Постанова № 31084936, 08.05.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

08.05.2013

Справа № 639/3092/13-а

2-а/639/101/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.

за участю секретаря Черненко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкована УМВС України в Полтавській області в особі старшого інспектора ДПС взводу №1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з адміністративним позовом до ІДПС взводу №1 РДПС ОСОБА_3 в Полтавській обл. ст. лейтенанта міліції ОСОБА_2, в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 02.04.2013 року № СЕ1 099332.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 02.04.2013 року ІДПС взводу №1 РДПС ДАІ ОСОБА_2, було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Позивач з вказаним протоколом та постановою не згоден, оскільки вони складені з порушенням норм процесуального права та правил оформлення адміністративних матеріалів.

Також вказує, що правил дорожнього руху не порушував та діяв у повній відповідності до них.

У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1, вважає постанову про накладення на нього адміністративного стягнення необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим був змушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач не зявився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, заявлений ним позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач по справі, ІДПС взводу №1 РДПС ДАІ ОСОБА_2, являючись суб`єктом владних повноважень і будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України була розглянута за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії АГ2 № 558697, складеного 02.04.2013 року ІДПС взводу №1 РДПС ДАІ ОСОБА_2 відносно водія автомобіля «Volkswagen Caravelle», держ. №АХ5028СВ, ОСОБА_1, останній, в зазначений день, о 06.08 годині, рухався на вищезазначеному автомобілі на 396 км. автодороги Київ-Харків зі швидкістю 101 км/год. в зоні обмеження швидкості руху у 70 км./год., перевищивши швидкість на 31 км/год., швидкість вимірювалася приладом «Визир», чим порушив вимоги 12.4 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

По суті порушення ОСОБА_1 пояснив, що в зону дію знаку обмеження швидкості вїжджав з перевищенням не більш ніж на 15 км./год. та продовжував її знижувати, а тому виміри швидкості приладом «Візир» вважає невірними.

Згідно із постанови в справі про адміністративне правопорушення серії СЕ1 № 099332, складеної 02.04.2013 року ІДПС взводу №1 РДПС ДАІ ОСОБА_2 відносно водія автомобіля «Volkswagen Caravelle», держ. №АХ5028СВ, ОСОБА_1, на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від пятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 12.4 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 «Про Правила дорожнього руху», у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Згідно пп. ґ п. 12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", встановлений разом зі знаком 6.10 "Пост ДАІ", який забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові (70 км./год.).

Як в тексті позову вказує позивач, його було зупинено за 150-200 метрів від дорожнього знаку 3.29, а інспектор пояснив, що відстань дії приладу «Визир» становить 500 метрів.

Таким чином позивач вважає, що виміряна швидкість руху його автомобіля проведена за межами дії дорожнього знаку 3.29, а тому вважає, що дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності незаконні, оскільки він рухався поза межами населеного пункту з дозволеною швидкістю руху.

Відповідно до ст. 2 «Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху», вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "ВИЗИР" віднесений до технічних засобів для визначення швидкості руху.

Як зазначає ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, йому не було предявлено документів про сертифікацію та допуск технічного засобу "ВИЗИР" для використання в Україні та свідоцтва про повірку з вказаним терміном дії до наступної повірки.

Відповідно до ст. 10, 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.

Засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.

Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Крім того, позивач вказує, що в зазначений день і час діяв у повній відповідності до вимог ПДР України, а саме він керував автомобілем «Volkswagen Caravelle», держ. №АХ5028СВ на 396 км. автодороги Київ-Харків та не порушував ПДР України.

Позивач посилається на те, що постанова про адміністративне правопорушення не встановлює наявність адміністративного правопорушення та винуватість в його вчиненні, оскільки відсутні докази скоєння адміністративного правопорушення.

Таким чином, викладене, на думку суду, безумовно свідчить про фактичну відсутність обєктивних і беззаперечних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому суд зважає на те, що зазначені вище пояснення позивача, у виправдання своїх дій, не знайшли свого спростування в судовому засіданні.

Згідно ж ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання недійсним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.

Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 8, 17, 18, 19, 69, 70, 71, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 1, 2, 9, 23, 122, 247, 288 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкована УМВС України в Полтавській області в особі старшого інспектора ДПС взводу №1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СЕ1 № 099332, складеної 02 квітня 2013 старшим інспектором ДПС взводу №1 роти ДПС ДАІ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, якою на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (двісті пятдесят пять гривень).

Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Труханович