Рішення № 31085158, 10.04.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/4219/12

Провадження № 2/645/176/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Горпинич О.В.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „ОСОБА_2 банк ОСОБА_1 звернулися до суду із вищевказаним позовом, в остаточно уточненій позовній заяві просили звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, а саме: нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з житлового будинку літ. „А-2 житловою площею 142,1 кв.м, загальною площею 397,2 кв.м, огорожі 1-3, вбиральні літ. „б, навісу літ. „В, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Калінінградська, б. 57-а та належить на праві власності ОСОБА_3, грошові кошти отримані від реалізації предмета іпотеки використати для задоволення вимог Банку в погашення заборгованості за кредитним договором № 010-2/07/1-536-07 від 03.05.2007 року в сумі 1547 221, 62 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 441 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., продаж предмета іпотеки провести через публічні торги за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій. В обґрунтування позову посилалися на те, що між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір. На умовах та положеннях кредитного договору ОСОБА_2 надав позичальнику кредит у сумі 1 262 500 грн., зі сплатою 17,5 % річних за користування кредитними коштами, строком по 04.05.2012 року. В подальшому за згодою сторін було укладено додатковий договір № 1 від 05.01.2009 року до кредитного договору, умовами якого було змінено графік погашення заборгованості. Зобовязання Банку щодо надання позичальнику кредитних коштів виконано в повному обсязі. Проте, зобовязання щодо повернення кредитної заборгованості позичальником належним чином не виконується. В забезпечення позичальником зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно. Заставна вартість предмета іпотеки на день укладення іпотечного договору становила 1 634 760 грн.. Позичальник не виконує належним чином свої зобовязання у звязку з чим 25.08.2009 року на адресу позичальника та майнового поручителя були направлені вимоги про усунення порушення, у яких ОСОБА_2 зазначав суму боргу та попереджав, що у разі непогашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором в зазначеній термін Банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки. Станом на 28.02.2013 року загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором складає 1 547 221,62 грн., з яких: 867 073,83 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 578 399,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом у тому числі 566 759,77 грн. - прострочені проценти; 64 495,82 - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, яка розрахована з 28.02.2012 року по 28.02.2013 рік; 37 252,03 грн. -

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, яка розрахована з 28.02.2012 року по 28.02.2013 рік.

На підставі викладеного ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідним позовом.

У свою чергу ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, яким просила визнати припиненим правовідносини за договором іпотеки від 03.05.2007 року між Банком та ОСОБА_3 та звільнити від обтяження заставне майно - житловий будинок, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Калінінградська, 57-а. В обґрунтування позову посилалася на те, що 03.06.2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, в забезпечення виконання ОСОБА_4 зобовязання за кредитним договором. Цим договором забезпечувалося виконання зобовязання в межах максимального ліміту заборгованості за договором № 010-2/07/1-536-07 - 1 262500 грн. з кінцевим терміном повернення до 04.05.2017 року. Між тим відповідно до умов кредитного договору термін повернення кредиту зазначений до 04.05.2012 року. Також в договорі іпотеки не вказаний строк його дії, що є істотною умовою договору. Крім того, 05.01.2009 року між ОСОБА_4 та Банком був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким було змінено графік погашення кредитної заборгованості, згідно якого збільшився розмір плати за кредитом. Таким чином додатковий договір № 1 від 05.01.2009 року щодо фактичного збільшення суми кредиту укладалися Банком з боржником без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки.

На підставі викладеного ОСОБА_3 звернулася до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні представник Банку підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, просивши суд про їх задоволення, проти позовних вимог ОСОБА_3 заперечував, просивши відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, присутній у судовому засіданні її представник підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі у повному обсязі, просивши про їх задоволення, проти позовних вимог Банку заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа: ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представника Банку, представника ОСОБА_3, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов ПАТ „ОСОБА_5 ОСОБА_1 підлягає задоволенню, позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

03.05.2007 року було укладено Кредитний договір № 010-2/07/1-536-07 між Банком і ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_5 надає позичальнику кредит у сумі 1 262 500 грн. зі сплатою 17,5% річних за користування кредитними коштами, строком до 04.05.2012 року. Відповідно до п .1 Кредитного договору сторони визначили, що ОСОБА_5 надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у п. 1 цього договору, а позичальник приймає, зобовязується належним чином використати і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених договором, а також сплачувати, додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, пеню та інші штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит (п.п. 6.1, 6.2).

05.01.2009 року між Банком та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, умовами якого було змінено лише графік погашення заборгованості, при цьому процента ставка не змінювалася.

Відповідно до п. 12.2 кредитного договору зміни в договорі оформлюється додатковою угодою сторін.

Проте зобовязання щодо повернення кредитної заборгованості позичальником належним чином не виконувалися, у звязку з чим заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15.10.2010 року були задоволені позовні вимоги ПАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та стягнуто солідарно на їх користь суму заборгованості за кредитним договором № 010-2/07/1-536-07 від 03.05.2007 року у розмірі 934 854,82 грн..

Рішення набрало законної сили.

Згідно довідки ПАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_1 повідомляли, що станом на 27.03.2013 року виконавчі листи для примусового рішення були пред'явлені до виконання. Але заборгованість не погашено, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15.10.2010 року не виконано, та взагалі ця заборгованість не сплачується, рішення не виконується.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 42 Постанови № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (далі Постанова) суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 Закону України „Про іпотеку.

В забезпечення виконання позичальником зобовязання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 010-2/07/1-56/1-07 від 03.05.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з житлового будинку літ. "А-2" житловою площею 142,1 кв.м, загальною площею 397,2 кв.м, огорожі 1-3, вбиральні в літ. "Б", навісу в літ. „В та який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Калінінградська, б. 57-а. Вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 1 634 760 грн. (п. 1.5).

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору предмет іпотеки є забезпеченням виконання боржником зобовязань, що виникають за кредитним договором, за умовами якого позичальник зобовязується перед Банком повернути останньому кредитні кошти, сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі та в строки, визначені в кредитному договорі, сплатити неустойку у розмірі і у випадках, визначених кредитним договором та договором іпотеки, а також відшкодувати витрати, понесені Банком внаслідок невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору.

Пунктом 3.1.4 іпотечного договору встановлено та узгоджується із ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання ОСОБА_2 вправі задовольнити в повному обсязі вимоги за основним зобовязанням, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення обовязків, встановлених цим договором, та/або кредитним договором, ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання зобовязання за кредитним договором, що забезпечено цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 6.3), дані вимоги також узгоджуються із ст. 592 ЦК України.

Слід зазначити, що відповідно до кредитного договору грошові кошти в сумі 1 262 500 грн. були надані строком до 04.05.2012 року. При цьому відповідно до п. 9 цього договору, договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Відповідно до договору іпотеки п. 7.1 договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Право іпотеки, та відповідно і цей договір припиняє чинності у разі припинення боргового зобовязання забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрата) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку у разі невиконання або неналежного

виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги

за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 35 Закону України „Про іпотеку передбачає, що у разі порушення основного зобовязання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є не відмінний від іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Що було зроблено банком у повному обсязі.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Вищевказані умови при укладені договору іпотеки, були дотримані. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови договору іпотеки в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з правилами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 17 Закону України „Про іпотеку передбачені підстави необхідні для припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом, про що було зазначено також в пункті 7.1 договору іпотеки від 03.05.2007 року, а тому доводи представника ОСОБА_3 про відсутність строку дії договору іпотеки є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 12, 33, 35 Закону України „Про іпотеку у разі забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекою нерухомого майна, що належить третій особі (майновому поручителю), майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного договору і несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання боржником. У разі порушення боржником основного зобов'язання майновий поручитель

відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки,

у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя запишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення ч. 1 цієї статі не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Заборгованість за кредитним договором підтверджується матеріалами справи.

Письмові вимоги про усунення порушень були направлені Банком 25.08.2009 року вих. № 08.04/4102, що підтверджується текстом цієї вимоги. ОСОБА_3 вимог позивача не задовольнила, тому позивач обґрунтовано розпочав процедуру стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст.ст.546, 553, 572 ЦК України та п.23 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті Закону України „Про заставу, статей 1, 11 Закону України „Про іпотеку де майновий поручитель є заставодавець або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку з тим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Тобто між ПАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки. ОСОБА_3 є майновим поручителем, а тому вимоги ч.4 ст.559 ЦК України про припинення поруки між Банком та ОСОБА_3 не застосовуються.

Правовідносини, що виникають з договору іпотеки регулюються спеціальним законом, а саме Законом України „Про іпотеку .

Оскільки порука та іпотека є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язань, тому норми ч. 1 ст. 559 ЦК України, якими передбачено припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, не можуть застосовуватися до правовідносин іпотекодерджателя і іпотекодавця за договором іпотеки.

Підставами припинення поруки є підстави визначені в ст. 559 ЦК України, а припинення іпотеки наступає з підстав, передбачених визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, як вже зазначалося, п. 1.1 договору іпотеки передбачається, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору від 03.05.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобовязується перед іпотекодержателем повернути кредит.

ОСОБА_3 таким чином погодила можливі зміни в умовах погашення кредиту, надаючи квартиру в іпотеку і в рахунок можливих додаткових договорів по кредиту.

ОСОБА_3 як майновий, а не фінансовий, поручитель відповідає тільки переданим в іпотеку майном. Тобто відсутні підстави для визнання договору іпотеки припиненим, оскільки згідно ч. 1 ст. 11 Закону України „Про іпотеку, майновий поручитель у разі невиконання боржником основного зобов'язання несе відповідальність перед іпотекодержателем виключно в межах вартості предмета іпотеки. Крім того, додатковою угодою № 1 від 05.01.2009 року було лише змінено графік погашення заборгованості, тоді як ані сума коштів які були визначені в кредитному договорі, ані збільшення відсоткової ставки, не змінювалися, відсоткова ставка залишилась незмінною, та відповідальність майнового поручителя не збільшилася. Сума вказана в графіку погашення кредитної заборгованості дійсно відрізняється від суми вказаної у графіку додаткового договору № 1 від 05.01.2009 року та обумовлена тим, що згідно п. 10 кредитного договору від 03.05.2007 року за порушення строків повернення кредиту, процентів

за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент періоду існування заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі вищевикладено, суд приходить до висновку про задоволення вимог Банку, та відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 526, 554, 555, 651, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки № 010-2/07/1-536/1-07 від 03 травня 2007 року, а саме: нерухоме майно житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з житлового будинку літ. „А-2 житловою площею 142,1 кв.м, загальною площею 397,2 кв.м, огорожі 1-3, вбиральні в літері „Б, навісу в літері „В, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Калінінградська, б. 57-А та належить на праві власності ОСОБА_3 в погашення заборгованості за кредитним договором № 010-2/07/1-536-07 від 03 травня 2007 року в сумі 1 547 221 (один мільйон пятсот сорок сім тисяч двісті двадцять одна) грн.. 62 коп., з яких 867 073,83 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 578 399,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з яких 566 759,77 грн. - прострочені проценти; 64 495,82 - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, яка нарахована з 28.02.2012 року по 28.02.2013 рік; 37 252,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, яка нарахована з 28.02.2012 року по 28.02.2013 рік.

Продаж предмету іпотеки провести через публічні торги.

Початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер 2479114588884 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 ОСОБА_1 на рахунок № 649989 в Харківській обласній дирекції „ОСОБА_5 ОСОБА_1 МФО 350589, код 23321095 судовий збір в сумі 3441 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: