Постанова № 31078040, 07.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.04.2013 р. справа №913/50/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів За участю представників сторін: від позивача від відповідачаСтойка О.В. Бойченка К.І., Діброви Г.І. Григор'єв О.М., за довіреністю; Ширина О.В., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", м. Рубіжне Луганської областіна рішення господарського судуЛуганської областівід15.03.2013 р. (підписано 20.03.2013 р.)у справі№ 913/50/13-г (суддя Москаленко М.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", м. Рубіжне Луганської областіпровнесення змін до договору про постачання електричної енергіїВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", м. Рубіжне Луганської області (відповідач) про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 15 від 02.03.2009р., виклавши додатки "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам" та "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді від 01.06.2012р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2013 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, внесено зміни до договору про постачання електричної енергії № 15 від 02.03.2009р., шляхом викладення спірних додатків в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді від 01.06.2012р.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, із порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, а висновки, що викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Зокрема в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що укладений між сторонами Договір № 15 від 02.03.2009р. про постачання електричної енергії на момент виникнення спору є припиненим на підставі підписаної між ними Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії № 15 від 02.03.2009 року щодо припинення-відновлення продажу (постачання) електричної енергії, а отже позивач не пов'язаний з відповідачем жодними господарськими відносинами.

Також скаржник посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені вимоги ст.ст. 632, 651, 652, ч. 1 ст. 691 ЦК України.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. змінено склад колегії суддів, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Бойченка К.І.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений Договір № 15 від 02.03.2009р. про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електричних установок відповідача з загальною приєднаною потужністю 12 816,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно до додатків до Договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача" та "Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 9.3 Договір укладено на строк до 31.12.2009р., якщо жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Вимагаючи внести зміни до даного Договору, позивач у якості підстави позову зазначає необхідність приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися.

У якості таких обставин позивач вважає внесення постановою НКРЕ №1449 від 25.12.2008р. змін до п.1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 (далі-Правила), яким чітко визначено встановлення точки продажу електричної енергії, що не співпадає із узгодженою між сторонами.

Також позивач вказує, що факт укладення 08.12.2010 року договору з іншою особою, що має статус основного споживача відносно відповідача - договору про спільне використання технологічних електричних мереж №ДСВ44 є додатковою підставою до внесення змін до Договору.

Отже, виходячи із описової частини позовної заяви, позивач має намір внести зміни в договір про постачання електричної енергії лише щодо визначення точки продажу електричної енергії та класу напруги відповідача.

Разом з тим, предметом позову позивач зазначає вимогу про викладення додатків до Договору - "Однолінійна схема електропостачання об'єкта Споживача", "Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача", "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам" та "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" у власній редакції, не заявляючи вимог про внесення змін в конкретні умови Договору з урахуванням Додатків, які обґрунтовуються ним в позовній заяві.

Згідно до вимог ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Встановлено, що позивач двічі, в червні та липні 2012 року направляв відповідачу проекти Додаткової угоди про внесення змін до Договору, яку відповідач підписати відмовився.

Згідно до вимог ч.4 ст.188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Оскільки Договір між сторонами був укладений із відповідними Додатками до Договору, які є його частиною, відсутні законні підстави до їх укладення в редакції позивача, оскільки даний спір стосується внесення змін до договору, а не щодо його укладення.

Будь-яких вимог щодо внесення в конкретні умови Договору відповідних змін позивач не заявляв.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки зміст вимог не відповідає викладеним обставинам та доказам, на яких вони ґрунтуються.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції позивач із відповідною заявою в порядку ст.22 ГПК України не звертався, на підставі вимог ст.101 ГПК України судова колегія позбавлена можливості прийняти будь-які зміни щодо предмету або підстави позову.

Крім того, досліджуючи зміст укладеного між сторонами спірного Договору, спірних Додатків, умов типового Договору та вимог Правил, що визначають статус зазначених Додатків, судова колегія дійшла висновку, що зазначені спірні Додатки до даного Договору не регулюють умов, які бажає змінити позивач за змістом позовної заяви.

