Постанова № 31078437, 29.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року Справа № 803/769/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Берегович О. Л., представника відповідача Остапюка С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Ельбе УА" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання недійсним наказу, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ельбе УА" (далі - ПП "Ельбе УА") звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання недійсним наказу від 30.01.2013 року № 294, визнання дій протиправними щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та складання акту від 12.02.2013 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року № 0000721503, № 0000681503, № 0000691503.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів перевірку підприємства з порушенням податкового законодавства, без наявності підстав для проведення такої перевірки, передбачених Податковим кодексом України, у зв'язку з чим складений за результатами такої перевірки акт є протиправним, а податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням чинного законодавства, оскільки підприємство не вчиняло порушень податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог підприємства не визнав, посилаючись на наявність законних підстав для проведення перевірки, правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.11 2012 року на адресу державної реєстрації ПП «Ельбе УА» Луцькою ОДПІ було надіслано інформаційний запит від 30.10.2012 року № 14515/10/15-211, згідно з яким позивачу необхідно було надати письмове пояснення та його документальне підтвердження задекларованої суми від'ємного значення у розмірі 814 грн. та бюджетного відшкодування у розмірі 32776 грн. у поданій декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Із повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що запит було вручено 20.11.2012 року.

30.01.2013 року начальником Луцької ОДПІ Савчук С. П. було видано наказ № 294 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з наданням не в повному обсязі у встановлені законом терміни документального підтвердження декларування заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року, тривалістю 5 робочих днів з 30.01.2013 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт від 12.02.2013 року № 1050/15-3/31820215, яким встановлено порушення підприємством вимог абз. «а» п. 200.4 та абз. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за вересень, жовтень 2011 року, січень, квітень-червень 2012 року на 8601 грн., порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року на 32776 грн., та порушення п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого ПП «Ульбе УА» завищено суму податкового кредиту за січень 2012 року на 5500 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту січня 2012 року на суму 2451 грн.

На підставі акту перевірки від 12.02.2013 року № 1050/15-3/31820215 Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0000721503, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ по заявленій у податковій декларації за вересень, жовтень 2011 року січень, квітень-червень 2012 року на суму 8601 грн., № 0000681503, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 32776 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8194 грн., № 0000691503, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу по ПДВ у розмірі 11528,00 грн., в тому числі за основним платежем 9223 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 2305 грн.

Не погоджуючись з наказом від 30.01.2013 року № 294 щодо проведення перевірки, діями посадових осіб щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 12.02.2013 року № 1050/15-3/31820215 та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив останні у судовому порядку.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення копії наказу про проведення перевірки; направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Отже, як вбачається для проведення позапланової перевірки закон встановлює дві передумови: 1) наявність законних підстав для її призначення; 2) належне оформлення, ознайомлення, а також вручення платнику податків належно оформлених документів, що є підставою допуску до перевірки.

Як вбачається з наказу від 30.01.2013 року № 294 підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ельбе УА» були, а саме - передбачені п. 75.1 ст. 75 ПК України, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Суд не бере до уваги твердження позивача, про те що ним не було отримано інформаційного запиту від 30.10.2012 року № 14515/10/15-211, оскільки, як вбачається з копії поштового повідомлення (оригінал було оглянуто в засіданні суду) 20.11.2012 року інформаційний запит було вручено уповноваженій особі ПП «Ельбе УА».

Оскільки відповідь на запит відповідач не отримав, тому правомірно прийняв рішення про проведення перевірки. Посилання позивача на те, що у наказі зазначено про неповне надання підприємством інформації на запит в той час як відповідь взагалі не було надано до уваги судом не приймається, так як з пояснень представника відповідача було встановлено, що у наказі помилково було зазначено про неповне надання відповіді.

Також судом не встановлено порушень у діях відповідача при проведенні перевірки. У акті перевірки описано господарські операції, які здійснювались підприємством з посиланням на первинні документи, що відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984.

Таким чином позові вимоги щодо визнання недійсним наказу від 30.01.2013 року № 294, визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0000721503 судом встановлено наступне.

Відповідно до акту від 12.02.2013 № 1050/15-3/31820215 встановлено порушення вимог ПП «Ельбе УА» абз. «а» пункту 200.4 та абз. «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за вересень, жовтень, 2011 року, січень, квітень - червень 2012року на 8601 грн., а саме:

-занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 573 грн;

-занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на 1535 грн;

-занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року на 2227 грн;

-занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на 1567 грн;

-занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на 197.46грн;

-занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 2502 грн.

Згідно п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

На підставі п. 200 7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пунктів 200.10, 200.11 ст.2 00 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Під час перевірки перевіряючими було встановлено заниження сум бюджетного відшкодування, яке відбулось внаслідок невірного ведення бухгалтерського та податкового обліку. Жодних доказів на спростування вказаного порушення позивачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2013 року №0000721503 немає, так як позивач не спростував належними доказами встановлених перевіркою порушень щодо заниження сум бюджетного відшкодування.

Посилання позивача на недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки до уваги судом не приймається, так як таке порушення порядку є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої призначено перевірку. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування статей 11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», висловленій в постанові від 24 грудня 2010 р. у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штраф них (фінансових) санкцій. Крім того, судом було встановлено відсутність порушень при проведенні перевірки, що спростовує доводи позивача.

Позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0000681503, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 32776 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8194 грн., підлягають до задоволення з урахуванням наступного.

Згідно акту від 12.02.2013 року № 1050/15-3/31820215 позивачем порушено абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану за вересень 2012 року на 32776 грн.

Згідно наданих підтверджуючих первинних документів (податкових накладних та платіжних доручень) ПП «Ельбе УА» встановлено, що сума бюджетного відшкодування за вересень 2012 року у розмірі 32776 грн. неправомірно заявлена до відшкодування у вересні 2012 року, так як кошти, з яких складається ця сума були оплаченими у серпні, вересні, грудні 2011 року, квітні - червні 2012 року.

Із зазначеним висновком суд не погоджується з огляду на нижченаведене.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Згідно з п. 102.5. ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судом встановлено, що суму 32776 грн. заявлено до бюджетного відшкодування у вересні 2012 року, хоча право на бюджетне відшкодування виникло у період з серпня 2011 року по червень 2012 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що платником правомірно в межах строків, встановлених п. 102.5. ст. 102 ПК України, у вересні 2012 року заявлено до бюджетного відшкодування суми, право на відшкодування яких виникло у період з серпня 2011 року по червень 2012 року. Суд погоджується з поясненнями представника відповідача про те, що підприємство повинно було подати уточнюючий розрахунок щодо сум ПДВ за попередні періоди, однак дана обставина свідчить про порушення порядку заповнення податкової звітності, проте не спростовує наявності права на бюджетне відшкодування.

На підстави викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 26.02.2013 року № 0000681503 відповідачем винесено протиправно, а отже, є такими, що підлягає скасуванню.

Щодо господарських операцій позивача з контрагентами, а саме ТзОВ «Альбіон 2011», ТзОВ «Білдальянс», ТзОВ «Мастергільдія» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Ельбе УА» та ТзОВ «Альбіон 2011» 01.07.2011 року був укладений договір № 01/12 про зберігання товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях, згідно якого ТзОВ «Альбіон 2011» зобов'язується надати позивачу складське приміщення для зберігання товару та стоянку для автомобілів, а ПП «Ельбе УА» зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування приміщення, визначене у договорі, а також зобов'язується сплачувати орендну плату. Строк дії зберігання ТМЦ, порядок передачі приміщення в оренду, орендна плата та розрахунки також передбаченні цим договором.

Факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі складських приміщень від 01.07.2011 року, актом надання послуг від 26.01.2012 року № 28. ТзОВ «Альбіон 2011» було виписано податкову накладну від 26.01.2012 року № 20 на загальну суму 33000 грн., у тому числі сума ПДВ 5500 грн., яка і була включена до податкового кредиту.

Крім того, 01.08.2011 року між ТзОВ «БІЛДАЛЬЯНС» та ПП «Ельбе УА» був укладений договір про збереження ТМЦ в складських приміщеннях, згідно якого ТзОВ «БІЛДАЛЬЯНС» зобов'язується надати ПП «Ельбе УА» складське приміщення для зберігання товару та стоянку для автомобілів, а позивач зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування приміщення, визначене у договорі, а також зобов'язується сплачувати орендну плату.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «БІЛДАЛЬЯНС» надало послуги по збереженню ТМЦ на складі за серпень 2011 року - січень 2012 року , що підтверджується такими документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2012 року, податковою накладною від 22.02.2012 року на загальну суму 30000 грн., у тому числі сума ПДВ 5000 грн., яка і була включена до податкового кредиту. Розрахунок з ТзОВ «БІЛДАЛЬЯНС» позивач здійснив шляхом перерахування коштів із власного банківського рахунку.

Також, 31.10.2011 року позивач та ТзОВ «Мастергільдія» уклали договір поставки товару (гаражні ворота), згідно якого ТзОВ «Мастергільдія» поставляє товар на умовах, встановлених договором, а ПП «Ельбе УА» зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару в строки, встановлені договором. Якість, ціна, кількість товару вказана в договорі, а також у Додатку № 1 до даного договору.

За вказаним договором ТзОВ «Мастергільдія» 31.10.2011 року здійснило поставку гаражних воріт, що підтверджується податковою та видатковою накладними. Відповідно до видаткової накладної від 31.10.2011 року № СФ-0000001 позивач отримав даний товар на загальну суму 34400 грн., в тому числі ПДВ 5733,33 грн. Податковою накладною від 31.10.2011 року № 33 ПП «Ельбе УА» віднесло суму ПДВ - 5733.33 грн. до податкового кредиту. З рахунка-фактури від 30.10.2011 року № СФ-0000112 вбачається, що позивач здійснив оплату за придбаний товар на загальну суму 34 400 грн., у тому числі ПДВ - 5733,33 грн.

Судом встановлено, що гаражні ворота, придбані у ТзОВ «Мастер Гільдія», підприємством в подальшому були реалізовані, що підтверджується договором поставки та монтажу продукції від 26.10.2011 року, податковими накладними та банківськими виписками. Тобто придбаний товар було використано у господарській діяльності позивача.

Висновки податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ по господарських операціях з ТзОВ «Альбіон 2011», ТзОВ «Білдальянс», ТзОВ «Мастергільдія» обґрунтовані тим, що:

-за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності ПП «Ельбе УА», а саме: завищення податкового кредиту на суму 5500 грн. по контрагенту ТзОВ «Альбіон 2011» (код. 37730190) за січень 2012 року. Розбіжність виникла у зв'язку із тим, що за січень 2012 року податкові зобов'язання даного контрагента знято актом перевірки № 1363/2240/37730190 від 17.09.2012 року, який був надісланий ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС;

-за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності ПП «Ельбе УА», а саме: завищення податкового кредиту на суму 5000 грн. по контрагенту ТзОВ «Білдальянс» (код. 36857716) за лютий 2012 року. Розбіжність виникла у зв'язку із тим, що за лютий 2012 року податкові зобов'язання даного контрагента знято актом перевірки №819/15-209/36857716 від 13.11.2012 року, який був надісланий Броварською об'єднаною ДПІ ім.Бровари) Київської області;

-за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності ПП «Ельбе УА», а саме: завищення податкового кредиту на суму 5733.33 грн. по контрагенту ТзОВ «Мастергільдія» (код. 37615233) за жовтень 2011 року. Розбіжність виникла у зв'язку із тим, що за жовтень 2011 року податкові зобов'язання даного контрагента знято актом перевірки №636/2240/37615233 від 20.06.2012 року, який був надісланий ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.02.2012 року № 0000691503 є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, оскільки лише наявність розбіжностей у податковій звітності контрагентів не може бути підставою для відповідальності платника податку у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за наявності належним чином оформлених первинних документів, фактичного руху активів та доведення реального здійснення господарських операцій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26.02.2013 року № 0000681503 та № 0000691503.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 07 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко