Рішення № 31080559, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5149/13 16.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грантер»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Креотон Плюс»Простягнення 419 000,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Шиман Є.О. - за дов.

Від відповідачів Лебедєв А.К. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Креотон Плюс» 419 000 грн. основного боргу за Угодою від 06.02.2013р. №13/06/02-4 про уступку права вимоги, на підставі якої до Позивача перейшли всі права за Договором Позики від 01.02.2013р. № 0102/13-4, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креотон Плюс».

Відповідач в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву повністю визнає заявлені до нього вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грантер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельфін» було укладено Угоду №13/06/02-4 від 06.02.2013 року про уступку права вимоги, на підставі якої до Позивача перейшли всі права за Договором позики №0102/13-4 від 01.02.2013р., укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креотон Плюс».

Відповідно до Договору Позики №0102/13-4 від 01.02.2013 року, Первісний кредитор надав Відповідачу у позику грошові кошти у сумі 419 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №884 від 01.02.2013 року.

Згідно п.2.3 Договору Позики, Відповідач зобов'язався повернути отриману позику в термін до 04.02.2013 року.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, позику в зазначений строк не повернув.

Відповідно до п.5.1.4 Договору Позики, Первісний кредитор має право відступити право вимоги за цим Договором без згоди Позичальника (Відповідача), відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Відповідно п.1.2 Угоди, Позивач став новим кредитором за Договором позики №0102/13-4 від 01.02.2013р., на підставі чого до нього перейшло право вимоги до Відповідача, щодо повернення суми наданої позики.

Згідно п.2.1 Угоди, Позивач сплатив Первісному кредитору 419 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7 від 11.02.2013 року.

На підставі Угоди та Акту приймання-передачі укладеного до угоди, Первісний кредитор повідомив Відповідача про уступку права вимоги, а Позивач надіслав Відповідачу регресну вимогу №06/02-04 від 06.02.2013 року з вимогою погасити заборгованість.

На час звернення Позивача до суду, Відповідач заборгованість перед Позивачем не погасив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грантер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельфін» було укладено Угоду №13/06/02-4 від 06.02.2013 року про уступку права вимоги.

За Договором про відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельфін» (первісний кредитор) передав Позивачу право вимоги за Договором позики №0102/13-4 від 01 лютого 2013 року.

06 лютого 2013 року листом №06-04 року Первісний кредитор повідомив відповідача про укладення Договору про уступку права вимоги.

У відповідності до ст. 1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п.1.1. договору позикодавець передає позичальнику у позику грошові кошти в сумі 419 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в такій же сумі та в строк, встановлений цим договором.

Відповідно до п.5.1.4 Договору Позики, Первісний кредитор має право відступити право вимоги за цим Договором без згоди Позичальника (Відповідача), відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 Угоди від 06.02.2013р. №13/06/02-4 уступка права вимоги, передбачена цією Угодою, за зобов'язанням Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначена сторонами в сумі 419 000,00грн.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.2 Угоди Позивач став новим кредитором за Договором позики від 01.02.2013р. № 0102/13-4, на підставі чого до нього перейшло право вимоги до Відповідача, щодо повернення суми наданої позики.

Відповідно до ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору (п.2.1), Позивачем було перераховано на банківський рахунок Первісному кредитору кошти у сумі 419 000 грн., платіжним дорученням № 7 від 11.02.2013р.

Відповідно до п.2.3. договору позики від 01.02.2013р. № 0102/13-4 позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику, повністю у сумі визначеній в п.1.1. договору, в термін до 04.02.2013р.

На підставі Угоди та Акту приймання-передачі укладеного до угоди, Первісний кредитор повідомив Відповідача про уступку права вимоги, а Позивач надіслав Відповідачу регресну вимогу №06/02-04 від 06.02.2013 року з вимогою погасити заборгованість.

Суд в даному випадку застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Регресна вимога позивача від 06.02.2013р. направлена відповідачу і не заперечується останнім її отримання, отже строк оплати настав.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, матеріали справи свідчать, що Відповідач не здійснив повернення коштів на вимогу Позивача погасити заборгованість за Угодою від 06.02.2013р. №13/06/02-4, у загальній сумі 419000 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача за угодою від 06.02.2013р. №13/06/02-4 про уступку права вимоги у сумі 419000 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем визнаний, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креотон Плюс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13В, офіс 65, код ЄДРПОУ 38388710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грантер» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 3, код ЄДРПОУ 38432696) заборгованість за угодою про уступку права вимоги № 13/06/02-4 від 01.02.2013. у розмірі 419 000 (чотириста дев'ятнадцять) грн., 8 380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 19.04.2013р.