Постанова № 31081075, 30.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2013 рокуСправа №827/651/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № 329 від 24.04.2013 року); представника відповідача Дерябкіної В.Л. (довіреність № 1837/9/10-0 від 26.06.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Вказує, що працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правових відносин з: ПП «Визит торг» за період листопад-грудень 2011 року, січень 2012 року, ПП «Мастер торг» за період вересень-жовтень 2011 року, ПП «Мобкримторг» за період лютий 2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 2605/10/171/НОМЕР_1 від 10.12.2012 року. На підставі вказаного акту керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090171 від 21.01.2012 року на суму 91 995,86 грн. Вважає безпідставним визначення грошових зобов'язань, оскільки висновок про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України суперечить фактичним обставинам справи та не ґрунтується на документах первинного обліку.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою від 07 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 07 березня 2013 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити. Вказують, що працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правових відносин з: ПП «Визит торг» за період листопад-грудень 2011 року, січень 2012 року, ПП «Мастер торг» за період вересень-жовтень 2011 року, ПП «Мобкримторг» за період лютий 2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 2605/10/171/НОМЕР_1 від 10.12.2012 року. На підставі вказаного акту керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090171 від 21.01.2012 року на суму 91 995,86 грн. Вважає безпідставним визначення грошових зобов'язань, оскільки висновок про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України суперечить фактичним обставинам справи та не ґрунтується на документах первинного обліку.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодилась повністю, просила у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що основними постачальниками ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг», у зв'язку чим позивач сформував податковий кредит. Проте, перевіркою було встановлено, що у період, який перевірявся, операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу позивача мають ознаки недійсних, отже правочини, що укладені між вказаними сторонами не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави. Отже спірне податкове - повідомлення рішення прийнято відповідно до норм діючого податкового законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.

В період з 27.11.2012 року по 03.12.2012 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПФОП ОСОБА_1 з питань правових взаємовідносин ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг» за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 10.12.2012 року № 2605/10/171/НОМЕР_1 (а.с.4-9). В ході перевірки було встановлено порушення з боку позивача п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст.626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно з ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України по право чинах ФОП ОСОБА_1 з контрагентами - постачальниками ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг» є такими, що не спричиняють реальних наслідків, отже є безтоварними та інш.

На підставі акту перевірки від 10.12.2012 року № 2605/10/171/НОМЕР_1 керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090171 від 24.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 91 995,86 грн., з яких: 73 596,69 грн. - основний платіж, 18 399,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.10).

07.01.2012 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) та ПП «Визит Торг» (далі - Продавець) було укладено договір № 08 (а.с.196-197). Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію комплектуючи (електронні компоненти) у кількості, асортименті та за цінами відповідно рахунку на оплату та накладної.

Також судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та контрагентами - ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг» були укладені усні договори поставки.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) (що діє з 01.01.2011 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

На виконання договору № 08 від 04.01.2012 року ПП «Визит-Торг» позивачу - ФОП ОСОБА_1 були видані податкові накладні (а.с.54-56, 57,62,63, 68-69, 71-73, 74, 81, 82-84, 90, 91, 99, 100, 101-102,104, 106), які містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Також ПП «Визит Торг» були видані позивачу видаткові накладні та платіжні доручення, які також підтверджують виконання вказаного договору (а.с.53, 58, 59-60, 61, 64, 65, 66, 67, 70, 75, 76-77, 78, 79, 80, 85, 86-88, 89, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 103, 105, 107).

На виконання усного договору поставки ПП «Мастер Торг» позивачу - ФОП ОСОБА_1 були видані податкові накладні (а.с.111, 112-113, 114, 115, 116), які містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Також ПП «Мастер Торг» були видані позивачу видаткові накладні та платіжні доручення, які також підтверджують виконання договору (а.с.108-110, 117, 118, 119, 120, 121).

На виконання усного договору поставки ПП «Мобкримторг» позивачу - ФОП ОСОБА_1 були видана податкова накладна (а.с.124), яка містить усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Також ПП «Мобкримторг» були видані позивачу видаткові накладні та платіжні доручення, які також підтверджують виконання договору (а.с.122, 123).

Також факт виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами підтверджується звітами по продажам за період з 01.01.2012 року по 10.12.2012 року (а.с.141), з 01.10.2011 року по 10.12.2012 року (а.с.142-185), з 01.09.2011 року по 10.12.2012 року (а.с.186-195).

Отже, позивач виконав усі передбачені Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту.

Відповідач не спростовує дійсності податкових накладних, що видані позивачу ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг» щодо фактичного виконання договору № 08 від 04.01.2012 року та усних договорів, та сплату позивачем коштів за отримані послуги.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755 бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1. статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п.200.6-200.11 ст. 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Отже, щодо стверджень відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічні перевірки ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг» щодо встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на вирок Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_5 судом не приймаються до уваги, оскільки зі змісту даного вироку не вбачається, що ОСОБА_5 здійснила реєстрацію юридичних осіб ПП «Визит Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Мобкримторг».

Листом Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року за вих. № 2379/12-13-12, роз'яснено можливість та підстави застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до якого частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не можу сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди неповинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене повно цією особою. Диспозиція частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Разом з тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду. Зі змісту вироку суду не вбачається встановлення фактів щодо здійснення фіктивних господарських операцій відповідних контрагентів позивача.

Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з боку позивача визначено правомірно, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства. Відносини позивача з контрагентами з приводу правочинів, на підставі яких заявлено відшкодування з бюджету податку на додану вартість, підтверджено у судовому засіданні письмовими доказами у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладених правових норм та аналізу правовідносин, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91 995,86 грн., тому податкове повідомлення - рішення № 0000090171 від 24 січня 2013 року Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС підлягає скасуванню.

Постанова складена та підписана 07 травня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000090171 від 24 січня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 91 995,86 грн., в тому числі: основний платіж - 73 596,69 грн., штрафна (фінансова) санкція - 18 399,17 грн.

3. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі, МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) суму судового збору в розмірі 919,95 грн. (дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 95 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак