Постанова № 31081562, 15.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв.

15.02.2012 р. Справа № 2а-6166/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представника позивача: Колоянов І.В., довіреність б/н від 03.08.2011 року;

представників відповідача: 1. Дикусар О.П., довіреність № 1 від 10.01.2012 року;

2.Рибачук Н.М., довіреність № 2 від 14.02.2012 року,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод СЗМ»(вул.. Будівельників, 30, смт Веселинове, Миколаївська область, 57001)

до Веселинівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області (вул. Леніна, 10, смт Веселинове, Миколаївська область, 57001)

про скасування податкових повідомлень -рішень від 13.05.2011 року № 0000122301, № 0000132301, № 0000142301,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкових повідомлень - рішень від 13.05.2011 року № 0000122301, № 0000132301, № 0000142301, винесені Веселинівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області, - повністю .

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15 лютого 2012 року Справа № 2а-6166/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представника позивача: Колоянов І.В., довіреність б/н від 03.08.2011 року;

представників відповідача: 1. Дикусар О.П., довіреність № 1 від 10.01.2012 року;

2.Рибачук Н.М., довіреність № 2 від 14.02.2012 року,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод СЗМ»(вул.. Будівельників, 30, смт Веселинове, Миколаївська область, 57001)

до Веселинівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області (вул. Леніна, 10, смт Веселинове, Миколаївська область, 57001)

про скасування податкових повідомлень -рішень від 13.05.2011 року № 0000122301, № 0000132301, № 0000142301,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» (далі за текстом - Позивач) звернулось з адміністративним позовом до Веселинівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Миколаївській області (далі за текстом Відповідач) про визнання протиправним та скасування повідомлень-рішень: № 0000122301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 832 736 грн. та за штрафними санкціями 208 184 грн.; № 0000132301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями 1 131 750 грн.; № 0000142301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 80 632 грн. та за штрафними санкціями 20 158 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно п. 11.11, 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 02.04.2009 р. «Про реалізацію п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР». У відповідності до вказаних норм ПАТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» було оподатковано вироблений спред. Зазначає, що спред, як продукт виробництва відповідає положенням спеціального законодавства, що регулює переробку та виробництво молока та молочної продукції, а тому норма закону про оподаткування податком на додану вартість щодо спеціального режиму оподаткування переробного підприємства не порушена. Крім того, підприємство відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» суму ПДВ, зазначену в рядку 20 податкової декларації за грудень 2009 року та січень 2010 року, податкові зобов'язання в сумі 1 131 750 грн. перерахувало на небюджетний рахунок до держказначейства та видало постачальникам молока в якості дотацій. Також, Позивач зазначає, що до нього не може застосовуватись ЗУ «Про акціонерні товариства», оскільки підприємство на момент перевірки ще не внесло змін до установчих документів та повинно було керуватись положеннями ЗУ «Про господарські товариства».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач, Веселинівська міжрайонна Державна податкова інспекція в Миколаївській області, позовні вимоги не визнав, в запереченнях (а.с. 128-130) зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0000122301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 832 736 грн. та за штрафними санкціями 208 184 грн.; № 0000132301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями 1 131 750 грн.; № 0000142301, яким Позивачу визначено суму податку на прибуток за основним платежем 80 632 грн. та за штрафними санкціями 20 158 грн. прийняті у відповідності до чинного законодавства. Представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 15.02.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача найменування позивача - Відкрите акціонерне товариство «Веселинівський завод сухого знежиреного молока», у зв'язку зі зміною найменування останнього, замінено на Публічне акціонерне товариство «Веселинівський завод сухого знежиреного молока», що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» на момент перевірки було переробним підприємством, згідно довідки АБ 058472 та статуту підприємства, а також було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва № 20267521.