Так, за змістом п.п. 2.1, 5.6 Правил, невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії, зокрема, є:

- акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (в якому фіксуються межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок);

- відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо);

- схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання;

- за необхідності до договору про постачання електричної енергії додається порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах.

Отже зазначені спірні Додатки є частиною Договору з певно визначеним змістом, що обумовлений особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками електричної енергії, які потребують додаткового нормативно-технічного регулювання та регламентації її використання.

За цим змістом спірні Додатки не містять спірних умов Договору - точки продажу та класу напруги відповідача, які бажає змінити позивач за змістом позовної заяви.

Згідно до вимог п.п.1.2., 1.4. Правил, точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, вона установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача та зазначається в договорі про постачання електричної енергії.

За змістом п.п. 5.2, 5.5 Правил, п.1 Додатка 3 (Типовий Договір про постачання електричної енергії) до Правил, є істотною та обов'язковою для цього виду договорів зазначення в Договорі точки продажу електричної енергії та класу напруги споживача за точкою продажу.

Змістом відповідного пункту 1 в укладеному між сторонами Договорі визначення точки продажу не охоплюється, посилання в даному пункті на частину спірних Додатків визначення точки продажу безпосередньо не стосується.

Крім того, самі зміни до п. 1.4 Правил, якими позивач обґрунтовує підстави позову, мали місце ще до укладення сторонами спірного Договору, а отже і у якості обставин, що істотно змінюють відповідно до вимог ст. 652 ЦК України розглянуті бути не можуть. Не є такою обставиною також і факт укладення позивачем договору про спільне використання технічних електричних мереж з іншою особою.

Крім того, за змістом Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії № 15 від 02.03.2009 року, продаж електричної енергії відповідачу позивачем припинено на строк дії договору про купівлю-продаж № 32-ЕЕ-Л-09 від 22.09.2009р., укладеного між відповідачем та постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом, з 00 год. 01.11.2009 року (перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії).

За умовами п.п. 9.1, 9.4 Договору №32-ЕЕ-Л-09 купівлі-продажу електричної енергії від 22.09.2009р. (далі - Договір купівлі-продажу), укладеного між СТ "Колос" та відповідачем, він діє до останнього числа розрахункового періоду та вважається автоматично пролонгованим на наступний розрахунковий період, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати цей договір.

Доказів припинення дії Договору купівлі-продажу матеріали справи не містять.

В підтвердження цих обставин відповідачем надані акти приймання-передачі електричної енергії за вказаним Договором купівлі-продажу на момент виникнення спору.

За таких підстав, спірний Договір на момент звернення з позовом до суду не виконувався сторонами, продаж на його підставі електроенергії не відновлювався, отже з урахуванням вимог ст. 1 ГПК України, право позивача на отримання плати за електроенергію по іншому тарифу (що є кінцевим сенсом внесення відповідних змін до Договору) - не є порушеним.

Задовольняючи позовні вимоги та вдавшись лише до дослідження питання щодо відповідності умов укладеного Договору вимогам Правил, суд першої інстанції не тільки не дослідив відповідність предмету позову заявленим підставам, але і наявність самих підстав до внесення змін до Договору, які чітко визначені позивачем - як істотна зміна обставин, яким сторони керувались при укладенні Договору.

Посилання при цьому в позовній заяві на ч. 2 ст. 651 ЦК України (а.с. 4) є помилковим, оскільки, по перше - під цією назвою позивачем викладений зміст ч. 2 ст. 652 ЦК України, по-друге - лише посилання на норми права не може розглядатись у якості підстави позову.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2013 р. у справі № 913/50/13-г підлягає скасуванню через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по справі.

По справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 15 від 02.03.2009р., шляхом викладення додатків в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді від 01.06.2012р.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача, з урахуванням фактичної оплати з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 573,50 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", м. Рубіжне, Луганська область задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2013 р. у справі № 913/50/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 15 від 02.03.2009р., шляхом викладення спірних додатків в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді від 01.06.2012р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, код ЄДРПОУ 31443937, п/р № 2600518818 у ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 304007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", м. Рубіжне Луганська область (Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, буд. 2, код ЄДРПОУ 34933894) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 573,50 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС