Рішення № 31086366, 29.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р.Справа № 922/948/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків до Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Харків про та за зустрічним позовом до простягнення 16 291,88 дол. США/еквівалент 130 221,00 грн. Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор", м. Харків Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків визнання припиненим договору поруки

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Блінова С.І. (дов. № 010-01/9793 від 17.12.2012 р.)

відповідача (за первісним позовом) - Шилова О.М. (дов. № б/н від 29.04.2013 р.)

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (надалі - Відповідач) заборгованість в сумі 16 291,88 дол. США/еквівалент 130 221,00 грн.

08 квітня 2013 року за вхідним № 13129 від ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" надійшла зустрічна позовна заява про визнання припиненим Договір поруки №68712Р1 від 03.09.2012 року, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк", ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" та ОСОБА_2, а також покладення на Позивача (за первісним позовом) судові витрати, яка прийнята ухвалою суду від 09.04.2013 р., як така, що не суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні 25 квітня 2013 року у якому встановлювались факти та досліджувались докази до початку розгляду справи по суті.

Від представника Позивача (за первісним позовом) надійшло усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Від Відповідача (за первісним позовом) заяв та клопотань не надійшло.

Третя особа (за первісним позовом) у судове засідання не з'явилася, уповноваженого представника до суду не направила, про причини своєї неявки та неявки уповноваженого представника суд повідомлений не був. Вимоги ухвали суду не виконав. Ухвала, яка була направлена на адресу зазначену у позові повернулась до суду з довідкою поштового відділення де зазначена причина повернення - за закінченням терміну зберігання.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання Позивача (за первісним позовом) про відкладення розгляду справи та оголошено про перерву у судовому засіданні до 29 квітня 2013 року до 10:45.

29 квітня 2013 року судове засідання продовжено у тому ж складі.

Суд досліджує матеріали справи та запитує представників сторін щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від представника Позивача (за первісним позовом) заяв та клопотань не надійшло.

Від Відповідача (за первісним позовом) заяв та клопотань не надійшло.

Третя особа (за первісним позовом) у судове засідання не з'явилася, уповноваженого представника до суду не направила, про причини своєї неявки та неявки уповноваженого представника суд повідомлений не був. Вимоги ухвали суду не виконав. Ухвала, яка була направлена на адресу зазначену у позові повернулась до суду з довідкою поштового відділення де зазначена причина повернення - за закінченням терміну зберігання.

Суд переходить до початку розгляду справи по суті.

Представник Позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Щодо зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник Відповідача (за первісним позовом) проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Щодо зустрічних позовних вимог - підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. № 01-17/315/384/13 та затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №6807С91 від 28.09.2007 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 2770000 доларів США, а Позичальник взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом (п.2.2.1 Кредитного договору), здійснювати погашення кредиту у строки та у сумах, визначених додатком 1 до кредитного договору «Графік погашення кредиту за договором» (п.2.4.1 Кредитного договору), а в разі порушення строків погашення кредиту, процентів та інших платежів - також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.2.4.2 Кредитного договору).

Банк свої зобов'язання по Кредитному договору виконав, надавши Позичальнику кредит в сумі 2770000 доларів США.

Позичальник свої зобов'язання по Кредитному договору не виконує, погашення кредиту, сплату процентів та комісії за управління кредитом не здійснює.

Пунктом 2.6.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку, якщо Позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення.

Крім того, п.4.1.1 Кредитного договору встановлено, що несплата Банку у строк платежів по погашенню кредиту або будь-якої іншої суми, належної до сплати згідно п.2.2 Кредитного договору є подією невиконання зобов'язань.

Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що одночасно з виникненням події невиконання зобов'язань у Банку виникає право вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів та інших платежів, а Позичальник зобов'язаний сплатити зазначені суми протягом десяти днів з дати отримання відповідного повідомлення.

Банк пред'явив Позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів (листи №068-27/1050 від 27.02.2012, №068-27/1567 від 26.03.2012, №068-27/3330 від 06.07.2012, №068-27/4527 від 07.09.2012), проте Позичальник вимоги Банку не виконав, погашення не здійснив.

Між Банком та Приватним підприємством «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор» було укладено Договір поруки №68712Р1 від 03.09.2012, за умовам якого Відповідач зобов'язався відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007.

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1.1, 4.1.2 Договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012, Банк має право вимагати виконання зобов'язання Позичальника по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007 від Поручителя (Відповідача) в межах сумі 300 000 грн, включаючи сплату основного зобов'язання та процентів по кредиту.

Банк направив Відповідачу вимогу про виконання зобов'язань по договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012 (лист №068-27/701 від 01.02.2013), проте Відповідач вимоги Банку не задовольнив, свої зобов'язання перед Позивачем не виконав.

Станом на 13.02.2013 заборгованість перед Банком по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007, становить 1 689 458,36 долара США / еквівалент 13 503 840,67 грн. (за курсом НБУ на 01.12.2012 - 7,993 гривень / долар США) (в тому числі заборгованість за основним боргом - 1 352 979,62 долара США / еквівалент 10 814 366,10 грн., нараховані відсотки за користування кредитом - 336 478,74 доларів США / 2 689 474,57 грн), а також 173 539,91 грн - пеня.

Поручитель сплатив в рахунок погашення зобов'язань Позичальника перед AT «Укрексімбанк» по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007 суму 169 779,00 грн (довідка додається).

Згідно з умовами Договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012, Банк має право вимагати виконання зобов'язання Позичальника по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007 від Поручителя (Відповідача) в межах сумі 300 000 грн. Пунктом 2.7.2 Кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007 встановлений порядок задоволення кредиторських вимог, згідно якого в першу чергу підлягають погашенню прострочені платежі по сплаті процентів за користування Кредитом. Зважаючи, що сума прострочених платежів по сплаті відсотків за користування кредитом становить 330 249,14 доларів США / 2 639 681,37 грн., тобто перевищує ліміт відповідальності Поручителя, то стягненню підлягають прострочені платежі по сплаті процентів за користування Кредитом в межах ліміту відповідальності, встановленого Договором поруки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача (за первісним позовом) підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В порядку ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Невиконання своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним та сплати нарахованої пені за несвоєчасне виконання встановлених Договором про надання траншу зобов'язань, Відповідач 1 порушив право Позивача на їх отримання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо зустрічних позовних вимог суд дійшов до висновку, що у задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 7.4 договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012 передбачено, що дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання (кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007). З матеріалів справи вбачається, що основне зобов'язання (кредитний договір №6807С91 від 28.09.2007) досі не виконане, отже дія договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012 не припинена.

Твердження Поручителя, що Банк пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимоги до Поручителя, внаслідок чого порука припинилася на підставі ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, не підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 ст.509 ЦК України встановлено, що Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільний прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язання між Банком та Поручителем виникли 03 вересня 2012 року внаслідок укладання договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012, отже саме з цього дня має обраховуватися шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України.

Крім того, пред'явлення Банком Позичальнику вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання не припиняє правовідносини сторін кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007, зокрема - обов'язку Позичальника сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом (п.2.5.1 кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007). Отже відсотки за користування кредитом мають нараховуватися до повного погашення кредиту, незважаючи на пред'явлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту.

Умовами договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012 передбачено, що поручитель відповідає за повне виконання позичальником кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007 в межах суми 300 тис. грн. Обов'язок сплачувати відсотки за користування кредитом передбачений умовами кредитного договору №6807С91 від 28.09.2007, отже Поручитель за умовами договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012 відповідає також за сплату Позичальником відсотків за користування кредитом.

Таким чином, Поручитель відповідає в тому числі за сплату Позичальником відсотків, нарахованих після пред'явлення Банком вимоги Позичальнику про дострокове погашення зобов'язання.

Оскільки відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно, то немає підстав вважати, що пред'явлена Поручитею вимога (лист №068-27/701 від 01.02.2013) про сплату заборгованості (в тому числі - прострочених відсотків за користування кредитом) на виконання договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012, направлена Банком з порушенням строків, встановлених ч.4 ст.559 ЦК України. Так саме, позов про стягнення заборгованості з Поручителя пред'явлений Банком 01 березня 2013 року, тобто через 5 місяців та 26 днів після укладання договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012, отже до спливу шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України.

Крім того, в період з 19.09.2012 по 05.02.2013 Поручитель на виконання договору поруки №68712Р1 від 03.09.2012 сплатив в рахунок погашення зобов'язань Позичальника перед АТ «Укрексімбанк» по Кредитному договору №6807С91 від 28.09.2007 суму 169 779,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку Поручителя.

Також суд бере до уваги, що позовна вимога про визнання договору припиненим не відповідає засобам захисту цивільних прав і інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, і фактично є заявою про встановлення юридичного факту.

Пунктом 4.3 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №18 від 26.12.2011 передбачено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Позивача оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості, документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача (за первісним позовом), оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 610, 612, 627 - 647, 649, 651 - 654 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор» (61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, код 34392592) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) в особі філії AT "Укрексімбанк" в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код 19362160) заборгованість в сумі 16 291,88 долара США (шістнадцяті тисяч двісті дев'яносто один долар 88 центів) / еквівалент 130 221,00 грн. (сто тридцять тисяч двісті двадцять одна гривня 00 копійок) та 2 604,42 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.04.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.