Постанова № 31079354, 28.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5008/1020/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артос» с.Гать Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 р.

у справі № 5008/1020/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Артос» с.Гать Закарпатської області

про стягнення 271 751,47 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Чорненький В.І. - за довіреністю від 14.08.2012 р.;

від відповідача: Шапочка Е.М. - за довіреністю від 20.11.2012 р., Пересипкін О.Р. - директор згідно копії витягу з ЄДР

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 р. (суддя Швед С.Б.) у справі 5008/1020/2012 позов задоволено частково і стягнуто з ТОВ «Артос» на користь ТОВ «Модель Пак» суму 271 410,00 грн. з якої 254 657, 70 грн. основного боргу, 208, 30 грн. інфляційних втрат, 11 029,00 грн. 30 % річних, 5 515,00 грн. пені, а також суму 5 435,00грн. витрат по оплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання договору та узгодженої сторонами специфікації від 20.06.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 254 657,70 грн., що належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними. Однак, відповідач борг не погасив, а тому з нього підлягає до стягнення основна сума заборгованості, пеня, нарахування інфляційних втрат та річних.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник у своїй апеляційній скарзі в цілому зазначає, що використання поставленої продукції неналежної якості яка не відповідає технічним характеристикам замовлення є неможливим. ТОВ «Артос» не може використовувати і вимушене повернути ТОВ «Модель Пак» залишок поставленої продукції на виконання вимоги п. 6.2 договору поставки №26 від 08.06.2012 р. та вимагати заміни неякісного товару на якісний. А тому, враховуючи те, що позивач не виконав умови договору поставки, він позбавлений права вимагати оплату за неї.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що рішення є законним і обґрунтованим. Разом з тим, вказує, що вимоги, які ставляться в апеляційній скарзі щодо заміни товару, стягнення штрафних санкцій є недопустимими, оскільки предметом розгляду справи є заборгованість відвідача перед позивачем за поставку товару, яка є належним чином документально підтверджена. Згадані вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2012 р. між ТОВ «Модель Пак» (постачальник) та ТОВ «Артос» (покупець) було укладено договір поставки №26, за умовами якого постачальник зобов'язався на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору, загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних;

оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів після отримання товару;

зобов'язання з оплати вважається виконаним після списання коштів з банківського рахунку покупця на їх зарахування на банківський рахунок постачальника.

У п. 7.6 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 30% процентів річних від простроченої суми.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору та узгодженої сторонами специфікації від 20.06.2012 р. №1 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 254 657,70 грн., що належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем всупереч взятих на себе договірних зобов'язань оплату за поставлений йому товар проведено не було, у зв'язку з чим позивач 11.10.2012 р. звертався до нього з претензією №39 та вимогою щодо погашення боргу, однак останній на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив.

Окрім цього, фактичне здійснення господарських операцій та наявність заборгованості підтверджується даними податкової звітності позивача про обсяги поставки продукції протягом періоду липень - серпень 2012 року.

Щодо посилань скаржника на п.6.2 договору, згідно якого постачальник зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару на якісний у тридцятиденний строк з моменту одержання відповідного письмового повідомлення від покупця, судова колегія звертає увагу на наступне.

Пунктом 6.1 вказаного договору передбачено правила повернення неякісної продукції, відповідно до якого, у разі виявлення покупцем недоліків товару, що пов'язані з невідповідністю якості товару вимогам, що ставляться до нього згідно із вимогами чинного законодавства, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника протягом 5-ти календарних днів шляхом складання та надіслання останньому відповідного акту (з обов'язковим описом параметрів невідповідності якості товару та дати поставки товару).

Всупереч вимогам договору, вищевказані умови повернення неякісної продукції відповідачем виконані не були, що свідчить про належне виконання договору постачальником, а відтак, прийняття товару покупцем та виникнення у нього обов'язку оплатити товар.

Разом з тим, судова колегія зазначає наступне.

На адресу Львівського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання (Вх. № ЛАГС 05-04/91/13 від 28.02.13) про долучення до матеріалів справи копію акту експертизи №ОМ-252 від 28.12.2012 р. Згідно вказаного висновку, експертом встановлено, що перевірені контейнери (ящики) для яблук із гофрокартона в кількості 16 000 штук є неякісними за наявністю дефектів геометричного характеру, розміри для ящиків не відповідають нормативним розмірам, що може привести до пошкодження товару в процесі транспортування та зберігання.

Крім цього, відповідач у своєму клопотанні про долучення вказаного акту експертизи вказує, що даний акт не був долучений в суді першої інстанції, оскільки місцевим господарським судом було прийнято рішення до підписання цього акту. Однак, такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з самого акту, дата надходження заявки на адресу Закарпатської ТПП Мукачівського відділення для отримання акту експертизи є 27.12.2012 р., тобто після винесення оскаржуваного рішення.

Більше того, вищевказаний акт експертизи жодним чином не спростовує факту поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Видаткові накладні на поставку товару, які містяться в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками сторін є первинними документами, які підтверджують здійснення поставки позивачем та прийняття товару відповідачем.

Згідно із п.п. 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з вищевикладеного, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлену продукцію на загальну суму 254 657,70 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції без проведеного письмового перерахунку, частково задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача пеню у сумі 5 515,00 грн., 208,30 грн. інфляційних нарахувань та 11 029,00 грн. 30% річних. Таким чином, судом відмовлено у стягненні 103,09грн. пені, 0,42 грн. інфляційних нарахувань та 237,96 грн. 30% річних.

Враховуючи відсутність вказаного вище перерахунку, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахованої до стягнення суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 30% річних при умові, що судом першої інстанції такі суми стягнуто частково і взагалі не зазначено за який період і з яких підстав частково відмовлено у стягненні таких сум.

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції вимушений був скласти та провести самостійно такий розрахунок. Здійснивши розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 30 % річних, суд апеляційної інстанції з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку, що суми, стягнуті судом є іншими, аніж заявлені до стягнення позивачем та встановлені розрахунком, проведеним апеляційним судом.

Так, враховуючи, що розмір облікової ставки НБУ - 7,500 %, розмір подвійної облікової ставки НБУ становить 0,04098, розмір суми пені становить: по видатковій накладній № 228 від 23.07.2012 р. на суму боргу 114 955,20 грн. за період заборгованості з 24.08.2012 р. по 24.10.2012 р. - 2 920,73 грн., по видатковій накладній № 239 від 30.07.2012 р. на суму боргу 93 755, 90 грн. за період заборгованості з 31.08.2012 р. по 24.10.2012 р. - 2 113,16 грн., по видатковій накладній № 271 від 22.08.2012 р. на суму 45 946, 60 грн. за період заборгованості з 24.09.2012 р. по 24.10.2012 р. - 583,70 грн. Таким чином, розмір пені загалом становить: 5 617,59 грн.

Зважаючи на те, що індекс інфляції за вересень 2012 р. - 100.1, за жовтень - 100.0, сукупний індекс інфляції становить 1.001, інфляційне збільшення боргу становить: по видатковій накладній № 228 від 23.07.2012 р. на суму боргу 114 955,20 грн. за період заборгованості з 24.08.2012 р. по 24.10.2012 р. - 114,96 грн., по видатковій накладній № 239 від 30.07.2012 р. на суму боргу 93 755, 90 грн. за період заборгованості з 31.08.2012 р. по 24.10.2012р. - 93,76 грн., по видатковій накладній № 271 від 22.08.2012 р. на суму 45 946, 60 грн. за період заборгованості з 24.09.2012 р. по 24.10.2012 р. - 0,00 грн. Таким чином, інфляційне збільшення боргу загалом становить 208, 72 грн.

Сума процентів річних розраховується за формулою:

сума заборгованості x % встановлені договором або законом x кількість днів заборгованості : кількість днів у році : 100 (де, кількість днів у 2012 р. - 366), сума заборгованості 30% річних становить:по видатковій накладній № 228 від 23.07.2012 р. на суму боргу 114 955,20 грн. за період заборгованості з 24.08.2012 р. по 24.10.2012 р. - 5 841,98 грн.; по видатковій накладній

№ 239 від 30.07.2012 р. на суму боргу 93 755, 90 грн. за період заборгованості з 31.08.2012 р. по 24.10.2012 р. - 4 226, 70 грн.; по видатковій накладній № 271 від 22.08.2012 р. на суму

45 946, 60 грн. за період заборгованості з 24.09.2012 р. по 24.10.2012 р. - 1 167, 49 грн. Таким чином, розмір 30% річних складає: 11 236, 17 грн.

З огляду на вищевикладене, сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача становить: 254 657, 7 грн. основного боргу, 208, 72 грн. інфляційних нарахувань, 5 617, 59 грн. пені та 11 236, 17 грн. 30% річних.

Крім цього, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, судом не враховано вимоги статті 49 ГПК України та не застосовано принцип пропорційності часткового повернення витрат по оплаті судового збору і стягнуто усю суму у розмірі 5 435, 00 грн. таких витрат на користь позивача, сплачених ним до державного бюджету під час подання позову до суду першої інстанції.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі пені 5 515,00 грн., 208,30 грн. інфляційних нарахувань, 11 029,00 грн. річних (30%), розподілу судових витрат та прийняття в цій частині нового рішення. В решті рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Згідно цієї ж статті, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, оплата судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покладається на відповідача, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 р. у справі № 5008/1020/2012 та прийняти нове рішення.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артос» (90231, с.Гать Берегівського району, вул.Головна, буд.63/б, код ЄДРПОУ 31076813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд.367, оф.215, код ЄДРПОУ 36739024) суму 254 657,7 грн. основного боргу, суму 208,72 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суму 5 617,59 грн. пені та 11 236,17 грн. 30% річних.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артос» (90231, с.Гать Берегівського району, вул.Головна, буд.63/б, код ЄДРПОУ 31076813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Модель Пак» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд.367, оф.215, код ЄДРПОУ 36739024) суму у розмірі 5 434, 40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2013 р.

Оскільки під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови представники сторін були присутні в судовому засіданні, у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України дана постанова сторонам не надсилається.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Юрченко Я.О.