІ квартал 2012 року в сумі - 6 089 грн.

Суд вважає протиправним посилання представника відповідача на факт узгодженості сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, задекларованих позивачем за 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року, півріччя 2012 року та три квартали 2012 року та їх зменшення Актом проведеної перевірки №4311/220/30905968 від 26.12.2012 року з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 14 листопада по 12 грудня 2012 року Долинською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Уніплит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки зокрема було складено акт № 4311/220/30905968 від 26 грудня 2012 року.

На підставі висновків Акту перевірки, 10 січня 2013 року Долинською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000010220, № 0000030220 та №0000020220, які позивачем було оскаржено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Постановою вказаного суду від 20.03.2013 року позов ТОВ «Уніплит» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000010220, № 0000030220 та №0000020220 задоволено та скасовано прийняті податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі норм чинного законодавства та даних первинних документів ТОВ «Уніплит», судом зроблено висновок про те, що позивачем не було порушено вимог п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України та не занижено податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню на суму 26 028,00 грн.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оподаткування коштів у касі платника податку, в разу відсутності такого - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Статтею 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, однак в той же час право на формування суб'єктом податкового кредиту не поставлено в залежність від використання ним придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, при проведенні перевірки та викладення висновків, дане податковим інспектором не було прийнято до уваги, чим в свою чергу порушено законодавчо закріплене та гарантоване Податковим кодексом України, право суб'єктів підприємницької діяльності на зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках визначених Законом.

Так в п. 3.2.2. акту податковим інспектором зазначається, що в ході перевірки начебто було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТзОВ "Уніплит" та ТзОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», ПП «ЄВРО ЮГ», ТзОВ «Підшипник.ін.юа», а також ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

В зв'язку з тим, інспектор прийшов до висновку про те, що угоди поставки є безтоварними, а господарські операції ТзОВ «Уніплит» з цими контрагентами, на його думку, не мали реального товарного характеру.

Проте суд не може погодитися із такими висновками податкового органу виходячи із наступного.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 цієї ж статті визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, зважаючи на дані висновки податкового органу викладені в суперечності з нормами податкового законодавства, оскільки під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ «Уніплит» для огляду були представлені належним чином оформлені податкові накладні надані контрагентами, які в розумінні п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є беззаперечною підставою для нарахування податку, що відноситься до податкового кредиту.

Як вбачається із викладеного, у відповідності до приписів чинного законодавства України, платник податку набуває права на бюджетне відшкодування у випадку, визначеному ст. 200 Податкового кодексу України, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Щодо посилання податкового органу на неотримання всіх підтверджень по ланцюгу постачальників, варто зазначити, що Розділом V Податкового кодексу України, визначено платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету, тобто саме нормами зазначеного Кодексу регулюються всі питання пов'язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість, проте нормами зазначеного Кодексу право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період та наявні податкові накладні.

Крім того, в акті перевірки податковим органом також зазначається, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що по ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», ПП «ЄВРО ЮГ», ТОВ «Підшипник.ін.юа», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» відсутні податкові зобов'язання по ТОВ «Уніплит», тобто на думку інспектора не підтверджено факту поставки товару на користь ТОВ «Уніплит». До такого висновку інспектор прийшов на підставі наявних у податкового органу актів зустрічних податкових перевірок контрагентів позивача.

Зокрема, як зазначається інспектором у акті (п.3. розділу 1) Долинською ОДПІ отримано листа від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області, в якому зазначалося що в результаті проведеної у приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2011 року було складено Акт від 09.11.2012 року №3322/22-200/31612923, в якому зокрема викладаються висновки податкового органу про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «УКРЛІАВТОТРАНС» та ТОВ «ВЕКОЙЛ».

Відповідачем також зазначається, що ним було отримано листа від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в якому зазначається про проведення зустрічної звірки ТОВ «Підшипник.ін.юа» з питань підтвердження господарських відносин із ТОВ «УКХОЛОД» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року та відповідно складання довідки від 13.12.2011 №7723/22-5/37089325.

У вказаній довідці міститься інформація про те, що на виконання умов угоди ТОВ «Підшипник.ін.юа» було поставлено ТОВ «Уніплит» відповідні ТМЦ.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «Уніплит» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», то в акті перевірки податковим інспектором зазначається, що Долинською ОДПІ було отримано лист ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому зазначалося про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в результаті чого було складено Акт №7204/224/3269/32694389 від 12.12.12 року.

В акті безпосередньо викладені висновки податкового органу щодо фінансово-господарської діяльності ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» із контрагентами та зазначається про те, що вказаною перевіркою було встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» товарів у підприємців-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям у 2011-2012 рр.

Крім того, Долинською ОДПІ було також отримано лист від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЄВРО ЮГ», в якому також викладено висновки щодо правомірності діяльності ПП «ЄВРО ЮГ» із контрагентами та зроблено висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ПП «ЄВРО ЮГ» у липні 2012 року.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток приватних підприємств, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою формування податкового обліку платника податків.

Наведені в запереченні обґрунтування відповідача, що первинні документи позивача складені з метою формування податкової вигоди, шляхом укладення фіктивних угод, а тому не є допустимими засобами доказування, на думку суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки опираються виключно на результати невиїзних документальних перевірок без безпосереднього дослідження реальності господарських операцій, натомість встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарські операцій між позивачем та його контрагентами мали місце в реальному часі.

Крім цього, наявні в матеріалах справи копії первинних документів відповідають їх змісту та містять всі необхідні реквізити первинних документів, що фіксують факти здійснення операцій по поставці товарів та надання експедиційних послуг.

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), а також правову позицію Вищого адміністративного суду України, зокрема, викладену у постанові від 24.05.2012 року (Справа №К-26149/10) слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням тієї ж судової практики Вищого адміністративного суду України (Постанова ВАСУ від 14.11.2012 року №К/9991/50772/12), слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини. Наявність фактів порушення публічного порядку повинні бути доведені певними засобами доказування, в іншому випадку обраний відповідачем підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062200, №0000072200 та №0000082200 від 13.03.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо викладених в акті №395/220/30905968 від 04.03.2013 року висновків, то суд вважає дану вимогу безпідставною та необґрунтованою, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при проведенні перевірок платників податків визначений гл.8 ПК України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984).

Відповідно до пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Крім того, за змістом п.4 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 5 і 6 Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, належать: дата і місце складання; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, акт перевірки, так само і висновки, викладені в акті, не містять рішень суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Натомість п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України встановлено право платника податку оскаржити в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняті контролюючим органом, які відповідно до п. 14.1.157. ст. 14 Податкового кодексу України є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідачів у майбутньому.

Приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000062200, №0000072200 та №0000082200 від 13.03.2013 року Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", 77552, вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30905968 сплачений судовий збір в сумі 1160,50 грн. (одна тисяча сто шістдесять) гривень, 50 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 07.05.2013 року.