Рішення № 31079335, 29.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2013 року Справа № 913/717/13-г

Провадження №2/913/717/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит», м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 810 366 грн. 90 коп.

Суддя Седляр О.О.

в присутності представників сторін:

від позивача: Волков М.М., довіреність № 12 від 01.02.2013;

від відповідача: Алфімов М.П., довіреність б/н від 23.01.2013,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основний борг у розмірі 620885 грн. 00 коп., пеню у розмірі 175090 грн. 98 коп. та 3% річних у розмірі 14390 грн. 92 коп. за договором поставки № 1510-01 від 15.10.2011 року.

Внаслідок зробленої при складанні позовної заяви описки, позивач, листом від 29.03.2013 б/н, уточнив позовні вимоги, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 570885 грн. 00 коп., пеню у розмірі 49973 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 18671 грн. 68 коп. за договором поставки № 1510-01 від 15.10.2011 року.

Таким чином позовними вимогами слід вважати: стягнути з відповідача основний борг у розмірі 570885 грн. 00 коп., пеню у розмірі 49973 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 18671 грн. 68 коп. за договором поставки № 1510-01 від 15.10.2011 року.

Заявою б/д, б/н, яку здано до канцелярії суду 16.04.2013, позивач відмовився частково від позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 000 грн., у зв'язку з оплатою.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 29.04.2013 б/н позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем належно не доведено поставку товару, а саме не надано сертифікатів якості та доказів отримання ним товару.

Крім того, він вважає вимоги позивача щодо нарахування йому пені є необґрунтованими з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України та з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.

15.10.2011, між сторонами у справі, укладений договір поставки № 1510-01 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язався поставити Покупцеві (Відповідач у справі) труби та інші металеві вироби (товар), а останній прийняти їх та оплатити.

На виконання умов даного договору та згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору позивачем було поставлено відповідачеві товар згідно довіреності на ім'я Гаврилова Д.М. № 1953 від 12.12.2011 № 1954 від 15.12.2011 та видаткових накладних № РН-0000174 від 12.12.2011 на суму 288 000 грн., № РН-00228 від 15.12.2011 на суму 520 000 грн.( а.с. 34-37).

Відповідно до п. 2.4 договору сторони домовились, що відповідач здійснює оплату за товар протягом 30-ти банківських днів після поставки товару на підставі рахунків.

Зобов'язання щодо оплати товару відповідачем було виконано частково, внаслідок чого за останнім створилась заборгованість у розмірі 570885 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на його користь.

У відповідності до умов п.6.5 укладеного сторонами договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована відповідачеві за прострочений період з 24.01.2012 по 25.07.2012 та з 27.01.2012 по 26.07.2012 (по кожній накладній) пеня у розмірі 49973 грн. 72 коп., яку він теж просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18671 грн. 68 коп. за весь час прострочення, які він теж просить стягнути з відповідача на свою користь.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем відповідачеві обумовленого договором товару, а також наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 570885 грн. 00 коп.

Обов'язок з оплати поставленого позивачем товару відповідачем у повному обсязі виконаний не був.

З урахуванням заяви позивача від 16.04.2013 б/н щодо часткової відмови від позовних вимог та з врахуванням листа щодо уточнення позовних вимог від 28.03.2013 б/н, з відповідача належить до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 540885 грн.

У відношенні суми заборгованості у розмірі 50 000 грн. (з урахуванням заяви позивача від 16.04.2013 б/н щодо часткової відмови від позовних вимог та з врахуванням листа щодо уточнення позовних вимог від 28.03.2013 б/н) провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з віднесенням витрат зі сплати судового збору у цієї частині позовних вимог на позивача.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність належних доказів поставки товару, оскільки дане ствердження спростовується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які належним чином підтверджують факт передачі товару від позивача відповідачеві.

Посилання відповідача на відсутність домовленості між сторонами щодо ціни товару також спростовується вищезазначеними документами, та частковими оплатами товару. Отримання товару та його часткова оплата з боку відповідача свідчить про домовленість між сторонами відносно ціни товару, оскільки вартість кожної поставки зазначена у видаткових накладних.

Однак, заслуговують на увагу твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності відносно заявлених позивачем вимог по пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до пені застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи та розрахунку позивача вбачається, що строк оплати по накладним з урахуванням вимог п. 2.4 договору настав 26.01.2012, тобто прострочення почалось з 27.01.2012, у той час, як позов позивачем був поданий лише 07.03.2013, тобто у строк більш ніж рік, а тому у задоволенні позовних вимог у частині стягнення розміру пені слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 18671 грн. 68 коп. обґрунтований та відповідає діючому законодавству, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 540885 грн., 3% річних у розмірі 18671 грн. 68 коп., з віднесенням у цієї частині витрат зі сплати судового збору на відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Півоварова, буд. 5-Д6/1, код 04643841 на коисть Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Генерала Потапенко, д. 256, код 31704813 основний борг у розмірі 540885 грн., 3% річних у розмірі 18671 грн. 68 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 11191 грн. 13 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог у розмірі пені 49973 грн. 72 коп. відмовити.

4. Провадження у справі відносно суми заборгованості у розмірі 50 000 грн. припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення - 07.05.2013.

Суддя О.О. Седляр