26 квітня 2011 року Веселинівською міжрайонною Державною податковою інспекцією в Миколаївській області було складено акт № 106/2301/446546 про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

З висновків акта перевірки вбачається, що за результатами її проведення було встановлено порушення ПАТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» з якими позивач не згоден, а саме:

- пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.10 №2154-УІ та Законом України від 03.12.10 №2774-VI), в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в сумі 80 632 грн.;

- п. 11.21 ст. 11 Закону України від 03.04.97. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 832736 грн., у тому числі за грудень місяць 2009 року в сумі 142 467 грн., за січень місяць 2010 рік в сумі 64 861грн, за лютий місяць 2010р. в сумі 19 567 грн., за березень місяць 2010 р. в сумі 26 621грн., за квітень місяць 2010 р. в сумі 13 625 грн., за травень місяць 2010 р. в сумі 101 900 грн., за червень місяць 2010 р. в сумі 43 725 грн., за липень місяць 2010 р. в сумі 61 571 грн., за серпень місяць 2010 р. в сумі 46 982 грн., за вересень місяць 2010 р. в сумі 77 747 грн., за жовтень місяць 2010 р. в сумі 52 081 грн., за листопад місяць 2010 р. в сумі 30 136 грн., за грудень місяць 2010 р. в сумі 151 452 грн.;

- ст. 11.21 ст.11 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п. 6 «Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарськими товаровиробниками за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі», затвердженого Постановою КМУ від 02.04.2009року №291 (термін дії 25.02.2010р.) та відповідно п. 5 «Порядку нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого Постановою КМУ від 11.02.201 Ороку №152 на загальну суму податку на додану вартість 1 131 750 грн. в тому числі грудень 2009 року в сумі 654 951 грн., січень 2010 року в сумі 476 799 грн.

На підставі акта перевірки №1336/23/00446960 від 01.11.2010 р. Веселинівською міжрайонною Державною податковою інспекцією в Миколаївській області було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 832 736 грн. та за штрафними санкціями 208 184 грн.; № 0000132301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями 1 131 750 грн.; № 0000142301, яким Позивачу визначено суму податку на прибуток за основним платежем 80 632 грн. та за штрафними санкціями 20 158 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Веселинівською міжрайонною Державною податковою інспекцією в Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. Стосовно повідомлення-рішення № 0000122301 (а.с. 86-87).

За повідомленням-рішенням № 0000122301, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 832 736 грн. та за штрафними санкціями 208 184 грн.

На думку податкового органу, позивач занизив задекларовані показники у рядку 1 Декларації з ПДВ за грудень місяць 2009 року в сумі 227 169 грн., за 2010 рік в сумі 792 647 грн.

В акті перевірки, Відповідач посилається на порушення позивачем Постанови КМУ № 152 від 11.02.2010 року «Деякі питання реалізації п. 11.21.ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», якою визначено, що за нормативами даних правових актів дотації переробними підприємствами можуть використовуватись за поставлені товари починаючи з 31 грудня 2009 року.

Підставою для збільшення суми податкового зобов'язання за грудень 2009 року стало те, що до складу податкового кредиту віднесено витрати на придбання у ЗАТ «Креатив» - замінника молочного жиру та у ПП «Ніщета» - цільного молока, на думку відповідача такі суми не підлягають виплаті дотацій, а їх необхідно було декларувати за загальною декларацією.

Відповідач також збільшив суму податкового зобов'язання за декларацією, що призвело до нарахування суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій за оскарженим повідомленням-рішенням. На підставі того, що позивач використовував в своєму виробництві зазначені товари, придбані у ЗАТ «Креатив» та ПП «Ніщета».

Також, до суми податкового зобов'язання, визначеного до сплати в повідомленні-рішенні № 0000122301 Відповідач відносить податкові зобов'язання з реалізації спредів у 2010 році на загальну суму 792 647 грн., оскільки вони на думку відповідача не є сировиною власного виробництва.

Згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України від 02 квітня 2009 року №291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. 6 якої переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА.

Позивачем як переробним підприємством за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведеться окремий податковий і бухгалтерський облік операцій з поставки готової продукції. За результатами зазначеного обліку підприємство визначало відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою готової продукції, та складало: податкову декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка разом з податковою декларацією з податку на додану вартість (бюджетна) щодо іншої діяльності подавалася до ДПІ у Веселинівському районі зазначеним Законом № 168/97-ВР, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА України.

Відповідно до Статуту ПАТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока», затвердженого загальними зборами акціонерів товариства від 29 квітня 2009р., протокол №15, та зареєстрованого Веселинівською районною державною адміністрацією 19.05.2009р основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво різноманітних молокопродуктів.

Правове регулювання виробництва молочних продуктів здійснюється, зокрема, положеннями Закону України «Про молоко і молочні продукти». Відповідно до ст. 1 Закону, молочні продукти - продукти, одержані з молока або молочної сировини, які можуть містити харчові добавки, необхідні для виробництва, за умови, що ці добавки ні частково, ні повністю не змінюють складових молока (молочний жир, молочний білок, лактозу).

Відповідно до ст. 11 цього ж Закону, суб'єкти господарювання усіх форм власності (крім особистих селянських господарств, фізичних осіб), які здійснюють виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів, підлягають атестації на відповідність обов'язковим вимогам нормативно - правових актів. Об'єктом атестації виробництва молока, молочної сировини та молочних продуктів є нормативна документація на продукцію, а також технологічне обладнання, засоби вимірювальної техніки та контролю, випробувальне обладнання.

Технічними умовами спреди та суміші жирові (а.с. 214-222) визначають продукт як суміш, що виробляється з пастеризованих вершків, одержаних шляхом сепарування молока та рослинного жиру, або суміш вершкового масла з рослинним жиром. П. п. 3.3. технічних умов визначають у якості основної сировини для вироблення цієї продукції молоко коров'яче, вершки, молоко сухе та інші продукти.

Оскільки спред як продукт виробництва відповідає положенням спеціального законодавства, що регулює переробку та виробництво молока та молочної продукції, суд вважає, що норма закону про оподаткування податком на додану вартість щодо спеціального режиму оподаткування переробного підприємства правильно застосовано позивачем до спірних відносин.

Також, підставою для збільшення суми податкового зобов'язання за грудень 2009 року стало те, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено витрати на придбання від ЗАТ «Креатив» замінника молочного жиру та ПП «Ніщета» цільного молока, які на думку податкової, не підлягають виплаті дотацій, тому ці суми необхідно було декларувати за загальною декларацією, Але на підтвердження таких висновків Відповідач в акту перевірки не посилається на порушення позивачем діючого законодавства на жодні первинні документи, або інші докази, що підтвердили б правомірність даної позиції.

Крім цього, Відповідач також збільшив суму податкового зобов'язання за декларацією, що і призвело до нарахування суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій за оскарженим повідомленням-рішенням. Як вбачається з Акту перевірки, Відповідач зробив зазначені висновки лише виходячи з припущення того, що позивач використовув в своєму виробництві зазначені товари, придбані у ЗАТ «Креатив» та ПП «Ніщета». Такі доводи відповідача не підтверджені жодними доказами.

Також, до суми податкового зобов'язання, визначеного до сплати в повідомленні-рішенні № 0000122301 Відповідач відносить неправомірно сформовані податкові зобов'язання з реалізації спредів у 2010 році на загальну суму 792 647 грн., оскільки вони не є сировиною власного виробництва.

З такими висновками відповідача суд не можна погодитись, оскільки відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Відповідно до висновків санітарного паспорту на асортимент молочних продуктів, дозволених до виробництва ВАТ «Веселинівський завод СЗМ», виданого на 2010 рік (а.с. 92-99) позивачу надається право виробництва та реалізації продукції, вказаної в пункті 6 дійсного паспорту (п. 6 містить 2 види масла, 6 видів спредів та 2 види молока). Також на вказані шість найменував спредів позивачу було видано сертифікат відповідності на 2010 рік (а.с. 100-101) з додатком, що також підтверджує, що спред - продукт власного виробництва ПАТ «Веселинівський завод СЗМ».

Також, позивачем було отримано атестат № 1048116 (а.с. 102) виробництва молока та молочної сировини, згідно якого серед виробляємої продукції також містяться спреди.

Таким чином, оскільки спреди як продукт виробництва позивача відповідають положенням спеціального законодавства, що регулює переробку та виробництво молока та молочної продукції, суд вважає, що норма закону про оподаткування податком на додану вартість щодо спеціального режиму оподаткування переробного підприємства правильно застосовано позивачем до даних відносин.

З огляду на викладене вище, вбачається, що Відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000122301 безпідставно.

2. Стосовно повідомлення-рішення № 0000132301 (а.с. 88-89).

За повідомленням-рішенням № 0000132301, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями 1 131 750 грн.

Свої вимоги Відповідач обґрунтовує тим, що в перевіряємому періоді позивач здійснював переробну діяльність та користувався пільгою з податку на додану вартість, відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи суму ПДВ, зазначену в рядку 20 податкової декларації за грудень 2009 року та січень 2010 року, податкові зобов'язання в сумі 1 131 750 грн. не були перераховані на небюджетний рахунок до держказначейства у встановлені законодавством терміни.

Позивач надав до суду первинну документацію використання коштів за призначенням і перераховані в повному обсязі, а саме відомості, банківські виписки (а.с. 134-139) що підтверджує перерахування позивачем на бюджетний рахунок, а також видачу сільськогосподарським товаровиробникам грошових коштів.

У відповідності до положень п. 11.21 ст. 21 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 291 та в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 152.

Згідно з п. 5 вказаного Порядку перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його не бюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства , на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на не бюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на не бюджетний рахунок суми податку на додану вартість проводиться щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

Перераховані безпосередньо з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на не бюджетні рахунки суми коштів за рахунок сум податку на додану вартість, що розраховуються переробними підприємствами за окремою податковою декларацією, не враховуються як дотації (даний пункт відсутній в порядку затвердженому постановою № 152).

Не перераховані на не бюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з не бюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

За правилами п.7 Порядку переробні підприємства проводять щомісяця розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставку молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на не бюджетний рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування за платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період, крім особистих селянських господарств.

Не перераховані переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Відповідно до п. 9 Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі контроль за правильністю визначення сум податку на додану вартість та їх перерахуванням за платіжними дорученнями на не бюджетні рахунки здійснюють органи державної податкової служби.

Також посилання відповідача на п. 7 Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі не може бути підставою для фактично повторного стягнення зазначеної суми заборгованості з позивач , з тих причин, що вказаним пунктом Порядку встановлена підстава для стягнення до державного бюджету суми дотацій, що не перерахована у строки, встановлені законодавством для сплати ПДВ до бюджету, а саме: стягуються суми податку на додану вартість не перераховані у встановлені строки, проте не передбачено повторного стягнення заборгованості у повному обсязі у разі порушення строків її перерахування.

За таких обставин Відповідач відніс до податкового зобов'язання грошові кошти, які позивачем вже були повернути товаровиробникам в якості дотацій за придбаний товар діючим законодавством не передбачено повторне їх стягнення.

3. Стосовно повідомлення-рішення № 0000142301 (а.с. 90-91).

За повідомленням-рішенням № 0000142301, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 80 632 грн. та за штрафними санкціями 20 158 грн.

В Акті перевірки Відповідач зазначає, що в перевіряємому періоді позивачем не було виплачено дивідендів чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та не здійснено сплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в сумі 80 632 грн.

Правовідносини пов'язані з виплатою дивідендів регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України «Про акціонерні товариства» далі - Закон №514), «Про господарські товариства» (далі - Закон №1576) та іншими законодавчими актами.

Згідно абзацу другого пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334), дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 6 Закону України «Про ціні папери та фондовий ринок» визначено, що, акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Частиною 5 ст. 87 Господарського кодексу України визначено, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Підпунктом 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону № 334 визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Пунктом 11 розділу VІІ Прикінцевих положень Закону України від 27.04.2010р. №2154- VІ «Про державний бюджет на 2010 рік» (який набрав чинності 30.04.2010р. та діяв в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), внесено зміни до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (Закон № 514), відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Веселинівський завод СЗМ» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00446546. Товариство зареєстровано в Веселинівській міжрайонній ДПІ Миколаївської області як платник податку на прибуток за ставкою 25 вiдсоткiв (п. 10.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідач - Веселинівська міжрайонна ДПІ Миколаївської області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

23.04.2010 року відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «Веселинівський завод СЗМ», рішення зборів оформлено протоколом №16 від 23.04.2010 року. Згідно порядку денного, одним з питань зборів було прийняття рішення про розподіл прибутку Товариства за 2009 рік.

На зборах прийнято рішення розподілити прибуток Товариства за 2009 рік, що склав наступним чином: направити весь прибуток на розвиток підприємства (а.с. 181-182).

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» (Закон № 1576) передбачено, що учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно статті 37 Закону № 1576 статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

У відповідності до частини першої статті 41 Закону № 1576 вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Частиною п'ятою статті 41 Закону № 1576 визначено, що до компетенції загальних зборів, зокрема, належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Вирішуючи питання про застосування Прикінцевих i перехідних положень Закону України «Про акцiонернi товариства» для визначення закону, що підлягає застосуванню до відкритих та закритих акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акцiонернi товариства» необхідно враховувати наступне.

Вiдповiдно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акцiонернi товариства» цей Закон набирає чинності через шість мiсяцiв з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статтi 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1 - 49 Закону України «Про господарськi товариства» (№ 1576) втрачають чиннiсть через два роки з дня набрання чинностi Законом України «Про акцiонернi товариства» (№514).

За вимогами частини п'ятої Прикiнцевих та перехiдних положень Закону України «Про акцiонернi товариства» статути та iншi внутрiшнi документи акцiонерних товариств, створених до набрання чинностi Законом України «Про акцiонернi товариства», підлягають приведенню у вiдповiднiсть з нормами цього Закону не пiзнiше, нiж протягом двох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом.

Таким чином, дiя статей 1 - 49 Закону України «Про господарськi товариства» (№ 1576) протягом двох рокiв вiдповiдно до Прикiнцевих та перехiдних положень Закону України «Про акцiонернi товариства» (№ 514) надає цим нормам статусу складової положень Закону України «Про акцiонернi товариства».

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акцiонернi товариства», застосовуються положення статей 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства» до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у вiдповiднiсті до Закону України «Про акцiонернi товариства».

Відповідно до Рекомендацій Президіума Вищого Господарського Суду України (ВГСУ) «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (зі змінами та доповненнями від 18 червня 2009 року N 04-06/83, від 28 грудня 2009 року N 04-06/190).

Як слідує з вищенаведеного, ВГСУ визнає приорітет норм Закону № 1576 перед нормами Закону № 514 у відношенні до ВАТ та ЗАТ утвореним до вступу в дію Закону № 514.

Аналогічна думка також викладена в роз'ясненях Державної комісіїя з цінних паперів та фондового ринку «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» у зв'язку з набранням ним чинності» від 14 липня 2009 року № 797 із змінами і доповненнями від 21 липня 2009 року « 812, від 13 жовтня 2009 року № 1179.

Так, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до пункту 23 статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» роз'яснює, що акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009 року по 30.04.2011 року Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

Акціонерні товариства, які, починаючи з 30.04.2009 року, привели свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

Виходячи із змісту п. 1.9 ст. 1 Закону № 334, положень Закону № 1576, дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку) можуть бути нараховані та сплачені в розмірі, виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

Рішення про розподіл прибутку про затвердження порядку і строків розподілу і виплату дивідендів за 2009 р., які були прийняті на загальних зборах акціонерів 23.04.2010р., не оскаржувалися жодним з акціонерів. Будь-якого іншого рішення про розподіл та виплату дивідендів загальними зборами товариства не приймались.

З урахуванням вищевикладеного та аналізу зазначених правових норм, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкових повідомлень - рішень від 13.05.2011 року № 0000122301, № 0000132301, № 0000142301, винесені Веселинівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області, - повністю.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 20 лютого 2012 року.